Рішення

від 26.05.2015 по справі 910/6079/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/6079/15-г

за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлекс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від прокуратури: Бондарчук І.П. (служб.посв.№026128 від 13.05.2014)

від позивача: Безносик А.О. (дов.№225-КР-1027 від 02.04.2015)

від відповідача: Яськів Б.А. (дов. №б/н від 16.04.2015),

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлекс" про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 порушено провадження у справі №910/6079/15-г та призначено її до розгляду на 07.04.2015 року.

06.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 07.04.2015 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та відкладено розгляд справи на 12.05.2015 року.

У судовому засіданні 12.05.2015 оголошено перерву до 26.05.2015 року.

Під час судового засідання 26.05.2015 представник прокуратури та позивача надали пояснення по суті спору, позов просив задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача заперечував проти позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Третя особа не направила своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (п. 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відповідно до пункту 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 12.02.2004 №59-3/1269 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»: 1. затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлекс" для будівництва, експлуатації та обслуговування атракціонів, місць відпочинку і торговельних павільйонів на вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва; 2. припинено Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" право користування частиною земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 06.12.71 № 1938 "Про відвод земельної ділянки виробничому управлінню підприємств зеленого господарства м. Києва під районний парк культури та відпочинку", площею 1,65 га (лист-згода від 11.12.2003 N1722) та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови; 3. передано товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлекс", за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,65 га для будівництва, експлуатації та обслуговування атракціонів, місць відпочинку і торговельних павільйонів на вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови».

На підставі зазначеного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЕКС» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 02.07.2004, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 656, зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 21.07.2004 року за № 72-6-00179 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - договір).

Об'єктом оренди відповідно до укладеного договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: - місце розташування - вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва; - розмір - 1,6459 га; - цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування атракціонів, місць відпочинку і торгівельних павільйонів; - кадастровий номер - 8000000000:72:186:0033 (п. 2.1. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, останній укладений на 15 років.

За умовами укладеного договору, а саме п. 8.1., орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором.

Відповідно до п. 11.5. Договір може бути розірвано у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем своїх обов'язків, визначених у п. 5.1 та 8.4. Договору.

Згідно з п. 12.2. договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

29.11.2012 рішенням Київської міської ради за № 645/8929 відмінено п.1 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 59-3/1269 «Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» та запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерлекс» надати згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.07.2004 №72-6-00179. Вказане рішення Київської міської ради прийнято із врахуванням положень ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 Земельного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України та обґрунтоване тим, що ТОВ «Інтерлекс» не розпочало будівельні роботи на земельній ділянці на вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва.

Звертаючись із даним позовом до суду, Прокурор Солом'янського району міста Києва зазначає, що внаслідок проведеної ним перевірки додержання вимог земельного законодавства щодо належного виконання умов договорів оренди земельних ділянок суб'єктами господарювання, ним встановлено наявність порушення виконання зобов'язань з боку ТОВ «Інтерлекс», яке тягне за собою дострокове розірвання договору, оскільки орендарем не завершено будівництво на земельній ділянці.

Відповідач не погоджуючись із вимогами прокурора та Київської міської ради, вказує, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки і станом на момент розгляду зазначеної справи ним вжито комплекс передбачених законодавством дій направлених на реалізацію будівельного проекту, а саме:

- укладено договір на складання проектно-вишукувальних робіт № 7/01 від 18.03.2008 по складанню документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва, на підтвердження чого до суду надано копію договору № 7/01 від 18.03.2008, протоколу погодження договірної ціни та Акту № 1 від 27.06.2008 здачі-приймання виконаних робіт;

- замовлено виконання робіт щодо складання топографо-геодезичної підоснови М 1:500 за адресою вул. Механізаторів, що підтверджується доданим до матеріалів справи кошторисом на виконання вказаних робіт;

- між відповідачем та ТОВ «Архітектурно-проектна майстерня «Реставратор» укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № 507-2011 від 17.02.2012, на підставі якого розроблено Містобудівний розрахунок до проекту кафе та благоустрій території з влаштуванням атракціонів, дитячих майданчиків та місць відпочинку по вулиці Механізаторів у Солом'янському районі міста Києва;

- також відповідачем надано до суду листи, із відмітками про реєстрацію, яким ТОВ «Інтерлекс» звертався до КО «Київзеленбуд» для проведення обстеження зелених насаджень (лист вх. №Д0321 від 10.04.2015) та до КП «СУППР» для проведення комплексного огляду зсувів на орендованій земельній ділянці (лист № 324/255 від 10.04.2015 року).

До того ж, відповідач протягом всього часу користування земельною ділянкою сплачує орендну плату відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів № 16176/10/26-59-23-01-12 від 23.04.15 року.

Разом з тим, ТОВ «Інтерлекс» заперечує проти розірвання договору оренди земельної ділянки та вказує, що відповідно до чинного законодавства підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови.

У своїх письмових поясненнях Департамент земельних ресурсів вказує на проведенні перевірки за адресою вулиця Механізаторів, за наслідками якої встановлено, що земельна ділянка площею 1,6459 га (кадастровий номер 72:186:033) не огороджена та вільна від забудови, про що вказано в акті обстеження земельної ділянки №106/09 від 12.02.2015 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення ст. 11 ЦК визначено підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Оскільки, між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Інтерлекс» (орендар), на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 №59-3/1269, укладено Договір оренди земельної ділянки та зареєстровано згідно запису №72-6-00179 від 02.07.2004 року, тому між сторонами договору виникли земельні правовідносини, які, як то визначено статтею 3 Земельного Кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 ГК України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі" (п.2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відповідно до ч. 1ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За умовами пункту 11.4 Договору оренди земельної ділянки, визначено, що припинення договору шляхом розірвання можливе у разі: - за взаємною згодою сторін; - за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; - за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує Земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до п. 11.5 Договору оренди земельної ділянки, Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4. Договору.

Положеннями п.5.1. договору передбачено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки, в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Так, приймаючи рішення № 645/8929 від 29.11.2012, Київська міська рада підставою для відміни п.1 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 №59-3/1269 та надання згоди на розірвання договору визначила, що ТОВ «Інтерлекс» не розпочало будівельні роботи на земельній ділянці на вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва.

За приписами статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Із наведеного вбачається, що з вимогою про зміну договору до суду може звернутися особа лише у випадку, якщо мало місце істотне порушення в діях іншого контрагента і таке порушення стосується безпосередньо договірного зобов'язання між цими сторонами. Проте така зміна договору в односторонньому порядку протирічить принципу свободи договору, оскільки відсутня згода іншої сторони на таку зміну, що створює загрозу інтересам іншої сторони.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «а» частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Разом з тим слід звернути увагу на те, що відповідно до чинного законодавства підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011 року) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде ие істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. при цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом (п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Відтак, підставою розірвання договору є саме використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України №3-36гс15, яка у відповідності до положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування під час розгляду аналогічних спорів.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає у діях відповідача, а саме у не здійсненні забудови, ознак істотного порушення договірного зобов'язання, яке завдає шкоди орендодавцю - Київській міській раді та дійшов висновку про відсутність підстав розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.07.2004, у зв'язку із чим позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Одночасно, суд відзначає, що вимога прокуратури та Київської міської ради про зобов'язання ТОВ «Інтерлекс» повернути Київській міській раді земельну ділянку за адресою вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва, загальною площею 1,6459 га, кадастровий номер - 8000000000:72:186:0033, за своєю правовою природою є наслідком дій сторін у разі розірвання договору оренди земельної ділянки.

Так, оскільки судом відмовлено у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, про що вказано вище, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов'язання ТОВ «Інтерлекс» повернути Київській міській раді земельну ділянку за адресою вул. Механізаторів у Солом'янському районі м. Києва, загальною площею 1,6459 га, кадастровий номер - 8000000000:72:186:0033.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи, що прокурором та позивачем належними та допустимим доказами не доведено обставин, із якими законодавець пов'язує можливість розірвання договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлекс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про розірвання договору та повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 26.05.2015 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 02.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова