Постанова

від 13.02.2009 по справі 22-а-2176/09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського,

46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

13 лютого 2009 р.

м. Харків

Колегія

суддів  Харківського апеляційного

адміністративного суду у         складі:

головуючого судді -              

Мельнікової Л.В.

                             суддів:  - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі -Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну

скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області на

постанову Охтирського міськрайонного суду сумської області від 17 жовтня 2008

року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління

Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про стягнення

недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки

відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей  війни”, 

-

В с т а н о в и л а:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з

позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області, в

якому просить відновити пропущений строк звернення за захистом порушених прав,

свобод та інтересів, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.

Охтирка Сумської області нарахувати на її користь недоплачену щомісячну

державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3400,30 грн.

              Постановою

Охтирського міськрайонного суду сумської області від 17 жовтня 2008 року

позовні вимоги задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного

фонду України в м. Охтирка Сумської області протиправною; зобов'язано

Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити

перерахунок пенсії ОСОБА_1

з

підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1

ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року

по 31 грудня 2007 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.

Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на

20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та

провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 17 жовтня 2008

року; в іншій частині позовних вимог відмовлено. 

Будучі незгодним з постановою суду першої інстанції, посилаючись на

неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду

не відповідають обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та

процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, управління

Пенсійного фонду України в м. Охтирка просить скасувати постанову суду першої

інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні

позовних вимог.

Свою незгоду мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не було

враховано,  що протягом 2007 року на

виконання вимог Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року за

№6-рп\2007 та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни", не було прийнято жодного нормативного акту. Таким чином, на думку

відповідача, на законодавчому рівні залишилось невизначеним питання щодо органу

на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які

мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці

виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при

обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив, що, задовольняючи

позов, суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин

ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування",  оскільки розмір

мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим

Законом. Також вказує, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС

України  строк звернення до

адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх

сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна

скарга  підлягає частковому задоволенню,

а постанова суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.            

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6

Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від

18.11.2004  № 2195-IV, має право на

отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної

пенсії за віком.

Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на

відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини

(мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії

громадян, які мають статус дітей війни.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення доплати

до пенсії за 2006 рік суд першої інстанції виходив з того, що дана виплата була

обмежена Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік",

який не був визнаний неконституційним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції

виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни", дітям війни               

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна

допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків

мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни" від 18.11.2004  № 2195-IV,

фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом,

здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від

20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про

Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року до статті 110 Закону

України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими

встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за

результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному

Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з

питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"

від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про

Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року

неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не

було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії,

передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",

оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею

виплати не запроваджені.

Отже, суд прийшов до вірного висновку, що у відповідача відсутні

підстави для                                  

нарахування на користь позивача допомоги за 2006 рік.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої

інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за

№ 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону

України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік

дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від

18.11.2004  № 2195-IV, а також суд

виходив з Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008

року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65

розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України

"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1,

п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет

України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є

неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний

бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України".

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених рішень

Конституційного Суду України УПФУ в м. Охтирка з 9 липня 2007 року по 31 грудня

2007 р. та з 22 травня по жовтень 2008 року повинен був діяти у відповідності з

нормою ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та

здійснювати позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної

пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні

виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з підвищенням

її на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28

Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008

року по 17 жовтня 2008 року.

Між тим, колегія суддів частково не погоджується з такими висновками

суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет

України на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний

захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007

року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2

ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46,

ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет

України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким,

що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст.

71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким

зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

від 18.11.2004  № 2195-IV, з урахуванням

ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне

значення для                       судів

загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,

які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані

неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до

виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові

акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність

з дня ухвалення Конституційним  Судом

України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення

рішення Конституційним Судом України УПФУ в м. Охтирка повинен був нараховувати

та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України

"Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з

моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності

пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця

норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з

09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону

України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та

здійснювати позивачу відповідні доплати.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний

бюджет на 2008 рік та   про внесення змін

до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України

"Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується  замість пенсії,

виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що

виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане

підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008

року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65

розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України

"Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо

відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1,

п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет

України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет

України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)

положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі також має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей

зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду

України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може

бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення

Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152

Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та

сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України

"Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до

01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України

рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України "Про

Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів

України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже,

відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми

ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",

нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 %

мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов

до вірного                 висновку

стосовно періоду нарахування підвищення до пенсії, однак помилково зобов'язав

Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити

перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на

20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та

провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 16 жовтня 2008

року. Закон передбачає підвищення пенсії на 30%, а не на 20%, тому і

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області

необхідно підвищити пенсію на 30%, а виплати провести з урахуванням виплаченої

основної суми та також виплачених сум доплати, розрахунок якої здійснено

відповідачем невірно, у розмірі меншому ніж передбачено. 

Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом порушення норм

матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду підлягає

скасуванню в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.

Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на

20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та

провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 17 жовтня 2008

року з прийняттям в цій частині нової постанови.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з

наступних підстав.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм

матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання

щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, колегія суддів,

вважає хибними, з таких підстав.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і

свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,

передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України

звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина

безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється

відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,

неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні

правовідносини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на

законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей

війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в

задоволенні позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до

спірних                                   

правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування" від 09.07.2003  № 1058-IV та правильність нарахування доплати

до пенсії згідно  розмірів встановлених у

постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про

деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", колегія

суддів зазначає наступне .

Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6

Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від

18.11.2004  № 2195-IV має право на

отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530

"Про Деякі                                 

питання соціального захисту окремих категорій громадян"

встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата

особам, які мають статус "дитини війни", а конкретний розмір такої

доплати, що суперечить змісту ст. 6 "Про соціальний захист дітей

війни" від 18.11.2004  № 2195-IV,

якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної

пенсії за віком.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний

захист дітей війни державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим

кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими

актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається

лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003  № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта,

який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, не погоджується з доводами

відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для

визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки

наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за

віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної

гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати

до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни" від 18.11.2004  № 2195-IV.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги

щодо                                         

невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який

покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають

статус дитини війни.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач перебуває

на обліку в        УПФУ в м. Охтирка

Сумської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус

"дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004  № 2195-IV позивач має право на отримання

підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний

фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за

№121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення

через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються

районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання

пенсіонерів.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача

на відсутність            коштів щодо

забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і

свободи                       гарантуються. Таким чином,

держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх

конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на

соціальний захист,      що включає право

на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни"

реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус

"дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати

до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої,

виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених

Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого

Указом                                                

Президента України від 01.03.2002 року за №12/2001 Пенсійний фонд

України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України

покладено обов'язок щодо:

-          призначення пенсії;

-          підготовки документів

для її виплати;

-          забезпечення

своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в

районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління

Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного

фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду

України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими

управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають

завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка

передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни",

покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу

30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади -

Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в

систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів

та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без

поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та

наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними

посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності

невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст.71 КАС України не

доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення

виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу

доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо

їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим

органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення

позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для

відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності

відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що

обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати 

до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV покладено на УПФУ

в м. Охтирка Сумської області, за місцем проживання позивача.

Щодо доводів відповідачів про пропущення позивачем строку звернення

до                          

адміністративного суду з позовом, колегія суддів вважає їх

безпідставними виходячи з такого.

Порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду

тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року

після внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей

війни".

Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів, не вбачає

пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо

отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

апеляційної                     інстанції

за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити

постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд

апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції

через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до

ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової

постанови.

В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції

оскаржено не було. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд

апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 11, 160, 195, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка

Сумської області  задовольнити частково.

Постанову Охтирського міськрайонного суду сумської області від 17

жовтня 2008 року скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного

фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на

20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та

провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 17 жовтня 2008

року та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління

Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на

30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та

провести виплати недоплачених сум за 2008 рік з 22.05.2008 року.

В іншій частині постанову 

Охтирського міськрайонного суду сумської області від 17 жовтня 2008 року

залишити без змін. 

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає

законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному

порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного

місяця.                     

Головуючий суддя  -                             (підпис)                         Л.В. Мельнікова

          Судді                                                          

(підпис)                        

З.Г. Подобайло

             (підпис)                          А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 18 лютого 2009 року.

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                         

           Л.В. Мельнікова