Постанова

від 28.07.2015 по справі 804/7895/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2015 рокусправа № 804/7895/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000702201 (форми "Р"), за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 372101,50 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000722201 (форми "Р") в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимум" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773, 75 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 р. у задовленні адміністративного позову відмовлено .

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по правовідносинам із контрагентами, господарські операції ТОВ "Оптимум" із ТОВ "Будмонополія", АТЗТ "Агроторговий дім", ТОВ "ТД Техномет", ТОВ "Фінінвест" у перевіряємому періоді не мали реального характеру, надання послуг, виконання робіт оформлене лише документально та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлено укладеними договорами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум" (далі - ТОВ "Оптимум") (код ЄДРПОУ 32633813), зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 29.10.2003 за № 1 227 107 0006 004359, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 00 № 568211, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

ТОВ "Оптимум" перебуває на податковому обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 13.11.2003 № 4025, у тому числі як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200151166 від 02.12.2013, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серіі АА № 726647 від 03.06.2013, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи та із сайту інформаційно - ресурсного центру (www.irc.gov.ua) судом встановлено, що видами діяльності позивача є: Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71); Неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код КВЕД 46.90); Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, посадовими особами Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Оптимум" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 04.11.2013 № 285/222/32633813 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Оптимум" (код за ЄДРПОУ 32633813), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012".

Посадовими особами відповідача було здійснено аналіз взаємовідносин ТОВ "Оптимум" та ТОВ "Будмонополія", АТЗТ "Агроторговий дім", ТОВ "ТД Техномет", ТОВ "Фінінвест" у перевіряємому періоді. На підставі такого аналізу та наданих до перевірки документів, перевіряючи дійшли висновку про неможливість реального здійснення операцій між позивачем та вказаними підприємствами, з огляду на відсутність необхідних видів діяльності за КВЕД, відсутність трудових ресурсів, власних основних засобів та складських приміщень, відсутність документів, на підтвердження транспортування товару.

Згідно з висновками означеного акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "Оптимум", зокрема: п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства у сумі 1212041, 00 грн., у тому числі по періодах: ІІ квартал 2010 року - 123883,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 255449,00 грн., ІV квартал 2010 року - 673321,00 грн., І квартал 2011 року - 104203,00 грн., І квартал 2012 року - 35963,00 грн., ІІ квартал 2012 року - 19222,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1.2 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 991447,00 грн., в тому числі: квітень 2010 року на суму 166499,00 грн., травень 2010 року на суму 132116,00 грн., червень 2010 року на суму 197073,00 грн., липень 20101 року на суму 23810,00 грн., серпень 20101 року на суму 40155,00 грн., вересень 2010 року на суму 146142,00 грн., жовтень 20101 року на суму 16983,00 грн., листопад 2010 року на суму 37816,00 грн., грудень 20101 року на суму 4285,00 грн., січень 2011 року на суму 76311,00 грн., лютий 2011 року на суму 42999,00 грн., березень 2011 року на суму 13980,00 грн., квітень 2011 року на суму 25339,00 грн., червень 2011 року на суму 1326,00 грн., липень 2011 року на суму 11172,00 грн., січень 2012 року на суму 2000,00 грн., лютий 2012 року на суму 25152,00 грн., березень 2012 року на суму 10500,00 грн., квітень 2012 року на суму 10982,00 грн., червень 2012 року на суму 3893,00 грн., грудень 2012 року на суму 2914,00 грн.

На підставі акту від 04.11.2013 № 285/222/32633813 Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення - рішення від 15.11.2013:

- № 0001262201 (форми "Р"), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1334147, 75 грн., з яких за основним платежем у розмірі 1088158,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 245989,75 грн.;

- № 0001272201 (форми "Р"), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 317081, 25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 285652,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 31429, 25 грн.

ТОВ "Оптимум" оскаржило вищевказані податкові повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В межах адміністративного оскарження співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Оптимум" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт від 27.01.2014 № 47/222/32633813 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Оптимум" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012". В означеному акті перевірки були частково підтверджені висновки попередньої податкової перевірки згідно акту від 04.11.2013 № 285/222/32633813.

За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення від 10.02.2014 № 810/10/04-36-10-08-09, яким скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення - рішення від 15.11.2013 № 0001262201 (форми "Р") скасовано в частині визначення грошового зобов'язання ТОВ " Оптимуму" з податку на прибуток у сумі 962046, 25 грн. (769637,00 грн. - за основним платежем та 192409, 25 грн. - за штрафними санкціями), в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін; податкове повідомлення - рішення від 15.11.2013 № 0001272201 ( форми "Р") скасовано в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 4,00 грн., в частині донарахування ПДВ у сумі 317077,25 грн. (285652,00 грн. - за основним платежем та 31425,00 грн. за штрафними санкціями) залишено без змін.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.02.2014 №810/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду скарги, Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 12.03.2014 ( форми "Р"):

- № 0000702201, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 372101,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 318521, 00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 53580,50 грн.;

- № 0000722201, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 317077, 25 грн., з яких за основним платежем у розмірі 285652,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 31425,25 грн.

Позивач частково сплатив суму грошового зобов'язання у сумі 6303, 50 грн. (5523,00 грн. - за основним платежем, 780,50 грн. - за штрафними санкціями) згідно податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000722201 (форми "Р"), таким чином, предметом позову у даній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2014 (форми "Р"): № 0000702201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 372101,50 грн.; № 0000722201 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимум" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 310773, 75 грн., з яких 280129,00 грн. - за основним платежем та 30644, 75 грн. - за штрафними санкціями.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, проаналізувавши усі вищевказані документи, колегія суддів вважає, що оформлені сторонами договори та первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а податкові накладні - вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено.

В обґрунтування своїх доводів суд першої інстанції також посилається на те, що контрагента позивача ТОВ "Будмонополія" визнано банкрутами та припинено, а також не надано договори, укладені між ТОВ «Оптимум» та ТОВ «Будмононополія» на підставі якого позивачем нібито здійснювалося придбання товарів - металопродукції, зазначені вище доводи жодним чином не свідчать про нереальність господарських операцій, оскільки, як слідує з матеріалів справи, контрагенти позивача ТОВ "Будмонополія" був визнаний банкрутом в 2011 р., тобто після укладення спірних правочинів. Крім того, в розгляді скарги ТОВ «Оптимум» донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з придбання товарів ТОВ "Будмонополія" були скасовані Міністерством доходів і зборів України, відповідно до чого первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Будмононополія» до суду першої інстанції не надавались, оскільки не відносились до предмету спору.

Так, відповідно до ухвали ВАСУ від 21 червня 2012 року по справі № К-30005/10: «...якщо на момент здійснення господарських операцій продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим. Визнання суб'єкта господарювання банкрутом та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних».

Крім того, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського Кодексу України ).

Отже, суд першої інстанції не правомірно не звернув увагу, що на момент укладання правочинів та складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мали повне право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Таким чином, на час проведення господарських операцій контрагент позивач був належним чином зареєстрований платником ПДВ та згідно ЄДР був зареєстрований за місцем знаходження, являвся юридичною особою, наділеними правоздатністю та дієздатністю, мав право укладати з позивачем будь-які договори, нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Щодо посилання податкового органу до взаємовідносин ТОВ "Оптимум" та АТЗТ "Агроторговий дім"), яке надавало першому послуги з обробки металопродукції про відсутність товарно - транспортних накладних щодо переміщення металопродукції від ТОВ "Оптимум" до АТЗТ "Агроторговий дім", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно умов договорів поставка товару здійснювалась автомобільним транспортом Покупця на умовах EXW (склад постчальника).

Основними покупцями товарів, отриманих від АТЗТ "Агроторговий дім" були, ТОВ «Сімба України», ТОВ «КИМ», ТОВ «Метал Транзит». Згідно умов договорів з зазначеними покуцпцями, постановка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (станція відправлення Постачальника) або автомобільним транспортном Покупця EXW (склад постчальника) на вимогу Покупця.

Тобто, товар фактично отримувався на складі АТЗТ "Агроторговий дім" (постачальник товариства "Оптимум") на умовах самовивозу. ТОВ "Оптимум" приймало продукцію від постачальників та в межах однієї складської території передавало право власності на товари своїм покупцям разом накладними, податковими накладними.

Таким чином, фактично ТОВ "Оптимум" не було учасником перевезення та не несло витрати на перевезення.

Щодо взаємовідносин позивача з "ТД Техномет" та ТОВ "Фінінвест", щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції заначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно письмових домовленостей з виконавцями послуг-ТОВ "ТД Техномет" та та ТОВ "Фінінвест", послуги надавались ТОВ "Оптимум" за адресою м.Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 20/1.

Таким чином, метталопракат передавався від замовника до виконавця в межах однієї складської території без його переміщення в просторі. У зв'язку з цим, товарно-транспортні накладні підприємством не оформлялись. Факт виконання робіт підтверджується актами виконавчих робіт.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» :… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України , недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України ).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України ).

Згідно зі ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України ).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» , якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, перевіривши дійсність господарських взаємовідносин апелянта з контрагентом, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, з огляду на наявність всіх необхідних первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій. Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 3, 202 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 р. -скасувати.

Прийняти нову постанову.

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000702201 (форми "Р")

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2014 № 0000722201 (форми "Р")

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова