Ухвала

від 19.05.2015 по справі 826/9192/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/63171/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Поліщук О.А.

відповідача - Шендрика С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014

у справі № 826/9192/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0001982250 від 07.06.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профтранссервіс» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Аквамарин-ЛТД» за період з 01.01 по 31.12.2010, складено акт від 21.05.2012 № 171/22-505/35465163, в якому зафіксовані порушення, зокрема, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 032 668 грн., у т.ч.: по періодам: квітень 2010 року на суму 895 083 грн. та червень 2010 року на суму 137 585 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 07.06.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001982250 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 290 835 грн., в т.ч.: 1 032 668 грн. основного платежу та 258 167 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Аквамарин-ЛТД» та ТОВ «Профтранссервіс» було укладено договір про виконання робіт з очистки вагонів № 42/04 від 16.04.2010, за умовами якого ТОВ «Аквамарин-ЛТД» зобов'язувалося виконати роботи з очищення залізнично-дорожніх вагонів, зняття елементів кріплення при вивантаженні, вивезти залишки вантажу у вигляді сміття, а також здійснити підготовку вагонів до завантаження та опломбування; використовувати в ході виконання робіт матеріали, дозволені до використання органами санітарного контролю і технічних умов навантаження та кріплення вантажів; інформувати ТОВ «Профтранссервіс» про хід виконання робіт у порядку, встановленому замовником.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договору № 42/04 від 16.04.2010 ТОВ «Профтранссервіс» надало суду копії актів здачі-приймання виконаних робіт від 30.04.2010 та від 30.06.2010, а також податкових накладних.

На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаного договору, позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1 032 668 грн.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає такі дії ТОВ «Профтранссервіс» неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Аквамарин-ЛТД» наявні ознаки фіктивності. Висновок про фіктивну діяльність вказаної юридичної особи був зроблений спеціалістом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського районного управління міліції за результатами почеркознавчого дослідження документів, складених ТОВ «Профтранссервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «Аквамарин-ЛТД».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав доказів інформування ТОВ «Аквамарин-ЛТД» про хід виконання робіт, передбачених договором № 42/04 від 16.04.2010; неможливо встановити у якій саме формі сторони домовилися передавати зазначену інформацію; ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31.12.2013 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення офіційного документу), у зв'язку із закінченням строку давності, зазначено, що ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність своїх дій та недостовірність внесених даних, діючи за вказівкою директора ТОВ «Профтранссервіс» Распоніна О.В., підписав акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.04.2010 по договору № 42/04 від 16.04.2010, що містить завідомо неправдиві відомості щодо виконання робіт з обслуговування вагонів ТОВ «Аквамарин-ЛТД».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквамарин-ЛТД», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні робіт, що придбані платником податку з відповідним документальним підтвердженням та допитом свідків.

Для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди залишили поза увагою, що встановлені ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31.12.2013 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності обставини не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч. 4 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені достатніми, належними доказами, ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальної справи, які як доказ не мають для суду наперед встановленої сили і повинні оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України разом з іншими доказами в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний