Ухвала

від 26.05.2015 по справі 821/4607/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4607/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: (у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України),

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні Херсонської області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД (далі - ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ), управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні Херсонської області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2338380 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність бездіяльності податкового органу у виплаті сум бюджетного відшкодування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року позов задоволено. Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2338380 грн., з яких за грудень 2013 року - 354702 грн., за лютий 2014 року - 726390 грн., за березень 2014 року - 616903 грн., за квітень 2014 року - 532788 грн., за травень 2014 року - 107597 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не були з'ясовані усі обставини у справі, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2014 року позивачем подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2013 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 389054 грн.

20 березня 2014 року ТОВ подано до ДПІ податкову декларацію ПДВ за лютий 2014 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 978232 грн.

22 квітня 2014 року ТОВ подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2014 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 616903 грн.

20 травня 2014 року ТОВ подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 547510 грн.

20 червня 2014 року ТОВ подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 129975 грн.

З метою визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, ДПІ проведено документальні позапланові виїзні перевірки, за результатами яких:

- актом від 27.02.2014 р. № 82/21-03-15-02/23140525 підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2013 року у розмірі 354702 грн.;

- актом від 29.04.2014 р. № 187/21-03-15-02/23140525 підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року у розмірі 726390 грн.;

- актом від 27.06.2014 р. № 359/21-03-15-02/23140525 підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2014 року у розмірі 616903 грн., за квітень 2014 року у розмірі 532788 грн.;

- актом від 08.08.2014 р. № 475/21-03-15-02/23140525 підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2014 року у розмірі 107597 грн.

Незважаючи на складені акти та довідки, податкова інспекція не надала до Держказначейства відповідний висновок, що стало підставою звернення до суду.

Свою бездіяльність ДПІ обґрунтовує тим, що з метою дослідження факту сплати ПДВ по всьому ланцюгу постачання товарів, контролюючим органом направлено запити щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, результати яких на даний момент не отримано. Крім того, в ході відпрацювання також встановлено, що ТОВ у травні 2014 року відобразило взаємовідносини з ПП "Восток-СВ" на загальну суму 487,5 тис. грн. Однак ПП "Восток-СВ" не звітує до податкових органів протягом 2013-2014 років, що вказує на сумнівний характер взаємовідносин. Також встановлено, що ТОВ відобразило у січні, березні 2014 року взаємовідносини з ТОВ "ДАТТО" на загальну суму 683 тис. грн. Слідчим управлінням ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування № 320141000600000055 від 03.03.2014 р. відносно службових осіб ТОВ "ДАТТО" за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. До того ж, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України станом на 22 грудня 2014 року по ТОВ обліковуються розбіжності за 1095 днів по заниженню податкових зобов'язань у загальній сумі 1058779 грн. та завищенню податкового кредиту у загальній сумі 158954 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що положення Податкового кодексу України не ставить настання бюджетного відшкодування у залежність від того, чи податковий орган не вспів провести перевірки контрагентів платника податку по ланцюгу до виробника. Строк, відведений для перевірок, обмежений законодавством, тому відсутність можливості перевірити у встановлені законодавством строки сплату постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови платнику податку в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ за результатами перевірки визнала право ТОВ на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Доводи апелянта про неможливість здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за відсутності результатів перевірки постачальників ТОВ, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки з боку позивача не було встановлено порушень закону. А чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених вище дій. Також, право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не ставиться в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, адже платник податків не несе відповідальність правильність ведення податкового обліку іншими платниками податків.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління

Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова