Постанова

від 27.04.2015 по справі 804/4824/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 804/4824/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді : при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Конєвої С.О. Панченко Я.І. Зарвій І.Л. Шевченко А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне право» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу №62 від 20.03.2015р. та рішення від 23.03.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне право» звернулося з позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №62 від 20.03.2015р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Земельне право», виданий виконуючим обов'язки начальника Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Кононенко В.О.;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.03.2015р. «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків» ТОВ «Земельне право».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний наказ №62 від 20.03.2015р. на проведення виїзної перевірки є протиправним, оскільки він прийнятий на підставі постанови слідчого ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області від 04.02.2015р. у рамках кримінального провадження від 05.01.2013р., в той час коли на підставі вищевказаного кримінального провадження ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська уже була проведена виїзна перевірка позивача за результатами якої був складений акт від 16.05.2013р. у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач позбавлений можливості проводити перевірку за періоди, які були охоплені під час попередніх перевірок позивача згідно п.п.78.2.1 п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України. Також позивач посилається і на те, що відповідач не направляв на адресу позивача будь-яких запитів про надання пояснень та їх документального підтвердження в порушення вимог п.73.3 ст.73, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Позивач також оспорює і рішення відповідача від 23.03.3015р. про застосування повного адміністративного арешту майна позивача посилаючись на те, що вказане рішення прийняте на підставі акту від 23.03.3015р. про не допуск посадових осіб податкової інспекції до перевірки директором підприємства Гужел О.В., проте директор у період з 23.03.3015р. по 31.03.2015р. перебував на лікуванні у лікарні, що підтверджується листком непрацездатності, а отже, фізично не міг бути присутнім при виході посадових осіб відповідача на юридичну адресу позивача та ознайомлюватися з наказом. Враховуючи наведене, позивач вважає, що, прийнявши наказ на проведення перевірки за період, який уже був охоплений попередньою перевіркою, вчиняючи дії на проведення такої перевірки, відповідачем були порушені норми вищенаведеного податкового законодавства України та такі дії були направлені на вчинення перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства з огляду на те,що оспорюваний наказ №62 від 20.03.2015р. був прийнятий на виконання постанови слідчого ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області юриста І класу Науменка Ю.О. від 04.02.2015р. та при намаганні працівників податкового органу розпочати перевірку підприємство відмовило від допуску на перевірку, факт відмови зафіксований актом від 23.03.2015р. №6/22/35448331 згідно до вимог п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України та у зв'язку з не допуском до перевірки посадовою особою податкової інспекції було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна позивача за процедурою, передбаченою ст.94 ПК України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №568, а також подано позов до суду у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що оспорюваний наказ №62 від 20.03.2015р. на проведення перевірки та рішення від 23.03.2015р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків, прийняте за наслідками не допуску посадових осіб відповідача до перевірки прийняті правомірно згідно діючого законодавства.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне право» заєстровано як юридична особа 25.09.2007р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський район, смт.Васильківка, вул. Партизанська, буд.152, з 31.10.2011р. перебуває на обліку як платник податків та обов'язкових платежів до бюджету у Східно-Дніпровській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 10.12.2013р. та копією статуту позивача (а.с.71,73-89).

20.03.2015р. податковою інспекцією на підставі ст.20,п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78,ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до постанови слідчого ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області юриста І класу Ю.О.Науменка «Про призначення повної документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Земельне право» від 04.02.2015р. було прийнято наказ №62 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Земельне право» згідно п.1 якого з 23.03.2015р. тривалістю 5 робочих днів було призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період - з 01.01.2010р. по 31.12.2014р. (а.с.8).

В подальшому, посадовими особами податкової інспекції з метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки на підставі наказу №62 від 20.03.2015р. 23.03.2015р. о 12.10 годині було здійснено вихід за юридичною адресою позивача у ході якої керівнику підприємства Гужел Олександру Васильовичу було пред'явлено копію вищенаведеного наказу, направлення на перевірку та постанову слідчого від 04.02.2015р., однак керівник позивача Гужел О.В. відмовився прийняти пред'явлену копію наказу, підписати направлення на перевірку про факт ознайомлення та не допустив посадових осіб позивача до перевірки, мотивуючи факт відмови тим, що по вищевказаній постанові, з питань, вказаних у постанові, підприємство було перевірено ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська. Про факт не допуску позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки був складений акт за №6/22/35448331 від 23.03.2015р. (а.с.9-10).

