Ухвала

від 21.05.2015 по справі 826/2717/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2717/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Аскоп-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2015 року № 0000211502 та № 0000221502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, по яким сформовано податковий кредит за період: серпень-вересень 2012 року, січень-червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.01.2015 року № 405/26-53-15-02/30579869, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Торг" в розмірі 1209,25 грн., чим завищено суму податкового кредиту на 1209,25 грн. за серпень 2012 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2012 року на 1209,25 грн.; неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Торнадо" та ТОВ "Укрснаб Агро" в розмірі 328418,16 грн., чим завищено суму податкового кредиту на 328418,16 грн. за травень 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року на 328418,16 грн.; неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Торнадо" та ТОВ "Укрснаб Агро" в розмірі 350714,32 грн., чим завищено суму податкового кредиту на 350714,32 грн. за червень 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2014 року на 350714,32 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Класс ЛТД" в розмірі 1883,34 грн., чим завищено суму податкового кредиту на 1883,34 грн. за січень 2014 року.

На підставі акта перевірки від 20.01.2015 року № 405/26-53-15-02/30579869, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 05.02.2015 року:

- № 0000211502, яким позивачу зменшене бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 680341,00 грн. (за червень - 328418,00 грн., липень 2014 року - 350714,00 грн., вересень 2012 року - 1209,00 грн.) і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340171,00 грн.;

- № 0000221502, яким позивачу визначене грошове зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1883,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 942,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При цьому, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп.14.1.179. п.14.1. ст.14 Кодексу); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7. ст.200 Кодексу).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.200.8. ст.200 Кодексу).

Згідно п.200.10. ст.200 Кодексу, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11. ст.200 Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надаючи оцінку спірним господарським операціям суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що жодна з запитуваних на проведення відповідачем зустрічних звірок контрагентів позивача проведені не були за різних причин, що стало підґрунтям для прийняття оскаржуваних ППР.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції, що відсутність податкової інформації у податкових органів про контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій у позивача та його контрагентів, підтримується колегією суддів.

Так між позивачем (покупець) та ТОВ "Торнадо" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 22.05.2014 року № 22/05/14, за умовами якого продавець зобов'язується передати у встановлені договором строки у власність покупця товар - сою, а останній зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (а. с. 59 - 62 Т. 1).

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт - Елеватор, 5. Отримувач товару: ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блог Баг Системс» для ТОВ «Аскоп - Україна».

Взаємовідносини позивача з ПП «Блог Баг Системс» підтверджуються договором № 696/09/13 про надання транспортно - експедиційних послуг від 05.09.2013 р. (а. с. 50 - 58 Т. 1).

За умовами даного договору ПП «Блог Баг Системс» зобов'язувалося здійснювати перевалку вантажу, що належить позивачу, з потужностей ПАТ «Херсонський КХП».

Вказаним договором передбачені наступні обов'язки експедитора: забезпечення оформлення терміналом складських квитанцій; надання щодобових зведень стосовно якісних параметрів, серійного номеру, дати виписки, об'єму, відомостей ТТН; надіслання щоденно сканкопій ТТН та сертифікатів якості товару: подання зведень за даними тижня.

До обов'язків позивача входить: надсилання інформації про залізничні вагони з товаром протягом 24 годин після відправки; подання виконавцю за 15 діб до початку запланованого місяця місячного графіку подання судів та запланованого об'єму завозу.

Також в матеріалах справи наявна копія видаткової накладної № РН - 0000034 від 23.05.2014 р. на видачу сої в кількості 106.080 тонн на суму 678912, 00 грн. (ПДВ = 113152, 00 грн.) з посиланням на договір № 22/05/14(а. с. 63 Т. 1).

Матеріали справи містять податкову накладну від 23.05.2014 р. № 34 (а. с. 64 Т. 1), рахунок - фактуру № СФ-0000037 від 23.05.2014 р. з посиланням на той же договір (а. с. 65 Т. 1), копії платіжних доручень № 479 від 27.05.2014 р. та № 2 від 28.05.2014 р. (з посиланням на номер договору і видаткової накладної) на загальну суму 678912, 00 грн. (а. с. 66 - 67 Т. 1), акти приймання № 1762, № 1763, № 1764 від 23.05.2014 р. від ТОВ «Торнадо» транспортом ВТ0491АХ, ВТ5796ХТ, ВТ9194АТ, ВТ8371ХХ, ВТ4260АВ, ВТ2175ХХ товару: соя 2013 р. загальною вагою 106.080 т., складені на терміналі ПАТ «Херсонський КХП» (а. с. 68, 70, 72 Т. 1), ТТН від 23.05.2014 р. № 008216, 008217, 008204 (а. с. 69, 71, 73 Т. 1).

Аналогічним чином матеріалами справи підтверджено поставку товару на суму 3038522, 72 грн. (а. с. 74 - 181 Т. 1).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про підтвердження наявними в матеріалах справи доказами реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торнадо".

