Постанова

від 18.05.2015 по справі 826/2454/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2015 року № 826/2454/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003031705 від 16.10.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 213 925,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 23 081,75 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки ним надано працівникам контролюючого органу всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт надання послуг/виконання робіт.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Громадянин ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.08.2009р., про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №220660000000022757.

Позивач взятий на податковий облік в ДПІ у Деснянському районі м. Києва 27.08.2009р. за №38936. Реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №100332548 від 08.04.2011р., виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_1.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва на підставі наказу №972 від 07.08.2012р., посвідчення від 09.07.2009р. №056916, відповідно до п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями проведена позапланова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Інтербазіс» (код ЄДРПОУ 37194178) за травень 2011 року та з ТОВ «ТВС «Енергостандарт» (код ЄДРПОУ 37264388) за червень-серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.08.2012р. № 2815/17\-5/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення п.198.6. ст. 198. та п.200.1; ст.200 Податкового-кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 213 925грн. За результатами перевірки донараховано податку на додану вартість на суму 213 925грн. в к. в т.ч. в травні 2011р.-75 435грн., в червні 2011р.- 46 167грн., в липні 2011р.- 46 667грн., в серпні 2011р.- 45 656 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем на обов'язкові письмові запити про надання пояснення та документального підтвердження з питань правовідносин з ТОВ «ТВС «Енергостандарт» та ТОВ «Компанія «Інтербазіс» відповідно до листів від 27.07.2012р. за №2529/10/17-147 та від 01.08.2012р. за №2669/10/17-147 документи не надані. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від вищезазначених контрагентів - постачальників на загальну суму 213 925грн., чим порушено п. 198.6 ст.198 , п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Деснянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012р. №0003031701 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 237006,75 грн. (основний платіж і 213 925,00 грн. та штрафні санкції 23 081,75 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Як зазначено в акті, документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено на підставі п.п.78.1.1.та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовийзапит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що податковим органом з метою співставлення даних податкового обліку направлялися позивачу письмові запити від 27.07.2012р. за №2529/10/17-147 та від 01.08.2012р. за №2669/10/17-147 про надання пояснення та документального підтвердження з питань правових відносин з ТОВ «ТВС «Енергостандарт» та ТОВ «Компанія «Інтербазіс», проте ФОП ОСОБА_1 на обов'язкові письмові запити документи не надані.

Для підтвердження задекларованої позивачем суми дозволеного податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість за червень-серпень 2011 року відповідачем направлено запит до ДПІ у Печерському районі м. Києва (лист за №2282/7/17-154 від 25.07.2012р.) про проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВС Енергостандарт», яке перебувало у господарських відносинах з ФОП ОСОБА_1 в червні-серпні 2011р., а також використано інформацію по платнику ПДВ ОСОБА_1 про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

У відповідь на запит, ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВС Енергостандарт» щодо підтвердження господарських відносин за період з 14.09.2010р. по 21.12.2011р., про що складено акт від 01.03.2012р. за №1110/23-04/37264388.

Податковий орган зазначив суду, що на даний час триває оперативно-розшукова робота по встановленню місцезнаходження посадових осіб, засновників ТОВ «ТВС «Енергостандарт» та опитування щодо легітимності створення підприємства та причетності їх до господарської діяльності товариства.

Для підтвердження задекларованої фізичною особою - підприємцем суми дозволеного податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за травень 2011 року відповідачем направлено запит (лист за №2866/7/17-154 від 23.08.2012р.) про проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Інтербазіс», яке перебувало у господарських відносинах з ФОП ОСОБА_1 в травні 2011 року, а також було використано інформацію по платнику ПДВ - ФОП ОСОБА_1 про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на момент перевірки відповіді не надано.

Відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2011 року станом на 30.08.2012р. (дата звірки 18.04.2012р.) щодо платника ПДВ ОСОБА_1 встановлено, що постачальником товару (робіт, послуг) в травні 2011 року було підприємство: ТОВ «Компанія «Інтербазіс» (код ЄДРПОУ 37194178): фізичною особою-підприємцем задекларовано суму податкового кредиту по придбаному товару (роботам, послугам) в травні 2011 року в розмірі 75 434,67грн.

За результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлена розбіжність сум ПДВ, включених ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Інтербазіс» на суму ПДВ 75 434,60 грн. за травень 2011 року станом на 30.08.2012р.

Відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень-серпень 2011 року станом на 30.08.2012р. щодо платника ПДВ ОСОБА_1 встановлено, що постачальником товару (робіт, послуг) в червні-серпні 2011р. було підприємство: ТОВ «ТВС Енергостандарт» (код ЄДРПОУ 37264388), позивачем задекларовано суму податкового кредиту по придбаному товару (роботам, послугам) в червні 2011 року в розмірі 46 166,67грн., в липні 2011 року в розмірі 46 666,67грн., в серпні 2011 року в розмірі 45 656,00грн.

За результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлена розбіжність сум ПДВ, включених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «TBC Енергостандарт» - код ЄДРПОУ 37264388 на суму ПДВ 138489,34грн. станом на 30.08.2012р. в т.ч. за червень 2011 року на суму 46 166,67 грн., за липень 2011 року на суму 46 666,67 грн., за серпень 2011 року на суму 45 656,00 грн.

Позивач ні у позовній заяві ні безпосередньо під час судового розгляду справи не надав належної первинної бухгалтерської документації та не пояснив суду поважності причин її не надання на обов'язкові письмові запити податкового органу.

В той же час, у відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа» ( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно з п 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В той же час, позивач, в порушення вищезазначених норм закону, первинну бухгалтерську документацію під час проведення перевірки не надав та не довів неможливість подання таких доказів.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюється Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до пунктів 200.1 та 200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу), на його вимогу, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Цим же пунктом передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

В той же час, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Враховуючи викладену вище правову позицію, суд вважає, що для встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту суду необхідно дослідити товарність та реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Зокрема, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ТВС Енергостандарт» позивач надав суду копії податкових накладних та актів виконаних робіт до договору від 01.06.2011 року № 1, проте сам договір суду не надав, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість дослідити предмет і умови укладеного договору.

Окрім того, згідно актів виконаних робіт, ТОВ «ТВС Енергостандарт» надало позивачу експедиторські послуги, проте в акті відсутня інформація які саме послуги надавались, у якій кількості, час, маршрут перевезень, період надання послуг тощо.

З наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між укладеним договором та результатом його виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.

По взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Інтербазіс» позивач взагалі не надав суду будь-якої первинної документації.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновком податкового органу, що витрати фізичної особи-підприємця (покупця) по сплаті ПДВ в сумі 213 925 грн. підлягають виключенню з податкового кредиту в т.ч. в травні 2011р. -75 435грн., в червні 2011р.- 46 167 грн., в липні 2011р.- 46 667 грн., в серпні 2011р.- 45 656 грн. як такі, що не підтверджені належними первинними документами.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0003031705 від 16.10.2012р. винесене відповідачем з підстав та у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи зазначені норми законодавства, ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 740,14 грн.

Відповідно до платіжного доручення позивач сплатив судовий збір у розмірі 474,01 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 266,13 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 4 266,12 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України , постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко