Постанова

від 26.05.2015 по справі 910/27507/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/27507/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Українсько - літовського спільного підприємства ,,Ельдія" в особі Філії ,,Інтернет продажі України"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015р.

у справі № 910//27507/14 (головуючий суддя Ломака В.С., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ,,Приватбанк"

до Українсько - літовського спільного підприємства ,,Ельдія" в особі філії ,,Інтернет продажі України"

про стягнення 57 030,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ,,Приватбанк" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Українсько-літовського спільного підприємства ,,Ельдія" в особі філії ,,Інтернет продажі України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором б/н від 07.04.2011р. в сумі 57 030,70 грн., з яких: 37 592,98 грн. - заборгованість за кредитом, 11 766,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 825,01 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 846,17 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі № 910/27507/14 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 592,98 грн. заборгованості за кредитом, 11 766,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 825,01 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 846,17 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови укладеного між сторонами договору, положення ЦК та ГК України, дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі № 910/27507/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним взагалі отримувались та використовувались кредитні кошти, строк повернення кредиту настав, в якому розмірі заборгованість існує на даний час. За твердженням відповідача, він підписував лише заявку, а не договір, з умовами надання кредиту не був знайомий, їх не отримував та не підписував; розрахунок заборгованості, наданий позивачем не відповідає дійсності та умовам укладеного договору; відповідач не надавав згоди на зміну відсоткової ставки, та ці обставини йому взагалі не доводились та не повідомлялись; сплата комісії умовами договору не передбачена. Також скаржник вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в проведенні судово - економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. апеляційну скаргу Українсько - літовського спільного підприємства ,,Ельдія" в особі філії,,Інтернет продажі України" на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі № 910/27507/14 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 26.05.2015р.

26.05.2015р. відповідачем подано клопотання про призначення у справі судово - економічної експертизи, на вирішення якої слід поставити питання: ,,Чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника по сплаті кредиту, процентів та інших платежів (комісія, пеня, штраф тощо) станом на 07.11.2014р. умовам договору банківського обслуговування від 07.04.2011р., укладеного між сторонами вимогам чинного законодавства та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором, та чи підтверджується він документально? Якщо ні, то яка дійсна сума заборгованості по сплаті основної суми (тіла) кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені за відсотками та кредитом станом на 07.11.2014р.?". Дане клопотання мотивоване тим, що розрахунок заборгованості, який наявний в матеріалах справи, не відповідає дійсності та містить суперечливі дані, та зазначає, зокрема, про те, що оплата комісії у розмірі 2 846,17 грн. не передбачена жодною з умов договору; неможливо встановити правильність нарахування відсотків, як і загальну суму заборгованості по тілу кредиту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання кредиту, дати його отримання та розмір; сплата відсоткової ставки в розмірі 48% та 56% взагалі умовами договору не передбачена.

В судовому засіданні 26.05.2015р. представники відповідача підтримали клопотання про призначення експертизи, представник позивача заперечила проти такого клопотання.

Клопотання відповідача про призначення у справі судово - економічної експертизи не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд приходить до висновку, що питання визначення розміру заборгованості у Українсько - літовського спільного підприємства ,,Ельдія" в особі філії ,,Інтернет продажі України" перед ПАТ КБ ,,Приватбанк" за договором банківського обслуговування не потребують спеціальних знань та мають вирішуватися судом в рамках розгляду даної справи з урахуванням всіх обставин справи та юридичних фактів, що входять до предмету доказування.

У судовому засіданні 26.05.2015р. представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти наведених доводів, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2011р. Українсько - літовським спільним підприємством ,,Ельдія" в особі Філії Інтернет Продажі України (далі - відповідач) було подано заяву про відкриття поточного рахунку в ПАТ КБ ,,Приватбанк" (далі - позивач) (т.1, а.с. 41).

За змістом заяви, банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

У відповідності до заяви, відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № 26000052710893 в гривні та картковий рахунок № 26055052708742 в гривні.

Підписавши цю заяву, відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Зазначені ,,Умови та правила надання банківських послуг" розміщені в мережі Інтернет на сайті банку.

Також в заяві вказано, що ,,Умови та правила надання банківських послуг" актуалізуються не частіше 1 разу на місяць з обов'язковою публікацією на сайті банку до 25-го числа місяця, що передує змінам. Усі клієнти повинні в обов'язковому порядку виконувати вимоги цього документа й ознайомлюватись із внесеними змінами.

За змістом п. 3.2.1.2.2.5 ,,Умов та правил надання банківських послуг" клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки встановлені п.п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, та відповідно до п. 3.2.1.2.2.2 сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3.

Відповідно до пункту 3.18.1.16. ,,Умов та правил надання банківських послуг" у відповідній редакції при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до ,,Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі ,,Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронноцифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом ,,першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом п. 3.18.1.1 ,,Умов та правил надання банківських послуг" у відповідній редакції визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи кліентбанк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, яке полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.18.1.3 Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до ,,Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі ,,Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі ,,Угода") (п. 3.18.1.8).

Положеннями п. 3.18.1.6 Умов у відповідній редакції встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнтбанк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.4.1.4 Умов у відповідній редакції визначено, що під ,,непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розділом 3.18.4 Умов у відповідній редакції встановлено порядок розрахунків. Так, відповідно до п. 3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1). При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2). У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п.3.18.4.1.3).

Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов у відповідній редакції розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.5 Умов клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.18.4.4.

У відповідності до п. 3.18.1.17 Умов при перерахунку клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на інші рахунки або картки, утримувачами якого є або сам власник поточного рахунку або інші зв'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань знімається комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахунків. Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, яка підлягає сплаті банку зі свого поточного рахунку.

На підставі наказу № СП-2014-6780656 від 10.06.2014 з 1 липня 2014 року внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг якими, зокрема, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів.

Так, з липня 2014 року відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 ,,Умов та правил надання банківських послуг", у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними, а при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9).

Про час вступу в дію нових розмірів відсоткових ставок за користування кредитним лімітом відповідачу були надіслані смс-повідомлення. Крім того, банком доводилась інформація через електронні системи Приват24.

Відповідно до п. п. 1.1.2.1.6 актуалізованих ,,Умов та правил надання банківських послуг" визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів Банку Клієнт має звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком.

Заяв чи претензій відповідача з приводу розірвання договору чи незгоди з умовами банку матеріали справи не містять, тобто, відповідач надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

Пунктом 1.1.6.4.актуалізованих ,,Умов та правил надання банківських послуг" встановлено, що зміни, внесені в Умови та правила діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями клієнта щодо використання послуг Банку.

Відповідач у спірний період користувався послугами банку, а отже його слід вважати за будь-яких умов таким, що прийняв внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.18.4.4 ,,Умов та правил надання банківських послуг" встановлено обов'язок клієнта сплачувати банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п. п. 3.18.1.6 та 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов банк при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом ,,Умов та правил надання банківських послуг" має право, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно з ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, по зобов'язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими що настали у вказану у повідомленні дату. В зазначену дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю сплатити інші зобов'язання.

Як вбачається з довідки № 08.7.0.0.0/141119150730 від 19.11.2014р. та наданих позивачем банківських виписок з рахунку клієнта, позивачем наданий кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача у розмірі: 08.04.2011 р. - 1 000,00 грн., 27.02.2012р. - 2 090,00 грн., 06.06.2012р. - 28 500,00 грн., 04.02.2013р. - 35 600,00 грн., 04.03.2013р. - 37 600,00 грн., 01.03.2014р. - 37 600,00 грн., 02.03.2014р. - 30 000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач отриманий кредит у повному обсязі не погасив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 37 592,98 грн., та має заборгованість зі сплати процентів та комісії за користування кредитом.

19.10.2014р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 06.10.2014р. №10407К3V0S198 з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 07.04.2011р., яка залишилась останнім без задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач вказував на те, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору банківського обслуговування, в результаті чого за ним рахується заборгованість в розмірі 57 030,70 грн., з яких: 37 592,98 грн. - заборгованість за кредитом, 11 766,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 825,01 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 846,17 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі відповідач зазначав, що він спірну заявку не підписував, не надавав згоди на підвищення відсоткової ставки, та заборгованість виникла внаслідок незалежних від нього обставин, що перешкоджають його господарській діяльності.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ст. 639 ЦК України унормовано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вірно вказав суд першої інстанції, між сторонами укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку, який є змішаним договором, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

При цьому, доводи відповідача про те, що він не підписував ні заяви ні договору спростовується наявною в матеріалах справи заявою відповідача від 07.04.2011р. про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки в ПАТ КБ ,,Приватбанк" (т.1, а.с. 41). Зазначена заява підписана уповноваженою особою відповідача - директором Длугач О.О., доказів на спростування повноважень якого на підписання заяви відповідачем не надано.

За змістом ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та також самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 1049, 1050 Цивільного кодексу України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами укладеного між сторонами договору в редакції відповідних Умов та Правил було передбачено змінювану проценту ставку, при цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що відповідач не погоджувався з даними умовами чи звертався до банку з заявою про розірвання договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується використання відповідачем кредитних коштів, що вбачається з виписки по рахунку, наданої позивачем, при цьому, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування в частині повної та своєчасної сплати коштів, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 37 592,98 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 11 766,54 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 2 846,17 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок заборгованості по кредиту, процентам та комісії, вважає його вірним, тому з відповідача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 37 592,98 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 11 766,54 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 2 846,17 грн.

Будь - яких належних та допустимих доказів на спростування правильності розрахунку боргу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4 825,01 грн. пені колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Колегія суддів вважає, що наявність заборгованості за договором, яку у строк відповідач не сплатив, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Згідно з п. 3.18.5.1 ,,Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2,2, 3.18.4.1, 3.18.4.2. 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3. 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4. 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.18.5.4 ,,Умов та правил надання банківських послуг" нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Розрахунок пені в розмірі 4 825,01 грн. є обґрунтованим, відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачем доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо не отримання та не використання кредитних коштів, підписання лише заявки, а не договору, не ознайомлення з умовами надання кредиту, не надання згоди на зміну відсоткової ставки, відсутність обов'язку щодо сплати комісії умовами договору не передбачена спростовуються наведеним вище.

Крім того, з наданих самим відповідачем скріншотів (т.1, а.с. 161) станом на 11.03.2014р. на поточному рахунку відповідача обліковується від'ємний залишок ,,- 37 259,62 грн. в межах кредитного ліміту 37 600,00 грн.", що підтверджує використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі № 910/27507/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі № 910/27507/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українсько - літовського спільного підприємства ,,Ельдія" в особі Філії ,,Інтернет продажі України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 29.05.2015р.