Постанова

від 20.07.2015 по справі 910/7237/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа№ 910/7237/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 05.06.2015 року фермерського господарства «Андріївське» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року

у справі №910/7237/15-г (суддя - Полякова К.В.)

за позовом фермерського господарства «Андріївське»

до публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Енергобанк» перерахувати грошові кошти отримувачів

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №09/05-184 від 17.07.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Андріївське» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про розірвання договору банківського рахунку від 18.03.2014 року та додаткового договору від 18.03.2014 року та стягнення 296 979,81 грн (а.с. 3-5).

16.04.2015 року позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» перерахувати з рахунків №2600037646601, №2604437646601 згідно платіжного доручення №130 від 26 грудня 2014 року 80000,00 грн; платіжного доручення №132 від 30 грудня 2014 року 22968,00 грн; платіжного доручення №133 від 11 лютого 2015 року 170 000; платіжного доручення №134 від 11.02.2015 року 10 685,54 грн на рахунки отримувачів, що зазначені в платіжних дорученнях та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь Фермерського господарства «Андріївське» судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу (а.с. 52-56). Подана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7237/15-г у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Андріївське» відмовлено повністю (а.с. 88-91).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство «Андріївське» 12.06.2015 року подало апеляційну скаргу б/н від 05.06.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7237/15-г повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «Андріївське» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 20.07.2015 року.

У судовому засіданні 20.07.2015 року представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7237/15-г без змін.

Представник апелянта у судове засідання 20.07.2015 року не з'явився, про причини неявки відповідач не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направив.

Згідно ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та про призначення розгляду справи на 20.07.2015 року була направлена сторонам 02.07.2015 року з дотриманням вимог ст. ст. 64, 98 ГПК України, та була вручена відповідачу у справі 07.07.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0411613264701.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апелянт належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

18.03.2014 року між публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (ОСОБА_2 за договором, відповідач у справі) та фермерським господарством «Андріївське» (Клієнт за договором, позивач у справі) укладено договір №VN MF001341 про відкриття банківського рахунку (а.с. 17-20), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний мультивалютний рахунок №2600037646601 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт, згідно п.2.4.4. договору, зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані банком послуги.

Пунктом 2.1.1. договору визначено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Разом з цим, між сторонами укладено 18.03.2014 року Додатковий Договір про відкриття окремого поточного рахунку №2604437646601 (для зарахування сум податку на додану вартість а.с. 20), який є невід'ємною частиною договору №VN MF001341 про відкриття банківського рахунку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано банку на виконання платіжні доручення №130 від 26.12.2014 на суму 80000,00 грн., №132 від 30.12.2014 на суму 22968,00 грн., №133 від 11.02.2015 на суму 170000,00 грн. та №134 від 11.02.2015 на суму 10685,54 грн., на загальну суму 283 653,54 грн (а.с. 24-25)

Вказані платіжні доручення отримані банком у день їх подачі, про що свідчить наявний на кожному платіжному дорученні штемпель Банку із датою прийняття.

Із наданої до суду банківської виписки про рух грошових коштів на особовому рахунку позивача №2600037646601 вбачається, що залишок грошових коштів станом на 26.12.2014 року становить 367 036,26 грн та станом на 11.02.2015 року на р/р №2600037646601 залишок становить 269 720,07 грн та на р/р №2604437646601- 27259,74 грн (а.с. 23).

Згідно п.2.3.4. договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахункові операції по рахунку клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку Клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між Банком та Клієнтом.

Як передбачено п.1.4.1. договору платіжні доручення клієнта та інші платіжні документи, які надійшли до банку протягом операційного часу виконуються банком в день їх надходження, а у разі надходження таких документі після закінчення операційного часу - не пізніше наступного робочого дня.

Однак у порушення умов Договору, банком не здійснено виконання вищевказаних платіжних доручень, що підтверджується відсутністю відмітки банку про проведення платежу, а відтак така бездіяльність позивача є порушенням умов договору та чинного законодавства України щодо здійснення розрахункових операцій банками. Додатково, позивачем додано до матеріалів справи довідки від товариств, на перерахування грошових коштів яким позивач надавав відповідні платіжні доручення, а саме від СПД-ФОП ОСОБА_3, Приватного підприємства «Агрокомерс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» про не надходження грошових коштів згідно даних платіжних доручень (а.с. 26-28).

Оскільки, станом на 19.03.2015 вищевказані платіжні доручення не виконані банком, позивач звернувся із даним позовом до суду та просив, відповідно до заяви про зміну предмету позову, зобов'язати відповідача перерахувати відповідно до наданих платіжних доручень грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Однак, на момент звернення позивача з позовом до суду на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 року №96 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.02.2015 року прийнято рішення №29 про запровадження з 13.02.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію відповідача. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 13.02.2015 по 12.05.2015 включно (а.с. 71).

В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2015 № 93 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» продовжено по 11.06.2015 (включно а.с. 85).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.2015 № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» на підставі постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» вирішено розпочати ліквідацію ПАТ «Енергобанк» відповідно до плану врегулювання з 12.06.2015.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тому, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За правилами ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Визначення поняття «кредитор банку» міститься у ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Колегія суддів також зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Частиною 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів»).

Положеннями ст.. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, серед іншого, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк», задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Фермерського господарства «Андріївське» здійснюється виключно у порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 № 3-24гс15 у справі № 910/9232/14, від 01.04.2015 року №3-25гс15 у справі № 910/5560/14, від 22.04.2015 року №3-63гс15 у справі № 910/9234/14, від 27.05.2015 року №3-217гс15у справі № 910/12766/14.

Враховуючи викладені обставини справи, а також те, що під час вирішення даного спору у відповідача 11.06.2015 відкликано банківську ліцензію, тоді як без банківської ліцензії відповідач не має право здійснювати банківську діяльність, в тому числі і здійснювати розрахункове-касове обслуговування клієнтів, висновок місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог фермерського господарства «Андріївське» є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи фермерське господарство «Андріївське» звертаючись з позовом до Господарського суду міста Києва, просило розірвати договір банківського рахунку № VN MF001341 від 18.03.2014 року; договір про відкриття окремого поточного рахунку до Договору банківського рахунку № VN MF001341 від 18.03.2014 року та стягнути з публічного акціонерного товариства «Енергобанк» 296 979,81 грн. В подальшому позивач подав заяву про зміну предмета позову, яка була прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду, і згідно якої позивач просив суд зобов'язати публічне акціонерне товариство «Енергобанк» перерахувати з рахунків №2600037646601, №2604437646601 згідно платіжного доручення №130 від 26 грудня 2014 року 80000,00 грн; платіжного доручення №132 від 30 грудня 2014 року 22968,00 грн; платіжного доручення №133 від 11 лютого 2015 року 170 000 грн; платіжного доручення №134 від 11.02.2015 року 10 685,54 грн на рахунки отримувачів цих грошових коштів, тобто виконати платіжні доручення на загальну суму 283 653,54 грн.

Враховуючи висновки, викладені вище з урахуванням постанов Верховного Суду України, зобов'язальні правовідносини між позивачем та відповідачем, які склались на підставі договору банківського рахунка щодо виконання платіжних доручень, носять майново-грошовий характер, а відтак вимога про зобов'язання перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень є вимогою майнового характеру.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 ст. 4 Закону унормовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи, що ціна позову згідно заяви про зміну предмета позову у даній справі становить 283 653,54 грн, то судовий збір за подання такої вимоги майнового характеру становить 5 673,07 грн. (2% від ціни позову).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних документів, при зверненні до Господарського суду міста Києва з даним позовом фермерське господарство «Андріївське» сплатило судовий збір у розмірі: 1 218,00 грн згідно квитанції №18032015152107 від 18.03.2015 року; 1 218,00 грн згідно квитанції №18032015152418 від 18.03.2015 року; 545,20 грн згідно квитанції №18032015151834 від 18.03.2015 року; 5 394,40 грн згідно квитанції №18032015151623 від 18.03.2015 року та 1 300,00 грн згідно квитанції №QS24370907 від 23.03.2015 року за подання заяви про зміну предмета позову. Тобто позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі - 9 675,60 грн, тобто сплачений в більшому розміру, ніж підлягав сплаті.

Згідно п. 1ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про повернення фермерському господарству «Андріївське» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 4 002,53 грн (9 675,60 грн - 5 673,07 грн). Зокрема, повернення судового збору у повному розмірі сплаченого згідно квитанції №18032015152107 від 18.03.2015 року у сумі 1 218,00 грн; згідно квитанції №18032015152418 від 18.03.2015 року у сумі 1218,00 грн; згідно квитанції №18032015151834 від 18.03.2015 року у сумі 545,20 грн; та повернення судового збору у розмірі 1 021,33 грн, сплаченого згідно квитанції №QS24370907 від 23.03.2015 року.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 05.06.2015 року фермерського господарства «Андріївське» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7237/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7237/15-г залишити без змін.

3. Повернути фермерському господарству «Андріївське» (23620, Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Лесі Українки, буд. 11, код ЄДРПОУ 35110700) 1 218(одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір згідно квитанції №18032015152107 від 18.03.2015 року.

4. Повернути фермерському господарству «Андріївське» (23620, Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Лесі Українки, буд. 11, код ЄДРПОУ 35110700) 1 218(одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір згідно квитанції №18032015152418 від 18.03.2015 року.

5. Повернути фермерському господарству «Андріївське» (23620, Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Лесі Українки, буд. 11, код ЄДРПОУ 35110700) 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 20 коп з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір згідно квитанції №18032015151834 від 18.03.2015 року.

6. Повернути фермерському господарству «Андріївське» (23620, Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Лесі Українки, буд. 11, код ЄДРПОУ 35110700) 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 33 коп з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір згідно квитанції №QS24370907 від 23.03.2015 року.

7. Справу №910/7237/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

ОСОБА_1