Рішення

від 26.05.2015 по справі 911/1284/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" травня 2015 р. Справа № 911/1284/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» , м. Сквира,

про стягнення 126112,44 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Захарченко О.О., уповноважений, довіреність від 10.03.2015р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.03.2015р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», м. Сквира, в якому просить суд стягнути з відповідача 126112,44 грн. основної заборгованості за договором поставки від 18.04.2011р. №293.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (постачальник) на виконання умов договору поставки від 18.04.2011р. №293 поставляв, а покупець товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» приймав та оплачував товар. Додатковою угодою №2 від 30.11.2014р., укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» (постачальник), товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (первісний покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (новий покупець) сторони домовились про заміну сторони у зобов'язанні - покупця - з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1», а також погодились підписати Акт звірки між первісним покупцем та постачальником. Згідно підписаного Акту звірки борг покупця перед постачальником становив 136112,44 грн., 04.02.2015р. товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» було оплачено позивачу 10000,00 грн. заборгованості, за таких обставин, позивач твердить, що борг відповідача перед позивачем становить 126112,44 грн. та просить стягнути з відповідача вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» про стягнення 126112,44 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1284/15 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 21.04.2015р.

Позивач подав суду витребувані документи та докази, зокрема копії накладних, за якими здійснювались поставки товару товариству з обмеженою відповідальністю «Край-2».

20.04.2015р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідачем оплачені всі виставлені позивачем рахунки за поставлений товар та твердить, що рахунки на суму заборгованості 126112,44 грн. позивач відповідачу для оплати не надав, що в порядку Додатку 4 до договору поставки «Спеціальні умови» є підставою для затримки розрахунку. Крім того, у відзиві відповідач твердить, що в магазинах позивача знаходиться нереалізований товар позивача вартістю 15605,80 грн., а згідно умов договору оплаті підлягає лише реалізований товар.

В якості доказу залишку нереалізованого товару відповідач подав суду довідку про кількість та вартість нереалізованого товару станом на 20.04.2015р. Зазначена довідка була досліджена судом та не прийнята в якості належного та допустимого доказу у справі, про що судом було зазначено в ухвалі від 21.04.2015р. Так, із вказаної довідки не вбачається достовірного підсумку кількості та вартості нереалізованого товару позивача, оскільки у підсумку довідки зазначено «всього 68715605,796» без зазначення одиниці виміру зазначеної цифри (гривні, штуки тощо), крім того, довідка складена в односторонньому порядку відповідачем. Ухвалою від 21.04.2015р. суд відклав розгляд справи на 05.05.2015р. та зобов'язав відповідача подати документи про зарахування коштів на рахунок контрагента ТОВ «Тріалтекс», а також поклав на відповідача ініціативу складення двостороннього акту інвентаризації залишків нереалізованого товару, поставленого позивачем відповідачу. Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 28.04.2015р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач свого представника в судові засідання 21.04.2015р., 05.05.2015р. та 26.05.2015р. не направив, вимоги ухвал господарського суду не виконав та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Тріалтекс»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», м. Сквира (далі по тексту - ТОВ «Край-1»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 18.04.2011р. між ТОВ «Тріалтекс» (постачальник) та ТОВ «Край-2» (покупець) Договір поставки №293 (далі - Договір), згідно якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Відповідно до умов Договору:

- доставка товару покупцю здійснюється транспортом постачальника і за його рахунок за замовленням покупця (пункт 2.1 Договору);

- при поставці постачальник повинен надати видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспорту накладну. Право власності переходить з моменту передачі товару і підписання сторонами накладної на товар (пункти 2.7, 2.8 Договору);

- повернення товару здійснюється в повному обсязі за останньою ціною, за якою прийнято товар протягом 7 денного строку за рахунок постачальника його силами і транспортом. В разі неявки постачальника за товаром, який підлягає поверненню, постачальник сплачує штраф в розмірі 1% від вартості такого товару за кожен день затримки від дня одержання листа покупця (пункт 2.13. Договору);

- покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені накладні (пункт 1.1 Додатку №4 «Спеціальні умови»);

- даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р. (пункт 6.4 Договору).

Угодою від 29.12.2011р. сторони встановили, що дія договору буде продовжена на 1 рік до 31.12.2012р., строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо за 30 днів до закінчення його строку будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір його розірвати.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом дії договору позивачем здійснювались поставки товару, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, оригінали яких були надані для огляду в судовому засіданні. Виписки по рахункам позивача та подані копії платіжних доручень свідчать про те, що відповідач здійснював оплату за отриманий від позивача товар, в результаті станом на 02.12.2014р. вартість отриманого відповідачем та не оплаченого товару складала 136112,44 грн., що вбачається із залучених до матеріалів справи копій первинних документів (накладних, платіжних доручень) за Договором.

