Постанова

від 28.07.2009 по справі 2а-3423/09/10/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул.

Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем

України

28.07.09

Справа №2а-3423/09/10/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді                             - Кудряшової А.М.

,

при секретарі судового

засідання    - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт

серії ІНФОРМАЦІЯ_1;

від відповідача - ОСОБА_2, представник

по довіреності №35/10-0, від 23.03.2009 року;

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю

"Скілур-групп"         

до  

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної

РеспублікиКрим             

про визнання протиправними та

недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою

відповідальністю "Скілур-групп" - 19лютого 2009 року звернувся до

Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним

позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР

Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006541701/0,

№0006541701/1, №0006541701/2, №0006541701/3, прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АР

Крим по акту виїзної перевірки від 09.09.2008 р. №6700/23-7/33713894 з питань

дотримання позивачем вимог податкового, валютного і іншого законодавства в

період з 01.06.2006 р. по 31.12.2007 р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що

відповідачем за результатами проведеної перевірки нараховано податок з доходів

фізичних осіб у сумі 13184 грн. 27 коп., у зв'язку з його не утриманням та не

перерахуванням в бюджет під час виплати ОСОБА_3доходу у сумі 87895 грн. 10 коп.

Позивач зазначає, що грошові кошти у вказаній сумі були викрадені бухгалтером

ТОВ ОСОБА_4, зокрема, шляхом підробки документів та зазначенням розрахункового

рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_3 в платіжних дорученнях про перерахування

грошових коштів, у результаті чого без відома керівництва позивача, зокрема,

директора ОСОБА_1а рахунокОСОБА_3 без наявності будь-яких підстав, без

укладення договорів було перераховано зазначену суму. У зв'язку з викладеним,

стосовно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому

засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини,

викладені у позовній заяві, у тому числі пояснив, що стосовно колишнього

бухгалтеруОСОБА_3 постановлений обвінувачений вирок, якій на час розгляду справ

набрав законної сили, в підтвердження чого надав суду копію обвинувального

вироку стосовно ОСОБА_4, що набрав законної сили, та пояснив, що даним вироком

встановлено вчинення зазначеною особою викрадення грошових коштів ТОВ

«Скілур-групп» у сумі 87895грн10коп., відсутність будь-яких договірних відносин

з ОСОБА_3, у зв'язку з чим нарахування податку з доходів фізичних осіб вважає

незаконним та необґрунтованим, оскільки, виплата доходу не відбувалась, а мало

місце викрадення грошових коштів.

Представник відповідача у судовому

засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові

повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в

письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 28 липня 2009

року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує нарахування

податку з доходів фізичних осіб у зазначеній сумі і застосування штрафних

санкцій тим, що під час проведення перевірки встановлено перерахування

позивачем на розрахунковий рахунок фізичної особи Тітовій Ганни Олександрівни,

яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, та не перебуває з

позивачем у трудових відносинах, грошових коштів у сумі 87895грн.10коп. При

цьому позивач на порушення вимог п.1.15 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1

п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003

р. №889-ІV не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних

осіб, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням №0006541701/0 від

17.09.2008 р. йому було донараховано зазначений податок у сумі 13184грн.27коп.

та застосовані штрафні санкції у сумі 26368грн.54коп., а взагалі - на суму

39552грн.81коп. Апеляційна скарга позивача рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР

Крим від 16.10.2008 р. №3869/10/1/25-010 залишена без задоволення; за результатами

апеляційного оскарження прийняти та направлені позивачу податкові

повідомлення-рішення №0006541701/1 від 21.10.2008 р., а також № 000651701/2 та

№ 0006541701/3.

Заслухавши пояснення учасників

процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, допитавши

свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються

позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою

відповідальністю «Скілур-групп» (код ЄДРПОУ 33713894, юридична адреса: 95015,

АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд.31), зареєстровано як

юридична особа Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 29

серпня 2005 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і

організацій України (номер запису про державну реєстрацію 18821020000005056 -

а.с.46). Згідно з протоколом №1 зборів учасників ТОВ «Скілур-групп» та наказу

№1-К від 28.08.2005 року позивача директором ТОВ «Скілур-групп» призначено

Володіна Дмитра Олександровича, що є одним із засновників позивача.

Державною податковою інспекцією у

м. Сімферополі АР Крим в період з 20.08.2008 року по 02.09.2008 року проведено

виїзну позапланову перевірку ТОВ «Скілур-групп» з питань дотримання вимог

податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 року по

31.12.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки

№6700/23-7/33713894 від 09 вересня 2008 року, що наявний у матеріалах справи.

У висновках даного акту зазначено,

що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про

порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.1.15 ст.1,

пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів

фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-ІV, оскільки, на думку відповідача,

позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з суми, сплаченої на

користь фізичної особи у вигляді інших виплат, у зв'язку з чим донараховано

податок з доходів фізичних осіб у сумі 13184 грн. 27 коп.

Зазначений акт перевірки вручено

позивачу 09.09.2008 року, що підтверджено відміткою на останньому аркуші акту.

Акт виїзної позапланової перевірки

позивача №6700/23-7/33713894 від 09 вересня 2008 року став підставою для прийняття

податкового повідомлення-рішення №0006541701/0 від 17.09.2008 р. (наявне в

матеріалах справи), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по

податку з доходів фізичних осіб в сумі 13184грн.27 коп., застосовані штрафні

санкції в сумі 26368 грн. 54 коп. на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону

України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, всього

на суму 39552 грн. 81 коп.

За результатами розгляду

апеляційних скарг позивача Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі

АРК, Державною податковою адміністрацією в АР Крим та Державною податковою

адміністрацією України згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами

державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків

та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом

Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з

наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції

України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняті податкові повідомлення-рішення

№0006541701/1 від 21 жовтня 2008 року, №0006541701/2, №0006541701/3 від 31

грудня 2008 року без зміни нарахованих сум (копії яких наявні в матеріалах справи).

В акті перевірки відповідачем

зазначено, що згідно виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ «Скілур-групп»

за період з 01.06.2006 р. по 31.12.2007 р. були перераховані грошові кошти у

сумі 87895грн.10коп. на рахунок фізичної особи ОСОБА_3. Актом перевірки та

наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджено, що згідно

з призначенням платежу грошові суми підлягали перерахуванню до державного та

місцевих бюджетів, Пенсійного фонду в сплату податків, зборів (обов'язкових

платежів) та юридичним особам: підприємству «Фоззи-порт», ТОВ «Максима», ТОВ

«Максима-2006», підприємству «Фора-Бриз», ПП «Аверс», ПП «Альона», ЛИА ЛТД

«Абсолют-Крим» в оплату за отримані товари (роботи, послуги). Всі платіжні

доручення мають той самий номер рахунку - 26202600942400, код - 2986510529,

банк одержувача - КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, код банку - 305299.

Згідно з даними Державної

податкової інспекції в м. Ялта АР Крим код 2986510529 є індивідуальним

податковим номером фізичної особи-підприємця ОСОБА_3; матеріалами справи

(зокрема, актом перевірки) підтверджено, що даний рахунок відкрито на ім'я

ОСОБА_3 яка не перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Скілур-групп».

На підставі викладено, відповідачем

зроблено висновок про те, що позивачем не утримано та не перераховано до

бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13184грн.27коп. з перерахованої

на користь зазначеної фізичної особи суми 87895грн.10коп.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС

України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2

КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,

дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо

таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України

встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті

17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних

чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи

бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції

(адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,

в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС

України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган

державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова

особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки

публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій

відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався

критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою

відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при

реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2

КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Стаття 19 Конституції України

зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,

передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що

суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному

Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за

умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що

суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та

обов'язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт

владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури

вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної

поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане

повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою;

обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без

проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія;

добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки

зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення

розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно пунктом 1.15 статті 1 Закону

України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-IV (надалі

- Закон №889) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший

відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -

юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та

способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та

сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку,

вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам

відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього

Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом

підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка

використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати

(інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті

8 зазначеного Закону передбачено, що податковий агент, який нараховує

(виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок

від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку,

визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1

Закону №889 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід,

одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення

будь-яких видів діяльності на території України. Пунктом 1.8 статті 1 даного

Закону передбачено, що наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною

працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця

згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до

закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім

заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь,

передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням

або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4

Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються,

зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди,

нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або

цивільно-правового договору.

Суд зазначає, що матеріалами справи

підтверджено та представником відповідача не заперечується і не оспорюється, що

будь-які трудові або цивільно-правові договори між позивачем таОСОБА_3 як з

фізичною особою-підприємцем та/або фізичною особою-громадянином не укладалися.

Під час розгляду справи представником відповідача також не надано будь-яких

доказів укладення зазначених угод, не повідомлено про їх наявність та не

повідомлено про їх існування у третіх осіб для можливого витребування та

дослідження під час судового розгляду. Директор ТОВ «Скілур-групп» ОСОБА_1

наполягав на відсутності будь-яких договірних відносин зі зазначеною особою,

наполягав, що не укладалися з нею договорів як в усній, так і в письмовій

формі, у зв'язку з чим у суду на час розгляду справи відсутні підстави вважати,

що між позивачем та ОСОБА_3 мали місце трудові або цивільно-правові відносини,

під час яких укладались би договори. Відсутність трудових відносин також

підтверджена актом перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 202

Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну

або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 ЦК передбачені

загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини

3, 4, 5 статті).

Відповідно до частини 1 статті 205

ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право

обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 206 та пунктом 2

частини 1 статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить

вчиняти правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які

повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті

207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його

зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими

обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,

якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого

технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій

формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє

юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими

документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства,

та скріплюється печаткою.

Суд зазначає, що надані позивачем

під час розгляду справи платіжні доручення ТОВ «Скілур-групп», в яких зазначено

про перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, відкритий на ім'я

ОСОБА_3 не можуть вважатися підтвердженням укладення між сторонами усних або

письмових правочинів, оскільки не відповідають зазначеним вимогам ЦК України, а

саме: не містять вираження волі сторін щодо укладення правочинів, не підписані особою,

яка уповноважена на це установчими документами позивача, не підтверджують

виконання правочинів між сторонами у момент їх вчинення, не відповідають

волевиявленню директора ТОВ «Скілур-ггрупп» Володіна Д.О. та ОСОБА_3 не

спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто на виконання договорів

про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг.

В платіжних дорученняхОСОБА_3не

зазначена у якості одержувача платежу, вказані в них призначення платежу ніяким

чином не підтверджують укладення будь-яких цивільно-правових або трудових

договорів між позивачем та ОСОБА_3, не визначають їх змісту та не містять у

собі відомостей про предмет та умови договорів.

На підставі викладеного, суд

приходить до висновку, що між позивачем та ОСОБА_3 будь-які договори трудового

та/або цивільно-правового характеру у перевірений податковим органом період не

укладались, тому на їх виконання грошові кошти ОСОБА_3 не могли

перераховуватися.

Крім того, згідно з частиною 1

статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. Частиною 4 статті 72 КАС встановлено, що вирок суду в

кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок,

які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що

розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої

ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи

вчинене воно цією особою.

В матеріалах справи наявний

обвинувальний вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від

02.03.2009 року по кримінальній справі №1-79/2009 г., яким ОСОБА_4, що згідно з

наказом ТОВ «Скілур-групп» №25-К від 26.06.2006 року була прийнята на роботу на

посаду головного бухгалтера, визнана винною у скоєнні злочинів, передбачених

ч.4 ст.191, с.1 ст.366, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України, з

неї на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що завдана

злочином, стягнуто 93698 гривень. Зазначений вирок набрав законної сили

19.05.2009 р.

