Рішення

від 27.05.2015 по справі 922/856/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р.Справа № 922/856/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніну Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД", м. Харків до 1. GENEVA INTERGROUP LIMITED PARTNERSHIP, 2. Публічного акціонерного товариства "Аспект", про стягнення заборгованості в сумі 1141934,86 доларів США за участю представників сторін:

позивача - Русаковський Д.О. за довіреністю від 20.01.2015 року,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. GENEVA INTERGROUP LIMITED PARTNERSHIP, 2. Публічного акціонерного товариства "Аспект", відповідно до якого просить суд стягнути солідарно на свою користь з GENEVA INTERGROUP LIMITED PARTNERSHIP, м. Единбург (EH 7 5JA, Великобританія, м.Едінбург, вул. Монтгомері, 78, кімн. 2, LPN) Приватного акціонерного товариства "Аспект", м. Чугуїв (63500, Харківська область, м.Чугуїв, вул.Жадановського, 7, код ЄДРПОУ 33181112) заборгованість в сумі 1141934,86 доларів США за договором № 2013/01 від 28.01.2013 року, забезпеченого договором поруки №1 від 28.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду та керуючись Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 15.11.1965 р., встановлено "11" серпня 2015 року як строк, достатній для розгляду даної справи, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015 р. о(об) 11:00 год.

В той же час, вказаною ухвалою суду провадження у справі № 922/856/15 в порядку ч.1. ст. 79 ГПК України було зупинено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2015 року провадження у справі № 922/856/15 поновлено, прийнято заяву позивача про виправлення описки у позовній заяві до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням, розгляд справи №922/856/15 відкладено на 18.05.2015 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2015 року о 12:00 год.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. Так, в матеріалах справи наявна заява представника 1-го відповідача, відповідно до якої останній звернувся до суду з проханням направляти всю поштову кореспонденцію на адресу: 61047, м. Харків, вул. Роганська, б.89 В, кв. 54, а тому, саме на цю адресу було направлено ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2015 року, втім докази вручення останньої в матеріалах справи відсутні.

Представник 2-го відповідача не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, про причину неявки суд не повідомив, докази вручення відповідачеві судової ухвали від 18.05.2015 року в матеріалах справи відсутні.

Положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, враховуючи п.п. 4.1.3 - 4.1.5., п. 4.1., п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р., суд вважає, що всі учасники судового процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

28.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД" (позивачем, продавцем) та GENEVA INTERGROUP LIMITED PARTNERSHIP (відповідачем, покупцем) було укладено Договір №2013/01 (Договір).

Відповідно до умов укладеного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупця продукцію, у кількості 24000 шт., а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість продукції на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, ціна вказана у дол. США без НДС, ціна за 1 шт. - 450.00 дол. США без НДС та загальна сума всього Договору складає 10 800 000,00 дол. США

Відповідно до п.4.1. Договору, поставка продукції буде здійснюватись автомобільними транспортом на умовах склад покупця (СРТ Варшава) - RUSAK BUSINESS SERVICES SP.ZO.O.UL.WIRAZOWA 35 02-158 WARSZAWA POLAND.

Дата переходу права власності на товар від продавця до покупця є дата відмітки митної служби у вантажній декларації на товар про те, що задекларований товар вивезений за межі митної території України (п.5.1. Договору).

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 1 230 750,00 дол. США, про що свідчить інвойс №8 від 23.07.2014 року, інвойс №9 від 29.07.2014 року та інвойс №10 від 29.07.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, п.7.1. Договору, сторони погодили між собою, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється на умовах вказаних в інвойсах.

Відповідно до інвойсів, які містяться в матеріалах справи, оплата здійснюється протягом 90 днів після поставки товару.

Як встановлено судом, 1-им відповідачем було частково сплачено за отриманий товар - в сумі 8 8815,14 дол. США, внаслідок чого неоплаченою залишилася вартість поставленого 1-му відповідачу товару в сумі 1 141 934,86 дол. США (еквівалент - 29 185 647,66 грн.)

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Втім, 1- им відповідачем суму заборгованості в розмірі 1 141 934,86 дол. США (еквівалент - 29 185 647,66 грн.), станом на момент розгляду даної справи не сплачено.

Судом встановлено, що 28.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕКОСТАР МК ЛТД", м. Харків (кредитором, позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Аспект" (поручителем, 2-им відповідачем) було укладено договір поруки №1, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання GENEVA INTERGROUP LIMITED PARTNERSHIP, своїх зобов'язань, що випливають із Договору № 2013/1 від 28.01.2013 року (оплата товару) зі всіма існуючими або майбутніми змінами та доповненнями до цього Договору, та відповідає перед кредитором за порушення боржником вказаних обов'язків.

Відповідно до п.2.1. Договору поруки № 1 від 28.01.2013 року, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання забезпеченого обов'язку в повному обсязі.

У разі невиконання боржником свого грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати обов'язку боржника в межах терміну дії Договору (п.3.1. Договору поруки № 1 від 28.01.2013 року).

Пунктом 5.2. Договору, передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 року.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Положеннями ст. 554 Цивільного кодексу України, встановлено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, передбачено, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що 1-ий та 2-ий відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мали можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 1 141 934,86 дол. США (еквівалент - 29 185 647,66 грн.) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачами, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідачів в повному обсязі та підлягають солідарному стягненню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з GENEVA INTERGROUP LIMITED PARTNERSHIP, м. Единбург (EN 7 5JA, Великобританія, м.Едінбург, вул. Монтгомері, 78, кімн. 2, LPN 10763) та з Приватного акціонерного товариства "Аспект", м. Чугуїв (63500, Харківська область, м.Чугуїв, вул.Жадановського, 7, код ЄДРПОУ 33181112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "ЕКОСТАР МК ЛТД", м. Харків (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11, код ЄДРПОУ 19466505) заборгованість в сумі 1 141 934,86 доларів США (еквівалент - 29 185 647,66 грн.) та суму сплаченого судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/856/15