Рішення

від 03.06.2015 по справі 761/28938/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28938/14-ц

Провадження №2/761/779/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манта Україна», третя особа: Акціонерне товариства «Манта» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням строків її виплати, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манта Україна» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати за липень та серпень 2014 р. у сумі - 65 268,71 грн.

В процесі розгляду справи позивач згідно заяв від 20.11.2014 року та від 22.12.2014 року збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути суму невиплаченої заробітної плати додатково за вересень 2014 р. у сумі - 34 865,50 грн., а всього за липень, серпень, вересень 2014 року в розмірі - 100 134,21 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі - 4 625,54 грн. та в сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі -111 996,28 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01 квітня 2014 року він був прийнятий на роботу та працював в ТОВ «Манта Україна» на посаді комерційного директора згідно наказу № 3-К від 01.04.2014 р. За увесь період роботи по 30.09.2014 р. йому було нараховано і не виплачено заробітну плату в розмірі 100 134,21 грн. за 3 останній місяці. ТОВ «Манта Україна» є підприємством зі 100% іноземного капіталу, засновником якого є Акціонерне товариство «Манта» («MANTA»), утворене та діюче згідно із законодавством Республіки Польща.

Відповідно до Трудового договору з позивачем як комерційним директором від 01 квітня 2014 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манта Україна», останнє як роботодавець взяло на себе зобов'язання оплачувати працю ОСОБА_1 у розмірі, що відповідає гривневому еквіваленту суми 2 500,00 євро на місяць. При цьому сторони домовились про сталий розмір гривневого еквіваленту, а саме гривневий еквівалент суми 2 500,00 євро згідно офіційного курсу Національного банку України станом на перше число кожного календарного місяця. Виплату заробітної плати було здійснено відповідачем відповідно до умов договору за квітень, травень та червень 2014 р. Між тим, за липень та серпень, вересень 2014 р. заробітну плату позивачу не було виплачено без будь-яких пояснень, чим було грубо порушено як трудовий договір від 1 квітня 2014 р., так і норми чинного трудового законодавства, зокрема ст. 74 Кодексу законів про працю України, ст. 1, 21 Закону України «Про оплату праці».

30 вересня 2014 р. відповідним наказом ТОВ «Манта Україна» трудові відносини позивача із вказаним підприємством було розірвано згідно трудового договір. З врахуванням наведених обставин порушення відповідачем умов трудового договору та вимог законодавства позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь розраховані ним згідно уточнених позовних вимог суми невиплаченої заробітної плати за липень, серпень, вересень 2014 року, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, було залучено підприємство засновник відповідача АТ «Манта».

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, але направив до суду свої письмові заперечення проти позову, де просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. У своїх запереченнях відповідач зазначив, що станом на дату надіслання цих заперечень, статутний капітал ТОВ «Манта Україна», передбачений Статутом товариства в розмірі 700 000 грн., не сформований в повному обсязі. Розмір невнесеної суми засновником (учасником) товариства - Акціонерним товариством «МАНТА» до статутного капіталу становить 377 415,79 грн. Саме ці кошти передбачалися засновниками як обігові кошти, які необхідні для затрат, пов'язаних із започаткуванням діяльності компанії на території України. Фактично невиплата заробітної плати та інших платежів кредиторам товариства є наслідком дій засновника товариства - Акціонерного товариства «МАНТА», що діє згідно з законодавством Республіки Польща. АТ «МАНТА» як єдиний засновник товариства не акцептує укладення необхідних правочинів та здійснення інших дій для забезпечення господарської діяльності товариства, відповідно ТОВ «Манта Україна» наразі не має можливості погасити заборгованість, в тому числі і перед працівниками.

В судовому засіданні представник третьої особи АТ «Манта» просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на свої письмові пояснення по справі, вважаючи, що за визначений позивачем період стягнення заробітної плати не можливо проводити, оскільки фактично позивач свої службові обов»язки згідно трудового договору не виконував. Він як генеральний директор не зробили жодних кроків для того, щоб відповідач розпочав свою господарську діяльність та отримував прибутки від продажу продукції.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що наказом № 3-К від 1 квітня 2014 р. ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) був прийнятий на роботу до ТОВ «Манта Україна» (надалі по тексту - відповідач) на посаду комерційного директора з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с.4)

У зв»язку з цим, 01 квітня 2014 р. між ОСОБА_1 з ТОВ «Манта Україна» в особі генерального директора Петрусь О.С. було укладено трудовий договір із позивачем, що також підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с.5, 8-12).

У відповідності до наказу №19-к від 30.09.2014 року на підставі заяви позивача, то ОСОБА_1 було звільнено з посади комерційного директора з 30.09.2014 року згідно ст.39 КЗпПУ та зазначено про необхідність проведення розрахунку із останнім (а.с.21).

Між тим, позивачу частково не була виплачена заробітна плата за останній його період роботи на підприємстві за липень, серпень, вересень 2014 року, що не заперечується сторонами в судовому засіданні та вбачається із письмових заперечень відповідача, а тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру оплати праці, до якої відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Вимоги ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Однак, всупереч наведеним законодавчим нормам, при звільненні позивача ТОВ «Манта Україна» не здійснило розрахунок з ОСОБА_1 в повному обсязі за період його перебування на посаді комерційного директора по день звільнення, тобто по 30.09.2014 року, а саме за липень, серпень , вересень 2014 року. Вказана сума за цей період за перевіреними і підтвердженими судом розрахунками позивача становить - 100 134,21 грн. та зазначена з відрахуванням податків та обов»язкових платежів.

Оскільки доказів того, що відповідач станом на день звернення до суду і винесення рішення в повному розмірі розрахувався по заборгованості з заробітної плати суду надано не було, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з ТОВ «Манта Україна».

Твердження представника третьої особи про відсутність підстав для виплати заробітної плати за цей період та існування заборгованості з підстав невиконання позивачем покладених на нього трудовим договором обов»язків суд не приймає до уваги та вважає такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, оскільки протягом усього часу розгляду справи суду не було надано жодних документів, наказів про притягнення до відповідальності позивача або інших документів, що підтверджують неналежне виконання своїх обов»язків позивачем за час роботи на посаді комерційного директора в ТОВ «Манта Україна».

При вирішення позовних вимог в частині компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом враховано наступне.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням того, відповідачем на день звільнення позивача не було заробітну плату, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки у виплаті вказаної суми заробітної плати.

З довідки № 10/14-2 від 17.11.2014 р. вбачається, що заборгованість позивача по заробітній платі за останні два місяці, що передували місяцю звільнення, за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., складає 80 264,00 грн.

Так, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., вираховується середньоденна заробітна плата для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні:

Згідно довідки № 10/14-2 від 17.11.2014 р., середньомісячна заробітна плата за останні повні два місяці перед звільненням становить - 40 132 грн. (заробітна плата за липень 2014 р. - 40 250 грн + заробітна плата за серпень 2014 р. - 40 014 грн./2). Кількість робочих днів за вказаний період становить - 43 дні (за липень - 23 дні + за серпень 20 днів)

40 132 грн.*2/43 = 1866,60 грн. (середньоденна заробітна плата).

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 01.10.2014 р. по 23.12.2014 р. складає: 1866,60 грн. * 60 робочих днів = 111 996,28 грн.

З врахуванням вимог ст.11 ЦПК України, суд приймає до уваги визначений позивачем період утворення заборгованості з виплати нарахованих і не виплачених сум заробітної плати з 01.10.2014 р. по 23.12.2014 р., оскільки сума в розмірі - 111 996,28 грн. утворилась саме за цей період, а тому визначена сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

При цьому, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки судом встановлено порушення з боку відповідача прав позивача на оплату заробітної плати, суд перевіривши наданий представником позивача розрахунок на відповідність Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Сума компенсації працівникам здійснюється відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Дана сума становить 4 625, 54 грн. При розрахунку використовується статистична інформація Державного комітету статистики України, опублікована на сайті www.ukrstat.gov.ua. та зазначена у наступному розрахунку:

а) липень: 33 032,40 грн. - сума заробітної плати до виплати.

33 032,40 ? (1,008?1,029?1,024?100-100%)=33032,40?6,2%= 2048,01 грн.

б)серпень: 32236,31 - сума заробітної плати до виплати.

32236,31?(1,029?1,024?100-100%)=32236,31?5,4%=1740,76 грн.

в) вересень: 34865,50

34865,50? (1,024?100-100%)=836,77 грн.

Отже, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати становить 2048,01 грн. +1740,76 грн. + 836,77 грн. = 4625,54 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунки позивача, наведенні у позовній заяві вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати за липень, серпень, вересень 2014 року в сумі - 100 134,21 грн. розрахованої за виключення податків та обов»язкових платежів; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.10.2014 р. по 23.12.2014 р. в сумі - 111 996,28 грн. та компенсації частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її виплатою в сумі - 4625,54 грн., оскільки вони є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

На підставі зазначеного суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манта Україна», третя особа: Акціонерне товариства «Манта» про стягнення суми невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням строків її виплати, підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі - 2 167,55 грн., виходячи із розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 67, 72, 107, 116, 117, 233 КЗпП України та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 56-61, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манта Україна» (код ЄДРПОУ 39150862) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за липень, серпень та вересень 2014 року в розмірі - 100 134 грн. 21 коп., що вказана з відрахуванням податків та обов»язкових платежів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2014 року по 23.12.2014 року в сумі - 111 996 грн. 00 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушеннями строків її виплати в сумі - 4625 грн. 54 коп., а всього в розмірі - 216 755 (двісті шістнадцять тисяч сімсот п»ятдесят п»ять) гривень 75 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манта Україна» (код ЄДРПОУ 39150862) в дохід держави судовий збір у розмірі - 2 167 грн. 55 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: