Рішення

від 26.05.2015 по справі 921/995/13-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2015 р.Справа № 921/995/13-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс ЛТД", вул. Артема, 4, м. Дніпропетровськ (адреса для кореспонденції: вул. Карпенка, 4/48, м. Тернопіль)

до відповідача Приватно-орендного підприємства "Тернопільське", с. Дворіччя, Теребовлянський район, Тернопільська область

про cтягнення 95 800 грн заборгованості, з яких: 50 000 грн - основний борг, 45 800 грн- штраф.

За участі представників сторін:

позивача: Колодій С.Б., довіреність від 29.04.2015 р.;

відповідача: Васенда В.Р., довіреність 01 від 18.06.2013р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс ЛТД" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" про стягнення 95 800 грн заборгованості, з яких: 50 000 грн - основний борг, 45 800 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови договору № 4 від 06.02.2013 р. щодо поставки позивачу товару (картоплі сорту "Санте") та не повернуто кошти сплачені як попередня оплата за його поставку в сумі 50 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.09.2013 р. порушено провадження у справі № 921/995/13-г/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс ЛТД" до відповідача - приватно-орендного підприємства "Тернопільське" про стягнення 95 800 грн заборгованості, з яких: 50 000 грн - основний борг, 45 800 грн - штраф.

Ухвалою суду від 28.11.2013 р. зупинено провадження у даній справі, а копії матеріалів, супровідним листом № 1860/2013 від 06.12.2013 р., направлено до прокуратури Тернопільської області для проведення перевірки щодо можливого вчинення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс ЛТД" (вул. Артема, 4, м. Дніпропетровськ (адреса для кореспонденції: вул. Карпенка, 4/48, м. Тернопіль та Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" (с. Дворіччя, Теребовлянський район, Тернопільська область) дій, що переслідуються в кримінальному порядку.

Приймаючи до уваги те, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 921/995/13-г/18 були усунені, суд, ухвалою від 14.05.2015 р. поновив провадження у даній справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2015 р. проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов від 09.11.2013р. та просить суд в позові відмовити.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про витребування у позивача оригіналу договору поставки № 4 від 06.02.2013 р., представником ТОВ "Євротранс ЛТД" в судовому засіданні 26.05.2015 р. надано для огляду оригінал договору поставки № 4 від 06.02.2013 р., який оглянуто судом та представником відповідача.

Поряд із іншим, представником ПОП "Тернопільське" в судовому засіданні 26.05.2015 р. заявлено усне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки № 4 від 06.02.2013 р., оскільки, як зазначає представник відповідача, між учасниками спірних правовідносин договір поставки № 4 від 06.02.2013 р. не укладався та директор ПОП "Тернопільське" Мірзоєв Ф.А. останній не підписував.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання, заслухавши думку представника позивача, суд встановив, що у письмовому відзиві на позов від 09.11.2013р. (вх.№ 18471 від 11.11.2013 р.), підписаного директором ПОП "Тернопільське" Мірзоєвим Ф.А., зазначено, що 06.02.2013 р. між ПОП "Тернопільське" та ТОВ "Євротранс ЛТД" було укладено письмовий договір поставки товару № 4, відповідно до якого, позивач являється покупцем, а відповідач - продавцем, який мав поставити покупцю товар (картоплю сорту "Санте"), а покупець, у свою чергу, зобов'язаний провести оплату за поставлений товар або провести передоплату та надалі відповідач у відзиві стверджує, що він здійснив поставку товару саме за даним договором.

Таким чином, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та враховуючи закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки № 4 від 06.02.2013 р. слід відхилити та продовжити розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, враховуючи заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та усних поясненнях у судових засіданнях, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст. 205, ст. 638 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом, при цьому договір є укладеним в належній формі, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору щодо предмету договору, умов які визначені законом як істотні для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.02.2013 р. між сторонами укладено письмовий договір поставки товару № 4 (далі Договір).

Згідно умов укладеного між сторонами правочину, відповідач зобов'язується передати у власність позивача товар (продовольча картопля сорту "Санте"), а позивач, у свою чергу, зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на передбачених договором умовах. (п. 1.1).

Відповідно до п.1.2. договору кількість, вартість та асортимент товару вказується в накладних на товар, складених на основі заявок на поставку товару покупця.

Оплата покупцем проводиться за фактично поставлений товар з моменту отримання останнього, або шляхом передоплати (п.2.2 договору).

Транспортні послуги по доставці товару оплачує покупець. При цьому, постачальник зобов'язаний здійснити поставку всього обсягу замовленого товару на протязі двох календарних днів з моменту прийняття постачальником заявки на поставку товару до виконання, якщо інший строк не вказаний у самій заявці (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Згідно п.3.5 Договору право власності на товар (у випадку поставки товару частинами - на кожну його частину, партію) переходить до покупця при передачі товару постачальником. Передача товару оформляється шляхом відмітки покупцем про отримання товару на екземплярі накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи і відтиском печатки (штампа покупця).

Також, умовами договору № 4 від 06.02.2013 р. передбачено, що постачальник зобов'язується в момент передачі товару покупцю передати останньому податкову накладну, видаткову накладну на товар та документи, які підтверджують якість товару (п. 3.6 договору).

Передача товару постачальником покупцю здійснюється на вказаному у заявці складі покупця. Постачальник постачає товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) відповідно до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 р. Адрес доставки товару: Україна, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 169 (п.п.5.1., 5.2. договору).

Договір № 4 від 06.02.2013 р. вступає в силу з моменту підписання уповноваженими сторонами і діє до 31.12.2013 р. Якщо хоча б однією із сторін не виконано будь - який із обов'язків по даному договору, строк його дії продовжується до моменту належного виконання цих обов'язків (п.9.1.).

Позивач стверджує, що 06.02.2013 р. надав приватному підприємству заявку на поставку картоплі в кількості 100 тонн, вартістю 100 000,00 грн, останнє видало ТзОВ "Євротранс ЛТД" рахунок за № 5 від 06.02.2013 р. на оплату даної поставки.

Позивачем проведено часткову передоплату за товар в сумі 50 000,00 грн. При цьому, гроші були переведені двома платежами, а саме: 07.02.2013 р. в сумі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 629 та 12.02.2013 р. в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 631.

Продавцем було видано податкові накладні № 23 від 07.02.2013 р., №27 від 12.02.2013 р. та №28 від 12.02.2013 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання коштів в сумі 50 000,00 грн відповідач визнає.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, а також усних пояснень представника товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс ЛТД" в судових засіданнях, поставка обумовленого в договорі товару не була проведена і позивач станом на дату звернення до суду не отримав наперед оплаченої продукції.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчених копіях.

Так, статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

В силу ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Так, відповідач, на виконання ним зобов'язання щодо поставки позивачу товару (картоплі) надав суду копії накладних № 27 від 12.02.2013 р., № 23 від 07.02.2013 р. та № 28 від 12.02.2013 р., копії податкових накладних № 23 від 07.02.2013 р., № 27 та № 28 від 12.02.2013 р. (оригінали яких огляну в судовому засіданні 02.06.2015 р.), та товарно- транспортну накладну від 12.02.2013 р. (по першій поставці). Між тим, відповідач зазначає, що товарно - транспортна накладна на другу поставку була передана позивачу водієм та останню директор ТзОВ "Євротранс ЛТД" не повернув відповідачу.

Крім того, як вбачається із матеріалів даної господарської справи, ПОП "Тернопільське", як на доказ відвантаження та поставки картоплі своєму контрагенту посилається на результати розслідування кримінального провадження № 12013210170000430, яке було відкрите за його зверненням уповноваженими особами Теребовлянського РВ УМВС України у Тернопільській області та до якого були долучені копії матеріалів судової справи № 921/995/13-г/18, згідно ухвали господарського суду Тернопільської області від 28.11.2013 р. Зокрема, із змісту винесеної 24.12.2014 р. слідчим відділенням Теребовлянського РВ УМВС України у Тернопільській області постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що правоохоронні органи, дослідивши всі необхідні матеріали, дійшли висновку, що ПОП "Тернопільське" відправило, відповідно до договору поставки №4 від 06.02.2013 р., 44 тонни 630 кг картоплі сорту "Санте", з яких 22 т 540 кг. ТзОВ "Євротранс ЛТД" отримало, а 22 тонни 90 кг. відмовилось отримувати.

Однак, згідно п.6 інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. № 01-8/344, факти викладені в постанові слідчого, не є преюдиційними, тому повинні оцінюватися господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, ПОП "Тернопільське", вказує, що факт відвантаження товару підтверджується належним чином оформленими накладними та товарно-транспортною накладною, із яких вбачається, що товар у відповідача безпосередньо отримали водії (перевізники) фізична особа Каленяк С.М. та Арабов В.Б., які і здійснювали транспортування спірного товару до ТзОВ "Євротранс ЛТД".

А тому, на думку відповідача, підстав вимагати повернення сплачених коштів у позивача немає.

Дані твердження відповідача щодо належно виконаних зобов'язань за договором, а саме належного відвантаження та доставки позивачу товару, суд вважає хибними та звертає увагу на те, що згідно з ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом приймаються лише належні і допустимі докази (ст. 36 ГПК України).

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, як на докази виконання ним зобов'язання щодо поставки позивачу товару, на накладні № 27 від 12.02.2013 р., № 23 від 07.02.2013 р. та № 28 від 12.02.2013 р., податкові накладні № 23 від 07.02.2013 р., № 27 та № 28 від 12.02.2013 р., та товарно- транспортну накладну від 12.02.2013 р. по першій поставці (копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні), оскільки такі не є належними доказами у справі, в розумінні ст. 34 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону ).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності регулюється "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженим наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Мін'юсті 05.06.1995р. за №168/704 (далі Положення №88).

Відповідно до п.2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи, згідно з вимогами п.2.4 Положення №88, повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (п.2.5. Положення №88).

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, відповідно до п. 2.6. Положення №88 забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Згідно з п. 2.15. Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п.2.16. Положення №88).

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну №99 від 16.05.1996р. (далі - Інструкція №99), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, визначає, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 Інструкції №99).

Довіреність на одержання цінностей, згідно з п. 4 Інструкції № 99, видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем оформлені у встановленому законом порядку довіреності на відвантаження картоплі постачальнику суду не надані, відмітки про отримання товару уповноваженими посадовими особами позивача засвідчені відбитком печатки на накладних та товарно-транспортній накладній відсутні.

За п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також, згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.02.1998р. за №128/2568 (далі - Правила) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2). Заявка подається у вигляді та в строки, передбачені Договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові договори повинні бути укладені в письмовій формі (п. п. 10.1- 10.3 Правил).

Пунктами 11.4-11.6 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін, договори з перевізниками на перевезення від відповідача до позивача спірного товару не укладались.

Крім того, відмітка вантажоодержувача (ТзОВ "Євротранс ЛТД") про отримання спірного товару на зазначеній вище товарно-транспортній накладній та накладних № 27 від 12.02.2013 р., № 23 від 07.02.2013 р. та № 28 від 12.02.2013 р. відсутня.

Із врахуванням усього вище переліченого, жодних належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці ТзОВ "Євротранс ЛТД" продовольчої картоплі сорту "Санте", ПОП "Тернопільське" не представлено. А тому, підстав для відмови у задоволенні позову в частині стягнення 50 000,00 грн попередньої оплати у суду немає.

Окрім того, позивач просить, відповідно до п.6.3. договору, стягнути з відповідача за порушення зобов'язань з поставки товару штраф в сумі 45 800,00 грн, що складає 0,2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином,передбачена п.6.3 договору № 4 від 06.02.2013 р. неустойка, як наслідок порушення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за спірним договором від 06.02.2013 р. в сумі 50 000,00 грн (сума перерахована на рахунок ПОП "Тернопільське"), за своєю правовою природою є пенею.

Із змісту ч. 2 статті 218 ГК України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розглянувши та перевіривши представлений позивачем розрахунок штрафних санкцій (з 09.02.2013 р. по 25.09.2013 р. в сумі 45 800,00 грн), суд встановив, що останній не відповідає вимогам ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Так, судом самостійно здійснено перерахунок пені за період з 09.02.2013 р. по 09.08.2013 р. з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" (за 182 дні), та визначено, що остання складає 3 656,16 грн (розрахунок знаходиться у матеріалах справи).

Таким чином, розмір штрафних санкцій, в даному випадку пені, який підлягає до стягнення з ПОП "Тернопільське" становить 3 656, 16 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення частково в сумі 53 656,16 грн, з яких: 50 000, 00 грн - основний борг; 3 656,16 грн - пеня.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір по справі відшкодовується за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватно-орендного підприємства "Тернопільське" (с. Дворіччя, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 31422351) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс ЛТД" (вул. Артема, 4, м. Дніпропетровськ (адреса для кореспонденції: вул. Карпенка, 4/48, м. Тернопіль), код33165496) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати, 3 656 (три тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн 16 коп. пені, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 12 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

4. В решті позову відмовити.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 02.06.2015 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька