Постанова

від 18.05.2015 по справі 910/29220/14-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 910/29220/14-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврин Д.В. - за довіреністю

від відповідача: Левтринський Д.С. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 (дата підписання 16.02.2015)

по справі №910/29220/14-г (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніс»

до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд»

про стягнення 191 559,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деніс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» про стягнення заборгованості за договором підряду в капітальному будівництві №031 від 06.06.2014 у розмірі 191 559,97 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 160 960,12 грн., пені у розмірі 15 540,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 247,02 грн., 3% річних у розмірі 1 812,46 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі № 910/29220/14-г позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніс» заборгованість у розмірі 160 960,12 грн., 3% річних у розмірі 1 812,46 грн., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13 247,02 грн., пеню у розмірі 15 540,37 грн. та судовий збір у розмірі 3 831,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Аеробуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в повному обсязі рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі № 910/29220/14-г та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Скаржник зазначає, що підставами для розрахунків відповідача з позивачем є наявність підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, а також виконавчої документації, переданої за актом. Позивачем не надано доказів передачі виконавчої документації відповідачу за актом приймання-передачі, тобто не виконано всі умови договору, необхідні для оплати робіт, а отже у відповідача не настав строк для їх оплати.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі № 910/29220/14-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у зв'язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. та призначено до розгляду на 14.04.2015.

14.04.2015 у судовому засіданні представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі № 910/29220/14-г без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача щодо ненастання строку оплати, та посилається на те, що 31.07.2014 між сторонами був підписаний акт про зарахування взаємних однорідних вимог, відповідно до п. 3 якого строк виконання зобов'язань, у тому числі і за договором підряду в капітальному будівництві № 031 від 06.06.2014 настав, а в п.6 акту зазначено розмір залишку заборгованості відповідача за договором підряду в капітальному будівництві №031 від 06.06.2014 в розмірі 160 960,12 грн.

У судовому засіданні 14.04.2015 оголошувалась перерва до 22.04.2015.

22.04.2015 судове засідання по справі №910/29220/14-г не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 розгляд справи призначено на 18.05.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деніс» як підрядником та Приватним акціонерним товариством «Аеробуд» як замовником було укладено договір підряду в капітальному будівництві №031.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними або залученими силами і засобами, із використанням і матеріалів поставки підрядника виконати роботи по влаштуванню стяжки підлоги на об'єкті замовника «Житлово-офісний комплекс з елементами соціальної інфраструктури, розташований за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, 21». Замовник зобов'язується передати підряднику матеріали для виконання робіт, затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити роботи.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що вартість робіт визначається договірною ціною (Додаток №1 до договору) та складає 205 851,46 грн. з ПДВ. Договірна ціна є твердою.

Згідно з п. 2.5 договору замовник перераховує підряднику авансовий платіж на придбання матеріалів у розмірі 149 727,10 грн. протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунку підрядником.

Пунктом п.2.6 договору передбачено, що замовник сплачує підряднику проміжні платежі за виконані роботи щомісячно на підставі актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та наданої виконавчої документації за звітний період. Оплата здійснюється протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання сторонами кожного з актів виконаних робіт та довідок КБ-3.

Відповідно до п.2.6.1 договору сторони домовились про наступні строки надання підрядником виконавчої документації по виконаним роботам:

а) акти на приховані роботи надаються підрядником одночасно з Актами виконаних робіт і Довідками КБ-3;

б) сертифікати, протоколи випробувань матеріалів і конструкцій надаються за закінченням робіт;

в) решта документів, необхідність передачі яких від підрядника замовнику передбачена діючим законодавством України - за закінченням виконання робіт за даним договором.

Згідно умов п. 2.7 договору у випадку не передачі і/або неповної (некомплектної) передачі підрядником виконавчої документації, замовник має право до повної її передачі підрядником відмовитись від підписання наданих підрядником Актів виконаних робіт і довідок про вартість робіт. Аналогічні положення містить і п. 5.4 договору.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що кінцевий розрахунок за виконані роботи по об'єкту проводиться замовником не пізніше 15 днів після повного завершення робіт, на підставі актів виконаних робіт і довідки КБ-3 та передачі по акту повного комплекту виконавчої документації. Розрахунок здійснюється за договірною ціною, встановленою по об'єкту в п.2.1. цього договору та уточненою в додаткових угодах, згідно вартості виконаних робіт визначеної згідно затверджених сторонами актів виконаних робіт та довідок КБ-3, з урахуванням всіх раніше виконаних платежів. При наявності у сторін зустрічних вимог можливо проведення взаєморозрахунків шляхом їх зарахування.

На виконання умов договору підряду позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 205 851,46 грн., про що сторонами 31.07.2014 підписано акт виконаних робіт №1 за липень 2014 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року.

Згідно акту про залік взаємних однорідних вимог від 31.07.2014 сторонами було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 44 891,34 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по договору підряду в капітальному будівництві № 031 від 06.06.2014 визначена в розмірі 160 960,12 грн.

25.11.2014 позивач направив відповідачу претензію №25/11/2014, в якій просив в строк 5-ти календарних днів сплатити суму заборгованості та пені.

Однак, вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У зв'язку з зазначеними обставинами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 160 960,12 грн., пені у розмірі 15540,37 грн. за період з 01.08.2014 по 15.12.2014, 3% річних у розмірі 1812,46 грн. за період з 01.08.2014 по 15.12.2014 та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13247,02 грн. за період серпень-листопад 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, всупереч умовам договору та вимогам закону відповідач свої зобов'язання по оплаті за виконані підрядні роботи належним чином не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 160 960,12 грн., наявність якої відповідачем не оспорюється.

Доводи відповідача про те, що строк оплати виконаних робіт не настав, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів передачі відповідачу за актом виконавчої документації, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до п. 2.7 та п. 5.4 договору підряду у випадку не передачі і/або неповної (некомплектної) передачі підрядником виконавчої документації, передбачено право замовника відмовитись від підписання наданих підрядником Актів виконаних робіт і довідок про вартість робіт, а враховуючи те, що Акт виконаних робіт №1 за липень 2014 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, у відповідача виникло зобов'язання оплатити прийняті ним роботи.

Крім того, відповідно до п. 5.1. договору сторони домовились, що з метою виконання договору факт порушення підрядником умов та зобов'язань по цьому договору замовник у формі листа, направленого підряднику, вправі констатувати невиконання та/або неналежне виконання підрядником зобов'язань по договору з вимогою негайного покращення стану справ.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він звертався до позивача із листом щодо невиконання останнім своїх зобов'язань щодо передачі відповідачу виконавчої документації з вимогою передати таку документацію.

Отже, відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем умов укладеного між сторонами договору.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт, основна сума боргу у розмірі 160 960,12 грн. відповідачем не погашена, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 160 960,12 грн. боргу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 540,37 грн. за період з 01.08.2014 по 15.12.2014, 3% річних у розмірі 1812,46 грн. за період з 01.08.2014 по 15.12.2014, витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13247,02 грн. за період з серпня 2014р. по листопад 2014 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.4 договору при порушенні строків проведення розрахунків, передбачених положеннями цього договору, замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого порушення, але не більше 10% від суми відповідного простроченого обов'язку по оплаті.

Оскільки згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України період часу, за який нараховується пеня починає свій перебіг з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане та враховуючи, що Акт виконаних робіт №1 за липень 2014 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року підписані та скріплені печатками сторін 31.07.2014, а відповідно до п.2.9. договору підряду кінцевий розрахунок за виконані роботи по об'єкту проводиться замовником не пізніше 15 днів після повного завершення робіт, то прострочення відповідача щодо оплати виконаних робіт і, відповідно, період за який нараховується пеня, починається з 16.08.2014, а не з 01.08.2014 як визначив позивач.

При цьому, посилання позивача на п. 3 Акту про залік взаємних однорідних вимог від 31.07.2014, в якому вказано, що строк виконання зобов'язань в т.ч. і по заборгованості відповідача перед позивачем за договором підряду є таким, що настав, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору щодо строків оплати за виконані роботи.

Отже, нарахування позивачем пені з 01.08.2014 по 15.08.2014 не відповідає умовам договору та вимогам закону, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

З огляду на зазначене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 16.08.2014 по 15.12.2014, розмір якої, за здійсненим судовою колегією розрахунком, становить 13 886,67 грн.

В решті суми пені позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

У листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р, зокрема, зазначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця - червня.

З огляду на зазначене та обставини справи, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 11 865,37 грн. за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року, а також 3 % річних в сумі 1614,01 грн. за період з 16.08.2014 по 15.12.2014 відповідно до здійсненого судовою колегією перерахунку.

В решті суми інфляційних втрат та 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі №910/29220/14-г підлягає зміні, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» залишається без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/29220/14-г залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2015 у справі № 910/29220/14-г змінити.

3.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, ідентифікаційний код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніс» (49101, м.Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 9-А, ідентифікаційний код 13445732) заборгованість у розмірі 160 960,12 грн. (сто шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 12 коп.), 3% річних у розмірі 1614,01 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень 01 коп.), витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 11 865,37 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 37 коп.), пеню у розмірі 13 886,67 грн. (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 67 коп.) та судовий збір у розмірі 3766,52 грн. (три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 52 коп.).

В решті позову відмовити».

4.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

5.Матеріали справи № 910/29220/14-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала