Постанова

від 27.05.2015 по справі 816/1333/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1333/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника відповідача - Гершковича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /надалі - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" /надалі - відповідач, ТОВ "Юнсон"/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29275 грн. 73 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 234 грн. 24 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2014 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

07 березня 2015 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що ТОВ "Юнсон" створено належну кількість робочих місць для інвалідів, про що Полтавський міський центр зайнятості повідомлявся шляхом направлення звітів, а отже, відповідачем вживалися необхідні заходи для виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 27 травня 2015 року, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представників Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 02 березня 2015 року ТОВ "Юнсон" (ідентифікаційний код 21045544) подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.4/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2014 році становила 103 особи.

При цьому кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (осіб) становить 4 особи.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано ТОВ "Юнсон" адміністративно-господарські санкції у розмірі 29275 грн. 73 коп. (за 1 особу) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 234 грн. 24 коп. (за 8 днів (з 16.04.2015 по 23.04.2015)) /а.с. 5/.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно положень статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини 3 статті 217 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 4 статті 217 ГКУ).

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Матеріалами справи підтверджено, що на ТОВ "Юнсон" протягом 2014 року працювало чотири особи, яким встановлено інвалідність: ОСОБА_2 з 01.01.2014 по 31.12.2014; ОСОБА_3 з 01.01.2014 по 17.12.2014; ОСОБА_4 з 01.01.2014 по 31.12.2014; ОСОБА_5 з 30.05.2014 по 31.12.2014 /а.с. 24-28, 83-89, 102/.

Позивачем подано до Полтавського міського центру зайнятості звітність форми З-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 30.12.2013, що підтверджується звітністю форми № 3-ПН та листом Полтавського міського центру зайнятості № 05-2866 від 24.06.2014, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 80-95/.

А отже, з 30.12.2013 Полтавський міський центр зайнятості був проінформований про наявність вакансій для інвалідів на ТОВ "Юнсон" та мав можливість у січні 2014 року направляти відповідних осіб для працевлаштування до ТОВ "Юнсон".

Однак, згідно листа Полтавського міського центру зайнятості № 03-1861 від 25.05.2015 особи з інвалідністю, які б відповідали освітньо-кваліфікаційним вимогам за спеціальністю "Фармація" на посаду провізора та фармацевта в період з 26.12.2013 по 10.02.2014 у ТОВ "Юнсон" на співбесіду не направлялися у зв'язку з відсутністю цих осіб на обліку у Полтавському міському центрі зайнятості /а.с. 96/.

Згідно листів Полтавського міського центру зайнятості № 05-1594 від 28.04.2015 та № 05-1615 від 30.04.2015 відповідач у 2014 році подавав звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням вакансій для інвалідів щомісячно, починаючи з 10.02.2014 /а.с. 18, 76/. Копії звітів за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" ТОВ "Юнсон", які подавалалися та були прийняті Полтавським міським центром зайнятості наявні у матеріалах справи /а.с.34-73/.

Згідно листа Полтавського міського центру зайнятості № 05-1615 від 30.04.2015 особи, які мають групу інвалідності та відповідають вимогам вакансій за спеціальностями, зокрема, провізор, фармацевт, в 2014 році на обліку в службі зайнятості не перебували /зворот а.с. 76/.

Таким чином, відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування інвалідів у 2014 році, а саме створив відповідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також подавав до служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а тому позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29275 грн. 73 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 234 грн. 24 коп. - необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 червня 2015 року.

Суддя С.С. Сич