Постанова

від 12.08.2015 по справі 826/9192/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2015 року № 826/9192/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» (надалі - Позивач/ТОВ «Профтранссервіс») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі №0001982250 від 07 червня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено про необхідність дослідження обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквамарин-ЛТД», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні робіт, що придбані платником податку з відповідним документальним підтвердженням та допитом свідків, оскільки для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

За результатом автоматичного розподілу, адміністративну справу № 826/9192/14 передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2015 року прийнято до розгляду адміністративну справу № 826/9192/14 та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 01 липня 2015 року суд без викладення окремим документом постановив ухвалу про заміну відповідача на належного Державну податкову інспекцію в Подільському району Головного управління ДФС у м. Києві.

Представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти адміністративного позову, надав письмові заперечення проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» перебуває на податковому обліку в ДПІ в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі направлення від 07 травня 2012 року № 364 посадовою особою відповідача згідно з п.п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України , наказу ДПІ в Подільському районі м. Києва ДПС від 07 травня 2012 року № 320, постанови слідчого ОВС прокуратури м. Києва Мороза Т.П. від 17 квітня 2012 року про проведення податкової перевірки по кримінальній справі № 58-2842 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Аквамарин-ЛТД» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки, за результатами якої 21 травня 2012 року складено акт № 171/22-505/35465163.

За результатами проведеної перевірки, посадовою особою відповідача виявлено порушення: п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 290 835,00 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн. (2 квартал 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн.); 9 місяців 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн. (3 квартал 2010 р. у сумі 0 грн.); 2010 р. у сумі 1 290 835,00 грн. (4 квартал 2010 р. у сумі 0 грн.); п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1 032 668,00 грн., у тому числі по періодам: квітень 2010 р. на суму 895 083,00 грн., червень 2010 р. на суму 137 585,00 грн.;

07 червня 2012 року відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001982250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1290835,00 грн., у тому числі за основним платежем 1032668,00 грн. Та за штрафними санкціями - 258167,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Аквамарин-ЛТД», а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси, висновки щодо встановлених порушень є помилковими та зробленими в результаті неправильного тлумачення норм законодавства.

Відповідач, в свою чергу, вважає дії позивач неправомірними з огляду на те, що в діяльності ТОВ «Аквамарин-ЛТД» наявні ознаки фіктивності. Висновок про фіктивну діяльність вказаної юридичної особи був зроблений спеціалістом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського районного управління міліції за результатами почеркознавчого дослідження документів, складених ТОВ «Профтранссервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «Аквамарин-ЛТД».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквамарин-ЛТД», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справ вбачаться що між позивачем (замовник) та ТОВ «Аквамарин ЛТД» (підрядник) укладено Договір № 42/04 на надання робіт по очистці вагонів від 16 квітня 2010 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити комплексу робіт по очистці залізничних вагонів, зняття кріплень при вивантаженні, із вивезення зметених залишків вантажу в вигляді сміття, а також підготовку вагонів до завантаження та навішування ЗПП (запірно-пломбувальних пристроїв) після завантаження вагонів.

Умовами договору передбачено здійснення оплати за виконані роботи протягом 3 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт з розрахунком їх вартості.

На підтвердження реальності здійснення послуг згідно договору № 42/04 позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-приймання виконаних робіт на суму 6916007,22 грн., зокрема: акт № 300410 від 30 квітня 2010 року, відповідно до якого вартість робіт склала 5370499,98 грн. (в тому числі ПДВ 895083,33 грн.); акт № 300610 від 30 червня 2010 року, відповідно до якого вартість робіт склала 825507,24 грн. (в тому числі ПДВ 137584,54 грн.).

В свою чергу, ТОВ «Аквамарин-ЛТД» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 5611007,24 грн., які стали підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту, а саме: № 873 від 16 квітня 2010 року на суму 1071000,00 грн., № 907 від 21 квітня 2010 року на суму 49500,00 грн.; № 963 від 28 квітня 2010 року на суму 650000,00 грн.; № 976 від 30 квітня 2010 року на суму 3600000,00 грн.; № 1476 від 30 червня 2010 року на суму 825507,24 грн.

На підставі документів, складених у зв'язку з виконанням вказаного договору, позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, в якості доказів проведення оплати за отримані роботи, позивачем надано платіжні доручення із відмітками банку про проведення платежів.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем в перевіряємий період врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334) та Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п. 5.11 ст. 5 Закону № 334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону № 334 та Закону № 168, підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон № 334 та Закон № 168 пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

При цьому, в пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають як відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так і первинні документи на підставі яких сформований податковий облік платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п. 1.1 р. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1, 2.2 р. 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Позивач має ліцензію серії АГ № 504577, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України, якою позивачу дозволено наступні види робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

З матеріалів справи вбачається, що для здійснення власної господарської діяльності з надання послуг щодо перевезень позивачем укладено: договір № ПР/М-08449/НЮп від 08 травня 2015 року з ДП «Придніпровська залізниця» про організацію перевезень вантажів по залізницях України та додаткову угоду № 9 до цього договору від 25 грудня 2013 року; договір з ДТПО «Південно-західна залізниця» № ПЗ/М-085253/НЮ від 19 лютого 2008 року про організацію перевезень та розрахунки з експедиторськими організаціями за них з додатковою угодою № 13; договір № Е-087735 від 28 грудня 2010 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з ДП «Донецька залізниця» з додатковою угодою № 10; договір № 619-10 від 29 листопада 2010 року про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з ДТГО «Львівська залізниця» з додатковою угодою № 4; договір № 1160424 від 28 березня 2008 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги з ДП «Одеська залізниця»; договір № 026/4 від 23 грудня 2013 року про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів з ДП «Південна залізниця».

