Рішення

від 26.05.2015 по справі 915/503/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 915/503/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»,

01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю СГП «Співдружність»,

55250, Миколаївська область, Первомайський район, с. Лиса гора, вул. Папаніна, 29

про: стягнення заборгованості в сумі 1 316 160,13 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Кравчук А.І. довіреність № 2014/184 від 15.07.2014 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 27.03.15 року звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 1 316 160,13 грн., з яких: 949 752,35 грн. - основного боргу, 102 743,90 грн. - інфляційних втрат, 10 420,17 грн. - процентів за користування коштами, 102 573,52 грн. - пені та 150 670,19 грн. - штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № CVS59533 від 09.01.14 року, специфікацій до цього договору №№ 1/59533, 2/59533 від 09.01.14 року, видаткових накладних № 30991/458990 від 13.02.14 р., № 31113/459147 від 20.02.14 р., № 31543/459740 від 05.03.14 р., № 31544/459741 від 09.03.14 р., банківської довідки про часткову сплату коштів в сумі 779 274,00 грн., актів приймання-передачі мінеральних добрив №№ 1 від 13.02.14 р. та 20.02.14 р., акту приймання передачі засобів захисту рослин від 05.03.13 р., рахунків-фактур № 59533/3701 від 17.10.14 р. на суму 503 579,02 грн., № 59533/1904 від 18.09.14 р. на суму 777 928,94 грн., норм ст. ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач 05.05.15 року в листі вх. № 7706/15 просив суд відкласти розгляд справи та повідомив про те, що позовні вимоги не визнає.

У відзиві на позовну заяву вх. № 9283/15 відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до п. 3.4.3.3 договору вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо курс банку змінився більш ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації. При цьому, під курсом розуміється середній курс ПАТ «Креді Агріколь» долара США до гривні. Таким чином, сторонами було застосовано передбачену ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України можливість визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідач зазначив, що згідно позовної заяви та наданих до неї розрахунків, позивачем при розрахунку позовних вимог було в повній мірі застосовано вказаний механізм. Проте, серед переліку позовних вимог також заявлено суму інфляційних втрат - 102 743,00 грн., стягнення яких відповідно до роз'яснень п. 8.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 року не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України.

26.05.15 року суд, враховуючи межі строку розгляду справ, у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду даної справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

09.01.2014 року між сторонами був укладений договір поставки № CVS59533, відповідно до якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність, а відповідач (покупець) -прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива (надалі - товар) згідно специфікацій до цього договору.

Відповідно до змісту пунктів 2.5, 3.3, 3.4, 3.4.3, 3.4.3.2, 3.4.3.3, 3.4.3.4.3 договору сторони дійшли згоди, якщо постачальник передав покупцеві більшу кількість товару, ніж передбачено відповідною специфікацією, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника і оплатити додатково прийнятий товар по ціні та в порядку, визначеним у відповідній специфікації; ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцеві в рамках цього договору, що зазначається в видаткових накладних на товар; порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначається у відповідній специфікації, сторони можуть обрати такий порядок розрахунків за товар: часткова (повна) оплата після поставки товару, із застосуванням базової ціни товару; у будь-якому випадку, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації ; базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору; вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника; остаточна ціна товару визначається за формулою, зазначеною в п. 3.4.3.4.3 договору.

За приписами п.п. 3.7, 3.9 договору оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього договору; постачальник погоджується поставити покупцеві товар протягом строку дії цього договору на умовах оплати після поставки товару на загальну суму по всьому асортименту не більш, як 782 800,00 грн., що складає еквівалент 95 000,00 дол. США на дату укладення цього договору; постачальник залишає за собою право в будь-який час змінити вказаний ліміт в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення покупцеві.

Згідно п.п. 4.2, 6.3 договору умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар; передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі; у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару; у випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Договір набув чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору № CVS59533 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 779 274,00 грн. за наступними видатковими накладними такий товар:

за видатковою накладною № 31544/459741 від 05.03.14 р. примекстра (760 000 л) на суму 93 662,40 грн.;

за видатковою накладною № 31543/459740 від 05.03.14 р. примекстра (1 840 000 л) на суму 226 761,60 грн.;

за видатковою накладною № 31113/459147 від 20.02.14 р. селітра аміачна (58 000 т) на суму 231 420,00 грн.;

за видатковою накладною № 30991/458990 від 13.02.14 р. селітра аміачна (57 000 т) на суму 227 430,00 грн.

Передача товару від постачальника покупцеві також підтверджується актами приймання-передачі (п. 4.2 договору).

Так, акти приймання-передачі мінеральних добрив № 1 від 13.02.14 р. та від 20.02.14 р., а саме: селітри аміачної (58 т + 57 т) та акт приймання передачі засобів захисту рослин від 05.03.13 р., а саме: примекстра (2 600 л), підписані обома сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками обох товариств.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач поставив відповідачу товар у зазначені строки без зауважень та заперечень, на загальну суму, яка визначена п. 3.9 договору.

Відповідач же, зі свого боку, всупереч умовам п. 3.4.3 договору, здійснив оплату за прийнятий товар на суму 779 274,00 грн. 28.11.14 року - з порушенням термінів оплати.

Оскільки, відповідно до специфікації № 1/59533 строк поставки примекстри 30.03.2014 р., термін сплати повної вартості товару - 20.10.2014 р.

Умови оплати: за умови застосування п. 3.4.3 договору: а) попередня оплата -0% від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації; б) оплата після поставки - 100% від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації.

Відповідно до специфікації № 2/59541 строк поставки аміачної селітри - 16.02.14 р., термін оплати повної вартості товару - 20.09.14 р.

Умови оплати: за умови застосування п. 3.4.3 договору: а) попередня оплата -0% від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації; б) оплата після поставки - 100% від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації.

Предметом даного позову виступає майнова вимога про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, процентів за користування коштами, пені та штрафу за поставлену продукцію.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши вищенаведені обставини справи в залежності від умов договору та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином, як того вимагають умови п. 3.4.3.3 договору не виконав, доказів повного погашення заборгованості не надав, у зв'язку з чим, у нього перед позивачем дійсно за розрахунком останнього виникла заборгованість в сумі 949 752,35 грн. (390520,00+559232,35), яка підлягає задоволенню.

За змістом ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором поставки № CVS59533 від 09.01.14 р., позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з боржника 10 420,17 грн. - 3% річних за користування коштами, які є належним чином обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем втрат від інфляції в розмірі 102 743,90 грн., то позов в цій частині задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.4.3.3 договору вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо курс банку змінився більш ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Відповідно до ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, сторонами було застосовано передбачену ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України можливість визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а стягнення 102 743,90 грн. - це фактично подвійне стягнення інфляційних втрат, яке задоволенню не підлягає.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, позивач у відповідності з умовами п. 6.3 договору нарахував боржнику 30% штрафу в сумі 150 670,19 грн. та пені в сумі 102 573,52 грн., які підтверджені розрахунками позивача та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, позов підлягає задоволенню частково, з віднесенням судових витрат за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СГП «Співдружність» (55250, Миколаївська область, Первомайський район, с. Лиса гора, вул. Папаніна, 29, код ЄДРПОУ 31203314) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 3, код ЄДРПОУ 20010397) заборгованість в сумі 1 213 416,23 грн., з яких: 949 752,35 грн. - основного боргу, 10 420,17 грн. - процентів за користування коштами, 102 573,52 грн. - пені, 150 670,19 грн. - штрафу та 38 728,15 - судового збору.

3. В задоволенні 102 743,90 грн. інфляційних втрат в позові відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 02 червня 2015 року.

Суддя

---

О.Г.Смородінова