Також, у зв'язку з не допуском позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки за вищевказаним наказом, 23.03.2015р. посадовою особою відповідача на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «Земельне право», що перебуває (розміщене,зберігається):Дніпропетровська область, Васильківський район, смт.Васильківка, вул. Партизанська, 152 (а.с.11).

Позивач оспорює вищевказані наказ на проведення виїзної перевірки №62 від 20.03.2015р. та рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - позивача від 23.03.2015р., просить їх визнати протиправними і скасувати посилаючись на те, що оспорюваний наказ охоплює вже перевірені раніше періоди, що є порушенням п.п.78.2.1 п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, а рішення про арешт майна було прийняте на підставі акту від 23.03.2015р. нібито про не допуск директором позивача Гужел О.В. посадових осіб відповідача до перевірки, що не відповідає дійсності, так як директор у період з 23.03.2015р. по 31.03.2015р. перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується копією листка непрацездатності доданої до позову та підтверджує факт неможливості директора фізично бути присутнім при виході на перевірку посадових осіб відповідача та не міг бути ознайомлений з наказом, у тому числі і відмовляти в не допуску до перевірки.

Заслухавши представників позивача та представника відповідача, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.03.2015р. «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків» ТОВ «Земельне право», а в решті позовних вимог слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.03.2015р. «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків» ТОВ «Земельне право», суд виходить з наступного.

За приписами п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків - п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.94.11 ст.94 Податкового кодексу України рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Між тим, пунктом 81.2 ст.81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Із системного аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про арешт майна платника податків за умови, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки та за наявності зафіксованого факту відмови платника податку (посадової особи) від допуску посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки.

Так, як свідчать матеріали справи, посадовими особами податкової інспекції 23.03.2015р. о 12.10 годині було зафіксовано факт відмови посадової особи позивача - директора Гужел О.В. від допуску посадових осіб до проведення перевірки за наказом №62 від 20.03.2015р. про що посадовими особами податкової інспекції головними державними ревізорами-інспекторами Овчинніковою Т.П. та Доценко К.А. був складено акт про не допуск посадових осіб Східно-Дніпровської ОДПІ до проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Земельне право» за №6/22/35448331 (а.с.9-10).

Між тим, як вбачається зі змісту наданого позивачем копії листка непрацездатності серії АГС №149016, виданого 31.03.2015р. КЗ «Васильківська ЦРЛ» ДОР - Гужел Олександр Васильович у період з 23.03.2015р. по 31.03.2015р. перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні (а.с.70).

У ході судового розгляду справи, представник відповідача не змогла підтвердити належними та допустимими доказами факту відмови від допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки саме директором ТОВ «Земельне право» Гужел О.В. з урахуванням того, що зазначений у акті відмови від 23.03.2015р. як посадова особа позивача, яка відмовилася від допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки, директор позивача Гужел О.В. перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні згідно наданого листа непрацездатності.

Також, зі змісту дослідженого судом акту про відмову від допуску до перевірки від 23.03.2015р. за №6/22/35448331 видно, що вказаний акт складений посадовими особами не на місці проведення перевірки, не в присутності посадової особи позивача, а в приміщенні податкової інспекції, двома податковими інспекторами, що не відповідає вимогам п.81.2 ст.81 ПК України, оскільки факт про відмову у допуску до проведення перевірки повинен був бути зафіксований в присутності посадової особи позивача та факт відмови повинен бути відображений у вказаному акті за підписом посадової особи позивача, яка відмовилася від допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки або відповідною відміткою про відмову посадової особи позивача від підпису у такому акті.

Будь-яких відміток про відмову посадової особи позивача - Гужел О.В. за його підписом зміст акту відмови від допуску до проведення перевірки від 23.03.2015р. №6/22/35448331 не містить (а.с.9-10).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що оскільки представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами факту відмови у допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки саме директором ТОВ «Земельне право» Гужел О.В. 23.03.20125р. о 12.10 год. з урахуванням знаходження останнього на стаціонарному лікуванні у період з 23.03.2015р. по 31.03.2015р., що підтверджується копією листка непрацездатності, рішення податкової інспекції про застосування арешту майна платника податків від 23.03.20215р. у зв'язку з не допуском позивачем до перевірки посадових осіб відповідача згідно до вимог п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу №62 від 20.03.2015р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Земельне право», виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність обґрунтованих правових підстав для проведення перевірки платника податків за умови надходження на адресу податкового органу постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, оспорюваний наказ №62 від 20.03.2015р. посадовою особою податкового органу був прийнятий на підставі постанови слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області юриста І класу Ю.О.Науменка про призначення повної документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Земельне право» від 04.02.2015р. у кримінальному провадженні №42013040000000001 від 05.01.2013р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 та ч.2 ст.364 КК України за фактом заволодіння службовими особами чужим майном, у тому числі і ТОВ «Земельне право» (а.с.8,12-13).

При цьому, зі змісту оспорюваного наказу №62 від 20.03.2015р. та постанови слідчого від 04.02.2015р.видно, що позапланова виїзна перевірка була призначена за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р., тоді як зі змісту акту перевірки від 16.05.2013р. вбачається, що перевірка позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проводилася за інший період - з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. на виконання вимог іншої постанови старшого слідчого СЧ СВ Управління МВС України на Придніпровській залізниці Петрова О.В. від 11.02.2013р. «Про призначення позапланової виїзної перевірки за 2010-2012р.ТОВ «Земельне право» (а.с.8,12-42).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що призначення проведення перевірки позивача за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р. згідно оспорюваного наказу №62 від 20.03.2015р. не є тим же самим періодом та по тих самих питаннях, що були охоплені попередніми перевірками у розумінні п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України з огляду на те, що періоди перевірок є різними, а доводи позивача про те, що питання, які є предметом такої перевірки були охоплені попередніми перевірками не підтверджені жодними доказами з урахуванням того, що перевірки призначені за різними постановами слідчих органів, а саме: у 2013р. - за постановою старшого слідчого СЧ СВ Управління МВС України на Придніпровській залізниці Петрова О.В. від 11.02.2013р. «Про призначення позапланової виїзної перевірки за 2010-2012р.; у 2015р. - за постановою слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області юриста І класу Ю.О.Науменка про призначення повної документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Земельне право» від 04.02.2015р. у кримінальному провадженні №42013040000000001 від 05.01.2013р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 та ч.2 ст.364 КК України за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р., що підтверджує той факт, що періоди перевірок є різними, а відповідно, у попередніх періодах не могли бути охоплені питання за актом перевірки від 16.05.2013р., які не були предметом перевірки (2013-2014р.р.).

За приписами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних судах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 ст.71 вказаного вище Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини належними та обґрунтованими доказами на які він посилається.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами протиправність прийнятого оспорюваного наказу з урахуванням вищенаведених норм чинного податкового законодавства та встановлених обставин у справі, які не спростовані позивачем.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи представника позивача про те, що перевірка за постановою слідчого від 04.02.2015р. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р. уже проводилась, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього суду не надано, а перевірка, яка проводилась у 2013р. ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська за постановою іншого слідчого органу та за інший період - з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. не може свідчити про проведення перевірки за той же період та по тих самих питаннях.

Не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання позивача на те, що відповідачем не направлялось на адресу позивача жодних письмових запитів про надання документів у порядку, передбаченому п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПК України з огляду на те, що перевірка була призначена з інших підстав, а саме: у зв'язку з надходженням постанови слідчого про призначення перевірки у порядку, визначеному п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України та вказана норма не передбачає направлення контролюючим органом на адресу платника податків письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження у порядку, передбаченому п.73.3 ст.73 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, з урахуванням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про застосування арешту майна платника податків від 23.03.2015р. прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, наказ №62 від 20.03.2015р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р., прийнятий на підставі постанови слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 04.02.2015р., складений у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу у адміністративного суду відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З огляду на наведене, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне право» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу №62 від 20.03.2015р. та рішення від 23.03.2015р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.03.2015р. «Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків» ТОВ «Земельне право».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне право» (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт.Васильківка, вул.Партизанська, буд. 152, код ЄДРПОУ 35448331) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 54 коп. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 05.05.2015р.

Суддя С.О. Конєва