Ухвала

від 22.05.2015 по справі 815/3960/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3960/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Трейдінг Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті позапланової виїзної перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочину щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеного з ПП «НОВО-КОМ», просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси №0000312250 від 05 лютого 2013 року та №0001112250 від 11 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» надано посадовим особам відповідача всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність виконання договору купівлі-продажу нафтопродуктів, укладеного 08.04.2011р. з ПП «НОВО-КОМ», в тому числі і щодо транспортування, зберігання та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підприємства. Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу на недотримання сторонами договору Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008р. №281/171/578/155, зазначивши, що вказана Інструкція не стосується справляння податків та зборів.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 26 червня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс».

Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000312250 від 05.02.2013р. та №0001112250 від 11.04.2013р.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладена між позивачем та ПП «НОВО-КОМ» угода не віднесена законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Також, суд зазначив, що ДПІ, приймаючи оскаржувані рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору. Встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинних документів, суд дійшов висновку про правомірне формування товариством валових витрат та податкового кредиту та, відповідно, про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс». В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано, що деякі первинні документи, надані позивачем, підписані не директором, а бухгалтером підприємства, а також, що підприємство ТОВ «Світанок Ойл Трейд», де нібито зберігалось паливо позивача, не співпрацювало з ПП «НОВО-КОМ».

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 14.01.2013р. №87, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» (код за ЄДРПОУ 37352374) щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «НОВО-КОМ» (код за ЄДРПОУ 36917481), їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №276/22-5/37352374 від 21 січня 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 23456,52 грн.; ст.138 Податкового кодексу України , в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 26974,90 грн. за 2 квартал 2011 року шляхом включення до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ПП «НОВО-КОМ».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у квітні 2011 року позивач формував валові витрати та податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ПП «НОВО-КОМ», яке на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №5 від 08.04.2011р., поставило на адресу позивача товар на загальну суму 125739,12 грн. За висновками податкового органу транспортування придбаного ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» товару неможливо підтвердити, оскільки до перевірки надано ТТН невстановленого законодавством зразку, на папері канцелярському, без наявних ознак бланків суворої звітності, а також з відсутністю підпису представника вантажоодержувача, що являється порушенням п.7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155. Також, зазначено про ненадання до перевірки: свідоцтва про повірку продукту, доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. Підставою для висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість та валових витрат став акт Алчевської ОДПІ в Луганській області №315/231-36917481 від 10.02.2012р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «НОВО-КОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р.», яким встановлено: неможливість фактичного здійснення ПП «НОВО-КОМ» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; ненадання первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкового кредиту з ПДВ за лютий-вересень 2011 року.

05 лютого 2013 року, на підставі акту перевірки №276/22-5/37352374 від 21.01.2013р., ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення: №0000322250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 23457 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5864 грн.; №0000312250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 26975 грн.

За результатами адміністративного оскарження ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» вказаних податкових повідомлень-рішень до Державної податкової служби в Одеській області, рішенням останньої скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №0000312250 від 05.02.2013р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000322250 від 05.02.2013р. скасовано та визначено завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 23457 грн.

У зв'язку з цим, 11 квітня 2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0001112250, яким ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 23457 грн.

Задовольняючи позов ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» про скасування податкових повідомлень-рішень №0000312250 від 05.02.2013р. та №0001112250 від 11.04.2013р. суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №276/22-5/37352374 від 21.01.2013р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2011 року між ПП «НОВО-КОМ» (продавець) та ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №5, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець - своєчасно прийняти та оплатити товар.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На виконання умов вказаного договору ПП «НОВО-КОМ» виписало ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» податкову накладну №754 від 08.04.2011р. на суму 140739,12 грн. (у т.ч. ПДВ 23456,52 грн.).

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою позивачем від ПП «НОВО-КОМ», було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Розбіжності по базах автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань між позивачем та ПП «НОВО-КОМ» відсутні, що підтверджує сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість контрагентом позивача до бюджету.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи, також, містяться: акт приймання-передачі 15849 літрів дизельного палива на суму 140739,12 грн. від 08.04.2011р.; видаткова накладна №754 від 08.04.2011р.; товарно-транспортна накладна №0007859 від 08.04.2011р.; рахунок-фактура №СФ-0000005 від 08.04.2011р.; виписки з рахунку щодо перерахування коштів на рахунок ПП «НОВО-КОМ».

Транспортування нафтопродуктів здійснювалось ТОВ «Трансойл Компані» згідно укладеного з ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» договору перевезення вантажу №01/11 від 30.03.2011р. ТОВ «Трансойл Компані» має відповідну ліцензію з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії АВ №560745. В підтвердження оплати та здійснення транспортування нафтопродуктів позивачем надано: товарно-транспортну накладну від 08.04.2011р., рахунок на оплату послуг №21 від 08.04.2011р., акт здачі-приймання послуг по перевезенню вантажу №12 від 08.04.2011р., податкову накладну №79 від 08.04.2011р., виписку по рахунку, довіреність на уповноважену особу від позивача на отримання нафтопродуктів, з яких можливо встановити пункти навантаження, розвантаження, транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, осіб, які отримували товар, тощо.

В акті перевірки ДПІ не визнає наявну у позивача товарно-транспортну накладну в якості підтвердження факту перевезення товару, зазначаючи, що її оформлено не на бланку суворої звітності. Колегія суддів не бере до уваги такі доводи податкового органу, оскільки вважає, що надання товарно-транспортної накладної неоформленої належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Якість поставленого позивачу товару підтверджується Паспортом №1974 Паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду 2 згідно з ДСТУ 4840:2007.

В матеріалах справи містяться докази фактичного зберігання паливно-мастильних матеріалів на нафтобазі ТОВ «Світанок Ойл Трейд», підтвердження наявності у ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» приміщень для зберігання придбаного у ПП «НОВО-КОМ» палива, його реалізації на автозаправній станції, тобто позивачем доведено можливість та фактичне використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, серед іншого, посилається на ненадання позивачем до перевірки свідоцтва про повірку продукту, доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни, що являється порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Колегія суддів не бере до уваги такі доводи апелянта, оскільки питання щодо повірки та наявності/відсутності свідоцтв на повірку жодним чином не стосується справляння податків та зборів. Крім цього, згідно з Інструкцією №281/171/578/155 оригінали чи копії вказаних документів одержувач нафтопродуктів не зобов'язаний зберігати у себе, вони знаходяться у власника автоцистерни чи резервуару.

Щодо посилань апелянта про підписання деяких первинних документів (ТТН) не директором ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс», а бухгалтером підприємства, то податковим органом не враховано, що ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що головний бухгалтер ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» ОСОБА_1 одночасно є засновником та єдиним учасником товариства, тобто одноосібним вищим органом управління товариства і, відповідно до ст.116 ЦК України, ст.88 ГК України, бере участь в управлінні справами ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс».

Варто зазначити, що на вказані обставини відповідач не посилався під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровано як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на висновки акту Алчевської ОДПІ в Луганській області №315/231-36917481 від 10.02.2012р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «НОВО-КОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р.» без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із постачальником ПП «НОВО-КОМ» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від вказаного контрагента є дійсними. А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину між позивачем та ПП «НОВО-КОМ», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ТОВ «Арго-Трейдінг Плюс» об'єктів оподаткування по господарських операціях з ПП «НОВО-КОМ» у розумінні ст. 185 , ст. 198 Податкового кодексу України . ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.

А відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000312250 від 05 лютого 2013 року та №0001112250 від 11 квітня 2013 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Трейдінг Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000312250 від 05 лютого 2013 року та №0001112250 від 11 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.