Постанова

від 19.08.2014 по справі 804/7895/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2014 р.Справа № 804/7895/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ :

3 червня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000702201 (форми «Р»), за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 372101,50 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000722201 (форми «Р») в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773, 75 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 04.11.2013 № 285/222/32633813. В означеному акті податковий орган дійшов висновку про не спрямованість на настання реальних правових наслідків господарських операцій, вчинених між ТОВ «Оптимум» та контрагентами - постачальниками: АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест ЛТД». З урахуванням висновків податкового органу, на думку останнього, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування витрат, що здійснені ТОВ «Оптимум» за взаємодією із вказаними контрагентами, відтак і податковий кредит, за наслідками таких операцій, сформований неправомірно, що призвело до збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. В ході процедури адміністративного оскарження відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку, яка оформлена актом від 27.01.2014 №47/222/32633813, яким частково підтверджені обставини, встановлені в ході попередньої перевірки.

Позивач вважає висновки контролюючого органу щодо відсутності у його контрагентів трудових ресурсів та взагалі можливості здійснювати вказані господарські операції такими, що не відповідають дійсності, оскільки всі правочини позивача із АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест ЛТД» є реальними, товари та послуги придбані в межах господарської діяльності позивача та підтверджені належними первинними документами. Разом з тим, зазначені товари та послуги в подальшому реалізовані контрагентам - покупцям позивача. За таких обставин, позивач вважає податкові повідомлення - рішення від 12.03.2014: № 0000702201 (форми «Р»), №0000722201 (форми «Р») в частині донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 310773,75 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №804/7895/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2014. Останнє судове засідання відбулося 19.08.2014.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що під час перевірки позивача контролюючим органом досліджувалися взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонополія», Акціонерного товариства закритого типу «Агроторговий дім», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Техномет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінвест» та не підтверджено їх реальність. Стосовно господарських взаємовідносин позивача із переліченими підприємствами податковий орган вказав про те, що вони не могли проводити операції із постачання позивачу металопродукції та надавати відповідні послуги, оскільки у них відсутні необхідні види діяльності за КВЕД, відсутні трудові ресурси, власні основні засоби та складські приміщення, також відсутні документи на підтвердження транспортування товару. Відповідач також зазначив, що у позивача відсутні власні складські приміщення, до перевірки наданий лише договір, укладений із ТОВ «Дніпрометиз» на зберігання від 30.11.2009 № 1592/09, проте акти приймання - передачі товарно - матеріальних цінностей та акти виконаних послуг зі зберігання відсутні.

Щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонополія» (далі - ТОВ «Будмонополія») податковим органом встановлено, що вказане підприємство визнано банкрутом з 2011 року, його видом діяльності за КВЕД є оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі, що унеможливлює постачання металопрокату взагалі. Діяльність вказаного підприємства кваліфікована перевіряючими податкового органу як така, що спрямована на надання податкової вигоди третім особам для штучного формування податкового кредиту.

За результатами дослідження операцій позивача та Акціонерного товариства закритого типу «Агроторговий дім» (далі - АТЗТ «Агроторговий дім»), яке надавало першому послуги з обробки металопродукції податковим органом зазначено про відсутність товарно - транспортних накладних щодо переміщення металопродукції від ТОВ «Оптимум» до АТЗТ «Агроторговий дім». Крмі того, у відношенні вказаного підприємства складений акт від 14.11.2012 № 610/226/255530294, з якого вбачається не встановлення реальності здійснення фінансово - господарської діяльності вказаним підприємством.

Стосовно взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Техномет» податковим органом не встановлено реальність господарських операцій, відображених в первинних документах, наданих до перевірки ТОВ «Оптимум». Відповідачем зазначено про відсутність товарно - транспортних накладних щодо переміщення металопродукції на обробку від ТОВ «Оптимум» до ТОВ «ТД Техномет» та після обробки від ТОВ «ТД Техномет» до ТОВ «Оптимум», що вказує на неможливість реального вчинення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

По взаємовідносинам позивача із ТОВ «Фінінвест» контролюючим органом не встановлено реальність господарських операцій, відображених в первинних документах, наданих до перевірки ТОВ «Оптимум». Відповідачем зазначено про відсутність актів здачі продукції на обробку та документів на підтвердження руху товарно - матеріальних цінностей від ТОВ «Оптимум» до виконавця.

З урахуванням наведеного, відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.03.2014: № 0000702201 (форми «Р»), №0000722201 (форми «Р») в частині донарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773,75 грн. є правомірними, обґрунтованими, а тому у суду відсутні підстави для їх скасування.

У судове засідання 19.08.2014 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується розпискою повноважних представників позивача, яка міститься в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання позивача від 19.08.2014 вх. №52858/14, в якому останній просив здійснювати розгляд справи за відсутністю повноважних представників позивача.

У судове засідання 19.08.2014 представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, що підтверджується матеріалами справи. До суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 52993/14), в якому останній просив здійснювати розгляд справи за відсутністю повноважного представника відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум» (далі - ТОВ «Оптимум») (код ЄДРПОУ 32633813), зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 29.10.2003 за № 1 227 107 0006 004359, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 00 № 568211, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

ТОВ «Оптимум» перебуває на податковому обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 13.11.2003 № 4025, у тому числі як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200151166 від 02.12.2013, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серіі АА № 726647 від 03.06.2013, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи та із сайту інформаційно - ресурсного центру (www.irc.gov.ua) судом встановлено, що видами діяльності позивача є: Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); Неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код КВЕД 46.90); Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, посадовими особами Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Оптимум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 04.11.2013 № 285/222/32633813 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Оптимум» (код за ЄДРПОУ 32633813), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012».

Під час перевірки посадовими особами відповідача було здійснено аналіз взаємовідносин ТОВ «Оптимум» та ТОВ «Будмонополія», АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест» у перевіряємому періоді. На підставі такого аналізу та наданих до перевірки документів, перевіряючи дійшли висновку про неможливість реального здійснення операцій між позивачем та вказаними підприємствами, з огляду на відсутність необхідних видів діяльності за КВЕД, відсутність трудових ресурсів, власних основних засобів та складських приміщень, відсутність документів, на підтвердження транспортування товару.

Згідно з висновками означеного акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Оптимум», зокрема: п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства у сумі 1212041, 00 грн., у тому числі по періодах: ІІ квартал 2010 року - 123883,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 255449,00 грн., ІV квартал 2010 року - 673321,00 грн., І квартал 2011 року - 104203,00 грн., І квартал 2012 року - 35963,00 грн., ІІ квартал 2012 року - 19222,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1.2 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 991447,00 грн., в тому числі: квітень 2010 року на суму 166499,00 грн., травень 2010 року на суму 132116,00 грн., червень 2010 року на суму 197073,00 грн., липень 20101 року на суму 23810,00 грн., серпень 20101 року на суму 40155,00 грн., вересень 2010 року на суму 146142,00 грн., жовтень 20101 року на суму 16983,00 грн., листопад 2010 року на суму 37816,00 грн., грудень 20101 року на суму 4285,00 грн., січень 2011 року на суму 76311,00 грн., лютий 2011 року на суму 42999,00 грн., березень 2011 року на суму 13980,00 грн., квітень 2011 року на суму 25339,00 грн., червень 2011 року на суму 1326,00 грн., липень 2011 року на суму 11172,00 грн., січень 2012 року на суму 2000,00 грн., лютий 2012 року на суму 25152,00 грн., березень 2012 року на суму 10500,00 грн., квітень 2012 року на суму 10982,00 грн., червень 2012 року на суму 3893,00 грн., грудень 2012 року на суму 2914,00 грн.

На підставі акту від 04.11.2013 № 285/222/32633813 Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення - рішення від 15.11.2013:

- № 0001262201 (форми «Р»), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1334147, 75 грн., з яких за основним платежем у розмірі 1088158,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 245989,75 грн.;

- № 0001272201 (форми «Р»), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 317081, 25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 285652,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 31429, 25 грн.

