Ухвала

від 06.03.2017 по справі 910/7952/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.03.2017Справа № 910/7952/15-г За скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Шевченківського районного відділу держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у міста Києві

у справі № 910/7952/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" про стягнення 28794,60 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача (скаржника): Єгоров В.С., за довіреністю;

від боржника: не з'явився;

від ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі №910/7952/15-г позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Подільська енергосервісна компанія на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4382 грн. 31 коп. - 3 % річних, 24412 грн. 29 коп. - інфляційних втрат та 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

09.06.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7952/15-г видано наказ.

10.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у міста Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконними дії Шевченківського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві щодо винесення постанови від 14.12.2016 у ВП № 48747960 про повернення виконавчого документа стягувачу та визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві Сімерецької В.С. від 14.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 48747960.

Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає суду про те, що державним виконавцем 14.12.2016 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без вжиття усіх заходів щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом, а тому постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.12.2016 у виконавчому провадження № 48747960 підлягає визнанню недійсною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби була призначена до розгляду на 30.01.2017.

25.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві надійшли заперечення проти скарги з матеріалами виконавчого провадження № 48747960.

У судове засідання 30.01.2017 представник скаржника (стягувача) з'явився, представники боржника та ДВС не з'явились.

Враховуючи те, що представники боржника та ДВС у судове засідання 30.01.2017 не з'явились, розгляд скарги було відкладено на 20.02.2017.

У судове засідання 20.02.2017 представник скаржника (стягувача) з'явився, представники боржника та ДВС не з'явились.

Враховуючи те, що представники боржника та ДВС у судове засідання 20.02.2017 не з'явились, розгляд скарги було відкладено на 06.03.2017.

В судовому засіданні 06.03.2017 представник скаржника (стягувача) просив задовольнити вимоги поданої скарги.

Шевченківське районне управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином.

Боржник явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про вручення йому ухвали про відкладення розгляду справи на 06.03.2017 р. на адресу суду не повернулось. Разом з тим на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення боржникові ухвали про прийняття скарги до розгляду з долученою довідкою підприємства поштового зв'язку про те, що причиною такого повернення є те, що адресат не розшукано. Ухвали суду надсилалися на адресу боржника, вказану у скаргах та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подану Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши подані документи та матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі №910/7952/15-г позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Подільська енергосервісна компанія на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4382 грн. 31 коп. - 3 % річних, 24412 грн. 29 коп. - інфляційних втрат та 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

09.06.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7952/15-г видано наказ.

Зазначений наказ 15.08.2015 було пред'явлено стягувачем до виконання у Шевченківське районне управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві.

18.09.2015 державним виконавцем Шевченківським районним управлінням юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48747960 з виконання наказу №910/7952/15-г, виданого 09.06.2015 Господарським судом міста Києва, про стягнення боргу у сумі 30621,60 грн.

21.12.2015 державним виконавцем Шевченківським районним управлінням юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника.

04.01.2016 надійшла відповідь з ПАТ Приват Банк за № 20.1.0.0.0/7-20151231/1718 про недостатність коштів на рахунках для виконання постанови.

18.01.2016 державним виконавцем підготовлено та направлено до банку платіжні вимоги для списання коштів з рахунків боржника.

21.04.2016 державним виконавцем Шевченківським районним управлінням юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Того ж дня державним виконавцем, на підставі ст. 45 Закону України Про виконавче провадження розподілено стягнуті з боржника кошти та підготовлено розпорядження для перерахування коштів на рахунок стягувача.

Згідно інформаційної довідки, сформованої державним виконавцем 14.12.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі відсутні відомості щодо наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна.

Постановою від 14.12.2016 у виконавчому провадженні №48747960 виконавчий документ було повернено стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів не виявлено майна, що належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення.

На переконання скаржника, дії органу Державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого документу у вказаному виконавчому провадженні є незаконними, оскільки, всупереч вимогам ч.1 ст.11 Закону державний виконавець не вжив усіх необхідних дій для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 р. №910/7952/15-г.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить суд:

- визнати незаконними дії Шевченківського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві щодо винесення постанови від 14.12.2016 у ВП № 48747960 про повернення виконавчого документа стягувачу;

- визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві Сімерецької В.С. від 14.12.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 48747960.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (ч.1 ст.115 ГПК України).

Чинний на момент виникнення спірних правовідносин Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. (тут і надалі в редакції від 18.09.2015 р.) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.11 Закону).

Частиною 3 ст.11 Закону державному виконавцеві у процесі здійснення виконавчого провадження надано право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності субєктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до статті 32 Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З наданих суду матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем окрім дій щодо відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №48747960 було лише накладено арешт на кошти боржника, що обліковуються на рахунках боржника, в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, підготовлено та направлено до банку платіжні вимоги для списання коштів з рахунків боржника, винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, розподілено стягнуті з боржника кошти та підготовлено розпорядження для перерахування коштів на рахунок стягувача, здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.52 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника (ч.5 ст.52 Закону).

Згідно з ч.8 ст.52 Закону, державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною першою ст.57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 згаданої статті, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Виконавче провадження №48747960 тривало з 18.09.2015 по 14.12.2016, проте державним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ним дотримано зазначених вище норм законодавства, зокрема, щодо невідкладного звернення стягнення на належне боржнику інше майно у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, та щодо своєчасності і періодичності перевірки майнового стану боржника шляхом вжиття заходів для виявлення рахунків боржника, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Абзацом 2 пункту 3.12. Інструкції встановлено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

З матеріалів виконавчого провадження наданих суду не вбачається, що державним виконавцем здійснювався розшук майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів шляхом направлення запитів до органів, перелічених в п.3.12. Інструкції (окрім органу державної податкової служби) або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, а також за даними інших джерел інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу якщо, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд вважає, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві винесено без дотримання вимог законодавства, оскільки, державним виконавцем не доведено, що ним було вжито всіх передбачених заходів з метою розшуку майна боржника, виявлення рахунків боржника, отримання інформації про доходи боржника, а висновок державного виконавця про те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, зроблено передчасно та безпідставно.

Згідно із ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пунктом 9.13. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що державним виконавцем не було вчинено всі необхідні дії з метою належного виконання рішення суду, що підтверджується наявними матеріалами виконавчого провадження № 48747960, а тому скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у міста Києві підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у міста Києві задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 14.12.2016 ВП № 48747960 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Сімерецької В.С. від 14.12.2016 ВП № 48747960 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суддя О.А. Грєхова