Постанова

від 03.06.2015 по справі 826/334/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/334/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Аліменка В.О., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Самсонової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. №0036481702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» ( далі - ПП «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві ).

Відповідачем було проведено фактичну перевірку ПП «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками ( найманими особами ), за результатами якої складено акт від 19.09.2014 р. № 7060/1702/35510645.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено, що позивач у період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р. виплачував своїм робітникам тіньову заробітну плату, яку не відображено в податковій звітності, не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі вказаного акту від 19.09.2014 р. № 7060/1702/35510645 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014р. № 0036481702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 128026,18 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями - 93739,81 грн.

Зазначене рішення відповідача було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві та до ДФС України, однак, за результатами розгляду скарг залишено без змін.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі якого ним було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не підтверджуються жодними доказами, а також з того, що цілодобова охорона об'єктів здійснювалась позивачем не за допомогою власних трудових ресурсів, а шляхом укладання договорів субпідряду з іншими суб'єктами господарювання, що підтверджується відповідними доказами у справі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 2464-ІV ) та «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються ( надаються ) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У п. 18.1 ст. 18 ПК України закріплено, що податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Зокрема, форма, порядок заповнення і подання податковими агентами такого податкового розрахунку за формою № 1 ДФ на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1020, що передбачає відображення не тільки доходів, які підлягають оподаткуванню, але й також доходів, які сплачуються податковим агентом платникам податку з доходів фізичних осіб та и не оподатковуються таким податком при їх виплаті, зокрема, доходів фізичних осіб-підприємців, з яких сплачений єдиний податок згідно спрощеній системі обліку та звітності або фіксований податок.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування ( виплати, надання ); іноземні доходи - доходи ( прибуток ), отримані з джерел за межами України.

У пп. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1 та пп. 164.2.1, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України закріплено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України регламентовано, що податковий агент, який нараховує ( виплачує, надає ) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-ІV, платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є роботодавці - підприємства, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-ІV визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У ст. 8 зазначеного Закону закріплено, що розмір внеску з заробітної плати найманих працівників, який нараховується роботодавцями - фізичними особами становить 3,6% бази нарахування єдиного внеску, а для інших випадків - 34,7 відсотка від бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону № 2464-ІV, контролюючий орган вправі обчислити єдиний внесок на підставі актів перевірок правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплати на суми яких нараховується єдиний внесок.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання, які використовують найману працю, утримувати з виплачуваної ними заробітної плати працівників податок на доходи фізичних осіб та нараховувати на неї і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, судова колегія встановила, що позивачем з Київським університетом права НАН України було укладено договори про надання послуг охорони від 01.01.2013 р. № 03, від 01.03.2013 р. № 05, від 01.01.2014 р. № 002, від 01.01.2013 р. № 04, від 01.01.2014 р. № 001; з ПАТ «Трест Київміськбуд-3» - договори охорони житлового будинку та інших об'єктів від 01.01.2013 р. № 01.01.13, № 02.01.2013, від 01.01.2014 р. № 04.01.2014, від 27.06.2013 р. № 01.07.2013, від 01.01.2014 р. № 05/01/14; з Національним університетом «Києво-Магилянська академія» - договори з охорони майна, збереження матеріальних цінностей від 24.01.2014 р. № 77/11; з ТОВ «ЕМ АЙТІ Компані» від 11.03.2014 р. № 11.03.2014.

За всіма вказаними договорами ПП «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» забезпечувало цілодобову охорону відповідних об'єктів вказаних контрагентів.

Зазначені обставини вбачаються з матеріалів справи, визнаються обома сторонами, у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України, колегія суддів вважає їх такими, що не потребують доказування.

Крім того, колегія суддів встановила й те, що періоди часу, фактично відпрацьованого робітниками позивача, згідно зі штатними розкладами /Т.1 а.с. 221-250, Т. 2 а.с. 2-38 /, графіками робочого часу / Т. 2 а.с. 39-62 /, табелями обліку використаного робочого часу / Т.2 а.с. 63-105 /, які містяться в матеріалах справи, не відповідають обсягу послуг з охорони, фактично наданих позивачем його контрагентам за вказаними вище договорами, а саме: час, який був фактично відпрацьований офіційно працевлаштованими робітниками позивача, є меншим, ніж сукупний час цілодобової охорони об'єктів, яка була здійснена позивачем за договорами з Київським університетом права НАН України, ПАТ «Трест Київміськбуд-3», Національним університетом «Києво-Магилянська академія», ТОВ «ЕМ АЙТІ Компані».

Таким чином, колегія суддів вважає, що заробітна плата, яка офіційно виплачувалась позивачем його працівникам у період з 01.01.2013 р. по 30.06.2014 р. не покриває витрати підприємства на оплату трудових ресурсів, які фактично мали бути ним використані для виконання своїх зобов'язань за договорами про надання послуг з охорони об'єктів ПАТ «Трест Київміськбуд-3», Національного університету «Києво-Магилянська академія», ТОВ «ЕМ АЙТІ Компані», Київського університету права НАН України.

При цьому, доводи позивача про те, що виконання зобов'язань з цілодобової охорони об'єктів із вказаними контрагентами здійснювалось ним шляхом укладання договорів субпідряду з ТОВ «Охоронне агентство «Фортекс-А», ТОВ «ТК Фіона», ТОВ «Спектрум», що, на його думку, підтверджується відповідною первинною документацією, судова колегія вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, акти здачі-прийняття робіт, додатки до цих актів / Т. 4 а.с. 3-32 /, виписки по особовим рахункам, виписки по рахункам / Т. 4 а.с. 33-92 /, які містяться в матеріалах справи та для надання яких позивачу апеляційним судом надавався час, являють собою ніким не завірені роздруківки, справжність яких викликає сумнів. Крім того, на більшості з цих паперів не можливо ідентифікувати реквізити відбитку печатки або взагалі встановити її наявність на аркуші.

Таким чином, судова колегія вважає, що такі викопіювання не відповідають вимогам належності і допустимості доказів, що визначені у ст. 70 КАС України, і не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Отже, докази, які були надані позивачем до суду першої інстанції та до апеляційного суду не спростовують правильності висновків податкового органу, які викладені в акті перевірки від 19.09.2014 р. № 7060/1702/35510645, про те, що позивач виплачував своїм робітникам тіньову заробітну плату, яку не відображено в податковій звітності, не утримував з таких виплат та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, відповідач, діючи згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, надав суду детальні та обґрунтовані розрахунки і порівняльні таблиці сум заробітної плати, які офіційно були виплачені позивачем його працівникам і які фактично були ним виплачені задля забезпечення достатнього обсягу трудових ресурсів для охорони об'єктів ПАТ «Трест Київміськбуд-3», Національного університету «Києво-Магилянська академія», ТОВ «ЕМ АЙТІ Компані», Київського університету права НАН України, а також сум податку з доходів фізичних осіб і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які мали бути сплачені ПП «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» / Т. 3 а.с. 16-19, 21/, та відповідні матеріали фактичної перевірки / Т. 3 а.с. 23-159, Т. 4 а.с. 110-123 /.

Крім того, судова колегія звертає увагу й на те, що працівники ПП «Недержавна служба безпеки «Чорна акула», а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у своїх письмових поясненнях, наданих старшому оперуповноваженому ОУ ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві, зазначили, що частина заробітної плати виплачується їм на зарплатну карту, а решта - на руки ( по відомості ) / Т. 3 а.с. 31, 34 /. Працівник позивача - ОСОБА_4 у своїх поясненнях начальнику ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві Лаврову О.С. зазначив, що частину своїй заробітної плати ( 1600 грн. ) він отримує на руки ( у конверті ) / Т. 3 а.с. 117 /.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 81 КАС України, колегія суддів вважає, що, у даному випадку, відповідачем доведено, що позивач дійсно виплачував своїм робітникам тіньову заробітну плату, суми якої не відображав у своїй податковій звітності, не утримував та не перераховував з неї до бюджету податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. №0036481702, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 51.1 ст. 51, п. 110.1 ст. 110, п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, 164.1.2 п. 164.1 та пп. 164.2.1, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України та ст.ст. 4, 6-9 Закону № 2464-ІV.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Недержавна служба безпеки «Чорна акула» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кобаль М.І.