Ухвала

від 27.05.2015 по справі 922/3681/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" травня 2015 р. Справа № 922/3681/13

вх. № 3681/13

Суддя господарського суду: Буракова А.М.

при секретарі судового засідання: Бабинін Д.О.

за участю представників сторін:

стягувача - не з'явився,

боржника - Капустін Г.В. за довіреністю від 12.05.2015 року,

ВДВС - Биченко А.О. за довіреністю № 62425 від 18.05.2015 року,

розглянувши скаргу Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків на дії Ленінського ВДВС ХМУЮ (вх. № 107) та матеріали справи за позовом Харківського олласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна"

про стягнення 34000,00 грн. штрафу, 34000,00 грн. пені.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа за позовом Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна" про стягнення 34000,00 грн. штрафу, 34000,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2013 року позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, 16, код ЄДРПОУ 24135957) на користь Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова, код УДКСУ 37999696, р/р 31113106700006, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 21081100, символ звітності - 106) 34000,00 грн. штрафу та 34000,00 грн. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, 16, код ЄДРПОУ 24135957) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1720,50 грн. судового збору.

25.11.2013 року на виконання вказаного рішення були видані відповідні накази суду.

До господарського суду Харківської області 14.04.2015 року від представника стягувача надійшла скарга (вх. № 107) на дії Ленінського ВДВС ХМУЮ, відповідно до якої останній просить суд визнати неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по поверненню Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України наказу Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року по справі №922/3681/13; визнати неправомірною та скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 30.03.2015 про повернення виконавчого документу стягувачеві; зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції виконати наказ Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року по справі №922/3681/13.

У зв'язку з перебування судді Інте Т.В. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 14.04.2015 року та протоколу автоматизованого розподілу справи від 14.04.2015 року, справу призначено судді Бураковій А.М.

Ухвалою господарського суду Хрківської області від 15.04.2015 року було прийняти скаргу Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків на дії Ленінського ВДВС ХМУЮ (вх. № 107) до розгляду та її розгляд призначено на 18.05.2015 р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. було оголошено перерву до 27.05.2015 року о 10:15 год.

Представник стягувача в призначене судове засідання не з"явився, про час та місце проведення судового засідання, був повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (арк.с. 135).

Представник боржника проти скарги Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків на дії Ленінського ВДВС ХМУЮ заперечував.

Представник ВДВС у судовому засіданні проти наданої скарги Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків на дії Ленінського ВДВС ХМУЮ заперечував та просив в її задоволенні відмовити з підстав наданих до суду 20.05.2015 року запереченнях (вх. № 20648).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2013 року позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, 16, код ЄДРПОУ 24135957) на користь Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова, код УДКСУ 37999696, р/р 31113106700006, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 21081100, символ звітності - 106) 34000,00 грн. штрафу та 34000,00 грн. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяна" (61098, м. Харків, вул. Єлізарова, 16, код ЄДРПОУ 24135957) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код за ЄДРПОУ 37999654, МФО 851011, номер рахунку 31215206783003, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1720,50 грн. судового збору.

25.11.2013 року на виконання вказаного рішення були видані відповідні накази суду.

12.01.2015 року стягувач звернувся з заявою до Ленінського ВДВС ХМУЮ з відповідною заявою про примусове виконання рішення суду від 05.01.2015 року за №02-27/5-15.

17.01.2015 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

20.01.2015 року державним виконавцем здійснено запит до ДПС України про наявність у боржника рахунків, відкритих у установах банку.

Згідно відповіді ДПС України встановлено, що у боржника відкриті рахунки у фінансових установах, а саме в АТ "Регіон-Банк" та ПУАТ "Фідобанк"

Так, враховуючи, невиконанням боржником рішення суду у добровільному порядку, державним виконавцем 13.02.2015 року були винесені постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника про оголошення заборони його відчуження.

Відповідно до наданих відповідей, на запит державного виконавця АТ "Регіон-Банк" та ПУАТ "Фідобанк" повідомило, що кошти на рахунках боржника відсутні.

Згідно відповіді БД "АМТ" транспортних засобів за боржником не зареєстровано.

Відповідно до інформаційної довідки, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - за боржником зареєстровано нежитлове приміщення, а саме будівля літ. «А-2», загальною площею 227,2 кв.м. іпотекодержателем якого є АКРБ "Регіон-Банк".

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має | право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя. право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави (ст. 16 Закону України "Про заставу").

Проте відповідно до ст. 18 Закону України "Про заставу", наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставо держателів) зберігає силу.

Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

Так, враховуючи те, що ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

На виконання вказаного положення Закону, 18.02.2015 року державним виконавцем було направлено листа на адресу АКРБ «Регіон-Банк», відповідно до якого останьому пропонувалося надати згоду на реалізацію предмета іпотеки.

На вказаний лист державного виконавця голова правління АКРБ "Регіон-Банк", повідомило, що згоди на реалізацію предмета іпотеки не надають, оскільки ТОВ "Ульяна" не виконує належним чином покладені на нього забов'язання за кредитним договором.

27.03.2015 року, державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника, згідно якого встановлено, що майна, на яке можливе стягнення, у боржника відстунє, пошуки такого майна виявилися безрезультатними, про що складено відповідний акт.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставнинам суд, виходить з наступного.

Спосіб, умови та порядок примусового виконання рішень судів на України регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".

За ст. 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Положення ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження", визначені основні права та обов'язки державного виконавця при примусовому виконанні рішень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів виконавчого провадження за № 46063861, державним виконавцем Ленінського ВДВС ХМУЮ Биченко А.О. здійснено ряд виконавчих дій, передбачених ЗУ "Про виконавче провадження".

В процесі виконання рішення суду, державним виконавцем встановлено, що у боржника на рахунках у банківських установах відсутні кошти для виконання рішення суду, відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Так, положеннями ч.1. ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, в тому числі у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Розглянувши доводи стягувача, які викладені у скарзі, а також беручи до уваги, що державним виконавцем було здійснено ряд виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження", які були спрямовані перш за все на виконання рішення Господарського суду Харківської області, а тому суд не вбачає в доводах боржника порушень з боку державного виконавця норм чинного законодавства.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, враховуючи обставини даної справи, суд, вважає вимогу стягувача щодо визнання неправомірними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по поверненню Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України наказу Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року по справі №922/3681/13; визнати неправомірною та скасування постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 30.03.2015 про повернення виконавчого документу стягувачеві; зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції виконати наказ Господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року по справі №922/3681/13, не обґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 47 Законом України "Про виконавче провадження", Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ст. ст. 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків на дії Ленінського ВДВС ХМУЮ (вх. № 107) - відмовити.

Суддя Буракова А.М.

922/3681/13