Скориставшись процедурою адміністративного оскарження ТОВ «Оптимум» оскаржило вищевказані податкові повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В межах адміністративного оскарження співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оптимум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 27.01.2014 № 47/222/32633813 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптимум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012». В означеному акті перевірки були частково підтверджені висновки попередньої податкової перевірки згідно акту від 04.11.2013 № 285/222/32633813.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення від 10.02.2014 № 810/10/04-36-10-08-09, яким скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення - рішення від 15.11.2013 № 0001262201 (форми «Р») скасовано в частині визначення грошового зобов'язання ТОВ « Оптимуму» з податку на прибуток у сумі 962046, 25 грн. (769637,00 грн. - за основним платежем та 192409, 25 грн. - за штрафними санкціями), в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін; податкове повідомлення - рішення від 15.11.2013 № 0001272201 ( форми «Р») скасовано в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 4,00 грн., в частині донарахування ПДВ у сумі 317077,25 грн. (285652,00 грн. - за основним платежем та 31425,00 грн. за штрафними санкціями) залишено без змін.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.02.2014 №810/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду скарги, Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.03.2014 ( форми «Р»):

- № 0000702201, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 372101,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 318521, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 53580,50 грн.;

- № 0000722201, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 317077, 25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 285652,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 31425,25 грн.

З урахуванням того, що позивач частково сплатив суму грошового зобов'язання у сумі 6303, 50 грн. (5523,00 грн. - за основним платежем, 780,50 грн. - за штрафними санкціями) згідно податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000722201 (форми «Р»), зазначене податкове повідомлення - рішення в цій частині не оскаржується позивачем.

Таким чином, предметом позову у даній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2014 (форми «Р»): № 0000702201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 372101,50 грн.; № 0000722201 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773, 75 грн., з яких 280129,00 грн. - за основним платежем та 30644, 75 грн. - за штрафними санкціями.

Дослідивши надані сторонами докази та всі обставини даної справи, суд погоджується із позицією відповідача щодо не спрямованості правочинів, вчинених між ТОВ «Оптимум» та ТОВ «Будмонополія», АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест», на настання реальних правових наслідків, з огляду на наступне.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У Листі Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 №742/11/13-11 зазначено,що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, дослідженню судом підлягає факт реальності господарської операції між ТОВ «Оптимум» та ТОВ «Будмонополія», АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест», і реальність зміни майнового стану першого.

Судом встановлено, що під час перевірки податковому органу не надано договір, укладений між ТОВ «Оптимум» та ТОВ «Будмонополія», на підставі якого позивачем ніби -то здійснювалося придбання товарів - металопродукції.

У відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь - яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) (п. 44.7 ст. 44 ПК України).

Зазначений договір позивачем до суду також не наданий.

Із виписки по рахунку позивача, яка міститься в матеріалах справи, судом не встановлено проведення останнім оплати на користь ТОВ «Будмонополія». В акті перевірки зазначено, що розрахунки у перевіряємому періоді із вказаним контрагентом здійснені: у вексельній формі на суму 1401984, 33 грн.; шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок у сумі 2782000,00 грн.; шляхом укладання договору про заміну кредитора на суму 1924762, 93 грн.

Позивачем не надано документів на підтвердження здійснення взаємовідносин із вказаним контрагентом, зокрема, податкових накладних, а також документів про проведення вексельних розрахунків та взагалі по взаємовідносинам з означеним контрагентом - постачальником.

Разом з тим, під час перевірки контролюючим органом враховано матеріали перевірки ТОВ «Будмонополія» (код ЄДРПОУ 34825038) (акт від 29.06.2011 № 1557/233/34825017), в яких встановлено відсутність у вказаного підприємства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень. Окрім того, у зв'язку із відсутністю за податковою адресою ТОВ «Будмонополія», Державним реєстратором було внесено відповідний запис до державного реєстру щодо відсутності юридичної особи за юридичною адресою. Також, 21.06.2011 вказане підприємство визнано банкрутом. Станом на 29.06.2011 ТОВ «Будмонополія» обліковується за станом «14» (визнано банкрутом).

