Ухвала

від 20.05.2015 по справі 809/1905/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 876/10415/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представників сторін Небиловича А.М., Дутки-Гефко Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг Захід» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг Захід» (далі - ТзОВ «Абсолют Інжиніринг Захід») звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000652200 від 02.06.2014 року.

Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, і таким, що підлягає скасуванню, оскільки базується на припущеннях та даних акта про неможливість перевірки підприємств - контрагентів, а також на безпідставних висновках про вчинення договорів без наміру створення правових наслідків у зв'язку із проведенням безтоварних операцій із ТОВ «Укрспецзовнішторг».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року позов задоволений.

Відповідач - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області оскаржив постанову суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем безпідставно, тобто за рахунок проведення безтоварних операцій (операцій з оформлення документів без реального факту виконання робіт (надання послуг)) з ТзОВ «ТД«Укрспецзовнішторг» включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 75 000 гривень. Зазначає, що актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.12.2012 року №5475/22-3/30676525 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрспецзовнішторг» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року встановлено, що фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право та дієздатності ТОВ «ТД «Укрспецзовнішторг», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТД «Укрспецзовнішторг» та контрагентами є такими правочинами, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.05.2014 року по 14.05.2014 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Абсолют Інжиніринг Захід» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг».

За результатами перевірки податковим органом складений акт №451/2200/34658960 від 21.05.2014 року, яким встановлені порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 02.06.2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93750 гривень, в тому числі 75000 гривень - за основним платежем та 18750 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що фактичність господарських операцій позивача підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 75 000 гривень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТзОВ «Абсолют Інжиніринг Захід» (замовник) та ТзОВ «Торговий дім «Укрспецзовнішторг» (підрядник) укладений договір підряду №2605 від 26.05.2011 року та додаткова угода до нього від 01.06.2011 року, договір підряду №0404 від 04.04.2011 року, договір субпідряду №01/08 від 01.08.2011 року. На виконання вказаних договорів та відповідно до видаткових накладних, податкових накладних ТзОВ «Укрспецзовнішторг» виконані роботи по монтажу припливно-витяжної вентиляції, кондиціювання ТзОВ «Абсолют Інжиніринг Захід».

Факт виконання робіт підтверджується первинною документацією, зокрема, довідками по формі КБ-3: №1 за липень 2011 року, №2 за липень 2011 року, №1 за серпень 2011 року, №1 за вересень 2011 року, актами виконаних робіт по формі КБ-2В, податковими накладними, завданням на проект, таблицею, схемою ангару, календарним графіком виконання робіт та оплати. Вказані документи були надані також і для перевірки, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується податковим органом.

Всі документи, що були підставою для формування податкового кредиту, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про неналежне оформлення первинних документів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Укрспецзовнішторг» щодо виконання підрядних робіт з монтажу систем припливно-витяжної вентиляції, кондиціювання, а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті та відповідність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо посилань апелянта на обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача - ТзОВ «Укрспецзовнішторг» апеляційний суд зазначає, що такі доводи є неприпустимими і такими, що суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило би справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, цілком правильним і відповідним закону є висновок суду першої інстанції про те, що обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента є неправомірним, оскільки зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Отже, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Тобто, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області, констатовані в акті перевірки №451/2200/34658960 від 21.05.2014 року, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, не довів правомірності винесеного рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі № 809/1905/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді: Р.В. Кухтей

Т.В. Онишкевич