Постанова

від 28.07.2015 по справі 915/503/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 915/503/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурда А.О. - не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СГП "Співдружність"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 26 травня 2015 року

у справі № 915/503/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю СГП "Співдружність"

про стягнення 1.316.160 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИЛА:

27.03.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (позивач, ТОВ) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СГП "Співдружність" (далі відповідач, СГП) про стягнення грошових коштів у сумі 1.316.160 грн. 13 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № CVS59533 від 09.01.2014 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: засобів захисту рослин, внаслідок чого відповідно до умов договору вартість цього товару була скоригована та відповідач має борг перед позивачем у сумі 949.752 грн. 35 коп., а тому повинний сплатити не лише зазначену суму боргу, а ще й 102.743 грн. 90 коп. - інфляційних витрат за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р., 10.420 грн. 17 коп. - 3% річних за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р., 102.573 грн. 52 коп. - пені за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р. та 150.670 грн. 19 коп. - штрафу в розмірі 30%, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 42095 грн. 81 коп.

У відзиві відповідач позовні вимоги ТОВ не визнавав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що позивачем правомірно відповідно до умов п. 3.4.3.3 договору та приписів ст. ст. 524, 533 ЦК України застосовано можливість визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, у той же час, нарахування інфляційних втрат у сумі 102.743 грн. здійснено позивачем всупереч п. 8.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., оскільки інфляційні витрати розраховується лише стосовно національної валюти України, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 року (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково з посиланням на те що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № CVS59533 від 09.01.2014 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: засобів захисту рослин, внаслідок чого відповідно до умов договору вартість цього товару була скоригована та відповідач має борг перед позивачем у сумі 949.752 грн. 35 коп., а тому повинний сплатити не лише зазначену суму боргу, а ще й 102.743 грн. 90 коп. - інфляційних витрат за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р., 10.420 грн. 17 коп. - 3% річних за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р., 102.573 грн. 52 коп. - пені за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р. та 150.670 грн. 19 коп. - штрафу в розмірі 30%.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 102.743 грн. 90 коп. - інфляційних витрат за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р. місцевий суд виходив з того, що сторонами було застосовано передбачену ст.ст. 524, 533 ЦК України можливість визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а стягнення інфляційних витрат у сумі 102.743 грн. 90 коп. є фактично подвійним стягненням інфляційних витрат, що є неприпустимим, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача стягнуто 38.728 грн. 15 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду частково скасувати посилаючись на те, що місцевий суд безпідставне не врахував значну ступінь виконання відповідачем власних зобов'язань, обставини економічної кризи в України та, як наслідок цього, не зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з чим оскаржене рішення підлягає скасуванню в цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивач доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 09.01.2014 р. між сторона у справі укладено договір № CVS 59533 за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а саме: засоби захисту рослин, а останній прийняти товар та оплатити його вартість за ціною та у строки, передбачені відповідною специфікацією, котра є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 7.1. договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно п. 4.2 договору умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар; передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач за специфікаціями № 1/59533 та № 2/59541 поставив відповідачеві засоби захисту рослин, зокрема, примекстри та аміачну селітру загальною вартістю 779.274 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними, зокрема, № 31544/459741 від 05.03.14 р. примекстра (760.000 л) на суму 93.662 грн. 40 коп.; № 31543/459740 від 05.03.2014 р. примекстра (1.840.000 л) на суму 226.761 грн. 60 коп.; № 31113/459147 від 20.02.2014 р. селітра аміачна (58.000 т) на суму 231.420 грн.; за видатковою накладною № 30991/458990 від 13.02.14 р. селітра аміачна (57000 т) на суму 227.430 грн., а також відповідними актами приймання-передачі, зокрема, № 1 від 13.02.2014 р. та від 20.02.2014 р., а саме: селітри аміачної (58 т + 57 т) та акту приймання передачі засобів захисту рослин від 05.03.2013 р., а саме: примекстра (2600 л), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та вартості поставленого товару.

Відповідно до специфікації № 1/59541 від 09.01.2014 р., яка є невід'ємною частиною договору, позивачем належало поставити відповідачеві аміачну селітру в кількості 115 т. загальною вартістю з ПДВ у сумі 458.850 грн. з базовою ціною без ПДВ 3325 грн. за 1 т. за середнім курсом долара США до гривні 8 грн. 24 коп. зі строком поставки 16.02.2014 р. і такими умовами оплати:

- оплата після поставки - 100 % від загальної вартості товару, вказаної у специфікації; термін сплати повної вартості товару - 20.09.2014 р.;

- додаткові умови - у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

Відповідно до специфікації № 1/59533 від 09.01.2014 р., яка є невід'ємною частиною договору, позивачем належало поставити відповідачеві примекстру в кількості 2600 л. загальною вартістю з ПДВ у сумі 320.424 грн. з базовою ціною без ПДВ 102 грн. 70 коп. за 1 л. за середнім курсом долара США до гривні 8 грн. 24 коп. зі строком поставки 30.03.2014 р. і такими умовами оплати:

- оплата після поставки - 100 % від загальної вартості товару, вказаної у специфікації; термін сплати повної вартості товару - 20.10.2014 р.;

- додаткові умови - у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

З довідок ПАТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" вбачається, що на обумовлену договором дату оплати товару (20.09.2014 р.) курс долара США до гривні змінився більше ніж на 1%, у зв'язку з чим відповідно до п.п. 3.4.3.2, 3.4.3.3 пп. 3.4.3 договору за формулою, передбаченою пп. 3.4.3.4.4, позивач здійснив коригування ціни товару та виставив відповідачеві рахунок від 18.09.2014 р. № 59533/1904 на оплату поставленого товару на загальну вартість 777.928 грн. 94 коп. та рахунок № 59533/3701 від 17.10.2014 р. на суму 503579 грн. 02 коп., а всього на загальну суму 1.281.507 грн. 96 коп., в яких ціна товару є скорегованою на підставі укладеного сторонами договору поставки станом на день виставлення рахунків, оскільки у п. 3.4.3.3 договору сторонами погоджено, що базова ціна Товару по кожному виду Товару і його загальна вартість вказується в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору. Вказані в Специфікації в гривнях ціни і вартість Товару (тобто остаточна ціна і вартість Товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (у випадку сплати простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1 % в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації, а відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України сторони у справі мали право передбачити у договорі зміну ціни після поставки товару, а тому такі їх дії не суперечать законодавству України.

Крім того, згідно положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що позивач підставне, згідно умов укладеного договору, здійснив коригування ціни поставленого відповідачеві товару за формулою вказаною в п. 3.4.3.4.4. договору, зокрема:

Остаточна ціна Товару = К1*((Базова ціна товару/К2 - ОЧІ/КЗ/К-ть - ОЧ2/К4/К-ть... - ОЧп/Кп/К-ть) - ОЧ1/КЗ/К-ть*Зм *М - ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М...- ОЧп/Кп/К-ть*Зм*М) + ОЧ1/К-ть + ОЧ2/К-ть + ОЧп/К-ть, де

- Базова ціна Товару = ціна Товару, вказана в Специфікації;

- К1= курс Банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення остаточного розрахунку;

- К2= курс Банку долару США на дату підписання Специфікації;

- КЗ, К4...Кп - курс Банку доллару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок начальника;

- Зм - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній Специфікації;

- М - кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній Специфікації;

- ОЧ1. ОЧ2..0Чп - часткова оплата суми Специфікації;

- К-ть - Кількість Товару, вказана в Специфікації", а тому правомірно визначив остаточну ціну та вартість аміачної селітри в кількості 115 тони станом на 11.03.2015 р. за наступним розрахунком:

- Базова ціна Товару = 3990 грн.;

- К1= 22,095 грн. / 1 дол. США

- К2= 8,24 грн. / 1 дол. США,

- КЗ - 15.106 грн. / 1 дол. США,

- Зм - 0,01149

- М - 0;

- ОЧ1. - 458850 грн.

- Кількість - 115 т.

22,095х(3990/8,24-458850/15,106/115)+458850/115 = 8852,89 грн. за 1 тону, тобто остаточна ціна аміачної селітри в кількості 115 тони станом на 11.03.2015 р. становить 1.018.082 грн. 35 коп. (8852,89/1т х 115)

Також, позивач правомірно визначив і остаточну ціну та вартість примекстра в кількості 2600 л. станом на 11.03.2015 р. за наступним розрахунком:

- Базова ціна Товару = 123,240 грн./л.;

- К1= 22,095 грн. / 1 дол. США

- К2= 8,24 грн. / 1 дол. США,

- КЗ - 15.106 грн. / 1 дол. США,

- Зм - 0,01023

- М - 0;

- ОЧ1. - 320424 грн.

- Кількість - 26000 т.

22,095х(123,24/8,24-320424/15,106/2600)+320424/2600=273,44 грн. за 1 тону, тобто остаточна ціна примекстра в кількості 2600 л. станом на 11.03.2015 р. становить 710944 грн. (273,44/1л х 2600).

Правомірність та правильність здійснення коригування ціни поставленого відповідачеві товару перевірена як місцевим, так і апеляційним судом, а крім того, не спростована СГП ані в цілому, ані за її складовими.

Як свідчать матеріали справи 28.11.2014 р. відповідач здійснив часткову оплату поставлено товару та сплатив позивачеві 779.274 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківської виписки з рахунку відповідача.

Оскільки, відповідач оплатив отриманий товар частково, то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 949752 грн. 35 коп. боргу, в тому числі 390520 грн. заборгованості по оплаті отриманої примекстри (710944-320424) та 559232 грн. 35 коп. заборгованості по оплаті отриманої селітри (1018082,35-458850), внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржене жодною із сторін у справі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 10.420 грн. 17 коп. - 3% річних за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р.

Правильними є і висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 102743 грн. 90 коп. збитків від інфляції, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до п. 3.4.3.3 договору вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо курс банку змінився більш ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Відповідно до ст. ст. 524, 533 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, сторонами було застосовано передбачену ст. ст. 524, 533 ЦК України можливість визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що стягнення 102743,90 грн. - це фактичне подвійне стягнення інфляційних втрат, у зв'язку з чим ці вимоги задоволенню не підлягають.

У п. 6.3 договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 календарних днів останній сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинний сплатити позивачеві 102.573 грн. 52 коп. - пені за період з 21.09.2014 р. по 16.03.2015 р. та 150.670 грн. 19 коп. - 30% штрафу.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставне не зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з нього на користь позивача до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки з таким клопотання відповідач до місцевого суду взагалі не звертався, а крім того, відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, в тому числі і за ініціативою останнього, але лише у винятковому випадку.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як свідчать матеріали справи відповідач ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надав належних доказів в обґрунтування заяви щодо зменшення пені, оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення пені.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, у зв'язку з чим помилковим є посилання відповідача, як на підставу для зменшення розміру пені негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, так як тяжкий фінансовий стан відповідача, за змістом названої норми права, не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені , а крім того, відповідачем взагалі не зазначено, які саме обставини справи він вважає винятковими, а також не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини, внаслідок чого підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - відсутні.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області 26.05.2015 року у справі № 923/503/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СГП "Співдружність" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Головей В.М.

Ярош А.І.