Рішення

від 21.05.2015 по справі 910/7237/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015Справа №910/7237/15-г

за позовом Фермерського господарства "Андріївське" в особі голови Бияк Володимира Івановича

до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про розірвання договору та стягнення 296 979,81 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Середюк Б.Л. (дов.№09/05-126 від 12.05.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Андріївське" в особі голови Бияк Володимира Івановича звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про розірвання договору та стягнення 296 979,81 грн.

25.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Фермерського господарства "Андріївське" в особі голови Бияк Володимира Івановича надійшли додаткові документи до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 порушено провадження у справі №910/7237/15-г та призначено її до розгляду на 16.04.2015 року.

16.04.2015 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.04.2015 судом оголошено перерву до 14.05.2015 року.

14.05.2015 під час судового засідання представник позивача підтримав заяву про зміну предмету позову від 16.04.2015 та просив її задовольнити. З огляду на нез'явлення представника відповідача до судового засідання, розгляд справи відкладено на 21.05.2015 року.

Приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. (п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку задовольнити заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти на рахунки отримувачів, відповідно до поданих платіжних доручень.

У судове засідання 21.05.2015 позивач уповноваженого представника не направив, проте надав 19.05.2015 телеграму (електронне повідомлення), у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглядати справу без представника позивача.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві, та просив у задоволенні позову відмовити.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що позивач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (Банк) та Фермерським господарством «Андріївське» від імені та інтересах якого діє голова Бияк Володимир Іванович (Клієнт) укладено Договір №VN MF001341 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточний мультивалютний рахунок №2600037646601 (рахунок) та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт, за п.2.4.4. Договору, зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані Банком послуги.

Пунктом 2.1.1. Договору визначено, що Банк має право використовувати грошові кошти на Рахунку Клієнта, гарантуючи при цьому право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Разом з цим, між сторонами укладено Додатковий Договір від 18.03.2014 про відкриття окремого поточного рахунку №2604437646601 (для зарахування сум податку на додану вартість), який є невід'ємною частиною Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання банку подано платіжні доручення №130 від 26.12.2014 на суму 80000,00 грн., №132 від 30.12.2014 на суму 22968,00 грн., №133 від 11.02.2015 на суму 170000,00 грн. та №134 від 11.02.2015 на суму 10685,54 грн., тобто на загальну суму

Вказані платіжні доручення отримані банком у день їх подачі, про що свідчить наявний на кожному платіжному дорученні штемпель Банку із датою прийняття.

Із наданої до суду банківської виписки про рух грошових коштів на особовому рахунку позивача №2600037646601 вбачається, що залишок грошових коштів станом на 26.12.2014 становить 367036,26 грн. та станом на 11.02.2015 на р/р №2600037646601 залишок становить 269720,07 грн. та на р/р №2604437646601 27259,74 грн.

Згідно п.2.3.4. Договору, Банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції по рахунку клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів Клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між Банком та Клієнтом.

Однак у порушення умов Договору, банком не здійснено виконання вищевказаних платіжних доручень, що підтверджується відсутністю відмітки банку про проведення платежу. Додатково, позивачем додано до матеріалів справи довідки від товариств, на перерахування грошових коштів яким позивач надавав відповідні платіжні доручення, а саме від СПД-ФОП Ільченко Анатолій Леонідович, Приватного підприємства «Агрокомерс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія».

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 21.02.2015 направлено на адресу відповідача відповідну претензію, у який позивач просив перерахувати грошові кошти, відповідно до поданих платіжних доручень.

Також, позивач направив 24.02.2015 відповідачу заяву про розірвання договору банківського рахунку та додаткового договору.

Оскільки, станом на 19.03.2015 вищевказані платіжні доручення не виконані банком, позивач звернувся із даним позовом до суду та просив, відповідно до заяви про зміну предмету позову, зобов'язати відповідача перерахувати відповідно до наданих платіжних доручень грошові кошти з р/р №2600037646601.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про відсутність у нього можливості виконати платіжні доручення позивача та перерахувати грошові кошти на даний час, оскільки Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір №№VN MF001341 розрахунково-касового обслуговування за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

За інформацією, що міститься на офіційному сайті всесвітньої мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" з 13.02.2015 запроваджена тимчасова адміністрація, про що прийнято Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення №29 від 12.02.2015, належним чином засвідчена копія якого додана відповідачем до матеріалів справи.

За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Визначення поняття "кредитор банку" містять приписи Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Фермерське господарство "Андріївське" в особі голови Бияк Володимира Івановича є кредитором ПАТ «БГ Банк».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 3-34гс15, яка у розуміння статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Оскільки, на день звернення Фермерського господарства "Андріївське" в особі голови Бияк Володимира Івановича із вимогою виконати платіжні доручення, в установі відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію, тому виконання вказаної операції зі списання грошових коштів обмежувалось повноваженнями ПАТ "Енергобанк", передбаченими п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, ч.5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема , відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

До того ж, відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк», задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Фермерським господарством «Андріївське» від імені та інтересах якого діє голова Бияк Володимир Іванович, здійснюється виключно у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги Фермерського господарства «Андріївське» від імені та інтересах якого діє голова Бияк Володимир Іванович, задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

19.02.2015 між Адвокатом Дунаєв Іваном Борисовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №599 від 28.07.2008) та Фермерським господарством «Андріївське», укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат зобов'язується представляти права та інтереси Господарства в Господарському суді м.Києва по справі про розірвання договору банківського рахунку та додаткового договору від 18.03.2014 та стягнення грошових коштів. Сума оплати на виконання доручення складається з гонорару (погодинна оплата праці, доплата за позитивний результат по справі) та коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, сторони погодили, що фактично сплачений гонорар поверненню не підлягає.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження вартості наданих згідно договору послуг жодних доказів (квитанції, платіжного доручення тощо) до суду не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства "Андріївське" в особі голови Бияк Володимира Івановича до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про розірвання договору та стягнення 296 979,81 грн. - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.05.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 26.05.2015 року

Суддя К.В. Полякова