Рішення

від 29.05.2015 по справі 903/347/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2015 р. Справа № 903/347/15

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник Олег Степанович (представник за дов. б/н від 17.04.2015 р.);

від відповідача: н/з;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Пауер Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" про стягнення 49 341,88 грн.

В судовому засіданні 27.05.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Пауер Україна" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" про стягнення 49 341,88 грн.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу №СТС-БП-260814 від 26.08.2014 р.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару, лакофарбової продукції, на загальну суму 120 500,60 грн.

Відповідач вартість поставленого товару сплатив частково, на суму 80 000,00 грн., таким чином на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 40500,60 грн.

Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Пауер Україна" 49 341,88 грн., з яких: 40 500,60 грн. сума основної заборгованості, 6 183,57 грн. пеня, 2 025,03 грн. штраф, 632,68 грн. 3% річних.

13.05.2015 р. від відповідача надійшла заява, згідно якої останній позовні вимоги не визнає з підстав необґрунтованості та безпідставності позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала суду про відкладення розгляду справи, повернута з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.05.2015 р. за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Пауер Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" укладено договір поставки № СТС-БП-260814 від 26.08.2014 р.

Згідно п. 2.1. договору, позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу товар в порядку та на умовах, визначених цим договором, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 120 500,60 грн., що підтверджується накладною № ВР7-1725 від 09.09.2014 р. (а.с. 19), товарно-транспортною накладною № ВР7-1725 від 09.09.2014 р. (а.с. 21), податковою накладною (а.с. 22). Поставлений відповідачу товар отримав бухгалтер Кудін Д.О., довіреність № 505 від 09.09.2014 р. (а.с. 20).

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, на суму 80 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1802 від 29.10.2014 р., № 1901 ід 11.11.2014 р., № 1975 від 18.11.2014 р., № 2008 від 20.11.2014 р. № 2159 від 04.12.2014 р. (а.с. 23).

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 40500,60 грн. (120 500,60 - 80 000,00 = 40 500,60).

На час розгляду справи заборгованість у розмірі 40 500,60 грн. відповідачем не сплачена. Контррозрахунку заборгованості відповідачем не подано.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що укладений між сторонами договір поставки № СТС-БП-260814 від 26.08.2014 р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Беручи до уваги підписання сторонами договору, отримання (не повернення) відповідачем на його виконання товару, не проведення при цьому розрахунку за нього, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 40 500,60 грн.

Згідно ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг періоду часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.2 договору, за прострочення оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості недосплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строків оплати поставленого товару більше ніж на 10 днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5% від недоплаченого товару.

Беручи до уваги дані норми, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 6183,57 грн. пені та 2025,03 грн. штрафу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до даної норми позивач просив стягнути з відповідача 632,68 грн. 3% річних.

Розмір та періоди нарахування пені, штрафу та 3% річних судом перевірено, а тому нараховані суми підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги письмові заперечення відповідача на поданий позов зважаючи на те, що відповідач не навів жодних доказів, які б підтверджували необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору сумі 1 827,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "СПЕЦТЕХСТРОЙ" (вул. Комарова, 49, смт Маневичі, Маневицький район, Волинська область 44600, код ЄДРПОУ 24478901) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ПАУЕР Україна" (вул. Костянтинівська, 73, м. Київ 04080, код ЄДРПОУ 21658100) 49 341,88 грн. (сорок дев'ять тисяч, триста сорок одну гривню і вісімдесят вісім копійок), (з яких: 40 500,60 грн. сума основної заборгованості, 6 183,57 грн. пеня, 2 025,03 грн. штраф, 632,68 грн. 3% річних), а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

29.05.2015

Суддя І. О. Гарбар