Постанова

від 28.05.2015 по справі 813/1880/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року № 813/1880/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - П’ятковського А.П.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Спільного Українсько-німецього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі Пак" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

Встановив:

Спільне українсько-німецьке підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі Пак» звернулося до суду із адміністративним позовом до ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу; зобов'язати ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області відобразити у інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 у розмірі 1132,23 грн. та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що СП ТзОВ «Полі Пак» 27.02.2015 звернулось до відповідача із заявою про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014. Зазначеною заявою СП ТзОВ «Полі Пак» повідомляло ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівської області про намір досягнення податкового компромісу щодо грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 28305,64 грн., у тому числі за основним платежем на суму 22644,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5661,13 грн. Визначену на підставі зазначеної заяви від 25.02.2015 про намір досягнення податкового компромісу суму узгоджених податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» сплатило до державного бюджету платіжним дорученням №1446 від 05.03.2015 року. Проте, ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області прийняло рішення №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2014 №0000342200, яке мотивовано тим, що досягнення податкового компромісу щодо частини зобов'язань, стосовно якої суд відмовив у задоволенні позовних вимог, суперечить вимогам, встановленим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» №63-VIII (далі - Закон України №63-VIII). Позивач вважає, що ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області не наділене повноваженнями приймати рішення про непогодження застосування податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням, а також вважає, що застосування податкового компромісу щодо частини податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленню-рішенню не суперечить вимогам ПК України. При цьому, позивач посилається на роз'яснення комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Зазначив, що у СП ТзОВ «Полі Пак» були усі підстави для застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2014 №0000342200, а сума податкових зобов'язання, щодо якої СП ТзОВ «Полі Пак» мало намір досягти податкового компромісу, відповідала усім вимогам ПК України, в тому числі податкове зобов'язання було визначено податковим повідомленням-рішенням, податкове зобов'язання стосувалося податку на прибуток, податкове зобов'язання було визначено за податкові періоди до 01.04.2014, податкове зобов'язання було визначено за податкові періоди у межах строків давності, що встановлені ст.102 ПК України, податкове зобов'язання було визначено через завищення витрат, податкове зобов'язання станом на 27.02.2015 не було узгоджене, по неузгодженому податковому зобов'язанні тривала процедура судового оскарження. Також представник позивача зазначив, що законодавство України не обмежує право платника на застосування податкового компромісу наявністю сукупності порушень, процедура податкового компромісу стосується не заниження сум податкових зобов'язань, а конкретних господарських операцій, які призвели до заниження податкових зобов'язань, тому платник податків може самостійно визначати, щодо яких операцій від бажає застосувати податковий компроміс, органи ДФС України не можуть змушувати платника податків до застосування податкового компромісу за певними господарськими операціями, а також органи ДФС України не можуть встановлювати податковий компроміс по одних господарських операціях, як умову застосування податкового компромісу по інших господарських операціях.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що податкові зобов'язання, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 07.05.2014 №0000342200, на даний час є неузгодженими та відповідають критеріям, встановленим Законом України №63-VIII, як такі, що винесені в період 1095 днів до 01.04.2014, вказав, що загальна сума заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні, щодо якої може бути застосована процедура податкового компромісу відповідно Закону України №63-VIII складає 172349 грн. Проти позову ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області заперечила, мотивуючи тим, що бажання СП ТзОВ «Полі Пак» досягнути податкового компромісу лише щодо частини зобов'язань, щодо якої суд відмовив у задоволенні позовних вимог, суперечить вимогам, встановленим Законом України №63-VIII.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, зазначили що однією із підстав відмови у погодженні позивачу застосування податкового компромісу є те, що відносно суми податкових зобов'язань, щодо якої СП ТзОВ «Полі Пак» мало намір застосувати податковий компроміс, податковий орган судовий спір вирішено на користь ДПІ. На думку представника відповідача, бажаючи досягти податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2014 №0000342200, СП ТзОВ «Полі Пак» повинно було подати заяву про застосування податкового компромісу на повну суму податкового зобов'язання за таким податковим повідомленням-рішенням, а не на його частину. При цьому, представник відповідача зазначив, що за усіма іншими критеріями заява позивача відповідала вимогам, що встановлені законодавством для застосування податкового компромісу.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

07.05.2014 ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0000342200, яким збільшило СП ТзОВ «Полі Пак» суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 223752 грн., у тому числі за основним платежем на суму 195805 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 27947 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014, СП ТзОВ «Полі Пак» оскаржило його до Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.05.2014 року №0000342200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 196994,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 174438,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 22555,45 грн. В подальшому, Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.03.2015 у справі №813/5571/14 виправив допущену описку у резолютивній частині постанови від 10.02.2015 в частині податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.05.2014 №0000342200, виклавши її в такій редакції: «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07.05.2014 №0000342200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 195 446 (сто дев'яносто п'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 36 к., у тому числі за основним платежем 173 160 (сто сімдесят три тисячі сто шістдесят) грн. 49 к. та за штрафними (фінансовими) санкціями 22 285 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 87 коп.».

27.02.2015 року СП ТзОВ «Полі Пак» подало ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014. У зазначеній заяві СП ТзОВ «Полі Пак» повідомило ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області про намір досягнення податкового компромісу щодо грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 28305,64 грн., у тому числі за основним платежем на суму 22644,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5661,13 грн., яка визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000342200 від 07.05.2014 за наслідками операцій отримання СП ТзОВ «Полі Пак» послуг від ТзОВ «Аторіс-Т» (код ЄДРПОУ 37801156), які мали місце у ІІ, ІІІ та IV кварталах 2012, відображені у звітних податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року, ІІІ квартали 2012 та цілий 2012 і оформлені договором №1-03-12 від 01.03.2012, актами актом прийому-передачі наданих послуг від 03.05.2012 на суму 18330,00 грн., від 05.09.2012 на суму 30000,00 грн., від 05.10.2012 на суму 30000,00 грн. та від 05.11.2012 на суму 29501,00 грн.

Також, заява СП ТзОВ «Полі Пак» про намір досягнення податкового компромісу містила дані про те, що сума узгоджених податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 визначається як 5% від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (22644,51 грн.) і становить 1132,23 грн.

Платіжним дорученням №1446 від 05.03.2015 СП ТзОВ «Полі Пак» сплатило до державного бюджету суму узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 1132,23 грн.

Не погоджуючись з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області оскаржило її у апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 відкрито апеляційне провадження у справі №876/2596/15 за апеляційною скаргою ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14.

16.03.2015 ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області прийняло рішення №17/2822/10/13-25-22-00 щодо не погодження застосування податкового компромісу, яким не погоджено застосування податкового компромісу СП ТзОВ «Полі Пак».

Зазначене рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 мотивоване тим, загальна сума заниження податкових зобов'язань у податковому повідомленні-рішенні, щодо якої може бути застосована процедура податкового компромісу, відповідно до Закону України №63-VIII складає 172349 грн., а тому загальна сума податкових зобов'язань, що підлягають сплаті СП ТзОВ «Полі Пак» для досягнення податкового компромісу, складає 8618 грн. (5%), однак із змісту заяви вбачається, що СП ТзОВ «Полі Пак» вирішило досягти податкового компромісу лише щодо частини зобов'язань стосовно якої суд відмовив у задоволенні позовних вимог, а саме щодо грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 28305,64 грн., у тому числі за основним платежем на суму 22644,51 грн., за штрафними санкціями на суму 5661,13 грн., що суперечить вимогам, встановленим ЗУ №63.

Не погодившись із вказаним рішенням СП ТзОВ «Полі Пак» оскаржило його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), Законом України №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Відповідно до абзацу 1 п.1 підрозділу 9 2 розділу ХХ ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.7 підрозділу 9 2 розділу XX ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Судом встановлено, що 27.02.2015 СП ТзОВ «Полі Пак» звернулося із заявою до відповідача із намірами досягнути податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 на загальну суму 28305,64 грн., у тому числі за основним платежем на суму 22644,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5661,13 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000342200 від 07.05.2014 стосується суми грошового зобов'язання СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем "податок на прибуток".

Сума податкових зобов'язань, щодо якої СП ТзОВ «Полі Пак» мало намір досягнути податкового компромісу, була визначена ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області за наслідками операцій отримання СП ТзОВ «Полі Пак» послуг від ТзОВ «Аторіс-Т», які мали місце у ІІ, ІІІ та IV кварталах 2012 та відображені у звітних податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012, ІІІ квартали 2012 та цілий 2012, тобто у податкових періодах до 1 квітня 2014 та у межах 1095 , що встановлені статтею 102 ПК України.

Відповідно до абзацу 4 п.56.18. ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно ч.1 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Оскільки, заяву про намір досягнення податкового компромісу СП ТзОВ «Полі Пак» подало до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області 27.02.2015 року і в цей же день отримало постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14, то на вказаний час ще не закінчився встановлений абзацом 1 ч.2 ст.186 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №813/5571/14, якою було відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000342200 від 07.05.2014 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток через безпідставне віднесення до витрат коштів, що сплачені ТзОВ «Аторіс-Т» за маркетингові послуги, а тому станом на день звернення СП ТзОВ «Полі Пак» до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області із заявою про намір досягнення податкового компромісу, сума податкових зобов'язань, щодо якої СП ТзОВ «Полі Пак» мало намір досягнути податкового компромісу, не була узгоджена і щодо неї тривала процедура судового оскарження.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У зв'язку з тим, що ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області оскаржило постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі №813/5571/14 у апеляційному порядку, і ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 відкрито апеляційне провадження у справі за такою апеляційною скаргою, яке не даний час не завершене, то сума податкових зобов'язань, яка визначена СП ТзОВ «Полі Пак» податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014, не є узгоджена і щодо неї триває процедура судового оскарження.

На підставі наведеного, суд вважає, що подана відповідачу 27.02.2015 заява СП ТзОВ «Полі Пак» про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 відповідала усім вимогам, що передбачені підрозділом 9 2 розділу XX ПК України для такого виду заяв, а на вказану у заяві СП ТзОВ «Полі Пак» суму податкових зобов'язань поширювалася можливість застосування процедури податкового компромісу, що передбачений п.7 підрозділу 9 2 розділу XX ПК України.

При цьому, суд також враховує і позицію ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області, яка відображена у оскарженому рішенні №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу та у запереченнях на позовну заяву, про те, що податкові зобов'язання, визначені у вищевказаному податковому повідомленні-рішенні на даний час є неузгодженими та відповідають критеріям, встановленим Законом України №63-VIII, як такі, що прийняті в період 1095 днів до 01.04.2014.

Відповідно до п.7 підрозділу 9 2 розділу XX ПК України досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу.

Оскільки СП ТзОВ «Полі Пак» 27.02.2015 подало до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014, і така заява відповідала вимогам, що передбачені підрозділом 9 2 розділу XX ПК України для такого виду заяв, а на вказану у заяві СП ТзОВ «Полі Пак» суму податкових зобов'язань поширювалася можливість застосування процедури податкового компромісу, що передбачений п.7 підрозділу 9 2 розділу XX ПК України, то ця заява СП ТзОВ «Полі Пак» була достатня для ініціювання процедури податкового компромісу.

Згідно третього речення п.7 підрозділу 9 2 розділу XX ПК України, у таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Оскільки, заяву про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 року СП ТзОВ «Полі Пак» подало до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області 27.02.2015 року, то цей день є днем узгодження СП ТзОВ «Полі Пак» податкових зобов'язань, що визначені у податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 в частині заявлених на податковий компроміс податкових зобов'язань.

Відповідно до абзацу 1 п.8 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Згідно п.2 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Узгоджену заявою від 25.02.2015 про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000342200 від 07.05.2014 суму податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» сплатило до державного бюджету платіжним дорученням №1446 від 05.03.2015, а тому з цього моменту податковий компроміс щодо зазначених податкових зобов'язань вважається досягнутим.

Момент досягнення податкового компромісу є кінцевим етапом врегульованої підрозділом 9 2 Розділу XX ПК України процедури застосування податкового компромісу, після настання якого закон не передбачає можливості її перегляду, зміни чи скасування або ж прийняття з цього питання будь-якого іншого рішення.

Згідно абзацу 2 п.8 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України, після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Надаючи оцінку прийнятому ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області рішенню №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу, суд виходить з положень ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзаців 1-2 п.1.1. ст.1 ПК України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Аналізуючи в контексті наведеного положення п.7 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України щодо процедури досягнення податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях, суд приходить до висновку, що прийняття органами ДФС України рішень про погодження чи непогодження застосування податкового компромісу щодо податкових повідомлень-рішень не лише не передбачене законом, але й прямо суперечить йому.

Оскільки згідно абзацу 1 п.8 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, то прийняття контролюючим органом будь-яких рішень після досягнення податкового компромісу, на можливість його досягнення уже впливати не може.

Суд також враховує позицію комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, яка викладена у листі №04-27/10-598 від 10.03.2015 року «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу», згідно якої законом встановлено заявницький (інформаційний) характер процедури податкового компромісу щодо розміру сплати, видів податків та термінів застосування податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адміністративного оскарження, та іншими неузгодженими податковими зобов'язаннями; отже, цими нормами чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу; будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неможливості застосування податкового компромісу, що частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, суд виходить з того абзацом 1 п.7 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

З положень даної правової норми випливає, що податковий компроміс поширюється на «неузгоджені суми» податкових зобов'язань, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях. При цьому, суд вважає, що дане поняття «неузгоджені суми» визначає граничну межу сум податкових зобов'язань, щодо яких може бути застосовано податковий компроміс, а не конкретну суму, на яку повинен бути заснований податковий компроміс.

Пунктом 7 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України передбачено, що досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, а положенням п.12 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України передбачено, що платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом, вказують на те, що застосування податкового компромісу є правом платників податків, яке останні вправі реалізувати на власний вибір, в тому числі в частині сум податкових зобов'язань, але в межах, що визначені (дозволені) законом.

Абзацом 1 п.1 підрозділу 9 2 Розділу XX ПК України визначено особливості процедури податкового компромісу у разі подання уточнюючих розрахунків, який прямо передбачає право платника податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, вказати в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В процесі розгляду справи будь-якого нормативного обґрунтування неможливості застосування податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, відповідач на вимогу суду не надав. Позиція представника відповідача про те, що закон прямо не передбачає можливості застосування податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні, є необґрунтованою.

При цьому, суд враховує положення п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України, які до одних із принципів податкового законодавство України відносить презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, та положення п.56.21. ст.56 ПК України, за якими у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що органи ДФС України не наділені повноваженням зобов'язувати платника податків до застосування податкового компромісу за певними господарськими операціями, або використовувати застосування податкового компромісу за одними господарськими операціями, як умову застосування податкового компромісу за іншими господарськими операціями, та про те, що право платника податків на податковий компроміс обмежене підставами заниження податкових зобов'язань та строками вчинення відповідного порушення, але не наявністю сукупності порушень.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що ПК України не виключає можливості досягнення податкового компромісу щодо частини податкових зобов'язань, які визначені у податковому повідомленні-рішенні.

Прийняте ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівської області після досягнення податкового компромісу рішення №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу є протиправним, оскільки прийняте не на підставі законів України, з перевищенням повноважень, що передбачені законами України, не у спосіб, що визначений законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до п.п.19 1 .1.10. п.19 1 .1. ст.19 1 ПК України, однією із функцій контролюючих органів, є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Згідно п.74.1. ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994.

Зазначеним Порядком передбачено ведення інтегрованої картки платника, як форми оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно з абзацом п.1 розділу ІІ Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку, форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Згідно п.1. розділу ІІІ Порядку, нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Відповідно до п.3. розділу ІІІ Порядку, зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

На підставі наведеного, суд вважає, що узгодження податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 у розмірі 1132,23 грн. та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 повинно бути відображено у інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем «податок на прибуток».

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області №17/2822/10/13-25-22-00 від 16.03.2015 щодо не погодження застосування податкового компромісу слід визнати протиправним та скасувати, а ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області зобов'язати відобразити у інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» узгодження податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 на суму 1132,23 грн. та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014.

Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір в розмірі 146,16 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

Постановив:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 16.03.2015 року №17/2822/10/13-25-22-00 щодо непогодження застосування податкового компромісу.

3. Зобов'язати ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області відобразити у інтегрованій картці СП ТзОВ «Полі Пак» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов'язань СП ТзОВ «Полі Пак» за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року у розмірі 1132,23 грн. та досягнення СП ТзОВ «Полі Пак» податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0000342200 від 07.05.2014 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-німецького підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі Пак» (81132, Львівська область, Пустомитівський район, c. Малечковичі, вул. Б.Хмельницького, 13, код ЄДРПОУ 22380463) 146 (сто сорок шість) гривень 16 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2015