Постанова

від 02.12.2015 по справі 820/3001/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 грудня 2015 р. справа № 820/3001/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Витрайт" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Витрайт" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 18.09.2012 року, № НОМЕР_2 від 06.11.2012 року, № НОМЕР_3 від 17.12.2012 року; стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1215275,00 грн. .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом було проведено перевірку ТОВ "Витрайт", за результатами якої відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із контрагентами та мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Також, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій податкового органу, порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ з Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проти позовних вимог заперечував та зазначив, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення є законними, а тому позов не підлягає задоволенню.

Представники відповідачів ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області та Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області, до судового засідання 02.12.2015 року не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Витрайт" зареєстрований як юридична особа 17.02.2004 року за № 14801200000021309 та перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, код ЄДРПОУ 32868640.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Витрайт" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1683/15-407/32868640 від 29.08.2012 року у висновках якого зазначено порушення, а саме: абз. "б" п. 187.1 ст. 187 та пп. 195.1.1 ст. 195 Податкового кодексу України, відповідно до якого ТОВ "Витрайт" занижено сумум обсягу експортних операцій по податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період - червень 2012 року у розмірі 1319207,00 грн.; на порушення п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, де ТОВ "Витрайт" завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за звітний (податковий) період - червень 2012 року на загальну суму 39000,00 грн. та відповідно занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за звітній (податковий) період - червень 2012 року на суму 39000,00 грн..

За результатами проведеної перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 18.09.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012 року на суму 39000,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9750,00 грн..

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Витрайт" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2052/15-407/32868640 від 03.10.2012 року у висновках якого зазначено порушення, а саме: ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Витрайт" безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 1326392,00 грн., в тому числі за травень 2012 року на загальну суму 159455,00 грн., за червень 2012 року на загальну суму 453860,00 грн., за липень 2012 року на загальну суму 713077,00 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1176275,00 грн., в тому числі за травень 2012 року - 146838,00 грн., за червень 2012 року - 336360,00 грн., за липень 2012 року - 693077,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу ТОВ "Витрайт" завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму ПДВ 117500,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року; п. 185.1 ст. 185, ст. 187, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, ТОВ "Витрайт" занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року у розмірі 12617,00 грн.;абз. "б" п. 187.1 ст. 187, пп. 195.1.1 ст. 195 Податкового кодексу України ТОВ "Витрайт" занижено суму обсягу постачання по операціях, що оподатковується за нульовою ставкою (експортні операції) по податковій декларації з ПДВ за звітній (податковий) період - червень 2012 року у розмірі 2559573,00 грн.; абз. "б" п. 187.1 ст. 187 та пп. 195.1.1 ст. 195 ПК України, завищено суму обсягу постачання по операціях, що оподатковуються за нульовою ставкою (експортні операції) по податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період-липень 2012 року у розмірі 1240365,00 грн.; п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ "Витрайт" завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за звітний (податковий) період - липень 2012 року на загальну суму 483198,00 грн..

За результатом проведеної перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 06.11.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року на загальну суму 483198,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241599,00 грн..

Також, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Витрайт" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 20501/15-407/32868640 від 12.11.2012 року у висновках якого зазначено порушення, а саме: ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Витрайт" безпідставно завищено податковий кредит за серпень 2012 року на загальну суму 360893,00 грн., п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, 201.6, 201.10, ст. 201, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму 272726,00 грн.., п. 185.1 ст. 185, ст. 187 ПК України, ТОВ "Витрайт" завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму ПДВ 88167,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року; п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Витрайт" завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за звітний (податковий) період - серпень 2012 року на загальну суму 693077,00 грн..

За результатом проведеної перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 17.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму 639077,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 346538,00 грн..

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за червень 2012 року на суму 39000,00 грн. судом було встановлено наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 29.08.12р. № 1683/15-407/32868640 про порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2012 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова ТОВ "Витрайт" було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - червень 2012 року з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - квітень 2012 року, згідно якого було змінено розмір податкового кредиту (у бік збільшення) на суму ПДВ - 40000,00 грн., та відповідно збільшено значення ряд. 19 та ряд. 20.2 на суму 39000,00 грн. "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на суму 39000,00 грн..

Також, 12.07.2012 року позивачем подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітній період-червень 2012 року, з виправленням самостійно виявлених помилок за звітній період-травень 2012 року, згідно якого було змінено розмір показників р. 21.1 "залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (у бік збільшення) - 39000,00 грн., ряд. 22 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахувань сум податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - 39000,00 грн., ряд. 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 39000,00 грн.

Тобто, як встановлено в ході судового засідання, позивачем самостійно було виправлено допущені помилки за квітень та травень, тобто ТОВ "Витрайт" самостійно виявив помилки щодо заниження у квітні 2012 року суми податкового кредиту з ПДВ на суму 40000,00 грн., що призвело до виникнення у зазначеному податковому періоді від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 39000,00 грн. (ряд. 19), яке позивачем було визначене як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України зазначено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Також, ТОВ "Витрайт" 20.07.2012 року було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року разом з додатками, а саме: розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення бюджетного відшкодування, розмір шифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, акт з переліком ВМД.

Так, згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року сума податкових зобов'язань (р. 9) 117500,00 грн. сума податкового кредиту (р. 17) 453860,00 грн. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) - 336360,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 21) - 185838,00 грн., ряд. 21.2 значення р. 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду - 39000,00 грн., ряд. 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку-39000,00 грн.".

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державному бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу-зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх та звітному податкових періодах постачальниками таких товарів або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - суми податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за червень 2012 року на суму 39000,00 грн. підлягає скасуванню, як необґрунтоване, оскільки сума у розмірі 39000,00 грн. була фактично сплачена ТОВ "Витрайт" контрагентам у ціні товару у квітні 2012 року.

Щодо податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 06.11.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року на загальну суму 483198,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241599,00 грн. та податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 17.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму 639077,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 346538,00 грн., суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки № 2052/15-407/32868640 від 03.10.2012р. та акту № 2501/15-407/32868640 від 12.11.2012р. вбачається, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1176275,00 грн., в т.ч. за липень 2012р. на суму 483198,00 грн. та за серпень 2012 року на суму 693077,00 грн. є визнання податковим органом неправомірним формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у червні, липні та серпні 2012 року.

Згідно акту перевірки від 03.10.12р. № 2052/15-407/32868640 позивачем порушено ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1326392,00 грн., у т.ч.: за травень 2012 року на суму 159455,00 грн. по наступним контрагентам: ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр" (ПДВ 95121,67 грн.); ТОВ "Гніванський грантний кар'єр" (ПДВ 58333,34 грн.); ТОВ "Райтвирт" (ПДВ 6000,00 грн.); за червень 2012 року на суму 453860,00 грн. по наступним контрагентам: ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр" (ПДВ 26666,67 грн.); ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" (ПДВ 176000,00 грн.); ПрАТ "ТК Коростенський щебзавод" (ПДВ 75750,00 грн.); ВАТ "Коростенський щебзавод" (ПДВ 13340,00 грн.); ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (ПДВ 21162,44 грн.); ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" (ПДВ 66666,67 грн.); ТОВ "Райтвирт" (ПДВ 73166,67 грн.); Вінницька торгово-промислова палата (ПДВ 1107,20 грн.); за липень 2012 року на суму 713077,00 грн. по наступним контрагентам: ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" (ПДВ 286480,00 грн.); ТОВ "Строй експорт" (ПДВ 338033,35 грн.), ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр" (ПДВ 25666,66 грн.); ПрАТ "ТК Коростенський щебзавод" (ПДВ 28166,67 грн.); ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" (ПДВ 32833,33 грн.); Вінницька торгово-промислова палата (ПДВ 1897,50 грн.).

Крім того, згідно зазначеного вище акту ТОВ "Витрайт" порушено ст. 185 ПК України, а саме перевіряючими встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість при реалізації товарів покупцям отриманих від зазначених вище контрагентів-постачальників, що призвело до завищено податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2012р. при реалізації товарів ТОВ "Райтвирт" на суму ПДВ 117500,00 грн.

Згідно акту перевірки від 12.11.12р. № 2501/15-407/32868640 ТОВ "Витрайт" порушено вимоги ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року на суму 380893,00 грн. по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у наступних контрагентів: ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр" на суму ПДВ 4166,67 грн.; ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" на суму ПДВ 7635,25 грн.; ТОВ "Стройекспорт" на суму ПДВ 184666,67 грн.; ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр" на суму ПДВ 128833,34 грн.; ТОВ "Райтвирт" на суму ПДВ 55556,24 грн.; Рівенська торгово-промислова палата на суму ПДВ 34,50 грн.

Також перевіряючими встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість при реалізації товарів покупцям отриманих від зазначених вище контрагентів-постачальників, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму 88166,67 грн. (реалізація товару ТОВ "Райтвірт").

На думку відповідача господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених вище контрагентів та подальший продаж такого товару іншим суб'єктам господарювання не підлягають відображенню у податковому обліку з податку на додану вартість, оскільки такі операції є нереальними.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді позивач придбавав щебінь у наступних контрагентів: ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (м. Запоріжжя) на підставі контракту № 24/04-12 від 24.04.12р. та специфікацій до нього № 1 від 24.04.12р.; ТОВ "Стройекспорт" на підставі договору купівлі-продажу № 173/ПК від 25.06.12р., протоколу розбіжностей до договору та Специфікацій: б/н від 07.07.12р., б/н від 12.07.12р., № 3 від 30.07.12р.; ПрАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (м. Коростень) на підставі договору поставки № 05У від 01.04.12р. та № 07У від 01.04.12р.; ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" на підставі контракту № 13/04 від 13.04.12р. та специфікацій б/н від 13.04.12р. та від 05.06.12р.; ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр" на підставі контракту № 7/12 від 07.03.12р. та специфікацій б/н від 07.03.12р., 09.04.12р., 31.05.12р., 07.06.12р., 14.06.12р., 19.06.12р., 26.06.12р.; ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" на підставі контракту № 10-05/12 від 10.05.12р. та специфікації б/н від 10.05.12р.; ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" на підставі контракту № 12/04 від 12.04.12р. та специфікації б/н від 12.04.12р.

Товар, придбаний у зазначених вище суб'єктів господарювання позивач реалізовував на території України, зокрема, ТОВ "Райтвирт" та за межі території України - ТОВ "Контур" (Російська Федерація, м. Бєлгород).

На підставі наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що 24.04.2012 р. між ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" та ТОВ "Витрайт" укладено контракт № 24/04-12, за умовами якого продавець зобов'язався поставити товар (щебінь гранітний) разом з комерційними документами, визначені в п. 7.1 контракт, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

В п. 1.3 ст. 1 Контракту сторони визначили, що у обов'язки продавця входить передача покупцю товару вільного від будь-яких прав третіх осіб шляхом його відвантаження у залізничних вагонах перевізника, а також забезпечення виїзду ж/д вагонів на станцію вантажовідправника.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Контракту, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 09.07.12р. та додаткової угоди № 2 від 25.07.12р., поставка продукції здійснюється залізничним транспортом покупця партіям не більше 50 вагонів, в полу вагонах на умовах FCA ст. Растущая (Інкотермс-2000).

Відповідно до податкових накладних вбачається, що ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" передало позивачу у власність (завантажило у вагони) щебінь гранітний у серпні 2012 року на загальну суму 773000,00 грн., у т.ч. ПДВ 128833,34 грн.

Факт виконання ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр" зобов'язань за договором № 24/04-12 від 24.04.12р. підтверджується вантажними митними-деклараціями, в яких як вантажовідправник зазначений - ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр".

Розрахунки між сторонами було здійснено у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями виписок із банківського рахунку.

Між ТОВ "Стройекспорт" та ТОВ "Витрайт" 25.06.2012 р. укладено договір купівлі-продажу № 173/ПК, згідно умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість продуктів дроблення скельної гірської породи та вартість продуктів розкривної породи, відповідно до умов даного Договору.

В п. 3.1 Договору сторони визначили, що конкретний асортимент, кількість, ціна, вартість, умови поставки та оплати продукції наведені в Специфікаціях до цього Договору. Згідно п. 5.2 договору базис поставки продукції вказується в специфікаціях.

Відповідно до умов договору сторони в специфікаціях № 1, від 07.07.12р., № 2 від 12.07.12р., № 3 від 30.07.12р. визначили асортимент, кількість, ціну товару, а також базис поставки - FCA "Франко-вагон" станція Растуща Придніпровської залізниці.

За наявними в матеріалах справи документами, зокрема податковими накладними, ВМД судом встановлено, що у період липень-серпень 2012 року ТОВ "Стройекспорт" передало у власність позивача (завантажило у вагони) щебінь гранітний на загальну суму 3136200,00 грн., у т.ч. ПДВ 522700,00 грн.

На підставі виписок із банківського рахунку судом встановлено, що позивач - ТОВ "Витрайт" розрахувався з ТОВ "Стройекспорт" за отриманий товар у безготівковій формі.

Окрім того, судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" на підставі договору поставки № 05У від 01.04.12р. та договору поставки № 07У від 01.04.12р., за умовами яких постачальник - ПАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" зобов'язався передавати у власність (поставляти), а покупець (ТОВ "Витрайт") приймати та оплачувати щебінь та суміш щебеню, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначена сторонами у специфікаціях.

Відповідно до ст. 2 зазначених договорів, з урахуванням додаткових угод, поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA ст. Коростень-Житомирський. Виборка продукції здійснюється відповідно до специфікації, з рівномірною розбивкою за місяцями та декадами місяця.

На підставі податкових накладних та ВМД приєднаних до матеріалів справи, судом встановлено, що ПАТ "ТК "Коростенський щебзавод" у період червень-липень 2012 року передав позивачу у власність (завантажив у вагони) щебінь гранітний на загальну суму 4714000,00 грн., в т.ч. ПДВ 785666,66 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи виписок із банківського рахунку позивач розрахувався з ПАТ "ТК "Коростенський щебзавод" за отриманий товар.

Судом також встановлено, що 13 квітня 2012 року між ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" та ТОВ "Витрайт" було укладено контракт № 13/04, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити відповідно до умов цього Договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 1.3 ст. 1 контракту у обов'язки покупця входить передача покупцю товару, вільного від будь-яких прав третіх осіб шляхом його завантаження у залізничні вагони перевізника, а також забезпечити виїзд завантажених ж/д вагонів на станцію вантажовідправника. Згідно п. 3.1 ст. 3 Контракту поставка товару Покупцю здійснюється залізничним транспортом на умовах EXW - Франко-завод, яка знаходиться за адресою: с. Рокитне, Рокитновський район, Ровенської області.

В додатка до контракту № 1 та № 2 - специфікація від 13.04.12р. та від 05.06.12р. сторони визначили асортимент, кількість та ціну товару, що постачається.

За наявними в матеріалах справи податковими накладними та ВМД судом встановлено, що у період травень-серпень 2012 року ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" передало позивачу у власність (завантажило в вагони Перевізників) щебінь гранітний на загальну суму 3170691,50 грн., в т.ч. ПДВ 528448,58 грн.

На підставі виписок із банківського рахунку судом встановлено, що позивач розрахувався з ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" за поставлений товар у безготівковій формі.

Між ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" та ТОВ "Витрайт" 07 березня 2012 року укладено контракт № 7/12, за умовами якого продавець зобов'язався поставити відповідно до умов цього договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

За умовами п. 1.3 ст. 1 контракту у обов'язки покупця входить передача покупцю товару, вільного від будь-яких прав третіх осіб шляхом його завантаження у залізничні вагони перевізника, а також забезпечити виїзд завантажених ж/д вагонів на станцію вантажовідправника. Згідно п. 3.1 ст. 3 контракту поставка товару Покупцю здійснюється залізничним транспортом на умовах EXW - Франко-завод, яка знаходиться за адресою: с. Рокитне, Рокитновський район, Ровенської області.

В специфікаціях до контракту, а саме від 07.03.12р., 09.04.12р., 31.05.12р., 14.06.12р., 19.06.12р., 26.06.12р. сторони визначили асортимент, кількість та вартість товару, який буде поставлятися.

За наявними в матеріалах справи документами, а саме податковими накладними, ВМД вбачається, що у період травень-серпень 2012 року ВАТ "Рокитнівський спецкар'єр" передало позивачу у власність (завантажило у вагони для відправлення) щебінь гранітний на загальну суму 1149730,00 грн., у т.ч. ПДВ 191621,66 грн.

Розрахунки між сторонами за поставлений товар були здійсненні у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками із банківського рахунку.

Між ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" та ТОВ "Витрайт" 10.05. 2012 року укладено контракт № 10-05/12, за умовами якого продавець зобов'язався поставити відповідно до умов цього договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

За умовами п. 1.3 ст. 1 контракту у обов'язки покупця входить передача покупцю товару, вільного від будь-яких прав третіх осіб шляхом його завантаження у залізничні вагони перевізника, а також забезпечити виїзд завантажених ж/д вагонів на станцію вантажовідправника.

Згідно п. 3.1 ст. 3 контракту поставка товару покупцю здійснюється залізничним транспортом на умовах EXW - Франко-завод, який знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Первомайський район, с. Болеславчик, вул. Гранітна, 1.

В додатку № 1 до контракту - специфікації від 10.05.12р. сторони визначили асортимент, кількість та вартість товару, який буде поставлятися.

За наявними в матеріалах справи податковими накладними, ВМД вбачається, що у червні 2012 року ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" передав позивачу у власність (завантажив у вагони) щебінь гранітний на загальну суму 400000,00 грн., у т.ч. ПДВ 66666,67 грн..

Розрахунки між сторонами були здійсненні у безготівковій формі, тобто шляхом перерахування ТОВ "Витрайт" на поточний рахунок ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт" грошових коштів у розмірі 400000,00 грн., в т.ч ПДВ 66666,67 грн.

Між ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" та ТОВ "Витрайт" 12.04.2012 р. укладено контракт № 12/04, за умовами якого продавець зобов'язався поставити відповідно до умов цього Договору товар (щебінь гранітний) разом з комерційною документацією, у кількості, асортименті, за ціною, у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

За умовами п. 1.3 ст. 1 Контракту у обов'язки покупця входить передача покупцю товару, вільного від будь-яких прав третіх осіб шляхом його завантаження у залізничні вагони перевізника, а також забезпечити виїзд завантажених ж/д вагонів на станцію вантажовідправника. В п. 3.1 ст. 3 Контракту сторони визначили, що поставка товару покупцю здійснюється залізничним транспортом на умовах EXW - Франко-завод.

В додатку № 1 до контракту - специфікації від 10.05.12р. сторони визначили асортимент, кількість та вартість товару, який буде поставлятися.

На підставі приєднаних до матеріалів справи податкових накладних, ВМД вбачається, що у період червень-липень 2012 року ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" передав у власність позивачу (завантажив у вагони перевізника) щебінь гранітний на загальну суму 323974,64 грн., у т.ч. ПДВ 53995,77 грн.

Згідно виписок із банківського рахунку позивач, ТОВ "Витрайт" розрахувався з ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" за поставлений товар.

Суд вважає за необхідне зазначити, що товар відповідно до вказаних договорів був завантажений контрагентами-постачальниками: ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (м. Запоріжжя); ТОВ "Стройекспорт", ПрАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (м. Коростень), ВАТ "Коростенський щебзавод", ТОВ "Райтвирт", ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр", ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" завантажений у вагони Перевізників, з якими позивачем укладені відповідні договори, а саме: ДП "Придніпровська залізниця" (договір № ПР/М/12217/НЮп про організацію перевезень вантажів по залізницям України від 12.04.2012р.), Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (договір № Л/М/12/2289/п від 19.04.12р.), Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (договір № 6413280 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги), ДП "Південна залізнична дорога" (договір № 2730 про транспортно-експедиційне обслуговування від 25.06.12р.).

Окрім того, факт надання залізницями послуг з перевезення вантажу (щебеню гранітного) у спірний період підтверджується приєднаними до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт.

З матеріалів справи вбачається, що у період який перевірявся, послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів надавалися позивачу наступними суб'єктами господарювання: ТОВ "Райтвирт" (договір № 6-01/Л-1 з надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів від 27.04.2012р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31.05.12р. та б/н від 30.06.12р.; ТОВ "Інтерлізінвест" (договір № 060412 про надання послуг з організації перевезень вантажів у залізничному рухомому складі від 06.04.2012р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) б/н від 31.05.12р., б/н від 31.05.12р., № 171 від 30.04.12р. та № 172 від 30.04.12р.).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 6-01/Л-1 від 27.04.2012р. ТОВ "Райтвирт" надало позивачу в червні 2012 року послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів на загальну суму 439000,00 грн., у т.ч. ПДВ 73166,67 грн. Зазначені обставини підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними: № 6 від 31.05.12р., № 1 від 18.06.12р., № 2 від 19.06.12р.

Надані послуги були оплачені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

Долучені до справи копії виписок з банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів (послуг) ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (м. Запоріжжя); ТОВ "Стройекспорт", ПрАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (м. Коростень), ВАТ "Коростенський щебзавод", ТОВ "Райтвирт", ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр", ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", отриманих за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд приходить до висновку, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та зазначених вище контрагентів спільного інтересу щодо отримання ТОВ "Витрайт" податкової вигоди в матеріалах справи відсутні.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Витрайт" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

З приводу викладеного в актах обставинах податкового органу щодо відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на поставку товару (щебеню) суд зазначає наступне.

Відповідно до умов спірних договорів продавці - ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (м. Запоріжжя); ТОВ "Стройекспорт", ПрАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (м. Коростень), ВАТ "Коростенський щебзавод", ТОВ "Райтвирт", ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр", ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів" зобов'язані забезпечити завантаження товару у вагони перевізника.

Згідно розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651 у графі 2 «Відправник/Експортер» зазначаються відомості про відправника.

Судом встановлено, що оскільки відповідно до умов спірних договорів товар відправлявся продавцями: ТОВ "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" (м. Запоріжжя); ТОВ "Стройекспорт", ПрАТ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (м. Коростень), ВАТ "Коростенський щебзавод", ТОВ "Райтвирт", ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", ТОВ "Рокитнівський спецкар'єр", ВАТ "Первомайський кар'єр "Граніт", ПАТ "Ушицький комбінат будівельних матеріалів", тому у ВМД на експорт товару ТОВ "Контур", зазначалися саме зазначені суб'єкти господарювання, що повністю відповідає вимогам Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа.

Таким чином, факт передачі товару від контрагентів-постачальників позивачу підтверджується належним чином оформленими ВМД.

Щодо посилань податкового органу на те, що позивач за зовнішньоекономічними контрактами укладеними з ТОВ "Контур" є лише особою відповідальною за фінансове врегулювання, то такі посилання не відповідають дійсності та спростовуються документами наявними в матеріалах справи.

Так, судом встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічних контрактів укладених позивачем з ТОВ "Контур", а саме: № 11-06/12 від 11.06.12р. та № 7-03/12 від 07.03.12р. позивач - ТОВ "Витрайт" є продавцем, який зобов'язаний поставити товар покупцю - ТОВ "Контур".

Зазначення у ВМД, за якими здійснювалися експортні операції товару ТОВ "Контур", позивача - ТОВ "Витрайт" як особи, відповідальної за фінансове врегулювання повністю відповідає вимогам розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, яким передбачено, що у графі 9 "Особи, відповідальні за фінансове врегулювання" зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт).

При вирішені питання щодо реальності вчинення позивачем господарських операцій з придбання та реалізації товару суд враховує положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, за яким сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року у справі №820/3001/13-а скасовано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційною інстанцією зазначено, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки, що ТОВ "Витрайт" не були надані документи щодо підтвердження здійснення поставки товару, а саме товаро-транспортні накладні та акти приймання товару.

Частиною 5 ст. 227 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Суд зазначає, що перевезення вантажу здійснювалось виключно залізничним транспортом, тому "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" не розповсюджуються для перевезень залізничним транспортом, у зв'язку з чим товаро-транспортна накладна для залізничних перевезень не передбачена.

Перевезення залізничним транспортом регулюється "Правилами оформлення перевезень документів", де відповідно до п.1.1 зазначено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Накладна згідно зазначених правил може оформлюватись і надаватись в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису).

Відповідно до п. 1.2 "Правил оформлення перевезень документів", накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

На підтвердження зазначених обставин, матеріали справи містять залізничні накладні, які були дослідженні в ході судового розгляду справи.

Щодо надання ТОВ "Витрайт" актів приймання товару, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладених контрактів між ТОВ "Витрайт" та його контрагентами, акти приймання товару не передбачались сторонами, оскільки у разі залізничних перевезень (віддаленість сторін одна від одної) складаються на підтвердження отримання товару видаткові накладні, податкові накладні та залізничні накладні, залізничні накладні супроводжують товар на протязі всього шляху відправлення та видаються отримувачу при доставці товару.

Також, відповідно до п. 7.2, 7.3 укладених контрактів зазначено, що у разі невідповідності товару по кількості та/або якості, покупець зобов'язаний на протязі 3 діб з моменту виявлення такої невідповідності запросити засобом електронного або факсимільного зв'язку представника продавця для складання відповідного акту. У разі неявки представника продавця, покупець здійснює прийом товару самостійно зі складанням акту про встановлення різниці по кількості та якості при отриманні товару.

З матеріалів справи вбачається, що представники ТОВ "Витрайт" виїжджали до інших міст України та були присутні при завантаженні товару в залізничні вагони, його огляду та якості, що підтверджується наказами про відрядження, довіреностями, звітами про відрядження та договорами доручення, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки зауважень з боку представників ТОВ "Витрайт" стосовно кількості, якості не було, то актів розбіжностей сторонами не укладалось, товар відправлявся відповідно до умов договору.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Витрайт" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1215275,00 грн., суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до положень п. 200.10 та п. 200.11 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України зазначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодовування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, без наявності зазначеного висновку контролюючого органу до органів Державного казначейства передчасно приймати рішення про відшкодування вказаної суми з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, оскільки обов'язок Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо подання органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню з бюджету на момент розгляду даної справи ще не виник, а відтак позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Витрайт" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-серпень 2012 року в розмірі 1215275,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені позивачем передчасно.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 18.09.2012 року, № НОМЕР_2 від 06.11.2012 року, № НОМЕР_3 від 17.12.2012 року.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрайт" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, ОСОБА_3 Державної казначейської служби України у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 18.09.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_2 від 06.11.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_3 від 17.12.2012 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Витрайт" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19 оф. 103, ідентифікаційний код юридичної особи 32868640) судовий збір у розмірі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) гривні 11 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2015 року.

Суддя Р.В. Мельников