Ухвала

від 21.04.2015 по справі 820/3001/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/51210/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року у справі № 820/3001/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Витрайт» (далі-Товариство) до ДПІ, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова (далі - Управління),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000281504 від 18.09.2012 року., № 0000341504 від 6.11.2012 року, № 0000421504 від 17.12.2012 року; стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 1 215 275,00 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки актів перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються наявними у Товариства первинними документами.

26 червня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення № 0000281504 від 18.09.2012 року., № 0000341504 від 6.11.2012 року, № 0000421504 від 17.12.2012 року визнані протиправними та скасовані; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 1 215 275,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що суми з податку на додану вартість, заявлені до бюджетного відшкодування, фактично сплачені Товариством в ціні товару при виконанні господарський операцій із контрагентами - постачальниками.

Крім того, Товариством обрано належних спосіб захисту порушених прав, а саме стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

ДПІ звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 8.08.2012 року до 29.08.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року, за наслідками якої 29.08.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог абз. «б» п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України занижена сума обсягу експортних операцій за податковою декларацією з податку на додану вартість, у розмірі 1 319 207,00 грн., а також у порушення п.,п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 39 000,00 грн.

18 вересня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000281504 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 39 000,00 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 9 750,00 грн.

З 6.09.2012 року до 3.10.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року, за наслідками якої 3.10.2012 року був складений акт перевірки.

Відповідно до акту перевірки Товариством у порушення вимог ст. 185, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит на 1 326 392,00 грн., у порушення п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п.,п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, у розмірі 1 176 275,00 грн., у порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п.,п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України занижена сума обсягу постачання, а також у порушення п.,п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума бюджетного відшкодування на 483 198,00 грн.

6 листопада 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000341504 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 483 198,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 241 599,00 грн.

З 16.10.2012 року до 12.11.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року, за наслідками якої 12.11.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог ст. 185, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит на 360 893,00 грн., у порушення п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п.,п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума від'ємного значення на 272 726,00 грн., у порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України завищені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 88 167,00 грн., а також у порушення п.,п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 693 077,00 грн.

17 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000421504 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 693 077,00 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 346 538,50 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу .

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 24.04.2012 року між Товариством та ТОВ «Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» був укладений контракт № 24/04-12, відповідно до якого продавець був зобов'язаний поставити товар (щебінь гранітний) разом з комерційними документами, визначеними в п. 7.1 контракту, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Контракту сторони визначили, що у обов'язки продавця входить передача покупцю товару вільного від будь-яких прав третіх осіб шляхом його відвантаження у залізничних вагонах перевізника, а також забезпечення виїзду ж/д вагонів на станцію вантажовідправника.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Контракту, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 9.07.2012 року та додаткової угоди № 2 від 25.07.2012 року, поставка продукції здійснюється залізничним транспортом покупця партіям не більше 50 вагонів, в полу вагонах.

25 червня 2012 року між Товариством та ТОВ «Стройекспорт» був укладений договір купівлі-продажу № 173/ПК, згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість продуктів дроблення скельної гірської породи та вартість продуктів розкривної породи, відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору сторони визначили, що конкретний асортимент, кількість, ціна, вартість, умови поставки та оплати продукції наведені в Специфікаціях до цього Договору. Згідно п. 5.2 договору базис поставки продукції вказується в специфікаціях.

Відповідно до умов договору сторони в специфікаціях № 1, від 7.07.2012 року, № 2 від 12.07.2012 року, № 3 від 30.07.2012 року визначили асортимент, кількість, ціну товару, а також базис поставки - FCA «Франко-вагон» станція Растуща Придніпровської залізниці.

1 квітня 2012 року між Товариством та ПАТ «Трудовий колектив «Коростенський щебзавод» були укладені договори поставки № 05У, № 07У, відповідно до яких постачальник був зобов'язаний передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати щебінь та суміш щебеню, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначена сторонами у специфікаціях.

13 квітня 2012 року між Товариством та ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» був укладений контракт № 13/04, згідно з яким продавець був зобов'язаний поставити відповідно до умов цього Договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

7 березня 2012 року між Товариством та ВАТ «Рокитнівський спецкар'єр» був укладений контракт № 7/12, відповідно до якого продавець був зобов'язаний поставити відповідно до умов цього договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

10 травня 2012 року між Товариством та ВАТ «Первомайський кар'єр «Граніт» був укладений контракт № 10-05/12, згідно з яким продавець зобов'язався поставити відповідно до умов цього договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

12 квітня 2012 року між Товариством та ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» був укладений контракт № 12/04, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити відповідно до умов цього Договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження виконання зазначених контрактів та договорів Товариство надало вантажно-митні декларації; виписки з банківських рахунків; договори щодо перевезення товару; договір № 2730 від 25.06.2012 року про транспортно-експедиційне обслуговування; акти здачі-прийняття робіт; податкові накладні; договори та контракти щодо подальшої реалізації товару;

Мотивуючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що Товариством були надані всі передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первині документи щодо підтвердження формування податкового кредиту та реальності здійснення ним господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7 , ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не приймаючи надані Товариством документи на підтвердження позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій для всебічного дослідження питання правомірності формування податкового кредиту повинні витребувати необхідні докази і вказати, що саме Товариству слід надати для вирішення справи по суті.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки, що Товариством не були надані документи щодо підтвердження здійснення поставки товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання товару).

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції слід врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.