Рішення

від 25.05.2015 по справі 908/1501/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/61/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 Справа № 908/1501/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост Маркет Інвест" (83059 м. Донецьк, вул. Складська, 5е; 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" (83005 м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 189)

про стягнення 23 549 грн. 62 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Чебаненко О.І., дов. б/н від 14.04.2015р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост Маркет Інвест", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш", м. Донецьк про стягнення 10 698 грн. 26 коп. основного боргу, 5 537 грн. 97 коп. пені, 6 323 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 990 грн. 23 коп. 3% річних.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 10.03.2015р., справу № 908/1501/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Ухвалою суду від 11.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1501/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/61/15 та призначено судове засідання на 15.04.2015р.

Ухвалами суду від 15.04.2015р. та 29.04.2015р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 07.05.2015р. продовжено строк розгляду справи № 908/1501/15 на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 25.05.2015р.

25.05.2015р. продовжено розгляд справи № 908/1501/15-г.

25.05.2015р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 25.05.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, наданої та прийнятої судом у судовому засіданні 29.04.2015р., відповідно до ст. 22 ГПК України.

Крім того, позивач надав письмові пояснення, стосовно змін, які відбулися на підприємстві відповідача (приєднані до матеріалів справи).

Господарським судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 698 грн. 26 коп. основного боргу, 5 360 грн. 30 коп. пені, 6 323 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 990 грн. 23 коп. 3% річних.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 15.04.2015р., 29.04.2015р., 07.05.2015р. та 25.05.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.04.2015р., відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" є: 83005 м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 189.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 23 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мост Маркет Інвест" (постачальник) та ТОВ «Гірничі машини - Донецькпромаш» (після перейменування ТОВ «КОРУМ ДОНЕЦЬКГІРМАШ», покупець) укладений договір № 13588.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього узгоджену суму.

Згідно п. 1.2 договору кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими та невід'ємною частиною даного договору.

Узгодженою партією товару по даному договору є кількість та асортимент товару, зазначений в специфікації.

Відповідно до розділу 4 договору ціна товару за одиницю та по позиціях зазначена в специфікаціях до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими та невід'ємною частиною даного договору.

Розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Порядок оплати: протягом 45 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару, якщо інше не узгодженої специфікації, але в будь-якому випадку не менше 45 календарних днів.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару, а саме: 30.10.2013р. на суму 91 780 грн. 84 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004 від 30.10.2013р.; 14.11.2013р. на загальну суму 118 308 грн. 12 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 13.11.2013р.; 26.12.2013р. на загальну суму 50 872 грн. 82 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000009 від 26.12.2013р.

Всього на загальну суму 260 961 грн. 78 коп.

Відповідач лише частково здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 260 961 грн. 78 коп., в результаті чого сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 10 698 грн. 26 коп.

В матеріалах справи містяться банківські виписки, які підтверджують факт проплат відповідачем заборгованості за договором № 13588 від 23.10.13р. - призначення платежу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору № 13588 від 23.10.2013р.

За відповідачем рахується не сплачена заборгованість у сумі 10 698 грн. 26 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" 10 698 грн. 26 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 323 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 990 грн. 23 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором № 13588 від 23.10.13р. належним чином відповідач не довів.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних за допомогою програмного комплексу "Законодавство", господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 323 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 990 грн. 23 коп. 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 360 грн. 30 коп. пені. (з урахуванням заяви про зменшення розміру пені).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 5.7 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки виконання зобов'язань, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожен день прострочення.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 13588 від 23.10.2013р. у розмірі 5 360 грн. 30 коп. (з урахування заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) не суперечить нормам діючого законодавства України (перевірено за допомогою програмного комплексу "Законодавство"), тому задовольняється судом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, господарським судом ухвалою суду від 07.05.2015р. суд зобов'язав позивача надати суду оригінал довіреності від 08.07.2013р. на ім'я Синельнікова В.В., а також надати суду пояснення, у тому числі, але не виключно, з приводу того, чому позов подано до відповідача ТОВ «Корум Донецькгірмаш», а спірний договір укладено з ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш».

Позивач в обґрунтування зазначив наступне:

позивачем було укладено договір № 13588 від 23.10.2013 року з ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» ідентифікаційний код юридичної особи 3779003, про що свідчать зміст договору, дані, вказані на печатці на ім'я ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш», довіреностях, тощо.

Як відомо позивачу, в подальшому, відповідач змінив назву з ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» на ТОВ «Корум Донецькгірмаш» ідентифікаційний код юридичної особи 3779003, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 02.03.2015 року, що був наданий позивачем до суду разом із позовною заявою.

Відповідно, до положень частин 1 та 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що:

1. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

4. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності, а також для відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно із положеннями статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності, про ідентифікаційний код юридичної особи та інше. При чому, ідентифікаційний код юридичної особи є унікальним, надається особі під час державної реєстрації її створення та є незмінним протягом усього часу існування юридичної особи до моменту її припинення.

Отже, оскільки данні Єдиного державного реєстру свідчать про те, що юридична особа з ідентифікаційним кодом 3779003, що під час укладання договору № 13588 належав ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш», на цей час має назву ТОВ «Корум Донецькгірмаш», то такі дані є достовірними та відповідно позовні вимоги до ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» (ідентифікаційний код юридичної особи 3779003) мають бути адресовані ТОВ «Корум Донецькгірмаш» (ідентифікаційний код юридичної особи 3779003 ).

Щодо до довіреності позивач зазначив:

договір № 13588 від 23.10.2013 року з боку ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» був підписаний Синельниковим В.В., який діяв на підставі довіреності від 08.07.2013 року.

Оригінал цієї довіреності був наданий Синельниковим В.В. безпосередньо під час підписання ним зазначеного договору та був оглянутий директором ТОВ «Мост Маркет Інвест» Извековим Є.В.

За змістом довіреності Синельникову В.В. були надані достатні повноваження для укладання та підписання від імені ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» договору № 13588 від 23.10.2013 року.

До теперішнього часу, довіреність в позивача не збереглася, а відповідно позивач позбавлений можливості виконати в цій частині вимоги ухвали суду від 07.05.2015 року та надати суду оригінал довіреності від 08.07.2013 року на ім'я Синельникова В.В. від імені ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш».

З цього приводу, позивач додатково зазначив:

відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють,.

Таким чином, у разі, якщо навіть припустити, що Синельников В.В. при підписанні договору № 13588 від 23.10.2013 року від імені ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» діяв без або з перевищенням повноважень, то наступне схвалення правочину з боку ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» або ж ТОВ «Корум Донецькгірмаш», створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину для останнього.

Як свідчать письмові докази, надані позивачем суду, останній виконав взяті на себе за договором № 13588 зобов'язання щодо постачання товару на користь ТОВ «Гірничі машини - Донецькгірмаш» або ж ТОВ «Корум Донецькгірмаш» в повному обсязі.

Як свідчать виписки по руху грошових коштів по банківських рахунках, з грудня 2013 року відповідач, який на той час мав назву «Гірничі машини - Донецькгірмаш» (ідентифікаційний код юридичної особи 3779003), розраховувався за договором № 13588 від 23.10.2013 року «оплата за метал» тим самим вчиняв дії, що свідчать про схвалення договору № 13588 від 23.10.2013 року та прийняття його до виконання. А з 28.05.2014 року відповідач, який на той час мав назву ТОВ «Корум Донецькгірмаш» (ідентифікаційний код юридичної особи 3779003), продовжив розраховуватися за договором № 13588 від 23.10.2013 року «оплата за метал», а отже вчиняти схвальні дії, що свідчать про прийняття договору № 13588 від 23.10.2013 року до виконання.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш", м. Донецьк 10 698 грн. 26 коп. основного боргу, 5 360 грн. 30 коп. пені, 6 323 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 990 грн. 23 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 25.05.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост Маркет Інвест" м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш", м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Донецькгірмаш" (83005 м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 189, код ЄДРПОУ 37790003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост Маркет Інвест" (83059 м. Донецьк, вул. Складська, 5е; 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7а, код ЄДРПОУ 38654729) 10 698 (десять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 26 коп. основного боргу, 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 30 коп. пені, 6 323 (шість тисяч триста двадцять три) грн. 16 коп. втрат від інфляції, 990 (дев'ятсот дев'яносто) грн. 23 коп. 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 29.05.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.