Рішення

від 26.05.2015 по справі 904/1933/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.15р. Справа № 904/1933/15

За позовом Прокурора Хмельницької області, пров. Військоматський 3, м.Хмельницький, 29000, в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради, 29005, м. Хмельницький, м-н Незалежності, 2, та Хмельницького обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, вул. Визволителів, 3, с. Ружичанка, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімм", вул. Чичеріна, буд. 104, секція 3, прим. 2, м. Дніпропетровськ, 49000

про повернення майна - комплексу рентгенівського діагностичного РДК-ВСМ та стягнення неустойки 329 000,00 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача Федькин О.А. - представник за довіреністю № 198 від 03.04.2015 року

від відповідача Зайцева О.О. - представник за довіреністю № 1 від 02.04.2015 року

за участю прокурора відділу прокуратури області - Карпенко О.І., посвідчення № 017866 від 19.06.2013 року

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Хмельницької області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради та Хмельницького обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімм" про повернення майна - комплексу рентгенівського діагностичного РДК-ВСМ на 3 робочих місця та стягнення неустойки в розмірі 329 000,00 грн. за період з 01.02.2015 року до 28.02.2015 року, судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання від 26.12.2014 року за № 1-14 в частині своєчасного повернення переданого на зберігання майна позивачу.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 22.05.2015 року) посилаючись на те, що:

- укладений між сторонами договір відповідального зберігання від 26.12.2014 року за № 1-14 не є самостійним правочином та укладений в зв'язку з неможливістю позивача отримати товар за договором № 275 від 02.12.2014 року про закупівлю товарів за державні кошти із-за відсутності обладнаного належним чином приміщення, тобто договір зберігання укладений з метою приховання наслідків за договором від 02.12.2014 року за № 275 про закупівлю за державні кошти;

- частину спірного майна передано позивачу 23.01.2015 року, що підтверджується актом;

- пеня нарахована прокурором за період з 01.02.2015 року до 28.02.2015 року, однак право вимоги за даним договором виникло у позивача лише 24.02.2015 року, тобто нарахування пені може бути здійснене за період з 02.03.2015 року.

За клопотанням позивача справа розглядається у режимі відеоконференції.

Прокурором 12.05.2015 року подано до суду заяву від 05.05.2015 року за № 05/2/1-1064-15 про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 481 750,00 грн. за період з 01.02.2015 року до 13.03.2015 року, тобто за збільшеним періодом нарахування неустойки.

Заява не приймається судом до розгляду з огляду на наступне:

Приписами п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" № 01-8/164 від 18.03.2008 року встановлено, що при розгляді заяв (клопотань) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмову від позову, суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк .

Прокурором не надано доказів надсилання такої заяви відповідачу, що призводить до порушення конституційних прав останнього.

При цьому суд зважає на те, що розгляд справи № 904/1933/15 відбувся 26.05.2015 року, тобто в останній день строку розгляду справи, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п'ятнадцятиденного його продовження в зв'язку з чим суд не мав можливості зобов'язати прокурора або позивача надіслати вказану заяву від 05.05.2015 року за № 05/2/1-1064-15 про зменшення позовних вимог або надати відповідачу час на ознайомлення з цією заявою й надання останньому часу для підготування заперечень щодо викладених прокурором у заяві обставин.

Ухвалою суду від 15.04.2015 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору у справі № 904/1933/15 продовжено терміном на 15 днів, а саме до 26.05.2015 року.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2014 року між Хмельницьким обласним госпіталем інвалідів Великої Вітчизняної війни, як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трімм", як зберігачем, укладено договір відповідального зберігання за № 1-14 за умовами п. 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання та зобов'язується повернути поклажодавцю у схоронності наступне майно: комплекс рентгенівський діагностичний РДК-ВСМ на 3 робочих місця в кількості 1 шт. за ціною 2 350 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1.2 договору поклажодавець передає майно зберігачу згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що витрати, пов'язані з транспортуванням майна до місця його зберігання та до поклажодавця по закінченню терміну зберігання, покладаються на зберігача.

За змістом п. 2.1.4 договору зберігач зобов'язаний повертати майно поклажодавцеві за першою його вимогою.

Поклажодавець, згідно п. 3.1.3 договору, поклажодавець має право в будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 року (п. 6.1, п. 6.2 договору).

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 року до договору відповідального зберігання № 1-14 від 26.12.2014 року продовжено термін дії вказаного договору до 31.01.2015 року.

Відповідно до акту приймання-передачі майна згідно з договором відповідального зберігання № 1-14, складеного 26.12.2014 року (а. с. 17), позивач передав відповідачу на зберігання обумовлене договором майно, а саме комплекс рентгенівський діагностичний РДК-ВСМ на 3 робочих місця в кількості 1 шт. за ціною 2 350 000,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не визначили конкретний строк повернення відповідачем позивачу майна.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення .

Позивачем 13.02.2015 року надіслано відповідачу претензію від 11.02.2015 року за № 67/7 з вимогою найскоріше повернути отримане на зберігання майно.

Підтвердженням отримання вказаної претензії позивача відповідачем 24.02.2015 року є витяг з журналу реєстрації вхідних документів ТОВ "Трімм".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу частину майна, переданого позивачем на зберігання 23.01.2015 року, що підтверджується актом прийому-передачі майна № 2 від 23.01.2015 року.

Крім того, після порушення провадження у справі № 904/1933/15, відповідачем 13.03.2015 року повернуто залишкову частину майна (комплекс рентгенівський діагностичний РДК-ВСМ на 3 робочих місця в кількості 1 шт.), що підтверджується актом прийому-передачі майна № 3 від 13.03.2015 року до договору відповідального зберігання № 1-14 від 26.12.2014 року.

Отже, в частині позовних вимог прокурора про повернення позивачу майна (комплекс рентгенівський діагностичний РДК-ВСМ на 3 робочих місця в кількості 1 шт.) провадження у справі № 904/1933/15 підлягає припиненню із-за відсутності предмету спору.

За змістом п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Умовами ч. ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку неповернення майна поклажодавцю за першою вимогою. Зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки, а також повернути кошти, сплачені поклажодавцем відповідно до договору купівлі-продажу № 275 від 02.12.2014 року.

В позовних вимогах про стягнення з відповідача неустойки в сумі 329000,00 грн. за період з 01.02.2015 року до 28.02.2015 року належить відмовити з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, фактично умовами договору відповідального зберігання № 1-14 від 26.12.2014 року сторони передбачили такий вид відповідальності як пеня за порушення зберігачем свого зобов'язання щодо повернення речі.

Як вбачається з матеріалів справи, договір відповідального зберігання не має посилання на дату повернення майна згідно з умовами зазначеного договору (п. 2.1.4) обов'язок повернути майно виникає у відповідача за вимогою позивача. Враховуючи, що відповідач мав обов'язок виконати вимогу про повернення майна за договором відповідального зберігання, то кінцевий строк виконання цієї вимоги обліковується з дати отримання претензії, яка безпосередньо містить вимогу про повернення майна. Претензія позивача від 11.02.2015 року за № 67/7 отримана відповідачем 24.02.2015 року, тобто повернення майно повинно бути здійснене до 02.03.2015 року і саме ця дата є кінцевою для повернення майно. Доказом отримання вказаної претензії позивача відповідачем 24.02.2015 року є витяг з журналу реєстрації вхідних документів ТОВ "Трімм".

Однак, як вбачається з розрахунку нарахованої неустойки, пеня нарахована за період з 01.02.2015 року до 28.02.2015 року, тоді як обов'язок повернути майно виник лише 02.03.2015 року.

Доводи прокурора щодо встановлення сторонами строку виконання відповідачем зобов'язань за договором відповідального зберігання № 1-14 від 26.12.2014 року згідно строку дії даного договору відхиляються судом з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

При цьому, у статті відсутні правила визначення строку повернення речі за вимогою поклажодавця, у зв'язку з чим та у разі відсутності такого строку у договорі зберігання, доцільним вдається застосовувати до цих відносин положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До того ж, строк зберігання за договором зберігання і строк дії договору зберігання не є тотожними категоріями. Цивільний кодекс України не містить положень щодо строку дії договору зберігання, або обов'язковості його визначення сторонами.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог, за якими провадження у справі № 904/1933/15 припинено - покладається на відповідача, оскільки майно, яке було передане на зберігання відповідачу повернуто повністю позивачу 13.03.2015 року, тоді як згідно усних пояснень позивача в судовому засіданні 26.05.2015 року встановлено, що частина майна, повернутого відповідачем позиву 23.01.2015 року, не може використовуватись без іншої частини майна, яка була передана відповідачем позивачу лише 13.03.2015 року, а в частині відмовлених в задоволенні вимог - на позивача.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Пунктом 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено наступне: ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 599, 938, 949 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог про повернення позивачу майна - комплексу рентгенівського діагностичного РДК-ВСМ на 3 робочих місця - припинити провадження у справі із-за відсутності предмету спору.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трімм" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, б. 104, секція 3, прим. 2, код ЄДРПОУ 38530072) в доход до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, ст. 4 Закону України "Про судовий збір") 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору за немайновою вимогою, про що видати наказ.

Стягнути з Хмельницького обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчізняної війни (29001, Хмельницька обл., с. Ружичанка, вул. Визволителів, 3, код ЄДРПОУ 21312761) в доход до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, ст. 4 Закону України "Про судовий збір") 6580 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору за майновою вимогою, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 02.06.2015 року.

Суддя С.П.Панна