У якості доказів надання послуг з перевезення вантажу та, як наслідок, необхідності отримання позивачем послуг від ТОВ «Аквамарин ЛТД» в рамках договору № 42/04 на надання робіт по очистці вагонів від 16 квітня 2010 року позивачем долучено до матеріалів справи копії актів прийому, видаткових актів, договір № 30/10 про надання послуг з організації перевалювання вантажів та їх експедирування від 19 жовтня 2009 року з доповненнями № 1-4 (строк дії договору - до 31 грудня 2010 року), з якого, в тому числі, вбачається, що до вартості наданих послуг входить вартість робіт з подачі-прибирання вагонів та копії виписок з банку по надходженню коштів від ТОВ СП «Нібудон» (т. 2, а.с. 4-250, т. 3, а.с. 1-103).

На підтвердження можливості здійснення господарської діяльності та наявності у штаті кваліфікованих фахівців позивачем долучено до матеріалів справи довідку про штатний розпис станом на 01 липня 2014 року, з якою вбачається, що у штаті ТОВ «Профтранссервіс» перебувало на момент виникнення спірних відносин 9 осіб та копії дипломів. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору оренди № 977 від 07 жовтня 2013 року на підтвердження наявності у позивача нежитлового приміщення для здійснення господарської діяльності, передбаченої статутними документами.

З матеріалів справи вбачається, що при перевезенні використовувались вагони-хоппери зерновози, на що вказує їх цифрова класифікація, викладена у Довіднику 8-значних систем нумерації вантажних вагонів колії 1520мм від 01 червня 2005 року (далі по тексту - Довідник).

Як випливає із змісту акту прийому-передачі № 300610 від 30 червня 2010 року та акта прийому-передачі № 300410 від 30. квітня 2010 року нумерація вагонів, які використовувались під час очищення починається з цифр « 5» та « 95».

Відповідно до п. 4.2. Довідника на « 5» починаються власний рухомий склад, який не належить жодній із залізниць, а підприємствам. Відповідно до п.4.1. Довідника на « 95» починаються вагони -хоппери зерновози.

Відповідно до ст. 35 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов'язані: повністю вивантажити (злити) вантаж із вагона (цистерни) і контейнера; повністю прибрати з вагона (контейнера) скріплюючий дріт, дротові закрутки з люків і штурвалів, стояки, бруски та інші елементи кріплення вантажів, крім інвентарних засобів кріплення, які підлягають поверненню; прибрати також папір, картон, фанеру, листовий метал, дошки та інші засоби упаковки і збереження вантажів. У разі неповного розвантаження вагони залишаються в одержувача з внесенням ним платежів за період користування вагонами; очистити зовнішню поверхню кузова вагона (контейнера) від залишків, які її забруднюють, захисної плівки, наклейок, бірок і написів, а всередині вагонів (контейнерів) - від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання. Очищення контейнерів здійснюється в усіх випадках вантажовідправником та вантажоодержувачем.

Очищення, промивання і в необхідних випадках дезінфекція вагонів після перевезення тварин, птиці, сирих тваринних продуктів та швидкопсувних вантажів можуть здійснюватися за рахунок одержувача у спеціально обладнаних місцях.

Промивання, дегазація, дезактивізація вагонів після вивантаження небезпечних, отруйних, сморідних і забруднюючих вантажів здійснюються одержувачем у спеціально обладнаних місцях. Перелік таких вантажів встановлюється Правилами.

Очищення внутрішньої і зовнішньої поверхні цистерн та бункерних на піввагонів від забруднення після наливу і злиття здійснюється відповідно вантажовідправником або вантажоодержувачем.

Злиття продуктів з цистерн та бункерних ні піввагонів має здійснюватись повністю (за винятком випадків, коли стандартами допускається наявність залишків) з очищення в'язких продуктів з внутрішньої поверхні котла і бункера.

Залізниця має право не приймати не очищені після вивантаження (злиття) вагони і контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів (контейнерів), а з одержувача стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищення.

Вантажоодержувач вносить залізниці установлену відповідно до ст. 119 цього Статуту плату за час знаходження цистерн і бункерних на піввагонів на промивально- пропарювальній станції залізниці під очищенням від залишків продуктів.

Вантажоодержувач відшкодовує також витрати залізниць, пов'язані з очищенням порожніх вагонів у пунктах їх наступного навантаження.

Згідно статті 5 статуту позивача, до предмету діяльності TOB «Профтранссервіс» зокрема належать: діяльність пов'язана із транспортним експедируванням, а також надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом.

Позивач є орендарем та суборендарем залізничних вагонів, а основним видом його діяльності є організація перевезень вантажів та поставка вантажів залізницею. При цьому згідно з ст. 35 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, залізниця має право не приймати не очищені після вивантаження (злиття) вагони і контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів (контейнерів), а з одержувача стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищенням.

Отже, послуги з очищення залізничних вагонів, по зняттю кріплень при розвантаженні, вивозу залишків вантажу (сміття), підготовки вагонів до завантаження тощо необхідні позивачу для належного здійснення ним господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Аквамарин ЛТД» є фактично здійсненими і підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та, як наслідок, містять у собі «ділову мету» а придбані послуги призначені для використання і фактично використані у власній господарській діяльності.

Таким чином податкове повідомлення-рішення ДПІ в Подільському районі м. Києва ДПС від 07 червня 2012 року № 0001982250 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення та, як наслідок, винесення спірної податкової вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати присуджуються на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 07 червня 2012 року № 0001982250.

3.Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник