Постанова

від 16.09.2015 по справі 910/6350/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/6350/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Авраменко Ю.М. за дов. № б/н від 27.08.2015.

від прокуратури: Вацьківська І.В. посв. № 030809 від 12.12.2014.

від позивача 1: Тетерятник О.В. - дов. від 28.04.2015 № 225-КР-1385

від позивача 2: Севостьянова В.В. за дов. № 33/07-02 від 25.01.2015

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015

у справі № 910/6350/15-г (суддя Босий В.П.)

за позовом Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради,

2.Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6

про витребування майна.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі

№ 910/6350/15-г позовні вимоги Заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено повністю, а саме: витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлову будівлю літ. "Б", яка фактично розташована по АДРЕСА_1 та зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" по АДРЕСА_2 в м. Києві, вартістю 1 387 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведення обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва, за наслідками чого встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю площею 481 кв.м, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" та має адресу: АДРЕСА_2, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем на праві власності за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, знаходиться на земельній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи містять відповіді уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування про те, що поштова адреса такого нерухомого майна не була в установленому порядку присвоєна, а нерухоме майно, що знаходиться за такою поштовою адресою, не вводилося в експлуатацією. Також, місцевий господарський суд критично оцінив наявне в матеріалах справи свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, з огляду на відповідь Департаменту комунальної власності м. Києва № 062/10/10-6612 від 12.08.2014 та існування іншого свідоцтва про право власності від 11.05.2006 серія ЯЯЯ № НОМЕР_1, виданого Відкритому акціонерному товариству "Готель "Прем'єр Палац" на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 994-В від 11.05.2006. Серед іншого, судом першої інстанції встановлено, що як вбачається із поверхового плану на будівлю літер "Б", оцінювального акту на будинок та журналу внутрішніх обмірів громадського та виробничого будинку №15 літера "Б", приміщення, які зареєстровані на праві власності за Товариством по АДРЕСА_2, фактично є приміщенням загальноосвітньої шкоди №24, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння територіальної громади міста Києва шляхом реєстрації права власності на таке майно за ОСОБА_6, і вподальшому було передане до статутного капіталу Товариства. 24.12.2013 відповідачем було отримано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, видане реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві за індексним номером 15316045. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту припинення права власності територіальної громади міста Києва на нерухоме майно, що фактично знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, та зареєстроване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, на момент реєстрації права власності на таке майно як за третьою особою, та і за відповідачем. Так, з огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора про витребування такого нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що право позивачів на спірне майно виникло на підставі рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за № 1112 від 10.12.2010, за якими до переліку майна територіальної громади м. Києва віднесено приміщення загальноосвітньої школи № 24, площа 5 016,00 кв.м., адреса: АДРЕСА_1. Разом з тим, відповідач зазначає про різницю між площами майна, яке належить територіальній громаді м. Києва, а саме: 5 016,00 кв.м. та загальною площею майна про інвентаризованого органами БТІ станом на 1980 рік - 5 478,40 кв.м., площа основного приміщення - 5 004,00 кв.м., що ймовірно є площею прийнятого у власність територіальної громади м. Києва в грудні 2010 року приміщення площею 5 016,00 кв.м. Таким чином, у власність територіальної громади м. Києва увійшло приміщення площею лише в 5 016 кв.м., а не 5 478,40 кв.м. Крім того, як вбачається із документів, поданих прокуратурою, площа в 5 016,00 кв. залишилася незмінною навіть після проведення звірки між даними Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за № 1112 від 10.12.2010 та фактичною площею майна школи, що було прийняте в управління позивачем-2. Таким чином, прокурором не доведено, що до складу майна площею 5 016,00 кв.м. територіальної громади м. Києва входить спірне приміщення, яке належить відповідачу площею 416,9 кв.м. Таким чином, враховуючи рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за № 1112 від 10.12.2010, а також приписи ст. ст. 387, 392 ЦК України, у позивачів відсутнє право на витребування спірного майна. Щодо свідоцтва про права власності виданого на ім'я ОСОБА_6, яке суд першої інстанції оцінив критично, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують недійсність вказаного свідоцтва про право власності. Вищевказане, не дозволяє і дійти беззаперечних висновків щодо неналежної приватизації спірного майна. Також, апелянт зазначив, що відповідно до витягів з чергового кадастрового плану від 28.04.2010 та від 10.11.2014, приміщення школи та приміщення, яке належить відповідачу, розташовані на різних земельних ділянках, з різними кадастровими номерами, розмежовані один від одного земельною ділянкою, яка не надана у власність. Той факт, що позивачу-2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8 га в постійне користування також не змінює правовстановлюючих документів на майно та не доводить того, що до складу цієї землі в розмірі 1,8 га входить земельна ділянка на якій розташоване спірне приміщення. Щодо посилань на відсутність присвоєної адреси спірному нерухомому майну, то відповідач зазначив, що даний факт досліджується в рамках адміністративної справи № 826/5051/15. Крім того, відповідач зазначив, що за відсутності доказів, які б підтверджували, що спірне майно є новозбудованим чи реконструйованим для експлуатації, є і необґрунтованими посилання суду першої інстанції на відсутність документів, які б свідчили про прийняття майна в експлуатацію. Серед іншого, місцевим господарським судом було залишено поза увагою те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майно.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 14.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 08.09.2015.

27.07.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника прокуратури надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 розгляд справи відкладено на 16.09.2015.

В судовому засідання 16.09.2015 представник апелянта подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у даній справі.

В судовому засіданні 16.09.2015 представники прокуратури, позивача-1 та 2 заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 16.09.2015 третя особа свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 4 791,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, було включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 за Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією затверджено перелік установ, майно яких віднесено до сфери управління районними в місті Києві державними адміністраціями, зокрема, приміщенням загальноосвітньої шкоди № 24 загальною площею 5 016,0 кв.м.

Рішенням Київської міської ради №476/476 від 20.11.2014 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва орієнтовною площею 1,80 га в постійне користування для реконструкції середньої шкоди №24, будівництва навчального корпусу, з подальшими експлуатацією та обслуговуванням згідно з планом-схемою (додаток до рішення).

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведення обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва, за наслідками якого складено акт № 1062/10 від 21.08.2014, яким встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю площею 481 кв.м, яка належить на праві власності відповідачу та має адресу: АДРЕСА_2.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди № 24 загальною площею 4 791,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, було включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 майно, яке перебувало у комунальній власності, в тому числі територіальної громади Шевченківського району м. Києва, передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 за Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією затверджено перелік установ, майно яких віднесено до сфери управління районними в місті Києві державними адміністраціями, зокрема приміщенням загальноосвітньої шкоди №24 загальною площею 5 016,0 кв.м.

Розпорядженням Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією № 79 від 09.02.2011 спірне нерухоме майно було закріплено на праві оперативного управління за Управлінням освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірне нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди № 24 є власністю територіальної громади м. Києва та закріплене за позивачем-2 на праві оперативного управління.

Серед іншого, судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2006 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 994-В від 11.05.2006 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

Вказане нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.11.2013 р. індексний номер 7875743 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) зареєстроване за третьою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 09.12.2013 ОСОБА_6 нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 було передано у власність відповідача в якості внеску до статутного капіталу такої юридичної особи.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що спірне нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем на праві власності за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, є частиною приміщень загальноосвітньої шкоди № 24 Шевченківського району міста Києва, що знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, та належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до п. 4.1 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 337/9394 від 22.05.2013, присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес.

Пунктом 4.21 вказаного положення визначено, що адреса вважається присвоєною з моменту її внесення до Реєстру адрес.

Також, як вбачається із листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №055-2643 від 29.08.2014, департамент в установленому порядку не погоджував та не присвоював поштової адреси: АДРЕСА_2, а інформація стосовно зазначеної поштової адреси в містобудівному кадастрі відсутня.

По-друге, із листів Департаменту комунальної власності м. Києва № 062/10/10-6266 від 31.07.2014 та №062/10/10-6612 від 12.08.2014 вбачається, що оформлення та видача свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 (нежитлова будівля) не здійснювалося. При цьому, на підстав наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 994-В від 11.05.2006 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано свідоцтво про право власності від 11.05.2006 серія ЯЯЯ № НОМЕР_1 Відкритому акціонерному товариству "Готель "Прем'єр Палац" на будівлю готелю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3 (літера А).

