Рішення

від 27.05.2015 по справі 910/6350/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/6350/15-г

За позовомЗаступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Вежа» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаВласюка Ігора Станіславовича провитребування майна Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

прокурор:Долгорук С.М. від позивача 1:Тетерятник О.В. від позивача 2:не з'явився від відповідача:Авраменко Ю.М. від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Вежа» (надалі - «Товариство») про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нерухоме майно - нежитлова будівля площею 416,9 кв.м літера «Б», яка фактично розташована по вул. Олени Теліги, 15-А в м. Києві, та належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності, неправомірно вибуло із володіння власника, зв'язку з чим прокурор просить витребувати у Товариства таке майно на користь територіальної громади м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.04.2015 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Власюка Ігора Станіславовича.

Судове засідання, призначене на 22.04.2015 р., не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2015 р. розгляд справи призначено на 13.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.05.2015 р. у зв'язку із неявкою представника третьої особи та необхідністю витребування нових доказів.

Прокурор та представник позивача 1 в судове засідання з'явилися, на виконання вимог ухвал суду надали документи та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача 2 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на те, що Товариство є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а право власності територіальної громади міста Києва на таке майно не підтверджується належними доказами.

Власюк І.С. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач 2 та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 р. нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 4 791,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15-А, було включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 р. за Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією затверджено перелік установ, майно яких віднесено до сфери управління районними в місті Києві державними адміністраціями, зокрема, приміщенням загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 5 016,0 кв.м.

Рішенням Київської міської ради №476/476 від 20.11.2014 р. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на вул. Олени Теліги, 15-А у Шевченківському районі міста Києва орієнтовною площею 1,80 га в постійне користування для реконструкції середньої шкоди №24, будівництва навчального корпусу, з подальшими експлуатацією та обслуговуванням згідно з планом-схемою (додаток до рішення).

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведення обстеження земельної ділянки на вул. Олени Теліги, 15-А у Шевченківському районі міста Києва, за наслідками якого складено акт №1062/10 від 21.08.2014 р., яким встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю площею 481 кв.м, яка належить на праві власності Товариству та має адресу: вул. Грекова, 10-А.

Спір у справі стосується законності вибуття спірного майна із комунальної власності територіальної громади міста Києва.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 р. нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 4 791,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15-А, було включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 р. майно, яке перебувало у комунальній власності, в тому числі територіальної громади Шевченківського району м. Києва, передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 р. за Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією затверджено перелік установ, майно яких віднесено до сфери управління районними в місті Києві державними адміністраціями, зокрема приміщенням загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 5 016,0 кв.м.

Розпорядженням Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією №79 від 09.02.2011 р. спірне нерухоме майно було закріплено на праві оперативного управління за Управлінням освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

Таким чином, спірне нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди №24 є власністю територіальної громади м. Києва та закріплене за позивачем 2 на праві оперативного управління.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.05.2006 р. на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №994-В від 11.05.2006 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано свідоцтво про право власності Власюка Ігора Станіславовича на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А.

Вказане нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.11.2013 р. індексний номер 7875743 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №21631148000) зареєстроване за третьою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вподальшому згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 09.12.2013 р. Власюком Ігорем Станіславовичем нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А було передано у власність Товариства в якості внеску до статутного капіталу такої юридичної особи.

Прокурор вказує, що нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем на праві власності за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А, є частиною приміщень загальноосвітньої шкоди №24 Шевченківського району міста Києва, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15-А, та належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва.

По-перше, відповідно до п. 4.1 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №337/9394 від 22.05.2013 р., присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес.

Пунктом 4.21 вказаного положення визначено, що адреса вважається присвоєною з моменту її внесення до Реєстру адрес.

Як вбачається із листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №055-2643 від 29.08.2014 р., департамент в установленому порядку не погоджував та не присвоював поштової адреси: вул. Грекова, 10-А, а інформація стосовно зазначеної поштової адреси в містобудівному кадастрі відсутня.

По-друге, із листів Департаменту комунальної власності м. Києва №062/10/10-6266 від 31.07.2014 р. та №062/10/10-6612 від 12.08.2014 р. вбачається, що оформлення та видача свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А (нежитлова будівля) не здійснювалося. При цьому, на підстав наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №994-В від 11.05.2006 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано свідоцтво про право власності від 11.05.2006 р. серія ЯЯЯ №567754 Відкритому акціонерному товариству «Готель «Прем'єр Палац» на будівлю готелю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, №5-7/29 (літера А).

По-третє, листом №7/26-42/1112/09 від 11.12.2014 р. Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомило прокурора про те, що ним та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не видавалися та не реєструвалися документи, які надають право на виконання будівельних (підготовчих) робіт та документи, що свідчать про прийняття в експлуатацію об'єкта містобудування на вул. Грекова, 10-А у м. Києві.

В той же час, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведення обстеження земельної ділянки на вул. Олени Теліги, 15-А у Шевченківському районі міста Києва, за наслідками чого складено акт №1062/10 від 21.08.2014 р., яким встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю площею 481 кв.м, яка належить на праві власності Товариству та має адресу: вул. Грекова, 10-А.

Таким чином, спірне нерухоме майно, яке зареєстроване за Товариством на праві власності за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А, знаходиться на земельній ділянці, яка розташована по Олени Теліги, 15-А у Шевченківському районі міста Києва.

При цьому, жодних доказів того, що таке нерухоме майно було правомірно зареєстроване за третьою особою (а згодом і за відповідачем) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Більш того суд враховує наявні в матеріалах справи відповіді уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування про те, що поштова адреса такого нерухомого майна не була в установленому порядку присвоєна, а нерухоме майно, що знаходиться за такою поштовою адресою, не вводилося в експлуатацією.

Крім того, суд критично оцінює наявне в матеріалах справи свідоцтво про право власності Власюка Ігора Станіславовича на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А, з огляду на відповідь Департаменту комунальної власності м. Києва №062/10/10-6612 від 12.08.2014 р. та існування іншого свідоцтва про право власності від 11.05.2006 р. серія ЯЯЯ №567754, виданого Відкритому акціонерному товариству «Готель «Прем'єр Палац» на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №994-В від 11.05.2006 р.

В той же час, як вбачається із поверхового плану на будівлю літер «Б», оцінювального акту на будинок та журналу внутрішніх обмірів громадського та виробничого будинку №15 літера «Б», приміщення, які зареєстровані на праві власності за Товариством по вул. Грекова, 10-А, фактично є приміщенням загальноосвітньої шкоди №24, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15-А.

Таким чином, спірне нерухоме майно вибуло із володіння територіальної громади міста Києва шляхом реєстрації права власності на таке майно за Власюком Ігорем Станіславовичем, і вподальшому було передане до статутного капіталу Товариства.

24.12.2013 р. відповідачем було отримано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, видане реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві за індексним номером 15316045.

За змістом статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 Цивільного кодексу України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Відповідач зазначає, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки не знав та не міг знати про ймовірність заперечення органами влади факту набуття третьою особою права власності таке майно.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за третьою особою) право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Вказана норма не передбачала раніше, і на даний час не передбачає підстав припинення права власності у разі, коли майно вибуло із володіння власника та в подальшому було відчужене за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника, а також зареєстроване за іншими особами без достатніх правових підстав.

Укладання таких угод, а також видача свідоцтв на право власності на таке майно не припиняє право власності дійсного власника, тому й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 04.09.2012 р. у справі №5011-62/1265-2012.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту припинення права власності територіальної громади міста Києва на нерухоме майно, що фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 15-А, та зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грекова, 10-А, на момент реєстрації права власності на таке майно як за третьою особою, та і за відповідачем.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора про витребування такого нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абз. 2 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 р. за Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією затверджено перелік установ, майно яких віднесено до сфери управління районними в місті Києві державними адміністраціями, зокрема приміщенням загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 5 016,0 кв.м.

Враховуючи викладене, заступник прокурора Шевченківського району м. Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Вежа» (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 10-А; ідентифікаційний код 39006151) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) нежитлову будівлю літ. «Б», яка фактично розташована по вул. Олени Теліги, 15-А в м. Києві та зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортна Вежа» по вул. Академіка Грекова, 10-А в м. Києві, вартістю 1 387 000,00 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортна Вежа» (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 10-А; ідентифікаційний код 39006151) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 27 740 (двадцять сім тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2015 р.

Суддя В.П. Босий