Постанова

від 26.05.2015 по справі 917/2372/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 917/2372/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Довбиш О.Ю.

за участю представників:

позивача - Єфременко О.О. за дорученням № 14-88 від 18.04.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 2143 П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України ", м. Київ

до Комунального підприємства теплового господарства ''Лохвицятеплоенерго'', Полтавська область, м. Лохвиця, Полтавської області

про стягнення 193671, 62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з КП теплового господарства ''Лохвицятеплоенерго'' заборгованості 193671, 62 грн. із яких: сума основного боргу 156162,68 грн.; пеня - 11130,23 грн.; інфляційні втрати - 19397,98 грн.; 3% річних - 6980, 72 грн. за Договором купівлі-продажу природного газу № 13,3093-ТЕ-24 (а.с.2,3).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року ( суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано пункт 9.3 договору № 13/3093-ТЕ-24 від 28 грудня 2012 року. Відмовлено в стягненні пені за період з 14.02.2013 р. по 13.08.14 р.в розмірі 3541,04 грн.; з 14.03.2013 р. по 13.09.2013 р. в розмірі 3073,86 грн.; з 14.04.2013 р. по 13.10.2013 р.в розмірі 3 432,00 грн.; з 14.05.2013 р. по 13.11.2013 р. в розмірі 1083,33 грн., всього в сумі 11 130,23 грн. Стягнуто з КП теплового господарства ''Лохвицятеплоенерго'' на користь Публічного акціонерного товариства ''Національна акціонерна компанія ''Нафтогаз України'' заборгованість в сумі 156162, 68 грн., інфляційні втрати 19397,98 грн., три відсотки річних - 6980, 72 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 650,82 грн. (а.с.47-52).

Позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року скасувати в частині визнання недійсним пункту 9.3 договору № 13/3093-ТЕ-24 від 28 грудня 2012 року та в частині відмови у стягненні пені у сумі 11130,23 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення пені у розмірі 11130,23 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. Вказує на те, що судом надано невірне трактування положень розділу 9 Договору, оскільки редакція п. 9.3. Договору лише збільшує строк позовної давності на 5 років, що не є порушенням статті 259 ЦК України і даний пункт ніяким чином не визначає та не змінює початок перебігу строку позовної давності (а.с.67-70).

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, направлена на його адресу ухвала суду повернута з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.86).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством теплового господарства "Лохвицятеплоенерго" (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3093-ТЕ-24 (а.с.11-16).

Відповідно до п. 1.1 Договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п.3.1. Договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України.

З Актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2013 року на об'єм газу 37,268 тис. куб. м, від 28.02.2013 року на об'єм газу 32,560 тис. куб. м., від 31.03.2013 року на об'єм 37,420 тис. куб. м., від 30.04.2013 року на об'єм газу 12,033 тис. куб. м. вбачається, що на виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача протягом січня-квітня 2013 року природний газ на загальну суму 156 162,68 грн. (а.с. 17-20).

Проте, покупець свої зобов'язання за Договором не виконав, за отриманий природний газ не розрахувався.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання суду першої інстанції не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце проведення судового засідання, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.40).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3093-ТЕ-24, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 156162,68 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 19397,98 грн.; 3% річних у розмірі 6980,72 грн., розрахунок яких додано до позовної заяви (а.с.8-10).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 19397,98 грн.; 3% річних у розмірі 6980,72 грн.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення пеня у розмірі 11130,23 грн., господарський суд відмовив у їх задоволенні та визнав недійсним і скасовав пункт 9.3 Договору № 13/3093-ТЕ-24 від 28 грудня 2012 року.

В обґрунтування своєї правової позиції господарський суд у рішенні зазначив, що пунктом 9.3 сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. Проте, ст. 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Здійснивши правовий аналіз пункту 9.3 договору, суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам статей 260,261 ЦК України та положенням ч.6 ст. 232 ГК України щодо строків нарахування неустойки, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 203,ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання зазначеного пункту договору недійсним та відмови у стігненні пені за спірним Договором (а.с.48,49).

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції з наступних підстав.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 258, 259 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сторони в розділі 9 Договору купівлі-продажу природного газу №13/3093-ТЕ-24 від 28.12.2012 року ''порядок вирішення спорів '' пунктом 9.3 передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (а.с. 11).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п. 9.3 сторони відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України за взаємною домовленістю збільшили позовну давність, яка встановлена законом, а не визначили початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Судом надане неправильне трактування положень розділу 9 Договору, оскільки редакція п. 9.3. Договору, лише збільшує строк позовної давності на 5 років, що не є порушенням статті 259 ЦК України. Даний пункт ніяким чином не визначає та не змінює початок перебігу строку позовної давності.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України зазначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що господарський суд Полтавської області дійшов помилкового висновку про те, що п. 9.3. Договору не відповідає вимогам ст. 259 Цивільного кодексу України та скасував даний пункт Договору.