30.11.2014р. між постачальником ТОВ «Тріалтекс», первісним покупцем ТОВ «Край-2» та новим покупцем ТОВ «Край-1» підписано додаткову угоду №2, згідно якої в порядку ст.ст. 520, 521 ЦК України сторони домовились про заміну сторони у зобов'язанні - покупця - з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на товариство з обмеженою відповідальністю «Край-1», з дати підписання Акту звірки розрахунків, який є невід'ємною частиною даної додаткової угоди.

Згідно підписаного Акту звірки від 02.12.2014р., який є невід'ємною частиною Додаткової угоди №2 від 30.11.2014р., борг покупця перед постачальником становив 136112,44 грн. Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Разом із тим, як твердить позивач, відповідач свої зобов'язання за додатковою угодою не виконував, грошові кошти - вартість отриманого та не оплаченого товару 136112,44 грн. не сплатив, у зв'язку з чим позивач ТОВ «Тріалтекс» звернувся до відповідача ТОВ «Край-1» з листом від 19.01.2015р. № 19/01, в якому повідомляв про розірвання договору поставки та вимагав протягом трьох днів повідомити про залишок товарів для його повернення, та оплатити товар, який був реалізований (копія листа з доказами направлення відповідачу - копія опису вкладення в лист від 20.01.2015р. та копія фіскального чеку «Укрпошти» від 20.01.2015р. № 2862 залучені до матеріалів справи).

У відповідь на зазначений лист відповідач надав позивачу гарантійний лист від 04.02.2015р., в якому брав на себе зобов'язання до 13.02.2015р. оплатити 30000,00 грн., до 27.02.2015р. - 25000,00 грн. та до 15.03.2015р. - 26000,00 грн. Також платіжним дорученням від 04.02.2015р. № 4872 відповідач оплатив позивачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн.

Суд зазначає, що направлення відповідачу позивачем листа від 19.01.2015р. № 19/01 не свідчить про розірвання договору поставки. Так, відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Суду не подано доказів, що сторонами шляхом підписання додаткової угоди в письмовій формі досягнуто згоди про розірвання договору, або того, що відповідач в порядку частини 1 ст. 207 ЦК України надав відповідачу письмову відповідь про згоду на розірвання договору. Угодою від 29.12.2011р. сторони передбачили, що дія договору продовжується на додаткові однорічні терміни (з 01.01 по 31.12 кожного року), якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку будь-яка із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію. За таких обставин тридцятиденний строк для направлення такого листа відповідачу сплив 01.12.2014р.

Твердження відповідача про те, що позивачем не виставлено відповідачу рахунків, що є підставою для затримки оплати, судом відхиляється. Так, Пунктом 1.1 Додатку №4 передбачено оплату за умови надання належним чином оформлених накладних, а не рахунків. Крім того, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю, а сам факт поставки має бути підтверджений видатковою накладною. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. №31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. №31-08410-07-27/13794.

Умовами договору сторони передбачили, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови надання належним чином оформлених накладних.

Суд неодноразово зобов'язував відповідача подати суду двосторонній акт інвентаризації залишків нереалізованого товару згідно Договору поставки від 18.04.2014р. №293. Відповідач вимоги суду не виконав, Акт інвентаризації залишків не надав.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд ухвалами від 27.03.2015р., від 21.04.2015р., від 05.05.2015р. неодноразово витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за договором. Відповідач витребувані судом документи не подав, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар в більшому розмірі, ніж визнає за ним позивач, не представив, доказів наявності залишків нереалізованого товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Абзацом другим частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено можливість визначити строк виконання зобов'язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати .

Разом із тим, реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати. Товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі не бути реалізовано, пошкоджено, втрачено і зазначене не залежить від волі сторін Договору.

Згідно визначення ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання. Пунктом 2.8 Договору сторони передбачили, що право власності переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання сторонами оформленої належним чином накладної на товар. Разом із тим, враховуючи передбачений договором механізм та строк оплати товару після його реалізації, всупереч пункту 2.8 Договору всі ризики за договором (в тому числі ризик пошкодження, завершення терміну придатності, ненастання взагалі події реалізації товару) фактично несе продавець, оскільки покупець за умовами договору має оплачувати лише реалізований товар.

Крім того, сторонами у договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в договорі визначена можливість покупцю в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець, згідно умов договору не має механізмів впливу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк оплати товару в Договорі та механізм його визначення належним чином не визначено, за таких обставин до відносин сторін слід застосовувати положення частини 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав. Зазначена позиція відповідає позиції, викладеній в пункті 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Крім того, відповідно до частин 1, 3 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Отже, проаналізувавши подані сторонами первинні документи, здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 126112,44 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» 126112,44 грн. основного боргу за Договором поставки від 18.04.2011р. №293 та, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 36, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, буд. 19, кв. 13, ідентифікаційний код 22863249)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріалтекс» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 37432359)

126112,44 грн. (сто двадцять шість тисяч сто дванадцять гривень сорок чотири копійки) основного боргу,

2522,25 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дві гривні двадцять п'ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 02.06.2015р.

Суддя О.В. Конюх