Судом встановлено, що позивачем документів щодо наявності взаємовідносин із означеним підприємством - ТОВ «Будмонополія» надано не було.

Між позивачем та АТЗТ «Агроторговий дім» укладені наступні договори поставки: від 01.06.2010 № 0106-35, від 01.09.2010 № 03011, від 01.01.2011 № 010117, за умовами яких АТЗТ «Агроторговий дім» (постачальник) здійснював постачання металопродукції ТОВ «Оптимум» (покупцю) у період з червня 2010 року по квітень 2011 року.

За умовами договорів поставки від 01.06.2010 № 0106-35, від 01.01.2011 № 010117, поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (станція відправлення постачальника) або автомобільним транспортом покупця на умовах ЕХW (склад постачальника) на вимогу покупця. Базисні умови поставки визначаються згідно з ІНКОТЕРМС-2000. Реквізити відвантаження можуть бути узгоджені листами, які є невід'ємною частиною договору ( пункти 3.1. означених договорів).

За умовами договору від 01.09.2010 № 03011, умови поставки узгоджуються сторонами та зазначаються у Специфікаціях до договору у відповідності до «ІНКОТЕРМС - 2000» на підставі отриманих заявок від покупця ( п. 3.1 договору поставки від 01.09.2010 №03011).

На підтвердження господарських операцій із зазначеним контрагентом позивачем надані видаткові накладні, довіреності на отримання товару та акти виконаних робіт, проте у вказаних документах не зазначене місце відвантаження товару та місце надання послуг. Отже, на підставі зазначених документів неможливо встановити місцезнаходження основних засобів та приміщень виконавця, неможливо підтвердити їх наявність, а тому вказані документи судом у якості доказів не приймаються.

Окрім того, позивачем не надано документів на підтвердження транспортування товару від АТЗТ «Агроторговий дім» до ТОВ «Оптимум», також відсутні і податкові накладні, які є основними документами, якими підтверджується правильність та правомірність формування податкового кредиту, за наслідками здійснення господарських операцій.

В акті перевірки від 27.01.2014 № 47/222/32633813 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптимум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012» посилання на наявність податкових накладних відсутнє.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження подальшої реалізації товарів, отриманих від АТЗТ «Агроторговий дім» надані видаткові накладні. Із зазначених видаткових накладних вбачається, що придбаний у вказаного контрагента товар ТОВ «Оптимум» реалізований КП «Кривбасводоканал» в день його придбання (видаткова накладна від 14.12.2010 № 14122010, видана АТЗТ «Агроторговий Дім» та видаткова накладна від 14.12.2010 № РН-001005, видана ТОВ «Оптимум» покупцю - КП «Кривбасводоканал»). Сума прибутку за вказаною конкретною операцією становить 77, 69 грн., що з урахуванням витрат на транспортування товару, його зберігання, витрат з оплати праці, виключає наявність економічної мети - отримання прибутку при здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд відзначає, що у договорах поставки від 01.06.2010 № 0106 - 35, від 01.09.2010 № 03011, від 01.01.2011 № 010117, не зазначена адреса постачальника АТЗТ «Агроторговий Дім», зазначено лише: Україна, Дніпропетровська область, вул. Фрунзе, 24/5. У наявних в матеріалах справи видаткових накладних також не міститься ані адреса місцезнаходження АТЗТ «Агроторговий Дім», ні адреса знаходження потужностей та складських приміщень вказаного підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ «Агроторговий дім» надавало позивачеві послуги, проте договору про надання послуг, укладеного між позивачем та АТЗТ «Агроторговий Дім» від 01.12.2010 № 0112 не надано, відсутні також і акти приймання -передачі товарно - матеріальних цінностей від замовника до виконавця, та в подальшому від виконавця до замовника.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 вищенаведеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що вищевказані первинні документи, складені АТЗТ «Агроторговий дім» не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим не приймаються в якості доказів, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Оптимум» та АТЗТ «Агроторговий дім».

Ретельно вивчивши та проаналізувавши надані позивачем документи по взаємовідносинам ТОВ «Оптимум» із АТЗТ «Агроторговий дім» судом встановлено, що позивач був посередником при придбанні товарів у АТЗТ «Агроторговий дім» та послуг, які в подальшому у той же день реалізував подальшим контрагентам - покупцям. В той же час, судом встановлено, що між позивачем (як покупцем) та АТЗТ «Агроторговий дім» (як постачальником) укладено договір постачання від 01.06.2010 № 0106-35, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю металопродукцію, що виробляється ЗАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг». Отже, позивач уклав договір на придбання продукції не з її безпосереднім виробником, а із посередником. Вказаний товар також в подальшому був перепроданий позивачем, в даному випадку наявний значний ланцюг посередників, що значно здорожує вартість продукції для кінцевого споживача та ставить під сумнів господарську мету таких операцій.

Між ТОВ «Оптимум» (замовником) та ТОВ «ТД Техномет» (виконавцем) укладено договір про надання послуг від 01.06.2011 № 62 У, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги: з механічної обробки поверхонь (обточки, обрізки, зачистки кінців прутків, зтикозварювання прутків, торцювання), маркування (ярлики та бірки), пакування (зв'язка металевою стрічкою, установка хомутів) квадрату, укладання катанки без переплутування, розібрання, вирівнювання, фасування, розкроювання квадрату, зачищення кромок, очищення від іржі (п. 1.1. договору від 01.06.2011 № 62 У).

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.06.2011 № 62 У, сума договору та вартість виконуваних робіт визначається як сума за усіма Специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного Договору. Замовник зобов'язався поставити металопрокат для надання послуг ( п. 2.2. договору від 01.06.2011 № 62У).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надані лише акти виконаних робіт, самі ж специфікації, які передбачені умовами договору від 01.06.2011 № 62У, позивачем не надані. Відсутні в матеріалах справи також і документи на підтвердження транспортування товарно - матеріальних цінностей від ТОВ «Оптимум» до ТОВ «ТД Техномет».

Аналогічний договір укладений між ТОВ «Оптимум» (замовником) та ТОВ «Фінінвест» (виконавцем) від 01.09.2010 № 0109, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги: з механічної обробки поверхонь (обточки, обрізки, зачистки кінців прутків, зтикозварювання прутків, торцювання), маркування (ярлики та бірки), пакування (зв'язка металевою стрічкою, установка хомутів) квадрату, укладання катанки без переплутування, розібрання, вирівнювання, фасування, розкроювання квадрату, зачищення кромок, очищення від іржі (п. 1.1 договору від 01.09.2010 № 0109).

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.09.2010 № 0109, сума договору та вартість виконуваних робіт визначається як сума за усіма Специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного Договору. Замовник зобов'язаний поставити металопрокат для надання послуг ( п. 2.2 договору від 01.09.2010 № 0109).

Зі змісту вищевказаних договорів судом встановлено, що місцезнаходження підприємств - виконавців ТОВ «ТД Техномет» та ТОВ «Фінінвест ЛТД» зазначено: м. Дніпропетровськ, в той час як роботи виконувалися у м. Кривому Розі, що зазначено в актах приймання - передачі виконаних робіт. Окрім того, в актах приймання - передачі виконаних робіт не зазначено конкретне місце їх виконання, а вказане лише: м. Кривий Ріг, що унеможливлює встановлення наявності у виконавців ТОВ «ТД Техномет» та ТОВ «Фінінвест ЛТД» основних засобів, власних чи орендованих складських приміщень. Також, з наданих документів неможливо з'ясувати наявність кваліфікованого персоналу у виконавців - працівників, який безпосередньо виконували роботи на замовлення ТОВ «Оптимум».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження транспортування товарно - матеріальних цінностей від замовника ТОВ «Оптимум» до виконавців - ТОВ «ТД Техномет» та ТОВ «Фінінвест ЛТД», що вказує на відсутність руху активів в ході виконання договорів: від 01.06.2011 № 62У, укладеного із ТОВ «ТД Техномет» та від 01.09.2010 № 0109, укладеного із ТОВ «Фінінвест ЛТД». Суд відзначає, що встановлення руху активів в ході здійснення господарської операції є основним критерієм при дослідженні реальності здійснення господарської операції.

Судом також встановлено, що 22.11.2011 між ТОВ «Оптимум» (замовником) та ТОВ «ТД Техномет» (виконавцем) був укладений договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 85 У, за умовами якого замовник зобов'язується надати вантажі та оплатити послуги з їх перевезення за узгодженою ціною, а виконавець зобов'язався прийняти та забезпечити перевезення вантажів.

Пунктом 2 договору від 22.11.2011 № 85 У визначено, що організація перевезення (експедирування) вантажів здійснюється виконавцем тільки на підставі погоджених останнім заявок замовника - додатків, які є невід'ємними частинами цього договору.

Отже, умовами договору від 22.11.2011 № 85У встановлено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які формує замовник - ТОВ «Оптимум» та які є обов'язковими.

Суд зазначає, що заявки до договору від 22.11.2011 № 85У позивачем не надані. Позивачем надана до суду заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору від 17.11.2011 № 85У на період 30.11.2011, яка не містить ані посади, ані прізвищ осіб, які її склали, ані прізвищ та підписів осіб, що її прийняли.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані акти про надання послуг. При дослідженні змісту зазначених актів судом встановлено, що вони складені до договору від 17.11.2011 № 85У, тобто до якогось іншого договору, а тому не приймаються судом у якості доказів. Товарно - транспортні накладні, надані позивачем, також не містять інформацію про осіб, які брали участь в операції з транспортування, а саме: хто прийняв товар, реквізити особи, документи, на підтвердження повноважень цієї особи, а також не містить конкретних адрес пунктів навантаження та розвантаження товарів.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що акти виконаних робіт та товарно - транспортні накладні, надані позивачем, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні, складені за результатами взаємовідносин позивача із ТОВ «ТД Техномет», позивачем взагалі на надані.

Відповідно до п. 25 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 № 427. Відповідно до п. 2.2. вказаних умов, виконання робіт з надання послуг з перевезення здійснюється ліцензіатами на підставі ліцензії, виданої Головавтотрансінспекцією, за умови виконання організаційних, технічних та кваліфікаційних вимог, установлених цими Ліцензійними умовами.

Таким чином, для здійснення перевезень автомобільним транспортом у ТОВ «ТД Техномет» повинна бути наявна ліцензія на перевезення вантажів, однак, як встановлено податковим органом у вказаного підприємства така ліцензія була відсутня. Разом з тим, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що ТОВ «ТД Техномет» не могло самостійно виконати перевезення, у зв'язку із відсутністю основних фондів та автотранспорту. Вказані доводи відповідача позивачем в ході судового розгляду не спростовані.

Згідно відомостей, які розміщені на сайті інформаційно - ресурсного центру (www.irc.gov.ua) судом встановлено, що видами діяльності вказаного підприємства за КВЕД були: код КВЕД 51.53.2. Оптова торгівля будівельними матеріалами; код КВЕД 51.54.0. Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; код КВЕД 51.57.0 Оптова торгівля відходами та брухтом; код КВЕД 37.10.0. Оброблення металевих відходів та брухту; код КВЕД 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування; код КВЕД 51.90.0. Інші види оптової торгівлі (основний). Серед вказаних видів діяльності відсутній: код 49.41. Вантажний автомобільний транспорт.

Перевіряючі ревізори відповідача під час податкової перевірки припустили, що ТОВ «ТД Техномет» для надання послуг позивачеві за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.11.2011 № 85 У можливо залучало третіх осіб - перевізників, однак, суд зазначає, що таке залучення нівелює розумність та доцільність вказаного правочину та унеможливлює досягнення його основної мети - отримання прибутку ТОВ «ТД Техномет».

Суд відзначає, що в акті перевірки від 27.01.2014 № 47/222/32633813 зазначено, що розрахунки між позивачем та ТОВ АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест» проводилися, зокрема, із застосуванням вексельної форми розрахунків, проте вказані документи до суду не надані.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Згідно п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь - які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь - яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням вищевикладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість , що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок із фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Слід також зазначити, що за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. (Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014, номер судового рішення в ЄДРСР № 38692797).

Як було встановлено під час податкової перевірки та підтверджено в процесі розгляду справи, у позивача відсутні основні фонди та власні засоби.

Судом встановлено, що між ТОВ «Оптимум» та Державним підприємством «Підприємство Криворізької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)» були укладені договори зберігання № 1 від 01.01.2011 та № 1 від 01.01.2012, за умовами яких поклажодавець (ТОВ «Оптимум») передає, а зберігач - ДП «Підприємство Криворізької виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)» приймає на відповідальне зберігання майно, перелік якого визначений в додатках (надалі - майно), у кількості та за вартістю згідно із специфікацією та за актом приймання-передачі.

Договірні відносини зберігання регулюються положеннями Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Статтею 961 Цивільного кодексу України встановлено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Позивачем не надані докази, на підтвердження виконання вищевказаних договорів зберігання, а саме: відсутні складські квитанції; прості складські свідоцтва; подвійні складські свідоцтва та акти приймання - передачі товарно - матеріальних цінностей, наявність яких обумовлена умовами договорів від 01.01.2011 № 1, від 01.01.2012 № 1.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно - правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь - кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення якого діяли на час описаних вище правовідносин встановлювалися вимоги, при дотриманні яких, платник може відносити витрати, до складу валових.

Згідно ст. 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1).

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1. п. 5.1. ст. 5).

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України, визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України регламентовано порядок визначення доходів та їх склад. Так, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як визначено в п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень законодавства вбачається, що підставою виникнення у платника податків права на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях , а також оформлення зазначених операцій необхідними первинними документами.

З урахуванням викладеного, договори, акти виконаних робіт та товарно - транспортні накладні, надані позивачем, не приймаються судом в якості доказів, з огляду на те, що в процесі розгляду справи не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будмонополія», АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест», а відтак первинні документи, складені за наслідками таких операцій, не мають сили первинних та є дефектними, оскільки судом не встановлено руху активів та не встановлено самого факту здійснення господарських операцій.

Суд, дослідивши надані первинні документи по господарським операціям позивача із ТОВ «Будмонополія», АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест», дійшов висновку про відсутність руху товарів (послуг) в ході здійснення господарських операцій з означеними контрагентами.

Таким чином, позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по правовідносинам із вищевказаними контрагентами, а саме факт укладення договорів, складання між сторонами актів надання послуг, виконання робіт, не може свідчити про реальність здійснення господарської операції за вищевказаними договорами, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наведені у сукупності фактичні обставини справи та досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції ТОВ «Оптимум» із ТОВ «Будмонополія», АТЗТ «Агроторговий дім», ТОВ «ТД Техномет», ТОВ «Фінінвест» у перевіряємому періоді не мали реального характеру, надання послуг, виконання робіт оформлене лише документально та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлено укладеними договорами. За таких обставин, позивачем безпідставно сформований податковий кредит за наслідками взаємовідносин із вищевказаними контрагентами та віднесені до складу валових витрати, за результатами таких операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а також актів перевірок, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, оцінивши докази у даній справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.03.2014 № 0000702201 (форми «Р») та від 12.03.2014 № 0000722201 (форми «Р») в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773, 75 грн., винесені обґрунтовано, правомірно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 487, 20 грн. Отже, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 4384, 80 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2014: № 0000702201 (форми «Р»), № 0000722201 (форми «Р») в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимум» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773, 75 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимум» на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору в розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова