Постанова

від 27.05.2015 по справі 922/125/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 922/125/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (Витяг з договору про надання правової допомоги від 02.12.2013р. №12/12-КА);

відповідача - не з'явився .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків (вх. №1201 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2014 року у справі № 922/125/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальметта", м. Харків,

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальметта", відповідача, та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яку було прийнято господарським судом Харківської області до провадження, просив суд визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з будівлі торговельно-розважального комплексу (літера А-5).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2014 року у справі №922/125/14 (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Харків не погодилась з рішенням місцевого господарського суду, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2014р. у справі №922/125/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи та не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам. Зокрема, зазначає, що ФОП ОСОБА_2 володіє і користується земельною ділянкою площею 0,3744 га по АДРЕСА_2 на підставі рішення 19-ї сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 25.02.2004р. №18/04 та договору оренди землі від 27.10.2004р., що зареєстований у Харківській філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №63203/04. Вказаний договір оренди землі від 27.10.2004р. на земельну ділянку площею 0,3744 га по АДРЕСА_2, укладено строком до 01.12.2029р. для експлуатації об'єкту нерухомості, і на тепер цей договір не розірвано та не визнано недійсним. Також, вказує, що ФОП ОСОБА_2 не мала заборгованості з орендної плати, використання земельної ділянки відбувалось без порушень вимог земельного законодавства. Крім того, ФОП ОСОБА_2 збудувала на зазначеній земельній ділянці об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 власними силами і за власні кошти, дотримуючись вимог і правил будівництва, умов договору оренди земельної ділянки, її цільового призначення та вимог рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до конструктивних та технічних рішень і робочого проекту, згідно дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова. Рішення 19-ї сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 25.02.2004р. №18/04 в частині надання ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3744 га по АДРЕСА_2 для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу, на підставі якого було укладено договір оренди від 27.10.2004р., та рішення 44 сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 23.12.2005р. №248/05 в частині продовження ФОП ОСОБА_2 строку будівництва торговельно-розважального комплексу по АДРЕСА_2 - є дійсними і не скасовані. Управлінням містобудування та архітектури 24.04.2008р. погоджено надання поштової адреси торговельно-розважальному комплексу, побудованого ФОП ОСОБА_2, - АДРЕСА_1 Крім того, вказує на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2014р. у справі №2-4871/10 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності, скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.2010р., на підставі якого ОСОБА_3 незаконно набула право власності на нерухоме майно -торговельно-розважальний комплекс по АДРЕСА_2 і внесла цю спірну нерухомість у статутний капітал ТОВ "ЗЕТ ЛЮДИ", яке в свою чергу, продало спірну нерухомість ТОВ "ПАЛЬМЕТТА".

Апелянт зазначає, що відповідними судовими рішеннями підтверджується право позивача як забудовника на визнання за ним права власності на вищезазначене нерухоме майно.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.05.2014 року на 09:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 28.05.2014 року на 9:30 год., у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи через неможливість його представника з'явитись в судове засідання, у зв'язку із участю 21.05.2014 року в іншому судовому засіданні у господарському суді Харківської області по справі №Б-19/156-07.

21.05.2014 року від позивача на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх.№3404 від 21.05.2014 року) про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи №820/6095/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держземагенства у м. Харкові та Харківської міської ради про визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування рішень.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у позові по адміністративній справі №820/6095/14 оскаржує законність видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ ЛЮДИ" державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №185083, на який Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальметта" посилається як на одну з підстав наявності у нього права власності на спірне нерухоме майно у справі №922/125/14 і на який також містяться посилання в оскаржуваному рішенні у справі №922/125/14, у зв'язку з чим, на думку позивача, справа №820/6095/14 є пов'язаною зі справою №922/125/14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. розгляд справи зупинено до вирішення адміністративної справи №820/6095/14.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015р. розгляд справи поновлено та призначено справу до розгляду на 12.05.2015р.

08.05.2015р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з наданням можливості ознайомитися з матеріалами справи. (вх.№7283).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. розгляд справи відкладено на 27.05.2015р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

12.05.2015р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№7340). В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначає, що господарська справа №922/125/14 та адміністративна справа №820/18468/14 є взаємопов'язаними, оскільки обставини щодо законності видачі державного акту на право власності на земельну діяльну ЯЛ №185083 впливають на законність права власності ТОВ «ПАЛЬМЕТТА» на спірне нерухоме майно, а обставини, які будуть встановлені адміністративним судом щодо порядку видачі та оформлення цього державного акту можуть суттєво вплинути на оцінку доказів, наданих відповідачем у господарській справі №922/125/14.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки заявником не доведена пов'язаність вказаних вище справ.

25.05.2015р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду (вх.№8125).

Колегія суддів розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. 38 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

27.05.2015р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник зазначає, що розгляд справи №820/18468/14 у Харківському апеляційному адміністративному суді призначений на 03.06.2015р. На думку апелянта, розгляд справи в Харківському апеляційному господарському суді не можливий до ухвалення рішення Харківським апеляційним адміністративним судом (вх.№8350).

Дане клопотання відхиляється колегією суддів з підстав зазначених вище.

У судовому засіданні 27.05.2015р. представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2015р. не з'явився.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням 19-ї сесії Харківської міської ради 4-го скликання від 25.02.2004 року №18/04 СПД-ФО ОСОБА_2 було надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,3744 га для будівництва торговельно-розважального комплексу строком до 01.12.2005 року, але не пізніше здачі об'єкту до експлуатації та для подальшої експлуатації строком до 01.12.2029 року.

На підставі вказаного рішення 27.10.2004 року між Харківською міською радою (орендодавець) та СПД-ФО ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться АДРЕСА_2

В п.2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3744 га.

Сторони погодили, що даний договір укладено строком: на період будівництва до 01.12.2005 року, але не пізніше здачі об'єкту до експлуатації; на період експлуатації до 01.12.2029 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. (п.8 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва торговельно-розважального комплексу та для експлуатації. (п.15 договору).

Відповідно до п.16 договору, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Даний договір оренди було зареєстровано у Харківській регіональної філії Державного підприємства "Центр держаного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 63203/04.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Харкова надала суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 дозвіл для будівництва торгівельно-розважального комплексу по АДРЕСА_2, у Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідно до проектної документації, що була узгоджена з управлінням містобудування та архітектури м. Харкова, дію дозволу на початок виконання будівельних робіт від 27.12.2004 року було продовжено до 01.12.2007 року.

Відповідно до технічного висновку "Про стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі, а також визначення можливості її експлуатації за адресою: АДРЕСА_1 літера А-5", який виконаний ПП "Модулор-Сервіс", державна ліцензія АВ № 358726 від 19.10.2007р., визначено що процент готовності нежитлової будівлі в цілому складає 75%.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2008 року КП "Харківським міським БТІ" ОСОБА_2 було виготовлено та видано технічний паспорт на громадський будинок - нежитлову будівлю літ. А-5 по АДРЕСА_1.

Як вказує позивач, 22.10.2013р. вказаний об'єкт нерухомості в нього було протиправно вилучено і того ж дня вона дізналась про те, що Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за Товариством з обмеженою відповідальністю " Пальметта" було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, літ. А-5 загальною площею 5131 , кв. м. розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Як зазначено у витязі про державну реєстрацію № 29314244 від 16.03.2011 року підставою для державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно є договір купівлі-продажу № 840 від 11.03.2011 року.

11.03.2011р. між ТОВ «ЗЕТ ЛЮДИ» та ТОВ «ПАЛЬМЕТТА» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, літ. «А-5», що розташована у АДРЕСА_1, загальною площею 5131,7 кв.м., а покупець приймає у власність цю нежитлову будівлю і сплачує за неї грошову суму.

Пунктом 2 даного договору сторони погодили, що нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,3744 га, кадастровий номер НОМЕР_1, і до TOB "Пальметта" також повинно перейти право власності на цю земельну ділянку на підставі відповідного договору купівлі-продажу, який сторони зобов'язались підписати одночасно з підписанням договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості.

Так, за договором купівлі-продажу, укладеним відповідачем з TOB "ЗЕТ ЛЮДИ" 11.03.2011 року, реєстровий № 842, відповідач придбав у власність земельну ділянку площею 0,3744 га, кадастровий номер НОМЕР_1. по АДРЕСА_1 що вбачається з відмітки на Державному акті серія НОМЕР_2.

Позивач у позовній заяві вказує, що нежитлова будівля торгово-розважального комплексу (літера А-5) розташована за адресою АДРЕСА_1 вибула з її володіння поза її волевиявленням, а договір купівлі-продажу № 840 від 11.03.2011 року є недійсним, оскільки вказане майно СПД-ФО ОСОБА_2 жодним чином не відчужувала, не передавала в оренду. Крім того, позивач наголошує на тому, що продовжує сплачувати оренду плату за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірна нерухомість.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого при зверненні до суду повинні бути підтверджені наявністю у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписи статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

А отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду першої інстанції та зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості, з огляду на те, що позивач вказаним об'єктом не володіє, не може призвести до поновлення його прав. Такий спосіб захисту застосовується у випадках наявності сумнівів у певних осіб у належності такого права у позивача, коли створюється неможливість реалізації ним свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів.

З огляду на вказані нормативні приписи позивач не довів, що він не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Тому, доводи викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки, звернення до суду з зазначеним позовом є передчасним.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2014 у справі №922/125/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 02.06.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.