cpg1251
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "26" травня 2015 р. Справа № 906/512/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Будіянський О.С. - довіреність від 30.04.2014;
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-Шина" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (м.Житомир)
про стягнення 14018,50 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14018,50грн., з яких: 7100,04грн. основного боргу, 3797,34грн. пені, 2514,80грн. інфляційних, 606,32грн. 3% річних.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. 26.05.2015 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 93-94).
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 25.05.2015 до суду від відповідача надійшли: клопотання про залучення доказів; заява про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки; відзив на позовну заяву з доданими документами (а.с. 58-78).
26.05.2015 від Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області надійшли із супровідним листом копії податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень-травень 2012, поданих ТОВ з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (а.с. 79-92).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 10.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (покупець/відповідач) укладений договір довгострокового постачання №1209 (а.с.10-11, далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору (далі - товар), та, також, виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах (п.1.1. договору).
Згідно п.2.1 Договору, він вступає в дію з моменту підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.
У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, строк дії цього договору вважається кожного разу продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.
Як вказує позивач у позовній заяві, 12.04.2012 відповідачеві поставлено товар згідно накладної на загальну суму 7100,04грн. Тоді ж відповідачу було виставлено рахунок на оплату відвантаженого товару.
Позивач вказує, що у відповідності до п. 4.2. Договору, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки у строк до 26.05.2012, однак свої зобов'язання за Договором не виконав, заборгувавши на дату звернення з позовом до суду 7100,04грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, посилаючись на умови п. 8.3. Договору, позивач заявив до стягнення 3797,34грн. пені, а згідно приписів ст. 625 ЦК України - 606,32грн. 3 % річних та 2514,80грн. інфляційних.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с. 67-72) вказує, що 10.04.2012 між сторонами дійсно було укладено Договір довгострокового постачання №1209. Всі інші, зазначені в позовній заяві, обставини відповідач не визнає. Зазначає, що накладна, якою позивач підтверджує поставку товару, не містить обов'язкових реквізитів первинного документа, на ній відсутній підпис уповноваженої особи та печатка ТОВ "Житомиртранссервіс", що свідчить не лише про неможливість доведення цим доказом факту передачі товару, а й тієї обставини, що умови про вартість товару були узгоджені між сторонами.
Вважає неможливим прийняття довіреності як доказу передачі товару, оскільки довіреність на отримання товарів не є документом, який підтверджує факт передачі товару від однієї особи до іншої, а є лише документом, який посвідчує право особи на отримання товару від імені особи, яка його видала та надання повноважень щодо таких дій від юридичної особи до уповноваженої нею особи.
Посилаючись на акт №25/05 про результати позапланової вибіркової інвентаризації первинних документів, що зберігаються у ТОВ "Житомиртранссервіс", призначеної наказом директора ТОВ "Житомиртранссервіс", вказує, що за наслідками інвентаризації виявлено Договір довгострокового постачання №1209 від 10.04.2012, інші первинні документи, які відображають господарські операції між ТОВ "АД ШИНА" та ТОВ "Житомиртранссервіс" щодо постачання товарів за квітень 2012 року не виявлено.
Також відповідачем подано заяву про застосування встановленого п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України строку позовної давності до вимоги про стягнення пені (а.с. 64-66).
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі довгострокового постачання №1209 від 10.04.2012 (а.с. 10-11).
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, з наявної в матеріалах справи видаткової накладної №ABSI001729 від 12.04.2012 вбачається, що останньою позивач оформив поставку відповідачу товару, а саме: WESTLAKE шина 315/80 R22/5 CR976A в кількості 2 шт. вартістю 7100,04грн. (а.с. 13), із яких 5916,70грн. вартість товару без ПДВ та 1183,34грн. з ПДВ. Також відповідачу виписано рахунок №SKVZ0000001583 від 10.04.2012 (а.с. 12).
Оскільки вказана видаткова накладна не підписана відповідачем і останній не вважає її належним доказом, тому суд вважає за необхідне звернути увагу, що 10.04.2012 керівником ТОВ "Житомиртранссервіс" видана довіреність серії 12 ААВ №253820 Ткачуку Сергію Магомедовичу на отримання від ТОВ "АД ШИНА" цінностей за рахунком №SKVZ0000001583 від 10.04.2012, найменування цінностей WESTLAKE шина 315/80 R22.5 CR976A в кількості 2 шт. (а.с. 14). Тобто, в довіреності чітко зазначений номер виставленого позивачем рахунку та перелік товару, який відповідає зазначеному у вищевказаній видатковій накладній.
За вказаного слід зазначити, що пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну України №99 від 16.05.1996 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція) визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Тобто, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення керівника підприємства про надання повноважень конкретній фізичній особі одержати для підприємства цінності, згідно визначених у ній переліку та кількості.
Частинами 2, 3 п. 10 Інструкції визначено, що невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.
Так, надана позивачем довіреність серії 12 ААВ №253820, видана відповідачем 10.04.2012 на отримання матеріальних цінностей від ТОВ "АД ШИНА", є дійсною до 20.04.2012. Доказів того, що зазначена довіреність не була використана, як того вимагає п. 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, чи анульована (пп. "д" п.11 Інструкції), матеріали справи не містять. Факти невикористання та анулювання вказаної довіреності спростовується також перебуванням оригіналу останньої у ТОВ "АД ШИНА".
Крім того, факт передачі товару відповідачу загальною вартістю 7100,04грн. підтверджується наданою позивачем податковою накладною №246 від 12.04.2012 (а.с. 54), яку в сукупності з іншими документами, суд вважає належним доказом отримання відповідачем товару за Договором на суму 7100,04грн., з огляду на таке.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України N1379 від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним розрахунковим податковим документом.
Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п.8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).
Так, Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області до матеріалів справи надано роздруківки податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за квітень 2012, поданих ТОВ "Житомиртранссервіс" в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по спірній поставці, що не можливо здійснити без отримання цінності та податкових накладних по вказаних господарських операціях від контрагента..
Наведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем товару за Договором, згідно видаткової накладної №ABSI001729 від 12.04.2012, разом із супровідними документами, а відображення вказаної заборгованості, як податкового кредиту, свідчить про визнання наявності боргу перед позивачем у вказаній сумі на дату подання звітності, та, відповідно, і про узгодження вартості товару.
Щодо доводів відповідача про невідповідність накладної вимогам до первинних бухгалтерських документів та відсутності обов'язкових реквізитів, то допущені при складанні видаткової накладної недоліки, враховуючи встановлені судом обставини отримання відповідачем товару згідно вказаної видаткової накладної, не впливають на результат вирішення спору.
Наданий відповідачем Акт №25/05 про результати позапланової вибіркової інвентаризації первинних документів, що зберігаються у ТОВ "Житомиртранссервіс" суд не розцінює, як такий, що впливає на оцінку доказів у даній справі, до того ж його складено відповідачем в односторонньому порядку, що свідчить про неналежність цього доказу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, згідно п.4.2. Договору, покупець зобов'язався провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 14 днів від дати зазначеної у видатковій товарній накладній.
В накладній зазначено дату оплати - 12.05.2012. Тобто, у відповідності до п. 4.2. Договору, граничний строк проведення розрахунків є 26.05.2012.
Наданими до справи документами підтверджено, що відповідач у встановлений п. 4.2 Договору строк зобов'язання по оплаті не виконав, заборгувавши 7100,04грн., що також вбачається з розрахунку позивача станом на 25.05.2015 (а.с. 94).
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 7100,04грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 8.3. Договору, при простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду простроченого платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення пеню нараховану в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.05.2012 по 30.03.2015 в розмірі 3797,34грн.
Розглядаючи подану відповідачем заяву про застосування встановленого п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, господарський суд враховує наступне.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що внаслідок застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені, встановленої п. 8.3. Договору повинно було припинитись 26.11.2012, оскільки умовами договору сторони не обумовили збільшеного періоду нарахування пені. Тобто, строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, яка могла бути нарахована, повинен був закінчитись 26.11.2013.
Положеннями ч.ч. 2 та 3 ст.267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За приписами ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В процесі розгляду справи судом встановлено, що 27.05.2012 у відповідача виник борг з оплати отриманого товару.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Тобто, шестимісячний строк нарахування пені закінчився 27.11.2012, а позовна давність щодо вказаних вимог сплила 27.05.2013. Позовна заява, як вбачається з штемпеля на поштовому конверті, подана 01.04.2015, тобто після спливу строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, у задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 3797,34грн. суд відмовляє.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 2514,80грн. за період з червня 2012 по лютий 2015 та 3 % річних в розмірі 606,32грн. за період з 26.05.2012 по 30.03.2015.
Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що їх нарахування в сумі 2514,80грн. є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується 3 % річних в сумі 606,32грн., то їх обґрунтовано заявлена сума становить 605,74грн., оскільки позивачем помилково визначено початок періоду їх розрахунку з 26.05.2012, у той час як нарахування слід здійснювати з 27.05.2012. Отже, у стягненні 0,58грн. 3% річних слід відмовити.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 10220,58грн., з яких 7100,04грн. основного боргу, 2514,80грн. інфляційних, 605,74грн. 3% річних. У стягненні 3797,34грн. пені та 0,58грн. 3% річних суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, буд. 25, ід. код 32699083)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" (02660, м. Київ, Деснянський р-н., вул. Закревського, буд. 16, ід. код 35974863)
- 7100,04 грн. основного боргу;
- 2514,80грн. інфляційних;
- 605,74грн. 3% річних;
- 1332,03грн. судового збору.
3. У стягненні 3797,34грн. пені та 0,58грн. 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 02.06.15
Суддя Вельмакіна Т.М.
1- до справи; 2,3 - сторонам (рек. з пов.)
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2015 |
Оприлюднено | 08.06.2015 |
Номер документу | 44499356 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Вельмакіна Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні