Постанова

від 25.08.2015 по справі 925/507/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа№ 925/507/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зеленіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Недорізанюк К.Ю. - дов. від 25.05.2015 року № 1410/2015/1

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ББФ" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року

у справі № 925/507/15 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Приватного підприємства „Імідж Папір" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ББФ" (с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області)

про стягнення 38 125 грн. 24 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося Приватне підприємство „Імідж Папір" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ББФ" про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 29 297 грн. 24 коп., інфляційних збитків в розмірі 7 650 грн. 49 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 177 грн. 51 коп.

Рішенням від 03.06.2015 року господарський суд Черкаської області позов задовольнив повністю. Стягнув з ТОВ „ББФ" на користь ПП „Імідж Папір" 29 297 грн. 24 коп. основного боргу, 7 650 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1 177 грн. 51 коп. 3% річних та 1 827 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „ББФ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року по справі № 925/507/15 в частині задоволення позовних вимог шляхом вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року апеляційна скарга ТОВ „ББФ" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/507/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року та заступника голови Київського апеляційного господарського суду склад судової колегії змінювався.

В судове засідання 25.08.2015 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 25.08.2015 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи 29.10.2013 року Приватне підприємство „Імідж Папір" за видатковою накладною передало Товариства з обмеженою відповідальністю „ББФ" пергамент 65г/м2 ф. 265 вагою 1 182,5 кг загальною вартістю 34 297 грн. 24 коп., що підтверджується підписами та прикладеними печатками обох сторін на видатковій накладній № РН-0000247 та цей факт було визнано відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Також ПП „Імідж Папір" надало ТОВ „ББФ" рахунок-фактуру від 29.10.2013 року № СФ-0000571 на оплату переданого товару.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Оскільки письмового договору сторонами укладено не було, то колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами по справі мають регулюватися загальними положеннями про купівлю-продаж на підставі усного договору купівлі-продажу.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач оплатив товар частково на суму 5 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2013 року № 9064.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Інших доказів про оплату переданого товару відповідачем надано не було.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідачем не було надано доказів оплати боргу, то місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача 29 297 грн. 24 коп. основного боргу.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем було заявлено до стягнення 7 650 грн. 49 коп. інфляційних втрат за період з 30.10.2013 року по 02.03.2015 року та 1 177 грн. 51 коп. 3% річних за період з 30.10.2013 року по 02.03.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду здійснила перерахунок втрат від інфляції і за розрахунками Київського апеляційного господарського суду втрати від інфляції за період з 30.10.2013 року по 02.03.2015 року становлять 10 697 грн. 62 коп. Проте оскільки ПП „Імідж Папір" було заявлено до стягнення 7 650 грн. 49 коп., то місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в межах заявлених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду здійснила перерахунок 3% річних та дійшла висновку, що їхній розрахунок є вірним та місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних у розмірі 1 177 грн. 51 коп.

Апеляційні вимоги про зміну оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог шляхом вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення на шість місяців задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає те, що в економіці України відбулися негативні зміни, які значно погрішили фінансове становище відповідача і ускладнили виконання ним своїх зобов'язань.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду виходить з того, що необхідно враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки обов'язок оплати товару у відповідача настав до того як відбулися негативні зміни в економіці, а невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ББФ" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року у справі № 925/507/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року у справі № 925/507/15 залишити без змін.

3. Справу № 925/507/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.І. Мартюк

В.О. Зеленін