Постанова

від 02.06.2015 по справі 826/4909/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2015 року 13:00 № 826/4909/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ГФС у м. Києві третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтік" третя особа-2Приватне підприємство «Сігма Сервіс» третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоу Консалт» про скасування податкового повідомлення,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» з позовом до податкового органу про скасування податкового повідомлення - рішення № 0011002290 від 17 грудня 2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 485 381 грн. за основним платежем та на 121 345,25 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, які поскладені в основу оскаржуваного рішення, не ґрунтуються на вимогах законодавства. Позивач звертає увагу, що в окремих випадках ДПІ не визнає податковий кредит з ПДВ з тих підстав, що вже після проведення операцій з контрагентами була анульована їх реєстрація платниками ПДВ. Крім того, за відносинами з ТОВ «Селтік» позивачем були отримані податкові накладні, які не зареєстровані в ЄРПН, однак позивачем до декларації були подані заяви за ф. 8 (скарга на постачальника), тобто позивач, як він вважає, виконав всі передумови для формування сум податкового кредиту у податковій декларації.

Виходячи з наведеного, позивач вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач, з підстав викладених в Акті перевірки, вважає рішення законним та обґрунтованим, вірним по суті та просив у позові відмовити.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013 року, яка залишена без змін відповідно до ухвали КААС від 19.11.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції від 19.06.2013 року та ухвалу апеляційної інстанції від 19.11.2013 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ухвали від 22.04.2915 р. справу прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. та призначено розгляд справи.

Одночасно залучено до участі у справі діючих контрагентів позивача в якості третіх осіб 2 та 3.

Під час нового розгляду справи позивач наполягав на задоволенні позову, відповідач просив відмовити у позові. Присутні представники третіх осіб підтримали позов.

У судовому засіданні 20.05.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС України, правонаступником якої є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну планову перевірку Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (код з ЄДР 33745659) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.11.2012 р. № 2004/22-90-33745659 (далі - Акт перевірки).

Підприємство взято на податковий облік 15.09.2005 р. за № 35432, платником ПДВ є згідно свідоцтва від 17.02.2009 р.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 485 381 грн., у т.ч.: за грудень 2009 - 2 620 грн., лютий 2010 р. - 16 167 грн., березень 2010 р. - 14 000 грн., квітень 2010 р. - 11 000 грн., жовтень 2010 р. - 3 667 грн., грудень 2011 р. - 437 927 грн.

Так, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 26 333 739 грн. на підставі документів: реєстрів отриманих податкових накладних, отриманих податкових накладних, відомостей та аналізу бухгалтерських рахунків 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 644 «Податковий кредит», договорів, актів виконаних робіт (послуг), наданих на придбання ТМЦ встановлено завищення задекларованих показників у рядку 10.1. Декларацій «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» всього на суму 485 381 грн. у т.ч. у сумах відповідно до вищенаведеного по періодам.

Зазначено, що в ході аналізу додатків № 5 до декларацій з урахуванням уточнюючих розрахунків було встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту позивача та сумами податкових зобов'язань по відносинам з контрагентами, по яким на дату проведення перевірки анульовані свідоцтва платника ПДВ (надалі - перший епізод ):

- ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код з ЄДР 34981754; свідоцтво ПДВ анульовано 28.04.2011 р. ) на суму ПДВ 18 787 грн., у т.ч.: грудень 2009 р. - 2 620 грн., лютий 2010 р. - 16 167 грн. До перевірки були надані наступні п/н.: від 25.12.2009 р. № 5482 на суму 15722,40 грн. у т.ч. ПДВ 2620,40 грн. (роботи по поточному ремонту громадських вбиралень), від 26.02.2010 р. № 798 на суму 97 000 грн., у т.ч. ПДВ - 16 166 грн. (роботи по поточному ремонту громадських вбиралень);

- ПП «Сігма Сервіс» (код з ЄДР 36849569; свідоцтво анульовано 04.11.2011 р. ) на загальну суму ПДВ 11 000 грн., у т.ч.: квітень 2010 р. - 11 000 грн.. До перевірки надана п/н. від 30.04.2010 р. № 1207 на суму 66 000 грн. у т.ч. ПДВ 11 000 грн. (інформаційно-юридичні послуги згідно договору № 15/04-001 від 15.04.2010 р.);

- ТОВ «Преображеніє» (код з ЄДР 34480840; свідоцтво ПДВ анульовано 15.02.2011 р. ) на загальну суму ПДВ 14 000 грн., у т.ч. березень 2010 р. - 14 000 грн. До перевірки надано податкову накладну: п/н. від 31.03.2010 р. № 1298 на загальну суму 84 000 грн., у т.ч. 14 000 грн. (ремонт громадських вбиралень);

- ТОВ «Лоу Консалт» (код з ЄДР 36429084; свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.01.2012 р. ) на загальну суму ПДВ 3 667 грн. за жовтень 2010 р. До перевірки надано п/н.: 31.10.2010 р. № 3110098 на загальну суду 22 000 грн. з ПДВ 3 666,67 грн. (інформаційно-консультативні послуги згідно договору від 12.10.2010 р. № 1710/10).

В контексті наведеного ДПІ наводить в Акті перевірки положення п. 10.2., 10.4., п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5., 7.2.3. 7.2.6., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, що платник податку, крім факторів, які визначають порядок формування податкового кредиту, повинен враховувати ще й фактори, які визначають порядок формування податкових зобов'язань платників податку, за рахунок яких формується його податковий кредит, тобто своїх контрагентів.

В Акті перевірки зазначається надалі, що враховуючи викладене, на порушення п/п. 7.2.3., 7.2.6., 7.4.5. Закону України «про податок на додану варітьсь» позивачем безпідставно внесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 47 454 грн., у т.ч.: за грудень 2009 р. - 2 620 грн., за лютий 2010 р. - 16 167 грн., березень 2010 р. - 14 000 грн., за квітень 2010 р. - 11 000 грн., за жовтень 2010 р. - 3 667 грн.

Наведені вище суми ПДВ, як суми на які збільшено податкові зобов'язання позивача, включені до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір в цій частині , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з положеннями п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому , суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку в Акті перевірки не зазначено у чому власне полягає вчинене позивачем порушення, склад правопорушення .

З наведених в Акті перевірки фраз можна дійти висновку, що єдиною виною позивача є те, що контрагенти, будучи зареєстрованими платниками ПДВ, в цей період видали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у відповідні періоди, однак надалі реєстрація вказаних контрагентів платниками ПДВ була анульована.

При цьому, в Акті перевірки не заперечується реальність операцій, наявність первинних документів, їх належне оформлення.

У той же час, в Акті перевірки відсутня норма закону, яка б передбачала такі наслідки у таких випадках.

Враховуючи наведене у сукупності, слід дійти висновку, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», у т.ч. наведені в Акті перевірки, не містять положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з ПДВ, сформованих на підставі податкових накладних за операціями, реальність якої не спростовується, у разі подальшого анулювання реєстрації контрагента-постачальника платником ПДВ.

Таким чином, висновки ДПІ в цій частині, а саме: щодо порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», не знайшли свого підтвердження під час розгляду справ, є безпідставними, а відтак, донарахування сум податкових зобов'язань за цим епізодом у розмірі 47 454 грн. є незаконним у зв'язку з чим спірне рішення в частині, що ґрунтується на вищезгаданих висновках ДПІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього, на стор. 26 Акту перевірки (т.1., а.с. 37) ДПІ зазначає, що на порушення п. 201.10. ПК України та п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень ПК України позивачем безпідставно внесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що не зареєстровані в ЄРПН на загальну суму 437 927 грн. (далі - другий епізод) .

Зазначається, що позивач отримав від ТОВ «Селтік» (код з ЄДР 23245193) податкові накладні:

- від 31.10.2011 р. № 611 на суму 679 924,92 грн., у т.ч. ПДВ - 113 320,82 грн.

- від 31.10.2011 р. № 607 на суму 1 947 637,08 грн., у т.ч. ПДВ 324 606,18 грн.

Зазначені податкові накладні виписані ТОВ «Селтік» на виконання послуг з вивезення твердих побутових відходів, що оформлено актами від 31.10.2011 р. № 11220 та від 31.12.2012 р. Оплата здійснена у листопаді 2012 р.

Вказані суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2012 р.

Зазначається, що разом із декларацією позивачем подано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну», але, як зазначено в Акті перевірки, скаргу на такого постачальника з наданням копій первинних документів , що свідчать про сплату ПДВ у зв'язку з придбанням послуг, до ДПІ не подано .

Враховуючи наведене у сукупності та з урахуванням положень ПК України (т.1., а.с. 38), ДПІ по суті приходить до висновку, що оскільки податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, позивачем не дотримано порядку подання зави про відмову постачальника надати зареєстровану в ЄРПН податкову накладну (до заяви не надано законодавчо передбачених первинних документів), а відсутність факту реєстрації не дає права на формування податкового кредиту, то позивачем безпідставно сформовано суми податкового кредиту за відносинами із вказаних контрагентом.

Внаслідок наведеного, як зазначається у висновках Акту перевірки, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 437 926 грн.

Під час розгляду справи надано квитанції № 2 про доставку на районний рівень 20.01.2012 р. заяви позивача про відмову постачальника надати податкову накладну. Таким чином, подання власне самих заяв сторонами не спростовується.

У заяві, у графі щодо подання первинних документів на підтвердження показників та щодо кількості стоїть прочерк, що вказує на неподання документів.

Позивач зазначає на стор. 4 позовної заяви, що первинні документи за вказаними податковими накладними були надані «особисто інспектору» 20.01.2012 р.

Під час розгляду справи сторонами не заперечувалась необхідність реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, не заперечувалось та не спростовувалось те, що станом на час формування податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року, в якій у складі податкового кредиту відображені суми податкового кредиту за вказаними податковими накладними, останні не були зареєстровані в ЄРПН.

При цьому, представник ТОВ «Селтік» не зміг надати обґрунтованих пояснень щодо причин не реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН. При цьому, третя особа не надала квитанцій про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті в цій частині, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями п/п. 14.1.60. ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом державної податкової служби в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.10. ПК України (в редакції на час видачі податкових накладних) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між тим, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З наведеного вбачається, що підставою для включення певних сум ПДВ до складу податкового кредиту, у разі порушення порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН (не реєстрації п/н в ЄРПН ), є подання до ДПІ вищезгаданої заяви разом із первинними документами на підтвердження проведення операцій з придбання товарів/робіт/послуг.

Такий висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 11.02.2015 р. (К/800/25684/13; номер рішення в ЄДРСР 42784123) від 11 лютого 2015 року (К/800/24781/13; номер рішення в ЄДРСР 42784073), в якій зазначено, що подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Як вбачається із висновку ВАС України , викладеного в ухвалі від 21.01.2015 р. в контексті застосування наведеної вище норми (К/800/19771/13; номер рішення в ЄДРСР 42784549), лише за умови дотримання покупцем вимог щодо подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника (який відмовився надавати податкову накладну), та копії товарних чеків або інших розрахункових документів , що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг, суми податку на додану вартість можуть включаються до складу податкового кредиту.

Як слідує із змісту правової позиції ВАС України , викладеній в ухвалі від 12.01.2015 р. (К/800/51934/13; номер рішення в ЄДРСР 42404089), ненадання вказаних первинних документів разом із заявою (ф. додатку № 8 до декларації з ПДВ) не дає підстав для формування податкового кредиту.

Судом враховується, що подача податкової звітності у такій формі не передбачає технічної можливості одночасно подати копії первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, що у свою чергу зумовлює можливість її подання до контролюючого органу у паперовому вигляді.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що в даному випадку відсутні докази подання позивачем разом із заявою (скаргою на постачальника) будь-яких первинних чи платіжних документів, а відтак у позивача не було підстав для включення сум податкового кредиту, зазначених у вищезгаданих податкових накладних, до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року.

Що стосується доводів позивача про надання таких документів «особисто інспектору», слід зазначити, що в контексті наведеного не надано ні опису, складеного з урахуванням положень п. 85.7. ПК України, який би засвідчував передачу документів інспектору, ні супровідного, зареєстрованого канцелярією ДПІ, ні доказів направлення документів поштою за аналогією положень п. 44.7. ПК України. Не надано і доказів відмови ДПІ прийняти разом із декларацією за грудень 2012 року вказані документи як додаток до заяви (ф. 8).

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновки ДПІ за даним епізодом є законними та обґрунтованими, вірними по суті, у зв'язку з чим підстав для скасування спірного рішення, що ґрунтується на висновках Акту перевірки за цим епізодом - не має.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позов підлягає частковому задоволенню, а саме: спірне рішення підлягає скасуванню в частині донарахування позивачу податкових зобов'язань у розмірі 47 454 грн. (за першим епізодом) та, відповідно, в частині нарахування санкцій на цю суму податку, а саме - у розмірі 11 863,50 грн.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011002290 від 17 грудня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 47 454 грн. за основним платежем та на 11 863,50 грн. за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін