Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/7348/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа № 910/7348/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МІЛ ТРЕЙДІНГ»

про стягнення 11 380, 87 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Жукотанська О.В. за довіреністю б/н від 04.04.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МІЛ ТРЕЙДІНГ» (далі - відповідач) про стягнення 11 380, 87 грн., які складаються з 8 147, 53 грн. основного боргу, 839, 75 грн. пені, 66, 30 грн. 3% річних, 697,78 грн. інфляційних втрат та 1 629, 51 грн. штрафу. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, за які останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/7348/15-г, її розгляд призначено на 21.04.2015 р.

21.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 27.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/7348/15-г подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.04.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.05.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 19.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № К146/2013-01, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати надання визначених даним Договором та Додатками до нього транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів по території України та в міжнародному сполученні, їх зберіганні та розмитненні, обумовлених сторонами у відповідних Додатках до даного Договору, підписаних уповноваженими представниками сторін та які є його невід'ємними частинами, а саме: Додаток № 1 - Транспортно-експедиторські та додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом по території України.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору замовник зобов'язується сплатити за послуги встановлену плату; об'єм і кількість послуг, терміни їх виконання та всі інші умови визначаються за угодою сторін в визначених Додатках до даного Договору та у відповідних заявках, щодо кожного окремого замовлення, які є невід'ємними частинами цього Договору.

В силу п. 2.1. Договору послуги надаються на підставі Додатків до даного Договору та відповідних заявок на кожне окреме замовлення, в яких визначаються характеристики вантажу, інформацію про вантаж, його властивості, всі його загальні умови щодо його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, зберігання, митного оброблення, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса завантаження, маршрут, тип і кількість автотранспортних засобів, вартість послуг та інші умови.

До вищевказаного Договору сторонами був укладений Додаток № 1, згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу та надані послуги встановлену плату.

Пунктом 1.2. Додатку № 1 до Договору передбачено, що об'єм і кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в Додаткових угодах або заявках, що є невід'ємною частиною цього Додатку.

Послуги надаються на підставі додаткової угоди (заявка-договір), в якій визначаються характеристики вантажу, інформацію про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість автотранспортних засобів, вартість послуг та ін. умови. Заявка-договір є невід'ємною частиною цього Додатку (п. 2.1. Додатку № 1 до Договору).

За умовами п. 2.2. Додатку № 1 до Договору, заявки надаються замовником у письмовій формі з печаткою і підписом уповноваженої особи або з використанням засобів факсимільного та/або електронного зв'язку (електронного листування або мережевого сервісу «Інтегратора») не пізніше ніж за 24 години до моменту завантаження. Заявки надані за допомогою електронного зв'язку сторони визнають такими, що мають повну юридичну силу на рівні з заявками наданими у письмовій формі з печаткою та підписом уповноваженої особи. Виходячи з того, що замовник сам на свій ризик та власний розсуд визначає відповідальну на подання такої заявки посадову особу, яку одночасно наділяє відповідним правом, про що письмово повідомляє виконавця з зазначенням П.І.Б., посади, електронної адреси та іншої необхідної інформації.

В силу п. 2.2.1. Додатку № 1 до Договору у випадку використання мережевого сервісу «Інтегратор» замовник надає заявки за допомогою Microsoft Internet Explorer, Mozilla Firefox або інших браузерів та за адресою: http://integration.raben-group.com/ua/index.php з використанням індивідуального пароля та логіна, наданого замовнику виконавцем. Процедура подачі, акцепту та оформлення заявки згідно Правил та/або регламентів, що розміщені на вказаному веб-сайті.

Електронна форма заявки є попереднім документом та діє від дати акцепту до дати оформлення товарно-транспортної накладної (ТТН). Як тільки ТТН належним чином оформлена і вручена представнику перевізника, всі умови перевезення згідно ТТН, у випадку будь-яких розбіжностей між заявкою та ТТН, положення ТТН мають переважну силу (п. 2.2.2. Додатку № 1 до Договору).

Відповідно до п. 4.1. Додатку № 1 до Договору, сторони визначають вартість послуг в рахунках на підставі діючої на час виконання послуг тарифної відомості виконавця.

Рахунок на оплату виписується виконавцем і надається замовнику після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід'ємною частиною даного Додатку по факту надання транспортно-експедиційних послуг (п. 4.2. Додатку № 1 до Договору).

Згідно з п. 4.3. Додатку № 1 до Договору оплата наданих послуг здійснюється замовником безготівково на поточний рахунок виконавця, який вказано у рахунку. Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку, документи на оплату передаються власноручно і вручаються під підпис, або поштовим відправленням з описом та повідомленням про вручення. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 4.4. Додатку № 1 до Договору передбачено, що акт наданих послуг повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

У відповідності до умов Додатку № 1 до Договору відповідач надав позивачу заявки на доставку вантажу у м. Хмельницький, вантажоотримувач - ПП «Слобода», дата доставки - 11.09.2014 р., на загальну суму 8 147, 53 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань він надав послуги з перевезення вантажу, про що свідчать товарно-транспортні накладні № 804011000213494 від 10.09.2014 р., № 804011000213495 від 10.09.2014 р., № 804011000213496 від 10.09.2014 р., № 804011000213683 від 10.09.2014 р., № 804011000213685 від 10.09.2014 р., № 804011000213684 від 10.09.2014 р.

На виконання умов п. п. 4.2., 4.3. Додатку № 1 до Договору позивач склав акт № 0000109016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 8 147, 53 грн., який разом з рахунком-фактурою № 0000109016 від 12.09.2014 р. на суму 8 147, 53 грн. направив на адресу відповідача 04.11.2014 р. для оплати наданих послуг з перевезення вантажу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.11.2014 р., фіскальним чеком від 04.11.2014 р. та списком № 5 згрупованих поштових відправлень.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 8 147, 53 грн.

З огляду на те, що надані позивачем послуги з перевезення вантажів залишились не оплаченими, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3. Додатку № 1 до Договору оплата наданих позивачем послуг здійснюється відповідачем протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку.

Як зазначалось судом вище, 04.11.2014 р. позивач направив на адресу відповідача акт № 0000109016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 8 147, 53 грн. та рахунок-фактуру № 0000109016 від 12.09.2014 р. на суму 8 147, 53 грн. що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.11.2014 р., фіскальним чеком від 04.11.2014 р. та списком № 5 згрупованих поштових відправлень.

Відповідно до інформації з бази даних Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» http://services.ukrposhta.ua/ поштове відправлення № 0230023475303 відповідачем отримано не було і повернуто підприємством поштового зв'язку за зворотною адресою: «за закінченням встановленого терміну зберігання» 05.12.2014 р.

Суд зауважує, що ігнорування відповідачем поштової кореспонденції, яка направляється йому позивачем та тим самим уникнення можливості вручити йому спірний акт, - є порушенням принципу добросовісності господарських правовідносин та не може бути перешкодою для відновлення порушених прав позивача у судовому порядку, оскільки позивач вжив належні дії щодо надання вказаного акту відповідачу, проте останній ухилився від його отримання.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач акт наданих послуг не підписав та не повернув його виконавцю протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом, і у вказаний строк не направив на адресу позивача письмових зауважень, суд вважає, що послуги позивачем виконані належним чином, а акт № 0000109016 від 12.09.2014 р. затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень згідно з п. 4.4. Додатку № 1 до Договору.

Як на тому наголошено в п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, згідно з п. 4.3. Додатку № 1 до Договору відповідач повинен був оплатити надані послуги у строк до 16.12.2014 р. включно.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги з перевезення вантажів, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 8 147, 53 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 66, 30 грн. 3% річних та 697, 78 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р. та Вищий господарський суд України у постанові від 09.12.2014 р. у справі № 4/059-12).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 17.12.2014 р. по 25.03.2015 р. в сумі 66, 30 грн. суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 697, 78 грн. суд вважає його заниженим в силу обрання невірної методики розрахунку, однак в силу відсутності від позивача клопотання про вихід за межі позовних вимог, - задовольняє їх в цій частині саме в розмірі, заявленому позивачем.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 839, 75 грн. пені та 1 629, 51 грн. штрафу, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттю «пеня» дано визначення ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 30 календарних днів замовник додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

При цьому, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню за період з 17.12.2014 р. по 25.03.2015 р. (99 днів) в сумі 839, 75 грн. та штраф у розмірі 20% від вартості неоплачених послуг в сумі 1 629, 51 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ МІЛ ТРЕЙДІНГ» (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 18/7; код ЄДРПОУ 38864568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (02090, місто Київ, вулиця Сосюри, будинок 6; код ЄДРПОУ 32306522) 8 147 (вісім тисяч сто сорок сім) грн. 53 коп. основного боргу, 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 75 коп. пені, 66 (шістдесят шість) грн. 30 коп. 3 % річних, 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 1 629 (одну тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя В.С. Ломака