Ухвала

від 19.05.2015 по справі 826/1324/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/15997/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015

та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2015

у справі № 826/1324/15

за поданням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «І2Р»

про стягнення коштів за податковим боргом

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з поданням про стягнення з ТОВ «І2Р» коштів за податковим боргом шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків у розмірі 832 741 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015, провадження у справі закрито, з огляду на те, що наявний спір про право.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом подання є наявний у відповідача податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість у сумі 832 741 грн., який виник за наслідками перевірки підприємства та прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0001642207 та № 001652207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014, по справі № 826/9759/13-а відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2013 № 0001642207 та № 001652207.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2014 відкрито касаційне провадження К/800/21104/14 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «І2Р» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2013 по справі № 826/9759/13-а.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому, незгода платника податків із рішенням податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України може підтверджуватись не лише зверненням із відповідним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено арешт або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Отже, вирішити питання стосовно стягнення з ТОВ «І2Р» коштів за податковим боргом шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків в порядку передбаченому ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України, являється неможливим, оскільки платник податків оскаржує прийнятті податкові повідомлення-рішення, що стали підставою для виникнення обставин для звернення з відповідним поданням.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний