Ухвала

від 26.05.2015 по справі 1170/2а-2163/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/68102/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Рибченко А. О. Титенко М. П. Іванов С. І. Бобух С. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року у справі№ 1170/2а-2163/12 за позовомПриватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року у справі № 1170/2а-2163/12 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.11.2011 року № 0001362310 та №0001372310.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задоволено. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року у справі № 1170/2а-2163/12 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 178 Цивільного кодексу України, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.24 ст. 1, п. 22.9 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ПрАТ «Креатив» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з СП ТОВ ім. Зайковського та ПП «Агротех» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року 09.11.2011 року складений акт № 141/23-1/31146251, яким зафіксовано порушення п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки 24.11.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001362310, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 666 708,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.; № 0001372310, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 15 833 333,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, складеними належним чином, а обраний ним спосіб здійснення оплати за договорами - передплата за відсутності на рахунках коштів у необхідній сумі, не суперечать діючому законодавству.

Суд апеляційної інстанції відмовив в позові, оскільки висновки акта перевірки є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

21.06.2010 року між ЗАТ «Креатив» (покупець) (правонаступником якого є ПАТ «Креатив») та ПП «Агротех» (постачальник) укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 1088, загальна вартість (ціна) якого визначена сторонами в 90 000 000,00 грн. (п.2.1).

Ціна, вартість, кількість конкретної партії товару визначається сторонами в специфікаціях/додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.4).

Оплату за кожну партію товару, яка поставляється за даним договором, покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів - вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.1). Умови оплати - 100 % передплата за товар (п. 5.2).

01.09.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1088, доповнивши його п. 2.6, в якому визначили зобов'язання постачальника у рахунок попередньої оплати від покупця поставити кількість товару в асортименті та за ціною на протязі 2010-2011 років на суму 72 612 500,00 грн. Інші умови договору залишені без змін.

03.12.2010 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1088, виклавши п. 2.1 в іншій редакції, зазначивши вартість (ціну) договору у 185 000 000,00 грн. Інші положення договору залишені без змін.

В акті перевірки вказано, що позивачем в період з 22.12.2010 року по 23.12.2010 року перераховано на виконання договору № 1088 на рахунок ПП «Агротех» 95 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15 833 333,33 грн.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з наступних встановлених обставин.

В платіжних дорученнях призначення платежу визначено як передплата за договором № 1088 за соняшник, а на підтвердження реального виконання умов договору № 1088 позивачем надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, за якими поставлялись вишня, черешня, огірки, ячмінь, кукурудза, яблука, помідор, кавун, буряк, диня, морква, картопля. В податковій накладній № 451 від 22.10.2010 року, виписаній ПП «Агротех», зазначена номенклатура поставки товару - насіння соняшнику у кількості 5000.000 т та ріпак у кількості 1000.000 т.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що специфікацій або додаткових угод, які би визначали конкретну партію товару, його вид, кількість, вартість за одиницю товару та партію, строки поставки, умови поставки, позивачем не надано.

Аналогічний за умовами договору № 1088 укладений 22.06.2010 року і договір № 1322 з СП ТОВ імені Зайковського. Додатковою угодою № 1 від 06.12.2010 року була змінена лише загальна вартість (ціна) договору - 70 000 000,00 грн. Інші умови договору залишені без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що специфікацій або додаткових угод, які би визначали конкретну партію товару, його вид, кількість, вартість за одиницю товару та партію, строки поставки, умови поставки, позивачем не надано. Не надані докази приймання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності.

В акті перевірки зазначено також, що ЗАТ «Креатив» є одноособовим засновником СП ТОВ ім. Зайковського, ПП «Агротех».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.06.2010 року на рахунку позивача знаходилось 5 200 000,00 грн., з яких 4 750 000,00 грн. перераховано ПП «Агротех», які в цей же день перераховані на ТОВ «Креатив-Постач» і одразу на рахунок ЗАТ «Креатив». Така операція була проведена 19 разів, внаслідок чого платник одними і тими коштами здійснив передоплату ПП «Агротех» на суму 90 000 000,00 млн., з яких сформувало податковий кредит. Аналогічним способом здійснена попередня оплата і на СП ТОВ ім. Зайковського - 1 000 000,00 грн. шляхом 30 обертів із залученням ТОВ «Креатив-Постач», який повертав цей 1 000 000,00. грн. знов на рахунок ЗАТ «Креатив», який одразу перераховувався на СП ТОВ ім. Зайковського і т.д.

Вказані обставини свідчать про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції щодо нереальності господарський операцій з виконання спірних договорів та факту здійснення оплати шляхом багаторазового перерахування однієї суми коштів, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Креатив» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року у справі № 1170/2а-2163/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. О. Рибченко