Рішення

від 27.05.2015 по справі 533/152/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/152/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1316/15Головуючий у 1-й інстанції Науменко Н. Д. Доповідач ап. інст. Винниченко Ю. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.,

при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина»

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року

по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» до ОСОБА_2, фермерського господарства «Фортуна - 11», з участю третіх осіб: Пригарівської сільської ради, Реєстраційної служби Козельщинського РУЮ «Полтавської області, відділу Держземагенства у Козельщинському районі, про визнання оспорюваного договору (правочину) недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року ПСП «Батьківщина» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, фермерського господарства «Фортуна - 11», з участю третіх осіб: Пригарівської сільської ради, Реєстраційної служби Козельщинського РУЮ «Полтавської області, відділу Держземагенства у Козельщинському районі, про визнання оспорюваного договору (правочину) недійсним.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ПСП «Батьківщина» та ОСОБА_2 було укладено та підписано 27.07.2011 року договір оренди землі, за яким ПСП «Батьківщина» отримало у строкове платне користування земельну ділянку розміром 3,45 умовних кадастрових гектари, право на яку належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0285405. В грудні 2014 року стало відомо, що ОСОБА_2 на підставі вказаного сертифікату отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку під кадастровим номером НОМЕР_1 розміром 3,29га, та без повідомлення позивача, без розірвання договору оренди із позивачем, уклала спірний договір оренди землі №14 від 20.11.2014 року з - ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ФОРТУНА-11», за яким передала земельну ділянку в оренду на строк 10 років. ПСП «Батьківщина» вважає, що спірний договір оренди є недійсним, оскільки його укладено при наявності чинного договору оренди землі від 27.07.2011 року, укладеного та підписано з ним, як орендарем, без попереднього розірвання або припинення цього договору у встановленому порядку, без державної реєстрації такого розірвання або припинення.

Порушення своїх прав укладанням спірного договору обґрунтовує тим, що ПСП «Батьківщина» правомірно використовує земельну ділянку, що є предметом спірного договору, провів витрати на осінньо - польові роботи, а дії відповідачів позбавляють його права на законне землекористування та отримання доходів.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року в задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Фортуна - 11» про визнання недійсним договору оренди землі за № 14 від 20.11.2014 року - відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось ПСП «Батьківщина» та подало на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі за № 14 від 20.11.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фортуна - 11», згідно якого право оренди землі зареєстровано реєстраційною службою Козельщинського РУЮ Полтавської області 27.11.2014 року за індексним номером № 30098029.

Посилається на те, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповіднодо п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ч.1 п.п.1,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що на підставі розпорядження Козельщинської райдержадміністрації від 07.03.1997 року №89 ОСОБА_2 отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 в тому, що їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Сушківське» розміром 3,45 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с.21).

27.07.2011 року між ОСОБА_2 та ПСП «Батьківщина» підписано договір оренди землі, який зареєстрований у Пригарівській сільській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.09.2012 року за №147. Відповідно до пунктів 1, 2, 7 вказаного договору орендодавець - ОСОБА_2 - надає, а орендар - ПСП «БАТЬКІВЩИНА» - приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради, загальною площею 3,45га строком на 5 років, але у будь-якому випадку до моменту закінчення збирання урожаю орендарем (а.с.19, 20). Між сторонами договору 27.07.2011 року складено акт приймання-передачі земельної ділянки, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області площею 3,45 га (а.с.20).

20.11.2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «ФОРТУНА-11» підписано договір оренди землі №14, за яким ОСОБА_2 (орендодавець) надає, а ФГ «ФОРТУНА-11» (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,29га, яка знаходиться на території Пригарівської сільської ради. Відповідно до п.2 вказаного договору об'єктом оренди є земельна ділянка під кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,29 га (а.с.16, 17).

27.11.2014 року ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності на земельну ділянку під кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,29 га, розташовану за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, сільська рада Пригарівська, яке видано Реєстраційною службою Козельщинського РУЮ Полтавської області (а.с.8).

27.11.2014 року Реєстраційною службою Козельщинського РУЮ Полтавської області зареєстровано за ФГ «ФОРТУНА-11» право оренди вказаної земельної ділянки (а.с.9).

19.12.2014 року ПСП «Батьківщина звернулося до голови Пригарівської сільської ради з приводу розбіжностей в кількості облікованих земель (а.с.15).

22.12.2014 року Пригарівською сільською радою надано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до довідки ФГ «ФОРТУНА-11» №1 від 15.12.2014 року вказане підприємство обробляє земельні ділянки, в тому числі, громадянки ОСОБА_2 (а.с.14).

10.01.2015 року ПСП «Батьківщина» складено лист №3 до ОСОБА_2 з проханням повідомити відомості щодо укладання договору оренди з іншим орендарем (а.с.12, 13).

10.01.2015 року ПСП «Батьківщина» складено лист №4 до ФГ «ФОРТУНА-11» з повідомленням про отриману інформацію та наявність договору оренди між ПСП «Батьківщина» та ОСОБА_2 (а.с.10).

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,29 га, розташована за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, Пригарівська сільська рада повністю чи частково збігається із земельною ділянкою, що є предметом договору оренди, підписаний 27.07.2011 року між позивачем та ОСОБА_2

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду за наступних підстав.

Відповідно до перехідних положень, викладених у розділі ІХ ЗУ «Про оренду землі», громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі:

· закінчення строку, на який його було укладено;

· викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

· поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

· смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

· ліквідації юридичної особи-орендаря;

· відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

· набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

· припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Згідноабз. 5 п. 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 06.04.2004 року, при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5 ( z0101-00 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що припинення договору оренди, укладеного на підставі сертифікату чи його переукладення у разі отримання власником сертифікату державного акту на земельну ділянку може мати місце лише у випадку наявності волевиявлення сторін.

Натомість, ОСОБА_2 отримавши державний акт на земельну ділянку, у період дії договору оренди від 27.07.2011 року, як не переуклала ці договори з ПСП «Батьківщина» на тих самих умовах, що й раніше укладені, так і не повідомила про відсутність свого наміру на переукладення цих договорів.

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, помилковим є висновок місцевого суду, що договір оренди, підписаний 27.07.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 з 27.11.2014 припинив свою дію, оскільки на момент укладення спірного договору № 14 від 20.11.2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-11» діяв договір оренди від 27.07.2011 року, який у встановленому порядку розірваний чи змінений не був.

Крім того, питання щодо визнання даних правочинів недійсними, у відповідному законом порядку не вирішувалося, правомірність державних реєстрацій таких договорів зацікавленими особами не оскаржувалась.

Між тим, як вбачається, свідоцтво про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 було видано Реєстраційною службою Козельщинського РУЮ Полтавської області 27.11.2014 року, в той час, як спірний договір оренди землі був укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Фортуна-11», раніше, 20.11.2014 року, тобто слідує, що на момент вчинення таких дій ОСОБА_2 не була власником земельної ділянки, а тільки залишалася власником земельної частки (паю), який фактично переданий в оренду ФГ «Фортуна-11».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Так, як станом на 20.11.2014 року ОСОБА_2 не була власником земельної ділянки розміром 3,29 га, що розташована на території Пригарівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, вона не мала прав розпоряджатися нею, зокрема і передавати в оренду.

Однак, суд першої інстанції в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув, в результаті чого безпідставно вказав, що договір оренди від 20.11.2014 року укладений з додержанням вимог, передбачених цивільним законодавством, а відтак прийшов до хибного висновку про дійсність спірного правочину.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи вищевикладене, та те що спірними договорами порушуються права позивача, як орендаря, що позбавляє його законного права користуватися орендованими земельними ділянками та отримувати дохід, на який він розраховував при укладенні договорів оренди, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, п.4 ч.1 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Батьківщина» - задовольнити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 березня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №14 від 20.11.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фортуна», зареєстровнаий Реєстраційною службою Козельщинського РУЮ Полтавської області 27.11.2014 року за індексним номером № 30098029.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : (підпис) Ю.М. Винниченко

Судді : (підпис) П.С.Абрамов (підпис) Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Ю.М.Винниченко