Також на аналогічних підставах між позивачем (покупець) і ТОВ "Укрснаб-Агро" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 28.02.2014 року № 28/02/14, за умовами якого продавець зобов'язується передати у встановлені договором строки у власність покупця сою урожаю 2013 року (товар), а останній зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Кількість, найменування, ціна та вартість окремої партії товару, погоджуються сторонами та визначаються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (а. с. 182 - 185 Т. 1).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати ПДВ у складі ціни за придбаний товар, позивачем подані до суду першої інстанції копії наступних первинних документів: видаткових накладних № 64 від 27.05.2014 р., № 66 від 07.06.2014 р. (а. с. 186, 195 Т. 1) , податкових накладних від 27.05.2014 р. № 5, від 07.06.2014 р. № 1 (а. с. 188, 197 Т. 1), рахунків на оплату № 64 від 27.05.2014 р., № 66 від 07.06.2014 р. (а. с. 189, 190 Т. 1), платіжних доручень № 500 від 03.06.2014 р., № 590 від17.06.2014 р. (а. с. 190, 199 Т. 1), актів приймання на надходження сільськогосподарської продукції від 18.04.2014 р., 07.06.2014 р. (а. с. 192, 200 Т. 1), та товарно-транспортних накладних № 035718 від 19.04.2014 р., № 055164 від 06.06.2014 р. (а. с. 193, 201 Т. 1).

Крім того, взаємовідносини позивача з ТОВ "Техно-Торг" ґрунтувалися на придбанні у останнього операційної системи Windows 7 Home Basic Russian (F2C-00545), МФУ/Принтери/Brother MFC7860DWR з Wi-Fi (MFC7860DWR1), Ноутбуки/Aser Aspire One D270-26CGkk (NU.SGBEU.002) Black на загальну суму 7255, 51 грн. (ПДВ = 1209, 25 грн.).

На підтвердження придбаних товарів в матеріалах справи наявні: видаткова накладна № 24795 від 31.08.2012 р., рахунок - фактура № СФ - 0024795 від 29.08.2012 р., копія платіжного доручення № 483 від 30.08.2012 р., податкова накладна від 30.08.2012 р. № 4099 (а. с. 202 - 205 Т. 1).

Предметом перевірки були взаємовідносини позивача з ТОВ «Техно-Торг» за серпень 2012 р.

Натомість, в акті перевірки відповідач прийшов до висновку про нереальність господарських відносин в цей період, в тому числі, у зв'язку з відсутністю первинних документів щодо фінансово - господарської діяльності ТОВ «Техно-Торг» за червень 2013 р.

Цю ж обставину відповідач поклав в основу апеляційної скарги.

Натомість, взаємозалежності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом в серпні 2012 р. та відсутністю первинної документації у контрагента по операціям за червень 2013 р. відповідачем в акті перевірки не доведено (а. с. 25 Т. 1).

З огляду на незначний об'єм та вагу придбаного товару, а також придбання цього товару в інтернет - магазині і єдиноразово, колегія суддів приходить до висновку про необов'язковість для даного виду операцій оформлення договору купівлі-продажу та товарно - транспортної накладної, зважаючи на практику, що склалася в суспільстві по відношенню до даного виду господарських операцій (замовлення через інтернет, засобами телефонного зв'язку, доставка кур'єром, самовивоз тощо).

Також взаємовідносини позивача (замовник) з ТОВ "Класс ЛТД" (експедитор) ґрунтувалися на договорі про надання транспортно-експедиційного обслуговування від 16.09.2013 року № Z-19, за умовами якого експедитор зобов'язується забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування вантажів замовника, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги по встановленій платі (а. с. 206 - 2010 Т.1).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати ПДВ у складі ціни за надані послуги, в матеріалах справи наявні: заявки на транспортно-експедиційне обслуговування № П-13/1-2 від 13.01.2013 р. № П-22/1-1 від 22.01.2013 р. (а. с. 215, 221 Т. 1), акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № К-00000063, № К-00000246 (а. с. 211, 217 Т. 1), податкові накладні від 14.01.2014 р. № 63, від 24.01.2014 р. № 246, (а. с. 212, 218 Т. 1), рахунки-фактури № К-00000063 від 14.01.2014 р., № К-00000246 від 23.01.2014 р. (а. с. 213, 219 Т. 1), товарно-транспортні накладні від 13.01.2014 р., від 22.01.2013 р. (а. с. 216, 222 Т. 1), копії платіжних доручень № 203 від 21.02.2014 р., № 265 від 06.03.2014 р. (а. с. 214, 220 Т. 1).

Доводи відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки господарських операцій, відображених в зазначених первинних документах, не спростовують, а тому ППР в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обставини справи були встановлені судом першої інстанції з повним дослідженням первинної документації, а висновок суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами підтримується колегією суддів у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.