Рішення

від 02.06.2015 по справі 914/848/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р. cправа№ 914/848/15

за позовом: В.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня Каменяр», м. Дрогобич

про стягнення заборгованості

суддя Юркевич М.В.

участю представників сторін:

від прокуратури: Куцик В.Б - прокурор прокуратури Львівської області;

Леонтьєва Н.Т. - прокурор прокуратури Львівської області;

від позивача: Чукла С.П. - представник

від відповідача: Лопушанський Т.В. - представник

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява в.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня Каменяр» про стягнення 147 115,44 грн. неустойки, 93 296,00 грн. інфляційних втрат, 13 062,48 3% річних та 52 726,16 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2015 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 07.04.2015 р. Цією ж ухвалою суду розгляд заяви позивача про забезпечення позову було призначено в першому судовому засіданні.

21.04.2015р. судом було відмовлено прокурору та позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

З огляду на вищенаведені обставини, представником позивача було заявлено суду усне клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання можливості подання додаткових доказів.

Проти вказаного клопотання відповідач не заперечив.

Крім того, сторонами було заявлено суду клопотання про продовження строку розгляду спору.

Господарський суд, розглянувши вказане клопотання, з урахуванням особливостей розгляду даної справи, дійшов висновку ухвалою від 21.04.2015р. продовжити строк розгляду спору на 15 днів та відкласти розгляд справи на 02.06.2015р.

В судовому засіданні 02.06.2015р. господарський суд перейшов до розгляду даної справи по суті.

Представники від прокуратури та позивача роз'яснили суть позовних вимог, просили позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. У цьому ж відзиві представник просив суд до вимоги позивача про стягнення з відповідача 147 115,44 грн. неустойки по даній справі застосувати строк позовної давності.

Позивачем, у відповідь на вказану заяву відповідача було подано клопотання про поновлення такого пропущеного строку для звернення до суду через поважність пропуску.

Крім того, позивачем було подано суду клопотання про відкладення розгляду даної справи на 30 днів до прийняття Вищим господарським судом України до провадження касаційної скарги управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.11.2014р.

Проти вказаного клопотання відповідач заперечив.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подане клопотання, дійшов висновку залишити його без задоволення, оскільки строк розгляду даної справи, з урахуванням продовження цього розгляду на 15 днів, закінчується 02.06.2015р. Більше того, предмет розгляду справи судом апеляційної інстанції та предмет розгляду у даній справі не є взаємопов'язані.

Відтак, в силу приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі №5015/1403/12 було визнано укладеним з 10.06.2010р. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 237,7 кв.м. по вул. Мазепи, 14 в м. Дрогобичі між ТОВ «Книгарня Каменяр» (відповідачем) та управлінням комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради (позивачем).

Згідно до п. 2.2 договору, визнаного судом апеляційної інстанції укладеним, покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця за придбаний об'єкт приватизації - 735 577,20 грн.

Відповідно до п. 5 ст. ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.

Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів - договір підлягає розірванню.

За твердженням позивача, яке підтримав і прокурор у даній справі, оскільки даний договір не було нотаріально посвідчено але останній було визнано судом таким, що укладений, то наступного після такого визнання нотаріального посвідчення не потребується, оскільки Постанова Львівського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття, зокрема з 03.10.2013р.

Відтак, як зазначає позивач, протягом наступних 30 календарних днів після винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду (з 03.10.2013р.), якою договір купівлі-продажу між сторонами по даній справі було визнано укладеним, ТОВ «Книгарня Каменяр» зобов'язано було перерахувати на рахунок управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради вартість об'єкта продажу в сумі 735 577,20 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату з придбане нежитлове приміщення лише 14.07.2014р., про що свідчить відповідне платіжне доручення (а.с. 32).

Таким чином, товариство провело оплату з простроченням у 222 дні (з 03.12.2013р. по 14.07.2014р.).

З огляду на вищенаведені обставини, в зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ТОВ «Книгарня Каменяр» 147 115,44 грн. неустойки, 93 296,00 грн. інфляційних втрат, 13 062,48 грн. 3% річних та 52 726,16 грн. пені в судовому порядку.

В ході розгляду даної справи з боку відповідача поступило заперечення проти позовних вимог, в якому останній не визнавав повністю заявлені позивачем вимоги, вважав їх безпідставними. Крім того, у цьому ж запереченні відповідач зазначив про пропущення з боку позивача строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення неустойки. Відтак, з урахуванням зазначених обставин, відповідач просив суд до вимоги про стягнення неустойки застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши доводи позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають до задоволення частково. При цьому, суд виходить із наступного:

Відповідно до частини 1 статті 36 -1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст. 36 -1 вказаного Закону).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено В.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради для захисту його прав, передбачених ЗУ "Про місцеве самоврядування", а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

В силу приписів ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 5 ст. 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2010р. (визнаного Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі №5015/1403/12 - укладеним).

Згідно п. 5 ст. 23 вищезгаданого закону, покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів - договір підлягає розірванню.

Так, оскільки як встановлено судом, даний договір купівлі-продажу не було сторонами нотаріально посвідчено, але було визнано апеляційним судом таким, що укладено, то відповідно з моменту набрання постановою Львівського апеляційного господарського суду законної сили, тобто з 03.10.2013р., відповідач зобов'язаний був здійснити оплату по даному договору в сумі 735 577,20 грн.

Більше того, суд погоджується з твердженням позивача стосовно того, що оскільки договір не було нотаріально посвідчено але останній було визнано судом таким, що укладений, то наступного після такого визнання нотаріального посвідчення не потребується, оскільки Постанова Львівського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття, зокрема з 03.10.2013р.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що таку оплату по договору відповідач провів лише 14.07.2014р., про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення від 14.07.2014р. (а.с.32). Відтак, з боку відповідача мало місце прострочення оплати по договору 222 календарних дні (з 03.12.2013р. по 14.07.2014р.).

З огляду на те, що відповідачем у строк передбачений п. 5 ст. 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (30 днів) не було здійснено оплату вартості придбаного об'єкта, позивачем підставно було нараховано останньому неустойку у розмірі 20% від вартості об'єкта продажу, а саме - 147 115,44 грн.

В той же час, в ході розгляду даної справи від відповідача поступило клопотання про застосування до вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 147 115,44 грн. строку позовної давності.

Господарський суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, заслухавши пояснення представників сторін дійшов висновку, що таке підлягає до задоволення. При цьому, суд виходить з наступних мотивів:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.2 ст. 257 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За умовами ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повинен був повністю виконати свої обов'язки по оплаті вартості придбаного об'єкта до 03.12.2013р.

Відтак, починаючи з 03.12.2013р. у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки.

Так, враховуючи, що законодавець передбачив спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), то позивач мав таке право для звернення до суду у термін з 03.12.2013р. до 03.12.2014р. Проте, із даним позовом про стягнення неустойки позивач звернувся до господарського суду лише 13.03.2015р. (відмітка відділення поштового зв'язку на конверті з позовними матеріалами) (а.с. 42), тобто після спливу строку позовної давності.

Посилання позивача на поважність пропуску строку позовної давності з причин розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи №914/2602/14 про розірвання договору купівлі-продажу (який є об'єктом даної справи) є помилковим, оскільки така обставина жодним чином не впливала на можливість звернення до суду з позовом, якщо позивач вважав, що його право порушене.

Більше того, в п. 7.2 договору купівлі-продажу прямо передбачено, у разі якщо покупець в установлений договором термін оплати не сплатить встановлену в договорі ціну або відмовиться прийняти придбаний об'єкт продажу, продавець має право вимагати прийняття придбаного об'єкта і сплати ціни продажу та неустойки, а також порушити питання про розірвання цього договору.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З урахуванням вищенаведених обставин та беручи до уваги пропущення з боку позивача строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення неустойки, а також наявність заяви відповідача про застосування такого строку, суд дійшов висновку вказану заяву відповідача задоволити та відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ «Книгарня Каменяр» 147 115,44 грн. неустойки.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивачем, у зв'язку з порушенням з боку відповідача строків оплати вартості придбаного об'єкта, також нараховано останньому 93 296,00 грн. інфляційних втрат, 13 062,48 грн. 3% річних та 52 726,16 грн. пені.

Господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем зазначених сум, дослідивши поданий останнім розрахунок до позовної заяви, дійшов висновку, що в цій частині позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

В силу приписів ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами розгляду даної справи судом встановлено наявність прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості придбаного об'єкта з боку відповідача тривалістю 222 календарних дні. Відтак, періодом за який має здійснюватись нарахування інфляційних та штрафних санкцій є з 03.12.2013р. до 14.07.2014р.

Відтак, суд здійснивши перерахунок річних та інфляційних за позовними вимогами встановив, що такі нараховані позивачем невірно та необґрунтовано завищено. Зокрема, за наслідками перевірки розрахунку наданого позивачем встановлено, що сума 3% річних становить 12 938,10 грн. (замість 13 062,48 грн. вказаних позивачем) та сума інфляційних втрат становить 89 187,32 грн. (замість 93 296,00 грн. розрахованих позивачем).

Пеня в сумі 52 726,16 грн. (за період з 03.12.2013р. по 02.06.2014р.) нарахована позивачем правильно та у відповідності до п.6 ст. 232 ГК України, а тому підлягає до задоволення повністю.

В той же час, господарський суд звертає увагу сторін на те, що позовна давність про стягнення пені у даній справі теж спливла, проте, відповідної заяви про застосування до такої вимоги позивача позовної давності від відповідача не надходило. Зокрема, з буквального змісту заперечення на позов вбачається, що таку заяву про застосування строків позовної давності було заявлено відповідачем лише до вимоги про стягнення неустойки за позовними вимогами. А відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те,що заперечення, які останній представив проти позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, господарський суд констатує той факт, що у матеріалах справи відсутні будь-які переконливі докази, які підтверджували б належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відтак, за наявних обставин, вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення частково з урахуванням наведеного вище.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,82,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в.о. Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня Каменяр» (82100, м. Дрогобич Львівської області, вул. Мазепи, 14, код ЄДРПОУ 33968769) на користь управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради (82100, м. Дрогобич Львівської області, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ 35019550) 89 187,32 грн. інфляційних втрат, 12 938,10 грн. 3% річних та 52 726,16 грн. пені.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня Каменяр» (82100, м. Дрогобич Львівської області, вул. Мазепи, 14, код ЄДРПОУ 33968769) 3 097,03 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

4. В частині позовних вимог управління комунальних ресурсів Дрогобицької міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня Каменяр» 147 115,44 грн. неустойки, 4 108,68 грн. інфляційних втрат та 124,38 грн. 3% річних - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

У судовому засіданні 02.06.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.06.2015р.

Суддя Юркевич М. В.