Постанова

від 27.05.2015 по справі 904/1601/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року Справа № 904/1601/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Ільїн А.М., довіреність № б/н від 26.02.15, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2015 року у справі №904/1601/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Днепрохімсервіс»», м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2015 року (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Днепрохімсервіс»» задоволені частково.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ДНЕПРОХІМСЕРВІС" основний борг у розмірі 201 312,90 грн. (двісті одна тисяча триста дванадцять грн. 90коп.), 3% річних у розмірі 7 351,37грн. (сім тисяч триста п"ятдесят одна грн. 37коп.), інфляційні у розмірі 58 395,93 грн. (п"ятдесят вісім тисяч триста дев"яносто п"ять грн. 93коп.) та 5 341,20грн. (п"ять тисяч триста сорок одна грн. 20коп.) судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення строком на три місяці.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував фінансовий стан відповідача та неспроможність виконання рішення суду, що свідчить про неповне з'ясування судом всіх обставин справи та порушення норм процесуального права.

Розпорядженням в.о.голови суду Паруснікова Ю.Б. від 05.05.15 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Чус О.В. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Герасименко І.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 5 травня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 травня 2015 року.

Розпорядженням секратеря судової палати Кузнецової І.Л. від 22.05.15 у зв'язку з виходом на роботу судді Чус О.В. справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Чус О.В.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в іншому судовому засіданні.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК)

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, та відповідач не довів відсутність можливості направити іншого представника.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ДНЕПРОХІМСЕРВІС" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (покупець) був укладений договір поставки №511130030, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і сплатити продукцію матеріально - технічного призначення (далі - товар), найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід"ємною частиною.

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» із позовом про стягнення основного боргу в розмірі 201 312,90 грн., пені у розмірі 9 499,81 грн., 3% річних у розмірі 7 367,90 грн., інфляційних у розмірі 58 395,93 грн., позивач посилався на не виконання відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем за отриманий товар за договором поставки №511130030 від 27.12.2012р., в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача основний борг у розмірі 201 312,90 грн., 3% річних у розмірі 7 351,37грн., інфляційні у розмірі 58 395,93 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати за поставлений товар у відповідності до строків, визначених у специфікаціях, тому заборгованість відповідача перед позивачем за період поставки з 25.06.2013р. по 23.12.2013р. у сумі 201 312,90грн., підлягає до стягнення.

Також господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 04.09.2013р. по 27.02.2015р., обґрунтовано встановив, що вони складають 7 351,37грн. та підлягають до стягнення, як і інфляційні втрати за загальний період з жовтня 2013р. по лютий 2015р. , проте не у сумі 71 607,83грн., а у межах заявлених позовних вимог, тобто, 58 395,93грн.

Відмовляючи у стягненні пені, суд виходив з того, що конкретний її розмір договором не врегульований.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору згідно специфікацій №№1-18 позивач поставив відповідачу товар за період з 25.06.2013р. по 23.12.2013р. на загальну суму 201 312,90грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, рахунками - фактурами (а.с.54-132).

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

В силу частини 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечувалось сторонами, позивач поставив товар, проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар не виконав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, висновки суду першої інстанції про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань - є правильними та обґрунтованими.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 04.09.2013р. по 27.02.2015р., встановив, що вони складають 7 351,37грн., оскільки позивач помилково нарахував 3% річних з урахуванням дат, коли повинна бути здійснена оплата.

Враховуючи відстрочку платежу 70 календарних днів, відповідач повинен був здійснити оплату: за видатковими накладними №РН-000267 від 25.06.2013р. та №РН-000268 від 25.06.2013р. - 03.09.2013р., за видатковою накладною №РН-000273 від 26.06.2013р. - 04.09.2013р., за видатковою накладною №РН-000294 від 15.07.2013р. - 23.09.2013р., за видатковою накладною №РН-000325 від 29.07.2013р. - 07.10.2013р., за видатковою накладною №РН-000355 від 12.08.2013р. - 21.10.2013р., за видатковою накладною №РН-000385 від 29.08.2013р. - 07.11.2013р., за видатковою накладною №РН-000457 від 10.10.2013р. - 19.12.2013р., за видатковою накладною №РН-000490 від 22.10.2013р. - 31.12.2013р., за видатковою накладною №РН-000523 від 07.11.2013р. - 16.01.2014р., за видатковою накладною №РН-000532 від 12.11.2013р. - 21.01.2014р., за видатковою накладною №РН-000535 від 14.11.2013р. - 23.01.2014р., за видатковою накладною №РН-000544 від 19.11.2013р. - 28.01.2014р., за видатковою накладною №РН-000556 від 25.11.2013р. - 03.02.2014р., за видатковою накладною №РН-000560 від 26.11.2013р. - 04.02.2014р., за видатковими накладними №РН-000601 від 23.12.2013р. та №РН-000602 від 23.12.2013р. - 03.03.2014р.

Що стосується інфляційних, то вони за загальний період з жовтня 2013р. по лютий 2015р. складають 71 607,83грн., проте стягнення інфляційних у розмірі 71 607,83грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув інфляційні у розмірі 58 395,93грн.

Рішення суду в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних, інфляційних сторонами не оскаржується, проте в цій частині воно є законним та обґрунтованим.

Відмовляючи у розстрочці виконання рішення строком на 3 місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем документів не вбачається, що він знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Крім того, відповідач не здійснив жодної оплати в погашення заборгованості за договором поставки №511130030 від 27.12.2012р.

Колегія суддів погоджується і з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за N 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження скрутного фінансового стану відповідач надав звіт про фінансовий стан, проте він не може бути підставою для розстрочки, оскільки він не свідчить про неможливість виконання рішення суду та відсутність грошових коштів на рахунках відповідача.

При цьому, суд зауважує, що необхідно враховувати також фінансовий стан іншої сторони, на яку також негативно може вплинути розстрочка виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року у справі № 904/1601/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 29.05.2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус