Рішення

від 03.06.2015 по справі 925/507/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 925/507/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Настиченко В.А. - представник за довіреністю,

від відповідача - Воробйов А.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Імідж папір", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ", с. Руська

Поляна, Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 38 125 грн. 24 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватне підприємство "Імідж папір" до товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ" про стягнення боргу в розмірі 38 125 грн. 24 коп., в тому числі: 29 297 грн. 24 коп. основний борг, 7 650 грн. 49 коп. інфляційні втрати та 1 177 грн. 51 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 квітня 2015 року розгляд справи було відкладено на 14 травня 2015 року.

Проте, судове засідання 14 травня 2015 року не відбулося, у зв'язку з відпусткою головуючого по справі судді.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 травня 2015 року розгляд справи було призначено на 03 червня 2015 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, проте просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 червня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/507/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що 29 жовтня 2013 року останнім було поставлено відповідачу товар на суму 34 297 грн. 24 коп., що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000247 від 29 жовтня 2013 року.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки у вищенаведеній видатковій накладній.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково сплативши 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 11 грудня 2013 року №9064.

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 29 297 грн. 24 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити поставку паперу (пергаменту), а відповідач в свою чергу - сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю і поставив відповідачу товар.

Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі на даний час не виконав.

Згідно ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк оплати поставленого товару настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений папір в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Крім того відповідачем позовні вимоги визнано повністю.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином сума боргу в розмірі 29 297 грн. 24 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 1 177 грн. 51 коп. 3% річних нарахованих за період з 30 жовтня 2013 року по 02 березня 2015 року та 7 650 грн. 49 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованого з 29 листопада 2013 року по 31 січня 2015 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1." судом встановлено, що 3% річних нараховано вірно, а інфляційні - в меншому розмірі.

Однак позивач самостійно визначив суму нарахування інфляційних втрат, а тому заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ст. 83 ГПК України приймаючи рішення господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Як вбачається з заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан.

Тяжке фінансове становище боржника може бути підтверджене бухгалтерськими документами, зокрема, балансом підприємства, банківськими виписками, висновком аудиторської перевірки тощо.

Проте, відповідних належних доказів, які б свідчили про відсутність коштів на рахунках у банківських установах, та тяжке фінансове становище товариства, суду надано не було.

Також не було надано суду належних та допустимих доказів того, що виконання даного судового рішення загрожує банкрутством відповідача.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що відповідач не виконує обов'язку щодо сплати вартості поставленого товару більше ніж півтора року та не довів наявності виняткових випадків для відстрочки виконання рішення суду по даній справі, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ББФ", Урочище Кленове, 5, с. Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32810150 на користь приватного підприємства "Імідж папір", Харківське Шосе, 56, кв. 434, м. Київ, ідентифікаційний код 37017795 - 29 297 грн. 24 коп. основного боргу, 7 650 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 177 грн. 51 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 04 червня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович