Рішення

від 26.05.2015 по справі 927/645/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

======================================================================================================================================================================

.

РІШЕННЯ

Іменем України

від 26 травня 2015 року по справі №927/645/15

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г.

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/645/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», вул. Радгоспна, 76, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005

До відповідачів: 1. Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області, вул. Київська, 9, м. Чернігів, 14005

2. Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, пр-т. Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005

Про відшкодування 9180грн. шкоди

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №19/05/15 від 19.05.2015)

від відповідача-1: ОСОБА_2 - головного спеціаліста-юрисконсульта, довіреність №1 від 05.01.2015

від відповідача-2: ОСОБА_3 - завідувача юридичного сектору, довіреність №04-03/47 від 19.01.2015

В судовому засіданні 26.05.2015 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з Державного бюджету України 9180грн. шкоди, заподіяної позивачу незаконним рішенням органу державної влади.

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем-2 постанови №0063 від 19.03.2014 про накладення на позивача штрафу у розмірі 9180грн., яку було скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 по справі №804/4863/14, яка за наслідками апеляційного перегляду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 залишена без змін.

За повідомленням позивача, під час розгляду вищевказаної справи в адміністративному суді за заявою відповідача-2 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції було винесено постанову від 12.05.2014 про відкриття виконавчого провадження №43280799 з виконання постанови №0063 від 19.03.2014 про стягнення 9180грн. штрафу, а тому для уникнення негативних наслідків у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна в межах вказаного виконавчого провадження позивач був змушений сплатити штраф у розмірі 9180грн. на рахунок Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області. Сплачені на підставі постанови відповідача-2 №0063 від 19.03.2014 кошти у зв'язку з її скасуванням адміністративним судом позивач і просить стягнути в межах даного позовом.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву №04-22/1086 від 21.05.2015 проти позовних вимог заперечує та зазначає, що він несе відповідальність виключно за своїми зобов'язаннями; ним не порушено жодних прав і законних інтересів позивача, не заподіяно своїми діями будь-якої шкоди позивачу, оскільки перерахування Управлінням коштів у сумі 9180грн. до бюджету на підставі платіжного доручення позивача, не можна вважати заподіянням шкоди. В зв'язку з цим, за твердженням відповідача-1, вимоги позивача щодо повернення зарахованих до бюджету коштів в сумі 9180грн. не мають розглядатися як відшкодування шкоди в порядку господарського судочинства.

Також відповідачем-1 подано клопотання №04-22/1085 від 21.05.2015 про припинення провадження у справі, оскільки вимоги позивача щодо повернення зарахованих до бюджету коштів в сумі 9180грн. на мають розглядатись як відшкодування шкоди в порядку господарського судочинства, оскільки Управління своїми діями не заподіювало будь-якої шкоди позивачу.

Вказане клопотання відповідача-1 судом відхиляється з огляду на таке:

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік підстав припинення провадження у справі, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до п.1 ч.1 вищеназваної статті господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Зі змісту вищенаведеної норми господарського процесу вбачається, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду.

Підвідомчість справ господарським судам визначена в ст.12 Господарського процесуального кодексу України. Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що господарському суду не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно із ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Як вбачається зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №804/4863/14, в межах вказаної справи розглядалися лише вимоги ТОВ «АТБ-маркет» щодо скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області №0063 від 19.03.2014. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваної постанови, в межах адміністративної справи №804/4863/14 не розглядались.

Отже, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та суб'єктний склад спору, вимоги позивача про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок прийняття відповідачем-2 постанови №0063 від 19.03.2014, належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву №04-04/478 від 25.05.2015 проти позовних вимог заперечує та вказує, що він не є розпорядником бюджетних коштів; суб'єкти господарювання, до яких ним застосовані штрафи сплачують їх до державного бюджету України, і відповідач-2 навіть не має можливості побачити зазначену сплату. Окремих розрахункових рахунків відповідач-2 не має.

В судовому засіданні відповідачем-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з тим, що «відшкодування шкоди у розмірі 9180грн. прямо пов'язано з розглядом справи у Вищому адміністративному суді України, щодо оскарження Інспекцією постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з приводу застосування вищезазначеної суми штрафних санкцій».

Вказане клопотання відповідача-2 судом відхиляється з таких підстав:

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 касаційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі за позовом ТОВ «АТБ-маркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа - ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» про скасування постанови залишена без руху у зв'язку з тим, що до касаційної скарги не було додано документ про сплату судового збору, та надано скаржнику строк для виправлення вказаного недоліку до 14 травня 2015 року шляхом надання квитанції про сплату судового збору в сумі 51,15грн.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, за змістом вищенаведеної норми господарського процесу підставою зупинення провадження у справі є розгляд іншим судом справи, пов'язаною з даною справою.

Касаційний розгляд справи визначається періодом у часі з дня прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції і відкриттям касаційного провадження до винесення цим судом остаточного судового рішення.

З наданої відповідачем-2 ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 вбачається, що касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області не відкрито. Строк, наданий скаржнику для усунення недоліків в оформленні касаційної скарги, закінчився, доказів усунення недоліків та відкриття касаційного провадження відповідачем-2 господарському суду не надано. В силу норм адміністративного судочинства не усунення скаржником недоліків, допущених при поданні касаційної скарги, у встановлений судом строк є підставою для повернення скарги скаржнику.

Отже, оскільки відповідачем-2 не надано суду доказів розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області на судові рішення в адміністративній справі №804/4863/14, клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі судом відхиляється.

Клопотання сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

19 березня 2014 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (відповідач-2 у справі) за результатами перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (позивач у справі) законодавства про захист прав споживачів винесено постанову №0063 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на суб'єкт господарювання накладено штраф у розмірі 9180грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив його до адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №804/4863/14 за позовом ТОВ «АТБ-маркет» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, третя особа - ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» про скасування постанови, позов задоволено та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №0063 від 19.03.2014 на суму 9180грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 апеляційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції від 04.06.2014 у справі №804/4863/14 залишена без змін.

Докази відкриття касаційного провадження з перегляду вищевказаних судових рішень, скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №804/4863/14 сторонами в ході розгляду даної справи не надані.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду

першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на наведені норми адміністративного процесу постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №804/4863/14 набрала законної сили 12 березня 2015 року.

Під час оскарження позивачем постанови відповідача-2 про накладення штрафу в судовому порядку головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції винесено постанову від 12.05.2014 про відкриття виконавчого провадження №43280799 з виконання постанови №0063 від 19.03.2014 про стягнення з ТОВ «АТБ-маркет» штрафу у розмірі 9180грн.

Платіжним дорученням №122220 від 22.07.2014 на рахунок, відкритий в територіальному органі державної казначейської служби та зазначений в постанові №0063 від 19.03.2014, позивач перерахував накладену на нього суму штрафу в повному обсязі .

23 липня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови №0063 від 19.03.2014 на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з виконанням вимог виконавчого документа боржником у повному обсязі згідно із платіжним дорученням №122220 від 22.07.2014.

Згідно з поясненнями позивача він був змушений сплатити накладений на нього постановою №0063 від 19.03.2014 штраф для уникнення негативних наслідків у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна в межах виконавчого провадження. Однак враховуючи, що адміністративним судом встановлено незаконність постанови №0063 від 19.03.2014 та скасовано її, позивач просить стягнути сплачені ним на рахунок Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області грошові кошти в сумі 9180грн., як шкоду заподіяну йому незаконним рішенням органу державної влади.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, які відносяться до позадоговірних зобов'язань.

В силу ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Сторонами не заперечується факт відсутності між ними договірних зобов'язань, тобто правовідносини, які між ними виникли є позадоговірними.

Правовідносини, що виникли з позадоговірних зобов'язань регулюються главою 82 Цивільного кодексу України.

Статтею 1166 Кодексу визначаються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1173 передбачаються особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до приписів даної статті така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Але при цьому діють загальні правила обставин, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди. Такими обставинами є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача шкоди. Приймаючи до уваги спеціальну норму, викладену у ст.1173 Цивільного кодексу України щодо наявності чи відсутності вини, наявність вини заподіювача шкоди презумується.

Неправомірність дій відповідача-2 внаслідок прийняття постанови №0063 від 19.03.2014 про накладення на позивача штрафу у розмірі 9180грн. встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №804/4863/14.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 3 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що у адміністративній справі №804/4863/14 та у даній справі беруть участь ТОВ «АТБ-маркет» та Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, обставини, які встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі №804/4863/14 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знов в межах даної справи.

Таким чином, незаконність дій відповідача-2 внаслідок прийняття постанови №0063 від 19.03.2014 про накладення на позивача штрафу у сумі 9180грн. не підлягає доведенню в межах даної справи.

Розмір заподіяної шкоди у вигляді вимушеної сплати штрафу в доход державного бюджету підтверджується платіжним дорученням №122220 від 22.07.2014, згідно якого позивачем на рахунок, відкритий в територіальному органі державної казначейської служби та зазначений в постанові №0063 від 19.03.2014, перераховано 9180грн. штрафу, та перебуває у безпосередньому причинному зв'язку із прийняттям відповідачем-2 незаконного рішення як органом державної влади при здійснені ним своїх повноважень, а тому підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Заперечення відповідача-1, що він не має відповідати за даним позовом, оскільки ним не порушено жодних прав і законних інтересів позивача, не заподіяно своїми діями будь-якої шкоди позивачу, судом до уваги не приймається з огляду на таке:

За змістом приписів чинного законодавства відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі органом державної влади внаслідок прийняття цим органом незаконного рішення, оскільки останній фінансується з державного бюджету України, здійснюється з відповідного бюджету.

Відповідно до ст.43, 47, 49 Бюджетного кодексу України, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, територіальні органи Казначейства відповідно до покладених на них завдань здійснюють розрахункове касове-обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Матеріалами справи не підтверджується наявність між позивачем та відповідачем-1 правових відносин в частині заподіяння позивачу шкоди. А відтак, суд приходить до висновку, що відповідач-1 не може відповідати за заподіяну позивачу шкоду.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За змістом положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, саме територіальні органи Казначейства здійснюють юридично значимі дії, пов'язані із виконанням судових рішень про стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування шкоди, заподіяної фізичним і юридичним особам, зокрема, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до п.36 вищевказаного Порядку саме відповідач-1 є територіальним органом Казначейства, що знаходиться за місцем знаходження відповідача-2, внаслідок незаконно прийнятого рішення якого позивачу заподіяно шкоду, і до якого стягувачем мають подаватися документи про списання відповідних сум.

Враховуючи вищевикладене, Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області є належним відповідачем у даній справі, оскільки, з огляду на правову природу даних правовідносин при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади слід залучати до участі у справі як іншого відповідача відповідний територіальний орган Казначейства як особу, уповноважену здійснювати розпорядження бюджетними коштами. При цьому, з огляду на покладені на нього чинним законодавством функції не вимагається наявність порушення вказаним органом прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір у розмірі, що підлягав сплаті за подання даного позову, має бути відшкодований позивачу за рахунок відповідача-2 в повному обсязі, оскільки внаслідок незаконного рішення саме відповідача-2 позивачу завдано матеріальну шкоду.

Керуючись ст.1166,1173 Цивільного кодексу України, ст.33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України (орган, внаслідок прийняття рішення якого заподіяно шкоду - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області (ідентифікаційний код 38053829, м.Чернігів, пр.Миру, 49-А), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (ідентифікаційний код 30487219, р/р 26001438044 в ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805) 9180грн. шкоди.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, м.Чернігів, пр.Миру, 49-А (ідентифікаційний код 38053829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (ідентифікаційний код 30487219, р/р 26001438044 в ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», МФО 380805) 1827грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення скадено та підпиано 02 червня 2015 року.

Суддя Т.Г. Оленич