Вироком встановлено, що ОСОБА_4під

час виконання своїх посадових обов'язків на посаді головного бухгалтера ТОВ

«Скілур-групп», звернулася до своєї знайомоїОСОБА_3 з проханням відкрити

рахунок у банку та після відкриття рахунку отримала у останньої документи, які

були необхідні для отримання грошових коштів з зазначеного рахунку.

Використовуючи своє посадове становище ОСОБА_4незаконно, умисно, з корисливою

метою перерахувала на розрахунковий рахунокОСОБА_3 грошові кошти у сумі

87895гривень, що належать ТОВ «Скілур-групп», отримала їх та звернула на свою

користь, розпоряджаючись зазначеними коштами на свій розсуд.

Вироком суду також встановлено,

щоОСОБА_3не перебувала з позивачем в трудових відносинах, поточний рахунок на

ім'я ОСОБА_3 було відкрито ОСОБА_4, у зазначеної особи також знаходилась

зарплатна платіжна банківська карта на ім'я ОСОБА_3 ОСОБА_4отримувала грошові

кошти, які були перераховані на ім'яОСОБА_3 у якості заробітної платні на підставі

підроблених документів, та розпоряджалась ними на свій розсуд.

Таким чином, під час розгляду

справи судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Скілур-групп» не укладались

будь-які трудові або цивільно-правові договори, позивачем не нараховувався та

не виплачувався на користьОСОБА_3 доход у сумі 87895грн.10коп., грошові кошти,

що перераховані на рахунок ОСОБА_3 нею не отримувались та не є її доходом,

зазначеними коштами злочинним шляхом заволоділа інша особа - ОСОБА_4, та вони

повинні бути стягнути з останньої та повернуті позивачу.

Відповідачем під час розгляду

справи зазначені обставини не спростовано, будь-яких доказів отримання ОСОБА_3

грошових коштів від ТОВ «Скілур-групп» не надано, укладення між позивачем та

зазначеною особою трудових та цивільно-правових договір будь-якими доказами не

підтверджено та доводи позивача не спростовано, у зв'язку з чим суд приходить

до висновку, що ТОВ «Скілур-групп» зазначені договори не укладались, доход на

користьОСОБА_3 не нараховувався та не виплачувався, у встановленому діючим

законодавством порядку грошові кошти на рахунок зазначеної особи не

перераховувались, у зв'язку з чим підстави для утримання та перерахування в

бюджет податку з доходів фізичних осіб відсутні.

З оскаржуваних податкових

повідомлень-рішень, також вбачається, що відповідачем застосовані штрафні

санкції на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”.

Згідно пп.17.1.9 п.17.1 ст.17

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків

здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати

без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу),

якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою

передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків

сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку,

збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника

податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або

конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що

підстави для нарахування відповідачем податкового зобов'язання по податку з

доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій відсутні.

Приймаючі до уваги, що рішенням

Державної податкової адміністрації АР Крим № 2583/10/25-023 від 17.11.2008 року

(а.с.37-39) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові

повідомлення-рішення № 0006541701/0 від 17.09.2008 року і № 0006541701/1 від

21.10.2008 року - без змін, тому суд на підставі пояснень учасників процесу,

приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №  0006541701/2 прийнято відповідачем з тих же

підстав та у тому же порядку, що і попередні податкові повідомлення-рішення та

є їм аналогічним.

Відповідно до частини 2 статті 11

суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для

повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до

уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсними

оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними

та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає

можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для

повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94

КАС України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь

сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені

нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або

відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого

самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням

задоволення позовних вимог на користь позивача з Державного бюджету України

необхідно стягнути судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв'язку зі складністю справи

судом 28 липня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а

03 серпня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167

Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та

скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.

Сімферополі АР Крим №0006541701/0 від 17.09.2008 р., №0006541701/1 від

21.10.2008 р., №0006541701/2, №0006541701/3 від 31.12.2008 р., прийняті

стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Скілур-групп".

3. Стягнути з Державного бюджету

України на користь Товариства  з

обмеженою відповідальністю "Скілур-групп" судовий збір в розмірі 3

(три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили

через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про

апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про

апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної

сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення

постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява

про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана

апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Кудряшова А.М.