Рішення

від 28.05.2015 по справі 903/291/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2015 р. Справа № 903/291/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Агропанхім", с. Рованці, Луцького району, Волинської області

про стягнення 235 031,94 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача : Свириденко О.Й. -адвокат (дов. б/н від 01.12.2014р.),

від відповідача: Саюк Ю.В. - представник (дов. б/н від 14.04.2015р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 350 587,19 грн. компенсації вартості втраченого та неповернутого товару за договором складського зберігання №26-12/05-Л-ВЗ від 26.12.2013р., 15 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором складського зберігання №26-12/05-Л-ВЗ від 26.12.2013р. щодо відшкодування позивачу збитків, завданих нестачею переданого на зберігання товару.

Ухвалою суду від 23.03.2015р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.04.2015р.

15.04.2015р. на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2015р. позивачем через канцелярію суду подано письмові пояснення №73 від 09.04.2015р.

15.04.2015р. на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог №72 від 09.04.2015р. (а.с.42-43), в якій позивач у зв'язку із частковою проплатою відповідачем суми в розмірі 12414,36 грн. та у зв'язку зі зміною курсу гривні до долара США та євро просив стягнути з відповідача 235031,94 грн. вартості втраченого товару, 15000 грн. на оплату послуг адвоката, 7011,75 грн. витрат на оплату судового збору .

Судом було прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (ухвала суду від 15.04.2015р.).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №72 від 09.04.2015р. підтримав.

15.04.2015р. представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання №14/0401 від 14.04.2015р., в якому просив розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що 15.04.2015р. о 12 год. 20 хв. братиме участь у розгляді іншої справи у господарському суді Львівської області.

З метою забезпечення відповідачу права на захист, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, для надання можливості відповідачу ознайомитись із заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог та подати свої пояснення на неї судом ухвалою від 15.04.2015р. розгляд справи було відкладено на 29.04.2015р.

29.04.2015р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов №27/04-01 від 27.04.2015р. (а.с.57-59), в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на повернення позивачу товару із зберігання.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.2015р. позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №27/04-01 від 27.04.2015р.

У зв'язку із необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів розгляд справи було відкладено на 14.05.2015р.

14.05.2015р. розгляд справи відкладено на 28.05.2015р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень і доказів.

На виконання вимог суду позивач 25.05.2015р. надіслав до суду письмові пояснення та витребувані судом документи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

26.12.2013 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна" як товаровласником і відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю компанія "Агропанхім" як зберігачем товару було укладено договір складського зберігання №26-12/05-Л-ВЗ, згідно з п. 1.1 якого предметом договору є зобов'язання зберігача товару за плату зберігати мінеральні добрива (в подальшому товар), передані йому товаровласником, і повернути цей товар у цілковитій схоронності.

На товарних складах зберігача товару можуть зберігатись товари, вказані в додатку №1 до цього договору.

26.12.2013р. сторонами було складено та підписано додаток №1 до договору складського зберігання №26-12/05-Л-ВЗ від 26.12.2013р. із зазначенням переліку товарів, що можуть зберігатися на складах зберігача, та ціни за одиницю товару.

Відповідно до п. 21. договору товаровласник здійснює доставку товару автомобільним транспортом до його місця зберігання, вказаною зберігачем товару, за власний рахунок.

Згідно з п. 2.2 договору зберігач товару приймає товар в кількості та по якості, що вказана в супровідних документах на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.7 договору документом, що підтверджує факт передачі товару на відповідальне зберігання, є акт здачі- приймання товару на відповідальне зберігання та/або товарно-транспортна накладна.

На виконання умов договору складського зберігання №26-12/05-Л-ВЗ від 26.12.2013р. позивач передав відповідачу на зберігання наступний товар:

- за актом прийому передачі товару №1 від 21.03.2014р.: Нутрівант Плюс зерновий (25 кг) у кількості 1050 кг., Нутрівант Плюс олійний (25 кг.) у кількості 1050 кг., Райкат Старт (5л.) у кількості 200 л;

- за актом прийому передачі товару №2 від 04.04.2014р.: Нутрівант Плюс олійний у кількості 1250 кг., Нутрівант Плюс зерновий у кількості 1350 кг., Нутрівант Плюс кукурудза у кількості 500 кг., Аталанте (1л) у кількості 60 л., Райкат Старт (1л) у кількості 135 л., Райкат Старт (5л) ) у кількості 200 л., Райкат Ріст (1л) у кількості 255 л., Райкат Ріст (5л) у кількості 860 л., Амінокат 30% (1л) у кількості 225 л., Амінокат 30% (5л) у кількості 1500 л., Мікрокат зерновий Старт (5л) у кількості 40 л., Мікрокат зерновий Старт (25л) ) у кількості 100 л., Мікрокат цинк (5л) у кількості 60 л., Мікрокат бор (5л) у кількості 40 л., Мікрокат бор (25л) у кількості 100 л., Мікрокат олійний (5л) у кількості 40 л., Келік Калій (5л) у кількості 260 л., Флорон (5л) у кількості 40 л., Разормін (1л) у кількості 45 л.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.2.8 договору зберігач товару зобов'язаний допускати представників товаровласника до проведення комісійної перевірки умов зберігання товару щодо його якості та кількості, оформляючи перевірки актами загальної форми.

На підставі п.п. 3.2, 3.2.8 договору було проведено комісійну перевірку, за результатами якої складено інвентаризаційний опис від 03.02.2014р., згідно з яким виявлено нестачу зданого позивачем на зберігання відповідачу товару, а саме: Нутрівант плюс олійний в кількості 450 кг., Нутрівант плюс зерновий в кількості 575 кг., Атланте (1л) в кількості 7 л., Райкат старт (1 л) в кількості 13 л., Райкат старт (5 л) в кількості 65 л., Райкат ріст (1 л) в кількості 6 л., Райкат ріст (5 л.) в кількості 60 л., Амінокат (1л) в кількості 6 л., Амінокат (5 л) в кількості 40 л., Флорон (5 л) в кількості 10 л., Разормін (1л) в кількості 2 л.

Згідно з п.п. 3.2, 3.2.6, 5.1.договору зберігач товару зобов'язаний повернути товар протягом трьох діб, на першу письмову вимогу товаровласника, навіть якщо строк його зберігання не закінчився.

Якщо зберігач товару по першій письмовій вимозі товаровласника, не повертає в повному обсязі товар, зданий на зберігання, то він зобов'язаний на протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення товару, перерахувати на поточний рахунок товаровласника компенсацію у розмірі вартості залишку товару, який не може бути повернутий, за цінами, не нижче вказаних в додатку №1 до договору. Компенсація у гривні, що підлягає сплаті зберігачем товару на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента в іноземній валюті, вказаній в договорі, на курс продажу цієї валюти на міжбанківському ринку (www.mezbank.org.ua) станом на 15.00 попереднього перед виставленням рахунку дня , в який буде здійснена фактична сплата покупцем ціни договору (її неоплаченої частини). З моменту надходження компенсації на рахунок товаровласника, до зберігача товару переходить право власності на оплачену вартість залишку товару.

Вимогою №318 від 15.12.2014р. позивач просив відповідача повернути отриманий на зберігання та втрачений товар, а в разі неможливості повернення - оплатити його вартість.

Факт надіслання вимоги №318 від 15.12.2014р. відповідачу підтверджується копією фіскального чеку №4081 від 15.12.2014р. (а.с. 25).

19.02.2015 року позивач на підставі п.5.1. договору виставив відповідачу рахунок на оплату вартості втраченого товару.

Проте, відповідач не виконав вимог претензії, не повернув частини товару, переданого йому на зберігання, не оплатив його вартості, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За загальним правилом під збитками розуміються витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), так і не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються повністю, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі. Аналогічні за своєю суттю положення містяться в частині 2 статті 225 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Статтею 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (частина 2 статті 951 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту частини 3 статті 22, статті 951 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 225 Господарського кодексу України, відповідальність зберігача за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, є обмеженою, а саме збитки, завдані поклажодавцю (позивачу) в разі втрати (нестачі) речі, обмежуються розміром її вартості.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання за договором складського зберігання №26-12/05-Л-ВЗ від 26.12.2013р. щодо повернення позивачу переданого на зберігання товару або відшкодування його вартості, позивач, звертаючись з позовом до суду, згідно з уточненим розрахунком (а.с.44) просить стягнути з відповідача 247 446,30 грн. збитків.

Уточнення розміру позовних вимог проведено позивачем у зв'язку із частковим перерахуванням відповідачем вартості втраченого товару в розмірі 12414,36 грн. та виставленням відповідно до п.5.1. договору іншого рахунку на оплату №СФ-0000179 від 01.04.2015р. на суму 247381,88 грн.

Підписаним до договору №26-12/05-Л-ВЗ від 26.12.2013р. додатком №1 сторонами було визначено ціну товару за одиницю виміру. Ціна визначена в доларах США та євро.

Обчислюючи збитки, позивач виходить з ціни товару за одиницю виміру, вказану в додатку №1 до договору, курс продажу валюти на міжбанківському ринку станом на 31.03.2015р. (а.с.48-49), кількість товару, якого не вистачає, зазначену в інвентаризаційному описі від 03.12.2014р., додаючи при цьому ПДВ (а.с.44).

Розраховані позивачем таким чином збитки складають 247 446,30 грн.

На підтвердження офіційного курсу гривні до долара США та євро позивачем подано роздруківки курсів валют із сайту міжбанківського ринку станом на 31.03.2015р. (а.с.49).

В процесі розгляду справи відповідач платіжним дорученням №95 від 31.03.2015р. перерахував позивачу 12414,36 грн., внаслідок чого позивач зменшив на цю суму розмір позовних вимог до 235 031,94 грн. (247 446,30 - 12414,36).

Із розрахунку збитків видно, що позивач до складу збитків включив податок на додану вартість.

Відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, сума нестачі товарів, прийнятих на зберігання, ні у зберігача (право власності на товар, прийнятий на відповідальне зберігання відсутній), ні у поклажодавця (інше вибуття не є об'єктом оподаткування ) не підлягає обкладенню ПДВ.

А тому позивачем безпідставно до складу збитків включено податок на додану вартість в розмірі 41241,05 грн.

Відтак, в позові про стягнення 41241,05 грн. слід відмовити.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача підлягає 193 790,89 (247 446,30 - 12414,36 - 41241,05) грн. збитків, завданих нестачею переданого на зберігання товару.

В процесі розгляду справи відповідач стверджував, що товар, який в інвентаризаційному описі значиться з приміткою «Кутенець», було повернуто позивачу. На підтвердження цього відповідач посилався на реєстр розхідних накладних, дозволи на відпуск.

Позивач факт повернення заперечував.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження того, що товар, який в інвентаризаційному описі значиться з приміткою «Кутинець», було повернуто позивачу, відповідач посилався на реєстр розхідних накладних, дозволи на відпуск (а.с.61 - 73).

Згідно з п.2.10. договору зберігач здійснює обов'язкове ведення складського обліку. Підставою для оприбуткування товару на позабалансовий облік (рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні») є товарно-транспортна накладна. Підставою для зняття товару з позабалансового обліку є розпорядження товаровласника на зняття товару з відповідального зберігання.

Таким чином, стверджуючи про повернення товару позивачу, відповідач мав би подати розпорядження позивача на зняття товару з відповідального зберігання, а повертаючи товар, мав би зняти його з позабалансового обліку.

Порядок проведення інвентаризації регулюється Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. №879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014р. №1365/

Згідно з п.5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечується: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів

Проте, як вбачається з інвентаризаційного опису, товар рахується на бухгалтерському обліку відповідача, розбіжність зафіксована саме за даними бухгалтерського обліку та наявності товару в натурі.

Крім цього, відповідач не довів наявності розпорядження позивача як товаровласника на зняття товару з відповідального зберігання, як це передбачено п. 2.10. договору.

Щодо передачі товару Кутинець Юрі - Вітера, як зазначено у дозволах на відпуск №РН-0003550 від 26.08.2014р., №РН-0001882 від 28.04.2014р., №РН-0001336 від 08.04.2014р., №РН-000817 від 22.03.2014р., то, як пояснював представник позивача, на посаді директора з регіонального розвитку перебував з 20.05.2013р. по 25.09.2014р. Кутенець Юрій Сильвестрович, а згідно із реєстраційними даними та статутними документами найменування підприємства позивача - ТзОВ «Вітера Україна».

Також згідно із п.14 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.1996р. №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, чинної на час здійснення господарських операцій з передачі товару, повернення цінностей з відповідального зберігання здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало на відповідальне зберігання.

Довіреності на отримання товару, виписаної на ім'я чи то Кутинець Ю., чи то Кутенець Ю.С. суду подано не було.

За таких обставин надані відповідачем документи не можна вважати належними доказами на підтвердження факту повернення товару позивачу зі зберігання.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, то відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: 1) угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, 2) платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, 3) а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги б/н від 01.12.2014р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1625/10 від 24.06.1999р., виданого на ім'я Свириденка О.Й., та копію платіжного доручення № 671 від 20.02.2015р., якою підтверджено факт оплати ТзОВ "Вітера Україна" послуг адвоката в розмірі 15000 грн.

Проте, з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката у даній справі суд вважає за можливе обмежити розмір цих витрат і стягнути їх в розмірі 5000 грн.

Окрім цього, розподіляючи судові витрати по справі судом враховано факт зменшення позивачем розміру позовних вимог.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

А тому позивачу слід повернути з державного бюджету 2311,11 грн. судового збору.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 936, 942, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Агропанхім» (45606, Волинська область, Луцький район, с. Ровенці, вул. Промислова, буд. 15, код ЄДРПОУ 35495266) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна» (03151, місто Київ, вулиця Мішина, буд. 3, код ЄДРПОУ 34575942) 193790 грн. 89 коп. збитків, 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 3875 грн. 82 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 41241 грн. 05 коп. відмовити.

4. УДКСУ у м.Луцьку Волинської області повернути ТзОВ «Вітера Україна» (03151, місто Київ, вулиця Мішина, буд. 3, код ЄДРПОУ 34575942) з державного бюджету (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку, код отримувача: 38009628, рахунок отримувача: 31219206783002, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Волинській області) 2311 грн. 11 коп. судового збору, сплаченого згідно із платіжним дорученням №682 від 23.02.2015р.

Повне рішення складено: 02.06.2015р.

Суддя І. О. Якушева