По-третє, листом № 7/26-42/1112/09 від 11.12.2014 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомило прокурора про те, що ним та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не видавалися та не реєструвалися документи, які надають право на виконання будівельних (підготовчих) робіт та документи, що свідчать про прийняття в експлуатацію об'єкта містобудування на АДРЕСА_2 у м. Києві.

В той же час, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було проведення обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва, за наслідками чого складено акт №1062/10 від 21.08.2014 р., яким встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю площею 481 кв.м, яка належить на праві власності відповідачу та має адресу: АДРЕСА_2.

Таким чином, з урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем на праві власності за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, знаходиться на земельній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, жодних доказів того, що таке нерухоме майно було правомірно зареєстроване за третьою особою (а згодом і за відповідачем) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Крім того, місцевий господарський суд враховав наявні в матеріалах справи відповіді уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування про те, що поштова адреса такого нерухомого майна не була в установленому порядку присвоєна, а нерухоме майно, що знаходиться за такою поштовою адресою, не вводилося в експлуатацією.

Також, суд першої інстанції критично оцінив наявне в матеріалах справи свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, з огляду на відповідь Департаменту комунальної власності м. Києва № 062/10/10-6612 від 12.08.2014 та існування іншого свідоцтва про право власності від 11.05.2006 серія ЯЯЯ № НОМЕР_1, виданого Відкритому акціонерному товариству "Готель "Прем'єр Палац" на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 994-В від 11.05.2006.

Серед іншого, місцевий господарським судом встановлено, що згідно поверхового плану на будівлю літер "Б", оцінювального акту на будинок та журналу внутрішніх обмірів громадського та виробничого будинку №15 літера "Б", приміщення, які зареєстровані на праві власності за відповідачем по АДРЕСА_2, фактично є приміщенням загальноосвітньої шкоди № 24, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння територіальної громади міста Києва шляхом реєстрації права власності на таке майно за ОСОБА_6, і вподальшому було передане до статутного капіталу Товариства.

24.12.2013 р. відповідачем було отримано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, видане реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві за індексним номером 15316045.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту припинення права власності територіальної громади міста Києва на нерухоме майно, що фактично знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, та зареєстроване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, на момент реєстрації права власності на таке майно як за третьою особою, та і за відповідачем.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог прокурора про витребування такого нерухомого майна в комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає його таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також таким, що не відповідає викладеним у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абз. 2 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 330 Цивільного кодексу, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за третьою особою) право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, яка встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Отже, як вбачається з інвентаризаційної справи № 44795 від 15.01.2008, 15.05.1980 в школі № 24 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 було проведено інвентаризацію вказаного об'єкту нерухомого майна, за результатами якої встановлено, що загальна площа приміщення становить - 5 478,9 кв.м.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, на підставі рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва було включено нежиле приміщення загальноосвітньої шкоди № 24, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею в 4 791,80 кв.м., а згодом згідно розпорядження Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією № 79 від 09.02.2011 приміщенням загальноосвітньої школи № 24 загальною площею 5 016,0 кв.м.

було закріплено на праві оперативного управління за Управлінням освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

Отже, з огляду на викладене, як до комунальної власності територіальної громади міста Києва, так і до оперативного управління було передано приміщення загальноосвітньої шкоди № 24, проте не в повному об'ємі, оскільки частина приміщення площею 687,1 кв.м./462,9 кв.м. залишилося поза рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 та розпорядження Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією № 79 від 09.02.2011.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи площа нежитлового приміщення в 5 016,0 кв.м. залишилась незмінною і після проведення звірки між даними розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1112 від 10.12.2010 та фактичною площею школи, що було прийняте в оперативне управління позивача-2.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2006 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 994-В від 11.05.2006, Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_6.

Вказане нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.11.2013 р. індексний номер 7875743 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) зареєстроване за третьою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, матеріали справи містять технічний паспорт на будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 площею в 416,9 кв.м., що виготовлений на замовлення ОСОБА_6.

Згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 09.12.2013 ОСОБА_6 нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 було передано у власність відповідача в якості внеску до статутного капіталу такої юридичної особи.

24.12.2013 відповідачу було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

Разом з тим, як зазначає прокуратура вказане нежитлове приміщення розташовано на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, що підтверджується актом обстеження Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1062/10 від 21.08.2014.

В той же час, зі змісту вищенаведеного акту № 1062/10 від 21.08.2014, вбачається, що комісією встановлено, що нежитлова будівля площею 481 кв.м, яка розташована на обстежуваній земельній ділянці, належить на праві власності саме відповідачу.

Крім того, знаходження спірного майна на земельній ділянці за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, на думку прокурора, підтверджується листом відповідача, який адресований першому заступнику Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо надання згоди на відведення земельної ділянки площею 0, 248 га, землекористувачем якої є середня школа № 24, для оформлення відповідачем оренди на вказану земельну ділянку у зв'язку із набуттям відповідачем права власності на нежитлову будівлю яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2.

Прокурор стверджує, що приміщення, яке зареєстроване на праві власності за відповідачем по АДРЕСА_2, м. Київ є фактично будівлею в літері «Б» приміщення школи, що розташовано по АДРЕСА_1, м. Київ, у зв'язку з чим має бути витребуване від відповідача на користь територіальної громади міста Києва.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з наведеними твердженнями, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, з огляду на викладене, непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками) видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Приписами ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності від 24.12.2014 за індексним номером № 15316045 на нежитлову будівлю площею 416,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, що видане на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа". Державну реєстрацію прав здійснила Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві. Однак, належні та допустимі докази у розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують скасування чи визнання недійсним вищевказаного свідоцтва або свідоцтва про право власності № 994-В від 11.05.2006, яке було видане на ім'я ОСОБА_6, а також визнання дій реєстратора права власності на спірне майно незаконними чи такими, що вчинені з порушеннями, в матеріалах справи - відсутні, як і відсутні докази, що підтверджують включення нежилого приміщення загальноосвітньої шкоди № 24 до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та закріплення вказаного об'єкту нерухомості на праві оперативного управління за Управлінням освіти Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації в повному обсязі, тобто загальною площею - 5 478,9 кв.м., відповідно до інвентаризаційної справи № 44795 від 15.01.2008.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури про те, що оформлення та видача свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2 (нежитлова будівля) не здійснювалося.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури про те, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві не видавалися та не реєструвалися документи, які надають право на виконання будівельних (підготовчих) робіт та документи, що свідчать про прийняття в експлуатацію об'єкта містобудування на АДРЕСА_2 у м. Києві, як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне майно є новозбудованим чи реконструйованим для експлуатації якого в силу вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимагається введення такого майна в експлуатацію.

Щодо посилань прокуратури на те, що спірне майно знаходиться на земельній ділянці, що належить позивачу-2, в той час, як правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій знаходиться спірне приміщення у відповідача відсутні, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність/відсутність права на земельну ділянку на якій розташований об'єкт права власності, ні в якому разі не позбавляє права власності власника на таке майно та не несе за собою наслідки визнання власником такого майна користувача, розпорядника чи власника земельнї ділянки.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задовлення позовних вимог заступника Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, у зв'язку з позовні вимоги визнаються судом апеляційної інстанції незаконним, необгрунтовнаним та таким, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При здійсненні розподілу судових витрат, судом враховується п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно з яким: - приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог з позивачів в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, також покладається судом на позивачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/6350/15-г задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 910/6350/15-г - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6, про витребування майна - відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ вул. Хрещатик, 36, код 22883141) в дохід Державного бюджету України 13 870 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

5. Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (04119, м. Київ вул. Зоологічна, 6-А, код 26087599) в дохід Державного бюджету України 13 870 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

6. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 10-А; ідентифікаційний код 39006151) 6 935 (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (04119, м. Київ вул. Зоологічна, 6-А, код 26087599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна Вежа" (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 10-А; ідентифікаційний код 39006151) 6 935 (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/6350/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка