Рішення

від 25.05.2015 по справі 910/7952/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/7952/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» про стягнення 28794,60 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Старчик А.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 24412,29 грн. та 3% річних у розмірі 4382,31 грн., загалом 28794,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2014 у справі №924/48/14 позов прокурора міста Кам'янця-Подільського в інтересах держави та органу державного управління, який уособлює Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» про стягнення 876832,88 грн. задоволено частково, зокрема, за Договором купівлі-продажу природного газу №13/3100-ТЕ-34 від 28.12.2012 стягнуто 183223,86 грн. заборгованості, 12966,73 грн. пені та 4076,80 грн. 3% річних. Проте, судове рішення повністю не виконане, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати, що нараховані на суму заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 порушено провадження у справі №910/7952/15-г та призначено до розгляду на 27.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 25.05.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2015 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/3100-ТЕ-34, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2014 у справі №924/48/14 позов прокурора міста Кам'янця-Подільського в інтересах держави та органу державного управління, який уособлює Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю Подільська енергосервісна компанія" про стягнення 876832,88 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по договору №13/3100-ТЕ-34 від 28.12.2012 - 183223,86 грн. заборгованості, 12966,73 грн. пені, 4076,80 грн. 3% річних; по договору №13/3101-БО-34 від 28.12.2012 - 446585,60 грн. заборгованості, 78675,41 грн. пені, 20343,41 грн. 3% річних.

Вказане рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2014 у справі №924/48/14 набрало законної сили, а 03.04.2014 було видано наказ на його примусове виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі №924/48/14 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області суду від 18.03.2014 у справі №924/48/14 встановлено факт прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» своїх грошових зобов'язань за Договором №13/3100-ТЕ-34 від 28.12.2012, а також наявність підстав для застосування штрафних санкцій.

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено до стягнення з відповідача донараховані суми 3% річних за період з 19.12.2013 по 06.10.2014 в сумі 4382,31 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24412,29 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2013 по серпень 2014, вимога про стягнення яких при розгляді справи №924/48/14 не заявлялась.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №13/210/10 та від 12.09.2011 у справі №6/433-42/183 і постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 у справі №11/109.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Згідно з абз 3, 4 п. 7.1 вказаної Постанови якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, на підтвердження повного або часткового виконання ним рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2014 у справі №924/48/14.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, ідентифікаційний код 35805075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 4382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 31 коп. - 3 % річних, 24412 (двадцять чотири тисячі чотириста дванадцять) грн. 29 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015

Суддя О.А. Грєхова