Також колегія суддів ставиться критично до посилань господарського суду на постанови Верховного Суду України від 11.12.2012 № 10/065-11, від 11.12.2012 №15/046-11, та Інформаційний листо Вищого господарського суду України від 22.01.2013 року № 01-06/85/2013, оскільки вони стосуються положень договору, в якому сторонни встановлюють, що строк позовної давності починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку 6 місяців від дати звернення з позовом до суду. Протее, п. 9.3. Договору сторони лише збільшує строк позовної давності на звернення до суду та не змінювали початок його перебігу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач розрахував пеню з моменту порушення зобов'язання за кожним Актом риймання-передачі з моменту порушення зобов'язанні протягом 6 місців, а саме: кінцевою датою оплати за газ, поставлений в січні 2013 року є 13.02.2013 р. - період нарахування пені з 14.02.2013 р. - 13.08.2013 р. у розмірі 3541,04 грн.; кінцевою датою оплати за газ, поставлений в лютому 2013 року є 13.03.2013 р. - період нарахування пені з 14.03.2013 р. - 13.09.2013 р. у розмірі 3073,86 грн.; кінцевою датою оплати за газ, поставлений в березні 2013 року є 13.04.2014 р. - період нарахування пені з 14.04.2013 р.-13.10.2013 р. у розмірі 3432,00 грн.; кінцевою датою оплати за газ, поставлений в квітні 2013 року є 13.05.2014 р. - період нарахування пені 14.05.2013 р.- 13.11.2013 р. у розмірі 1083,33 грн., всього 11130,23 грн. (а.с.8-10).

Таким чином, розрахунок штрафних санкцій, в тому числі і пені виконаний позивачем з моменту прострочення відповідачем зобов'язання до моменту спливу шестимісячного терміну нарахування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку що він відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав умови Договору щодо своєчасної оплати товару, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 11130,23 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині «Позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано пункт 9.3 договору № 13/3093-ТЕ-24 від 28 грудня 2012 року. Відмовлено в стягненні пені за період з 14.02.2013 р. по 13.08.14 р.в розмірі 3541,04 грн.; з 14.03.2013 р. по 13.09.2013 р. в розмірі 3073,86 грн.; з 14.04.2013 р. по 13.10.2013 р. в розмірі 3 432,00 грн.; з 14.05.2013 р. по 13.11.2013 р. в розмірі 1083,33 грн., всього в сумі 11130,23 грн.» скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення: «Позов задовольнити. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства ''Лохвицятеплоенерго'' (код ЄДРПОУ 34587330, 37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Сулицька,3) на користь Публічного акціонерного товариства ''Національна акціонерна компанія ''Нафтогаз України'' (код ЄДРПОУ 20077720, /01001, вул. Б. Хмельницького,6) пеню у розмірі 11130,23 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позову у розмірі 222,61грн.», в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 69, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27 січня 2015 року у справі № 917/2372/14 скасувати в частині: «Позов задоволено частково. Визнати недійсним та скасовано пункт 9.3 договору № 13/3093-ТЕ-24 від 28 грудня 2012 року. Відмовити в стягненні пені за період з 14.02.2013 р. по 13.08.14 р.в розмірі 3541,04 грн.; з 14.03.2013 р. по 13.09.2013 р. в розмірі 3073,86 грн.; з 14.04.2013 р. по 13.10.2013 р. в розмірі 3 432,00 грн.; з 14.05.2013 р. по 13.11.2013 р. в розмірі 1083,33 грн., всього в сумі 11130,23 грн.» та прийняти в цій частині нове рішення: «Позов задовольнити. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства ''Лохвицятеплоенерго'' (код ЄДРПОУ 34587330, 37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Сулицька,3) на користь Публічного акціонерного товариства ''Національна акціонерна компанія ''Нафтогаз України'' (код ЄДРПОУ 20077720, /01001, вул. Б. Хмельницького,6) пеню у розмірі 11130,23 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позову у розмірі 222,61грн.».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства ''Лохвицятеплоенерго'' (код ЄДРПОУ 34587330, 37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Сулицька,3) на користь Публічного акціонерного товариства ''Національна акціонерна компанія ''Нафтогаз України'' (код ЄДРПОУ 20077720, /01001, вул. Б. Хмельницького,6) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 02.06.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.